Вербозілля – посадка і догляд у відкритому ґрунті, розмноження і вирощування

Автор:
Опубліковано:
Доповнено:

Квітка вербозілляРослина вербозілля (лат. Lysimachia) – рід трав'янистих багаторічників, однорічників і дворічників родини Первоцвітові. Вербозіллям рослину називають за схожість його листя з листям верби. У народі вербозілля також відоме як кривавник, ранник, зімодра. Наукову назву рослині дано на честь Лісімаха – одного з полководців Олександра Македонського, який став згодом правителем Фракії й царем Македонії. Довгий час помилково вважалося, що саме він відкрив вербозілля. Рід складається з понад сотні видів. Більшість видів вербозілля виростає в північній півкулі, зокрема в Північній Америці й у Східній Азії – понад сімдесят видів вербозілля зростає в Китаї. Деякі види ростуть у Південній Америці й Південній Африці. Зустрічається вербозілля на Кавказі, в європейській частині Росії і в Середній Азії.

Прослухати статтю

Квітка вербозілля – опис

Трава вербозілля представлена однорічними, багаторічними й дворічними рослинами з прямостоячими або повзучими стеблами, простим, черговим, цільнокраїм, кільчастим або супротивним листям. Цвіте вербозілля білими, жовтими або рожевими квітками, одиночними пазушними чи зібраними в колосовидні або щитковидні волоті. Плід вербозілля – куляста або яйцеподібна коробочка. Вербозілля є родичем таких рослин, як цикламен, молочна трава, амбілантус і примула.

Вербозілля – рослина невибаглива і, незважаючи на свій непоказний вигляд, затребувана в садівництві: цвітіння вербозілля вирізняється багатством і тривалістю. Посадка вербозілля і догляд за ним не здадуться вам трудомісткими. У цій статті буде описано посадку і догляд за вербозіллям звичайним, оскільки це базовий вид роду, тим більше, що посадка і догляд за монетчастим вербозіллям або посадка і догляд за точковим вербозіллям, а також посадка конвалійного вербозілля і догляд за ним мають багато спільного з вирощуванням вербозілля звичайного.

Посадка вербозілля у відкритий ґрунт

Коли садити вербозілля у відкритий ґрунт.

Розмножити вербозілля можна насінням і вегетативними способами. Сіють насіння вербозілля в ґрунт у червні або у вересні, під зиму.

Майже всі види вербозілля краще ростуть у затінку або притінку, а вербозілля монетчасте, хоч і воліє тінь дерев, прекрасно почувається на сонці. І тільки вербозілля пурпурове віддає перевагу відкритим сонячним місцям.

Як садити вербозілля.

Вербозіллю потрібні родючі пухкі й вологі ділянки з близьким заляганням ґрунтових вод, а такі види, як вербозілля монетчасте, вербозілля пензлеквіткове й вербозілля звичайне, можна садити просто у водойму на глибину до 10 см. Склад ґрунту для вербозілля принципового значення не має, не любить воно тільки глинистих ґрунтів. Посадка вербозілля здійснюється в ґрунт, удобрений як слід перепрілим гноєм або компостом.

Вирощування вербозілля в саду

Висаджують вербозілля, як і будь-яку іншу рослину: поміщають кореневу систему в ямку, після чого закидають її ґрунтом, ущільнюють поверхню ділянки й поливають. Відстань між кущами вербозілля має бути не менше півметра.

Догляд за вербозіллям

Як виростити вербозілля.

Посадка і догляд за вербозіллям у відкритому ґрунті не вимагають великих зусиль. Рослина, що виростає на вологих ґрунтах, звільняє вас від необхідності зволожувати ґрунт. Поливати рослину доведеться тільки в період тривалої відсутності дощів.

Догляд за вербозіллям не передбачає внесення підживлення упродовж періоду вегетації, і тільки в кінці осені потрібно удобрити ґрунт перегноєм.

Вербозілля – рослина-агресор, особливо такі види, як вербозілля крапчасте, війчасте і пензлеквіткове. Якщо не вкопати навколо кущів рослини обмежувачі у вигляді листів шиферу, пластика або металу, вона розповзеться по всьому саду. Коли вербозілля відцвіте, видаліть зів'ялі суцвіття, а восени обріжте у прямостоячого вербозілля стебла.

