Оман: вирощування в саду, властивості, види

Вирощування оману у відкритому ґрунтіОман (лат. Inula) – рід багаторічників родини Айстрові, які ростуть в Азії, Африці та Європі на луках, у кар'єрах, ровах і біля водойм. Інакше цю рослину називають дев’ятисилом, дивосилом, ґалаґаном тощо. Рід налічує за різними джерелами від ста до двохсот видів.
Народна медицина використовувала лікарські властивості оману з глибокої давнини, і не дивно, що врешті-решт цю дику рослину почали культивувати. Останнім часом і власники присадибних ділянок усе частіше стали вирощувати оман високий (лат. Inula helenium) – один із найпопулярніших видів роду, що має цілющі властивості.

Посадка й догляд за оманом

  • Цвітіння: упродовж місяця з липня.
  • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – у другій декаді травня, після стратифікації посівного матеріалу, або під зиму.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: поживний, вологий, повітропроникний, дренований, бажано суглинний або супіщаний.
  • Полив: у перший рік – частий і рясний, особливо в періоди бутонізації та цвітіння. Надалі рослина сама почне видобувати собі вологу, тому з другого сезону полив здійснюють тільки під час затяжної посухи.
  • Підживлення: розчином Нітроамофоски двічі за сезон: щойно рослина сформує розетку листя та коли почнуть розростатися наземні пагони.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники та хвороби: практично не уражається.
  • Властивості: є відомою лікарською рослиною, що має протизапальну, відхаркувальну, сечогінну, потогінну, антисептичну та глистогінну дією.
Детально про вирощування оману читайте нижче

Трава оман – опис

Оман зазвичай багаторічна трав'яниста або напівчагарникова рослина, але є в роду й однорічні, і дворічні види. Кореневище в оману вкорочене, від нього відходять потовщені корені. Стебла оману слабкогіллясті, прямі, опушені або гладкі. Листя серцеподібне, велике, ланцетне або довгасте, нерівномірно-зубчасте або цілокрає. Та зібрані в щитки або волоті кошики оману складаються з крайових і трубчастих серединних квіток різних відтінків жовтого кольору. Листочки обгортки ланцетні, зелені. Плоди оману – ребристі циліндричні опушені або голі сім'янки.

Вирощування оману

Посадка оману

Якщо ви вирішили виростити на своїй ділянці рослину оман, то при виборі місця врахуйте її потребу в гарному освітленні й теплі. Ґрунт дивосилу потрібен повітропроникний, поживний і вологий, за складом – супіщаний або суглинний. Сіяти оман бажано після чистого пару, і тоді ви можете розраховувати на високий урожай. Готувати ділянку до посіву потрібно заздалегідь: ґрунт перекопують на глибину штиха лопати з перегноєм або компостом із розрахунку 5-6 кг на м², вносять фосфорно-калійну суміш (40-50 г/м²) і боронують. Перед посівом по ділянці розсипають азотовмісні добрива, закладають їх на глибину 10-15 см, після чого поверхню ущільнюють.

Посів насіння оману здійснюють навесні (у другій декаді травня) або під зиму. Попередньої стратифікації посівний матеріал не потребує, але для зручності насіння змішують із піском у рівних частинах. На один ряд завдовжки один метр знадобиться приблизно 200 насінин оману. Глибина загортання в легкий ґрунт – 2-3 см, у важкий – 1-2 см. Міжряддя залишають завширшки 60-70 см. Сходи з'являться не раніше, ніж повітря прогріється до 6-8 ºC, але найкраще росте й розвивається трава оман при температурі 20-25 ºC. При нормальних погодних умовах із моменту посіву до проростання насіння минає близько двох тижнів. За кілька днів перед появою сходів ділянку боронують поперек посівних рядів, видаляючи великі грудки землі й ниткоподібні проростки бур'янів.

Посадка і догляд за оманом у відкритому ґрунті

Розмножують оман і поділом кореневища. Цей спосіб у південних районах здійснюють і навесні, і в серпні, а в північних – тільки навесні, в період розпускання листя: кореневище викопують, розрізають на частини, кожна з яких повинна мати 1-2 вегетативні бруньки. Висаджують їх на відстані від 30 до 65 см одна від одної на глибину 5-6 см, розташовуючи бруньками догори. Попередньо кожну ямку потрібно пролити теплою водою і внести змішані з ґрунтом добрива. Після посадки поверхню ущільнюють, поливають і мульчують. У перший сезон укорінена рослина дасть паростки, які до кінця літа сягнуть у висоту 20-40 см.

