Оман: властивості і протипокази, посадка і догляд

Вирощування оману у відкритому ґрунтіОман (лат. Inula) – рід багаторічників родини Айстрові, які ростуть в Азії, Африці та Європі на луках, у кар'єрах, ровах і біля водойм. Інакше цю рослину називають дев’ятисилом, дивосилом, ґалаґаном тощо. Рід налічує за різними джерелами від ста до двохсот видів. Народна медицина використовувала лікарські властивості оману з глибокої давнини, і не дивно, що врешті-решт цю дику рослину почали культивувати. Останнім часом і власники присадибних ділянок усе частіше стали вирощувати оман високий (лат. Inula helenium) – один із найпопулярніших видів роду, що має цілющі властивості.

Посадка й догляд за оманом (коротко)

  • Цвітіння: упродовж місяця з липня.
  • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – у другій декаді травня, після стратифікації посівного матеріалу, або під зиму.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: поживний, вологий, повітропроникний, дренований, бажано суглинний або супіщаний.
  • Полив: у перший рік – частий і рясний, особливо в періоди бутонізації та цвітіння. Надалі рослина сама почне видобувати собі вологу, тому з другого сезону полив здійснюють тільки під час затяжної посухи.
  • Підживлення: розчином Нітроамофоски двічі за сезон: щойно рослина сформує розетку листя та коли почнуть розростатися наземні пагони.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники та хвороби: практично не уражається.
  • Властивості: є відомою лікарською рослиною, що має протизапальну, відхаркувальну, сечогінну, потогінну, антисептичну та глистогінну дією.
Детально про вирощування оману читайте нижче

Трава оман – опис

Оман зазвичай багаторічна трав'яниста або напівчагарникова рослина, але є в роду й однорічні, і дворічні види. Кореневище в оману вкорочене, від нього відходять потовщені корені. Стебла оману слабкогіллясті, прямі, опушені або гладкі. Листя серцеподібне, велике, ланцетне або довгасте, нерівномірно-зубчасте або цілокрає. Та зібрані в щитки або волоті кошики оману складаються з крайових і трубчастих серединних квіток різних відтінків жовтого кольору. Листочки обгортки ланцетні, зелені. Плоди оману – ребристі циліндричні опушені або голі сім'янки.

Вирощування оману

Посадка оману.

Якщо ви вирішили виростити на своїй ділянці рослину оман, то при виборі місця врахуйте її потребу в гарному освітленні й теплі. Ґрунт дивосилу потрібен повітропроникний, поживний і вологий, за складом – супіщаний або суглинний. Сіяти оман бажано після чистого пару, і тоді ви можете розраховувати на високий урожай. Готувати ділянку до посіву потрібно заздалегідь: ґрунт перекопують на глибину штиха лопати з перегноєм або компостом із розрахунку 5-6 кг на м², вносять фосфорно-калійну суміш (40-50 г/м²) і боронують. Перед посівом по ділянці розсипають азотовмісні добрива, закладають їх на глибину 10-15 см, після чого поверхню ущільнюють.

Посів насіння оману здійснюють навесні (у другій декаді травня) або під зиму. Попередньої стратифікації посівний матеріал не потребує, але для зручності насіння змішують із піском у рівних частинах. На один ряд завдовжки один метр знадобиться приблизно 200 насінин оману. Глибина загортання в легкий ґрунт – 2-3 см, у важкий – 1-2 см. Міжряддя залишають завширшки 60-70 см. Сходи з'являться не раніше, ніж повітря прогріється до 6-8 ºC, але найкраще росте й розвивається трава оман при температурі 20-25 ºC. При нормальних погодних умовах із моменту посіву до проростання насіння минає близько двох тижнів. За кілька днів перед появою сходів ділянку боронують поперек посівних рядів, видаляючи великі грудки землі й ниткоподібні проростки бур'янів.

Посадка і догляд за оманом у відкритому ґрунті

Розмножують оман і поділом кореневища. Цей спосіб у південних районах здійснюють і навесні, і в серпні, а в північних – тільки навесні, в період розпускання листя: кореневище викопують, розрізають на частини, кожна з яких повинна мати 1-2 вегетативні бруньки. Висаджують їх на відстані від 30 до 65 см одна від одної на глибину 5-6 см, розташовуючи бруньками догори. Попередньо кожну ямку потрібно пролити теплою водою і внести змішані з ґрунтом добрива. Після посадки поверхню ущільнюють, поливають і мульчують. У перший сезон укорінена рослина дасть паростки, які до кінця літа сягнуть у висоту 20-40 см.