Цвітіння вербозілля.

У кожного виду вербозілля свої терміни цвітіння, а у квітів – свій ступінь декоративності, і ми розповімо вам про те, як і коли цвіте те чи інше вербозілля, в розділі про види й сорти рослини.

Посадка і догляд за вербозіллям

Пересадка вербозілля.

Вирощування вербозілля передбачає своєчасну пересадку рослини. На одному місці вербозілля в саду може рости до 10 років, але вже через два роки після посадки у вас буде розвинений кущ із великою кількістю дітей, які просто необхідно розсадити. Здійснюють пересадку напровесні або восени після падолисту.

Шкідники і хвороби вербозілля.

Вербозілля напрочуд стійке до всіх таких проблем. Єдина неприємність, яка може з ним статися – напад попелиці, але на цей випадок завжди можна придбати в крамниці ефективний препарат – наприклад, Біотлін або Антитлін.

Розмноження вербозілля

Як уже згадувалося, розмножується вербозілля насінням і вегетативно – поділом куща, живцями й прикореневими пагонами. Але досвід показує, що вегетативні способи розмноження вербозілля надійніші за насіннєвий, тим паче що вербозілля з насіння зацвітає лише на 2-3 рік після появи сходів. Насіння вербозілля перед посівом у кінці травня або на початку червня необхідно піддати стратифікації упродовж півтора-двох місяців в овочевому ящику холодильника. Перед осіннім посівом обробляти насіння холодом не потрібно – в зимовому ґрунті воно пройде природну стратифікацію, і навесні ви побачите дружні сходи. Можна скористатися розсадним насіннєвим способом: насіння, що пройшло стратифікацію, висівають по поверхні вологого субстрату, що складається з піску й торфу, накривають склом й утримують посіви при температурі 15 ºC в світлому місці. Днів через десять-чотирнадцять з'являться сходи, а коли вони зміцніють, їх пікірують в окремі посудини й у червні після гарту висаджують у відкритий ґрунт, дотримуючись інтервалу між сіянцями 50 см.

Вирощування і розмноження вербозілля

Напровесні або восени, під час пересадки, можна здійснити розмноження вербозілля поділом куща. Вербозілля викопують, відокремлюють дітки, потім ділять на частини сам кущ таким чином, щоб у кожної діленки були розвинені коріння й пагони, після чого всі частини розсаджують. Зацвітуть усі ці рослини вже в наступному році. Доглядають за розсадженими частинами, як за дорослою рослиною.

Вербозілля монетчасте розмножують найчастіше живцями завдовжки 10-20 см. Живцювання проводять під час осіннього обрізування або навесні. Живці нижнім зрізом опускають у воду, а після того, як на них утворюється коріння, живці висаджують у пухкий вологий ґрунт на тінистій ділянці.

Багаторічне вербозілля після цвітіння

Ми вже писали, що після цвітіння зів'ялі суцвіття вербозілля видаляють, а восени у прямостоячих видів обрізають і стебла, після чого підсипають до рослин перегній або компост. Зимують усі види вербозілля без укриття – вони прекрасно зносять зимові холоди.

Як вирощувати вербозілля з насіння

Види і сорти вербозілля

Пропонуємо вам опис найбільш відомих у культурі видів вербозілля та їхніх найкращих сортів.

Вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris)

– трав'янистий багаторічник, поширений у природі на луках, біля боліт, по берегах водойм і в лісах Євразії та Північної Африки. У нього повзуче кореневище й прямостояче стебло заввишки від 50 до 100 см. Листя у вербозілля звичайного цілокрає, ланцетне, супротивне або кільчасте, зверху гладке, знизу з опушенням. Жовті дзвінчасті квітки з червоно-коричневою плямою біля основи віночка, зібрані в верхівкові волоті, розкриваються в червні-серпні. Цей вид вербозілля є медоносом. Він не боїться перезволоження й може рости просто у воді на глибині до 10 см.

Вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris)

Вербозілля дібровне (Lysimachia nemorum)

виростає на території Європи поблизу річок і водойм, піднімаючись від передгір'їв до субальпійського пояса. Це багаторічна рослина заввишки до 30 см із великим широким листям і одиночними жовтими квітками на довгих квітконіжках. Цвітіння цього виду починається в травні й триває близько двох місяців.

Вербозілля дібровне (Lysimachia nemorum)

Вербозілля пензлеквіткове (Lysimachia thyrsiflora),

росте по берегах водойм і на мілководді. У нього повзуче кореневище й прямі міцні стебла заввишки до 60 см. Листя вузьке, ланцетне, часто посаджене. Дрібні жовті квітки, що здаються пухнастими через стирчання тичинок, зібрані в густі верхівкові пазухи суцвіття завдовжки до 3 см. Цвітіння цього виду починається в кінці травня або на початку червня.

Вербозілля пензлеквіткове (Lysimachia thyrsiflora)

Вербозілля точкове (Lysimachia punctata)

зростає в лісах Західної й Середньої Європи. У нього довге кореневище, на кінці якого кільце з 4-6 підземних пагонів, опушені прямостоячі стебла з сидячим широколанцетним листям і лимонно-жовтими квітками, розташованими на слабкорозгалуженій верхівці стебла. Цвітіння починається в кінці червня або на початку липня й триває близько місяця. Цей вид вербозілля віддає перевагу добре освітленим місцям. Найкращі сорти вербозілля точкового:

  • – Вербозілля Олександр – сорт із зеленим листям із білою облямівкою по краю;
  • – Золотий Олександр – вербозілля із золотою облямівкою по краю зеленого листя.
Вербозілля точкове (Lysimachia punctata)

Вербозілля скрученоквіткове (Lysimachia congestiflora)

родом із Китаю. Це вербозілля жовте – так воно виглядає через велику кількість золотисто-жовтих квіток із червоним мазком біля основи пелюсток. Листя у рослини соковите і густе, яскраво-зеленого кольору. Цей вид став відомий не так давно – в 1992 році. Найкращі сорти цього виду:

  • – Ліссі – вербозілля з жовтими кулястими суцвіттями й зеленим листям;
  • – Аутбек Сансет – ряболистий сорт із жовтою смугою по темно-зелених листках і жовтими квітками;
  • – Перський килим – сорт із червоними жилками по темно-зелених листках невеликого розміру й жовтими квітками;
  • – Перський шоколад – вербозілля з пурпуровим листям, яке не відмирає восени, і золотисто-жовтими квітками.

Вербозілля конвалієве (Lysimachia clethroides),

або вербозілля клетроподібне зростає на півдні Приморського краю. У нього рожево-біле кореневище, як у конвалії, але дещо товще, прямостояче, опушене й облистяне стебло заввишки до 20 см і зібрані в щільне колосоподібне суцвіття завдовжки до 20 см дрібні білі квіти. Цвітіння починається в кінці червня й триває 2-3 тижні. У культурі цей вид із кінця минулого століття. Найвідоміші сорти:

  • – Леді Джейн – рослина заввишки від 60 до 90 см, зацвітає в кінці літа;
  • – Гейша – ряболистий сорт із кремовою облямівкою по краю листя.
Вербозілля конвалієве (Lysimachia clethroides)

Вербозілля монетчасте (Lysimachia nummularia),

або вербозілля монетне, або вербозілля лугове, або луговий чай – дуже поширений в Європі, Японії та Північній Америці вид, що росте на заплавних луках, у тінистих гаях, по берегах річок, водойм і на узбіччях боліт. Це вербозілля ґрунтопокривне, багаторічна рослина з лежачим стеблом завдовжки до 30 см і супротивним овальним короткочерешковим листям завдовжки до 2,5 см. Квітки у рослин цього виду пазушні, поодинокі, жовті, діаметром до 2,5 см. Початок цвітіння залежить від освітленості, але на сонячних ділянках воно починається в кінці травня або в червні. Вербозілля монетчасте утворює покрив не тільки на горизонтальній поверхні, а й на крутих схилах. Одним із найвідоміших сортів виду є вербозілля Ауреа – менш зимостійке, ніж основний вид, з жовтувато-зеленим листям.