Догляд за оманом у саду

З моменту проростання насіння догляд за оманом полягає в проріджуванні сходів, поливаннях ділянки, прополюванні й розпушуванні ґрунту навколо рослин. Перший рік трава оман зростає дуже повільно, і до кінця літа сягає у висоту не більше 30-40 см. До цього часу рослини утворюють кореневу систему та розетки листя. Зацвіте оман не раніше, ніж у липні наступного сезону, і його цвітіння триватиме близько місяця.

Квітка оман має потребу у великій кількості вологи, особливо в період бутонізації та цвітіння. Його проникаюча коренева система видобуває воду з глибоко розташованих шарів ґрунту, тому поливати рослину доведеться тільки під час тривалої посухи. Що ж до прополювання, то регулярно займатися ним доведеться на першому році життя, а щойно оман підросте, йому будуть не страшні ніякі бур'яни.

Збір і зберігання оману

У стадії формування у оману прикореневої розетки листя, а потім ще раз – через 3-4 тижні, коли почнуть розростатися наземні пагони – рослину підживлюють Нітрофоскою. Восени, перед настанням періоду спокою, в ґрунт уносять фосфорно-калійні добрива.

Збір оману і зберігання

Урожай кореневищ із придатковими коренями можна збирати вже на другий рік. Коли дозріє насіння оману, рослину зрізають на висоті 5-10 см від землі, кущ акуратно підкопують вилами, виймають корінь оману з землі, обтрушують, ретельно миють, ріжуть на шматки завдовжки 10-20 см, підв’ялюють упродовж 2-3 днів у затінку, переносять у добре провітрюване приміщення, розкладають у шар завтовшки 5 см і сушать при температурі 35-40 ºC, постійно ворушачи й перевертаючи, щоб коріння висихало рівномірно. Зберігають готову сировину в мішках, скляному або дерев'яному посуді не довше ніж три роки.

Види і сорти оману

Оман Ройл (Inula royleana)

– багаторічна рослина заввишки до 60 см із довгастим листям завдовжки до 25 см і кошиками діаметром 4-5 см, що складаються з яскраво-жовтих трубчастих і язичкових квіток. Цвіте цей вид у липні-серпні. У культурі з 1897 року.

Оман Ройл (Inula royleana)

Оман коренеголовий (Inula rhizocephala)

– один із найбільш затребуваних у культурі декоративних видів рослини. Ланцетне довге листя оману коренеголового зібране в прикореневу розетку, в самій середині якої розташовані компактні щільні жовті суцвіття. Коренева система у цього виду поверхнева і сильно розгалужена.

Оман коренеголовий (Inula rhizocephala)

Оман східний (Inula orientalis)

родом із Кавказу і з Малої Азії. Це багаторічна рослина заввишки до 70 см із прямими стеблами, довгасто-лопатчастим листям і кошиками діаметром 9-10 см із жовтих трубчастих і темно-жовтих, дуже тонких і довгих язичкових квіток. У культурі вид із 1804 року.

Оман східний (Inula orientalis)

Оман мечолистий (Inula ensifolia)

можна зустріти в лісах, на гірських вапняних і крейдяних схилах і в степах Кавказу та Європи. Це компактна рослина заввишки від 15 до 30 см із міцними, але тонкими стеблами, що розгалужуються у верхній частині, вузьким ланцетоподібним сидячим листям завдовжки до 6 см і одиночними жовтими кошиками діаметром від 2 до 4 см. У культурі вид із 1793 року, має низькорослий різновид заввишки до 20 см, який відрізняється рясним і тривалим цвітінням.

Оман мечолистий (Inula ensifolia)

Оман прекрасний (Inula magnifica)

або чудовий називається так недарма: це потужна велична й розлога багаторічна рослина заввишки до 2 м із товстим борознистим стеблом, великим продовгуватим прикореневим і нижнім стебловим листям завдовжки до 50 і завширшки до 25 см. Біля основи листя звужується і переходить у черешок завдовжки до 60 см. Верхні листки рослини сидячі й набагато дрібніші за нижні. Жовті квіткові кошики діаметром до 15 см розташовані по одній або по кілька на квітконосах завдовжки до 25 см, утворюючи щитки. Цвіте оман чудовий у липні-серпні, але після закінчення цвітіння повністю втрачає декоративність, тому зазвичай його зрізають.