Догляд за оманом у саду.

З моменту проростання насіння догляд за оманом полягає в проріджуванні сходів, поливаннях ділянки, прополюванні й розпушуванні ґрунту навколо рослин. Перший рік трава оман зростає дуже повільно, і до кінця літа сягає у висоту не більше 30-40 см. До цього часу рослини утворюють кореневу систему та розетки листя. Зацвіте оман не раніше, ніж у липні наступного сезону, і його цвітіння триватиме близько місяця.

Квітка оман має потребу у великій кількості вологи, особливо в період бутонізації та цвітіння. Його проникаюча коренева система видобуває воду з глибоко розташованих шарів ґрунту, тому поливати рослину доведеться тільки під час тривалої посухи. Що ж до прополювання, то регулярно займатися ним доведеться на першому році життя, а щойно оман підросте, йому будуть не страшні ніякі бур'яни.

Збір і зберігання оману

У стадії формування у оману прикореневої розетки листя, а потім ще раз – через 3-4 тижні, коли почнуть розростатися наземні пагони – рослину підживлюють Нітрофоскою. Восени, перед настанням періоду спокою, в ґрунт уносять фосфорно-калійні добрива.

Збір оману і зберігання

Урожай кореневищ із придатковими коренями можна збирати вже на другий рік. Коли дозріє насіння оману, рослину зрізають на висоті 5-10 см від землі, кущ акуратно підкопують вилами, виймають корінь оману з землі, обтрушують, ретельно миють, ріжуть на шматки завдовжки 10-20 см, підв’ялюють упродовж 2-3 днів у затінку, переносять у добре провітрюване приміщення, розкладають у шар завтовшки 5 см і сушать при температурі 35-40 ºC, постійно ворушачи й перевертаючи, щоб коріння висихало рівномірно. Зберігають готову сировину в мішках, скляному або дерев'яному посуді не довше ніж три роки.

Види і сорти оману

Оман Ройл (Inula royleana)

– багаторічна рослина заввишки до 60 см із довгастим листям завдовжки до 25 см і кошиками діаметром 4-5 см, що складаються з яскраво-жовтих трубчастих і язичкових квіток. Цвіте цей вид у липні-серпні. У культурі з 1897 року.

Оман Ройл (Inula royleana)

Оман коренеголовий (Inula rhizocephala)

– один із найбільш затребуваних у культурі декоративних видів рослини. Ланцетне довге листя оману коренеголового зібране в прикореневу розетку, в самій середині якої розташовані компактні щільні жовті суцвіття. Коренева система у цього виду поверхнева і сильно розгалужена.

Оман коренеголовий (Inula rhizocephala)

Оман східний (Inula orientalis)

родом із Кавказу і з Малої Азії. Це багаторічна рослина заввишки до 70 см із прямими стеблами, довгасто-лопатчастим листям і кошиками діаметром 9-10 см із жовтих трубчастих і темно-жовтих, дуже тонких і довгих язичкових квіток. У культурі вид із 1804 року.

Оман східний (Inula orientalis)

Оман мечолистий (Inula ensifolia)

можна зустріти в лісах, на гірських вапняних і крейдяних схилах і в степах Кавказу та Європи. Це компактна рослина заввишки від 15 до 30 см із міцними, але тонкими стеблами, що розгалужуються у верхній частині, вузьким ланцетоподібним сидячим листям завдовжки до 6 см і одиночними жовтими кошиками діаметром від 2 до 4 см. У культурі вид із 1793 року, має низькорослий різновид заввишки до 20 см, який відрізняється рясним і тривалим цвітінням.

Оман мечолистий (Inula ensifolia)

Оман прекрасний (Inula magnifica),

або чудовий називається так недарма: це потужна велична й розлога багаторічна рослина заввишки до 2 м із товстим борознистим стеблом, великим продовгуватим прикореневим і нижнім стебловим листям завдовжки до 50 і завширшки до 25 см. Біля основи листя звужується і переходить у черешок завдовжки до 60 см. Верхні листки рослини сидячі й набагато дрібніші за нижні. Жовті квіткові кошики діаметром до 15 см розташовані по одній або по кілька на квітконосах завдовжки до 25 см, утворюючи щитки. Цвіте оман чудовий у липні-серпні, але після закінчення цвітіння повністю втрачає декоративність, тому зазвичай його зрізають.