Вербозілля монетчасте (Lysimachia nummularia)

Вербозілля пурпурове (Lysimachia purpurea),

або вербозілля війчасте (Lysimachia ciliata), в природі росте в Північній Америці. Це прямостоячий багаторічник заввишки до 45 см із парним широколанцетним листям винно-червоного кольору. Квітки у цього виду пазушні, верхівкові, дрібні, жовто-лимонні, зібрані в пухке суцвіття. Цвітіння починається в серпні. Вербозілля пурпурове віддає перевагу відкритим сонячним місцям.

Вербейник реснитчатый (Lysimachia ciliata)

Вербозілля чорно-пурпурове (Lysimachia atropurpurea)

родом із Греції. Це багаторічна рослина заввишки 45-90 см із неймовірної краси колосоподібними суцвіттями, що складаються з безлічі квіток темного винного, майже чорного кольору. Краї зеленого листя прикрашені легким гофруванням, особливо помітним у молодих рослин. Зацвітає це вербозілля в кінці липня. Найвідоміший сорт – Божоле, з квітками темно-пурпурного кольору.

Вербозілля ефемерне (Lysimachia ephemerum)

Вербозілля ефемерне (Lysimachia ephemerum)

у природі росте в Південно-Західній Європі. Це морозостійкий багаторічник заввишки до 90 см, який активно розростається вшир. До кінця літа на рослинах з'являються квітки, зібрані в колосоподібні суцвіття. У культурі вид із XIX століття.

Властивості вербозілля – шкода і користь

Лікувальні властивості вербозілля.

Вербозілля звичайне заживляє рани, чинить в'язку, кровоспинну й знеболюючу дію, однак офіційна медицина до вербозілля байдужа. А ось у народній медицині рослина застосовується для усунення проносу й припинення внутрішніх кровотеч, а також для лікування гнійних ран, що довго не загоюються, екземи, стоматиту й молочниці.

Вербозілля містить сапоніни, дубильні речовини, рутин, вуглеводи, кремнієву та аскорбінову кислоту, тому широко застосовується в гомеопатії. Свіже листя рослини накладають на рани, квітками та листям лікують нариви, порошком із висушених коренів втамовують біль і загоюють порізи й опіки.

Для зупинки внутрішньої кровотечі використовують настій вербозілля: столову ложку сухого листя заливають склянкою окропу, настоюють, проціджують і приймають по 1-2 столові ложки тричі на день до їди.

Як і коли саджати вербозілля

Після важкої хвороби для відновлення сил вживають настоянку вербозілля: 2 столові ложки свіжої трави заливають склянкою горілки, щільно закупорюють, настоюють у темному місці упродовж 3-4 днів, проціджують і п'ють по 20 крапель 3-4 рази на день.

Від головного болю й від застуди допомагає такий чай: візьміть по столовій ложці квіток ромашки аптечної, листя розмарину та трави вербозілля, запарте двома склянками окропу, дайте настоятися кілька хвилин і пийте.

Вербозілля – протипокази.

Протипоказані препарати з вербозілля хворим на склероз судин кінцівок, варикоз, тромбоз, людям із високим артеріальним тиском і підвищеним згортанням крові. Не застосовують вербозілля й при сухому кашлі у дітей.

Оцініть, будь ласка, наш сайт. Ми так старалися ;)
Оцініть, будь ласка, статтю
Поділіться посиланням у соцмережі
Братки

Братки

Це квітка моєї дитячої мрії. Якось так вийшло, що в нашому багатому квітами саду не було братків. А мене зачаровувала їх оригінальне забарвлення і фор...

Читати далі...
Крокуси – посадка і догляд, вирощування в саду

Крокуси – посадка і догляд, вирощув…

Крокус (лат. Crocus), або шафран, утворює рід трав'янистих бульбоцибулинних рослин родини Ірисові. У природі крокус-шафран росте в степах, лісах і на ...

Читати далі...
Циперус (Cyperus) – догляд, фото, види

Циперус (Cyperus) – догляд, фото, в…

Циперус – опис Циперус (лат. Cyperus) входить до родини Осокові і також відомий як Сить. Нараховують близько 600 видів. Ростуть у водоймах і болотист...

Читати далі...