Оман прекрасний (Inula magnifica)

Оман британський (Inula britannica)

в дикій природі зустрічається в степах, по ярах, на узбіччі доріг, в осокових болотах, на вологих лісових і солонцюватих луках, березових лісах і в заплавних чагарниках Європи й Азії. Це невисокий багаторічник, вкритий сіровойлочним опушенням, із прямостоячим, ребристим стеблом, простим або розгалуженим у верхній частині та злегка червонуватим у нижній. Листя у нього еліптичне, ланцетне або лінійно-ланцетне, іноді яйцеподібне, цілокрає або дрібнозубчасте, з колючками по краях, гостре, зверху голе або злегка опушене, знизу густо вкрите притиснутими шерстистими або залозистими волосинками. Жовті кошики діаметром до 5 см можуть бути поодинокими або зібраними в пухкі щитки.

Оман британський (Inula britannica)

Оман високий (Inula helenium)

зростає в світлих соснових і листяних лісах, на луках, по берегах річок Кавказу, Європи і Сибіру. Ця багаторічна рослина утворює циліндричний кущ заввишки до 2,5 м. У нього потужне, з сильним запахом кореневище, довгасто-еліптичні прикореневі й нижні стеблові листки завдовжки 40-50 і завширшки 15-20 см. Із середини стебла листки сидячі, зі стеблоохопною основою. Золотисто-жовті кошики діаметром до 8 см розташовані на коротких квітконосах у пазухах приквітків і утворюють рідкісні гронові суцвіття. У культурі цей вид із глибокої давнини.

Оман високий (Inula helenium)

Властивості оману – шкода і користь

Лікувальні властивості оману

Корисні властивості оману зумовлені речовинами, що містяться в кореневій системі рослини: смолами, воском, ефірною олією, вітаміном E, сапонінами, слизом, полісахаридами інуліном і інуленіном. Відвар оману, що готується з його кореневища та коренів, застосовується при запальних процесах шлунку й кишківника: виразковій хворобі, гастриті, гастроентериті, проносі, при хворобах нирок і печінки, лихоманці, ГРЗ, грипі, бронхітах із густими виділеннями, туберкульозі, трахеїті й інших запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Окрім протизапальної і відхаркувальної, він має сечогінну, потогінну, антисептичну та глистогінну дію: особливо згубно відвар оману діє на аскарид. Незамінний відвар при шкірних захворюваннях, а в поєднанні з салом він є найкращим засобом від корости.

Свіжозірване листя рослини накладають на пухлини і виразки, бешихові й золотушні ділянки. Застосування оману в народній медицині не обмежується вже описаними хворобами: ним лікують фурункульоз, сверблячий дерматоз, екзему, гнійні рани, жовтяницю, цистит, артрит і навіть венеричні хвороби. Фармацевтична промисловість на основі коренів оману випускає препарат Алантон, який з успіхом застосовують для лікування виразки шлунку, що не зарубцьовується, і дванадцятипалої кишки.

У коренях оману міститься вітамін E (токоферол), який є природним антиоксидантом і уповільнює процес старіння.

Корисні властивості оману і протипокази

Настій оману: 1 чайну ложку сухих кореневищ залити склянкою холодної води, настоювати 8 годин, процідити і приймати по 50 мл за 20 хвилин до їди 4 рази на день як відхаркувальний засіб, а також при підвищеному кров'яному тиску, геморої, проносі та як кровоочисний засіб при шкірних хворобах.

Настоянка оману: 120 г свіжих коренів оману залити половиною склянки кагору або портвейну, варити 10 хвилин, процідити і приймати до їжі по 50 мл 2-3 рази на день як зміцнювальний і тонізуючий засіб при гастритах, виразці шлунку й після перенесеного важкого захворювання.

Оман – протипокази

Протипоказані препарати оману при серйозних серцево-судинних захворюваннях, вагітності, гіпотонії, гастритах зі зниженою кислотністю і патології нирок. При місячному, що супроводжується сильними болями, оман може їх посилити. З великою обережністю слід давати оман дітям.

Література

  1. Читайте по темі на Вікіпедії
  2. Особливості та інші рослини родини Айстрові
  3. Перелік усіх видів на The Plant List
  4. Додаткова інформація на World Flora Online
4.8571428571429 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.86 (7 голоси(ів))

Розділи: Садові рослини Бур'ян Рослини на О

Після цієї статті зазвичай читають
Додати коментар

Надіслати
Ми використовуємо файли cookies.
Детальніше Зрозуміло