Оман прекрасний (Inula magnifica)

Оман британський (Inula britannica)

в дикій природі зустрічається в степах, по ярах, на узбіччі доріг, в осокових болотах, на вологих лісових і солонцюватих луках, березових лісах і в заплавних чагарниках Європи й Азії. Це невисокий багаторічник, вкритий сіровойлочним опушенням, із прямостоячим, ребристим стеблом, простим або розгалуженим у верхній частині та злегка червонуватим у нижній. Листя у нього еліптичне, ланцетне або лінійно-ланцетне, іноді яйцеподібне, цілокрає або дрібнозубчасте, з колючками по краях, гостре, зверху голе або злегка опушене, знизу густо вкрите притиснутими шерстистими або залозистими волосинками. Жовті кошики діаметром до 5 см можуть бути поодинокими або зібраними в пухкі щитки.

Оман британський (Inula britannica)

Оман високий (Inula helenium)

зростає в світлих соснових і листяних лісах, на луках, по берегах річок Кавказу, Європи і Сибіру. Ця багаторічна рослина утворює циліндричний кущ заввишки до 2,5 м. У нього потужне, з сильним запахом кореневище, довгасто-еліптичні прикореневі й нижні стеблові листки завдовжки 40-50 і завширшки 15-20 см. Із середини стебла листки сидячі, зі стеблоохопною основою. Золотисто-жовті кошики діаметром до 8 см розташовані на коротких квітконосах у пазухах приквітків і утворюють рідкісні гронові суцвіття. У культурі цей вид із глибокої давнини.

Оман високий (Inula helenium)

Властивості оману – шкода і користь

Лікувальні властивості оману.

Корисні властивості оману зумовлені речовинами, що містяться в кореневій системі рослини: смолами, воском, ефірною олією, вітаміном E, сапонінами, слизом, полісахаридами інуліном і інуленіном. Відвар оману, що готується з його кореневища та коренів, застосовується при запальних процесах шлунку й кишківника: виразковій хворобі, гастриті, гастроентериті, проносі, при хворобах нирок і печінки, лихоманці, ГРЗ, грипі, бронхітах із густими виділеннями, туберкульозі, трахеїті й інших запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Окрім протизапальної і відхаркувальної, він має сечогінну, потогінну, антисептичну та глистогінну дію: особливо згубно відвар оману діє на аскарид. Незамінний відвар при шкірних захворюваннях, а в поєднанні з салом він є найкращим засобом від корости.

Свіжозірване листя рослини накладають на пухлини і виразки, бешихові й золотушні ділянки. Застосування оману в народній медицині не обмежується вже описаними хворобами: ним лікують фурункульоз, сверблячий дерматоз, екзему, гнійні рани, жовтяницю, цистит, артрит і навіть венеричні хвороби. Фармацевтична промисловість на основі коренів оману випускає препарат Алантон, який з успіхом застосовують для лікування виразки шлунку, що не зарубцьовується, і дванадцятипалої кишки.

У коренях оману міститься вітамін E (токоферол), який є природним антиоксидантом і уповільнює процес старіння.

Корисні властивості оману і протипокази

Настій оману: 1 чайну ложку сухих кореневищ залити склянкою холодної води, настоювати 8 годин, процідити і приймати по 50 мл за 20 хвилин до їди 4 рази на день як відхаркувальний засіб, а також при підвищеному кров'яному тиску, геморої, проносі та як кровоочисний засіб при шкірних хворобах.

Настоянка оману: 120 г свіжих коренів оману залити половиною склянки кагору або портвейну, варити 10 хвилин, процідити і приймати до їжі по 50 мл 2-3 рази на день як зміцнювальний і тонізуючий засіб при гастритах, виразці шлунку й після перенесеного важкого захворювання.

Оман – протипокази.

Протипоказані препарати оману при серйозних серцево-судинних захворюваннях, вагітності, гіпотонії, гастритах зі зниженою кислотністю і патології нирок. При місячному, що супроводжується сильними болями, оман може їх посилити. З великою обережністю слід давати оман дітям.

5 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 голос)
Загрузка...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 
X
Отримуйте корисні поради
з квітникарства і садівництва
Вже підписалося 28 748 садівників!
Я вже підписався, не показуйте форму.
X
Знавець квітів? Що ж це? 😜
😃 Вірно!
Зіграти ще раз
😥 Не вірно!
Зіграти ще раз
Не хочу грати, не показувати форму.