Персик (лат. Prunus persica) – рослина підроду Мигдаль родини Розові. Звідки походить рослина, достовірних даних немає. У всякому разі, відомо, що в природі Північного Китаю росте персик Давида, який є дикоростучою формою персика звичайного. У культурі дерево вирощують у теплих регіонах, а чемпіоном із промислового вирощування персиків є Китай.
Плодові дерева стр. 2
Я сьогодні хотів би детальніше поговорити про способи поливання рослин. Найпоширеніший спосіб зволоження ґрунту – це так званий поверхневий полив, коли навколо дерева по периметру проекції крони роблять лунку і виливають у неї необхідну кількість води – в середньому приблизно 5-7 відер на один квадратний метр пристовбурового кола.
Правильний догляд за плодовими деревами – запорука їхнього здоров'я, довголіття, рясного і якісного врожаю. На нашому сайті вже розміщена стаття про те, як білити дерева восени, де ми обґрунтували необхідність цієї процедури. Осіння побілка садових дерев є дуже важливим пунктом у переліку заходів з догляду за садом, проте не менш важлива побілка дерев і чагарників навесні.
Слива (лат. Prunus) – рід деревовидних рослин родини Розові, що налічує близько 250 видів, котрі зростають у північній півкулі. Слива – природний гібрид аличі і терну. Сливу культивували ще в Стародавньому Єгипті, в V-VI ст. до н. е. А сирійці задовго до нашої ери вміли готувати з неї чорнослив, яким торгували з іншими країнами. За легендою, в Європу сливу завіз із Дамаска римський полководець Помпей. У Римі найкращими сортами сливи вважалися горіхова і дамаська.
Велика різноманітність фруктів і ягід, пропонованих для вирощування в культурі, стимулює садівників до відважних експериментів. Але часто-густо навіть ті, хто не має дачних ділянок, наважуються вирощувати рослини з кісточок з'їдених фруктів або ягід. Наприклад, у багатьох у садах або на балконах росте суничник, який інакше називають суничним деревом.
Терен (лат. Prunus spinosa), або слива колюча, або тернослива – невеликий колючий чагарник, який належить до роду Слива підродини Мигдалеві родини Розові. Назва «терен» походить із праслов'янської мови й означає «колючка». Зростає терен у районах із помірним кліматом, у лісостепу, степу, по узліссях і на лісосіках, часто створюючи густі зарості. У Криму і на Кавказі терен можна зустріти на висоті 1200-1600 метрів над рівнем моря. У природі терен поширений у Західній Європі, Північній Африці, Середземномор'ї, Малій Азії, Західному Сибіру, Україні та європейській частині Росії.
Черемха, або черемшина (лат. Prunus) – загальна назва деяких видів роду Слива родини Розові, які раніше виділяли в окремий рід або підрід. Найчастіше під поняттям «черемха» мають на увазі черемху звичайну, або гронову, або пташину (лат. Prunus padus), що росте в дикому вигляді в Західній Європі, Азії, Північній Африці та по всій Росії, вважаючи за краще лісові й багаті ґрунти з близьким заляганням ґрунтових вод у районах із помірним кліматом і розташовуючись по берегах річок, на пісках, лісових галявинах і прогалинах. Існує близько 20 видів черемхи.
Рослина черешня (лат. Prunus avium), або пташина вишня – дерево родини Розові заввишки до 10, а іноді і до 30 метрів, що зростає в природі Європи, Західної Азії, Північної Африки і дуже поширене в культурі. Це найдавніша форма вишні, яка за 8000 років до н.е. вже була відома в Європі, на території сучасної Швейцарії і Данії, а також в Анатолії. Назва дерева походить від топоніма міста Керасунт, який був розташований між Трапезундом і Фарнаком і славився посадками смачної черешні на своїх околицях.
Зараз закінчується п'ятий сезон, на моїх яблунях уже зріє повноцінний урожай, і я хочу поговорити про те, чому з дерев опадають недозрілі яблука.
Шовковиця (лат. Morus), або тутове дерево, або шовкун – листопадне дерево, яке належить до роду родини Тутові і за даними з різних джерел налічує від 17 до 24 видів . Поширені представники цього роду в субтропічному та помірному поясі Північної Америки, Африки й Азії. Листя шовковиці білої – одного з найпопулярніших видів роду – є джерелом харчування личинок тутового шовкопряда, лялечки яких використовують для виробництва натурального шовку.
Щеплення – спосіб вегетативного розмноження рослин, найчастіше кущів і дерев. Результат у цьому процесі досягається зрощуванням підщепи та прищепи, де підщепа – зазвичай дика рослина, у якої експлуатуються коренева система та нижня частина стебла (стовбура), а щепа – стебло (пагін) чи брунька культурної рослини, яку прищеплюють до підщепи.
Оскільки в наших широтах вирощувати овочі та фрукти цілий рік неможливо, виникає питання, як зберегти зібраний восени врожай, щоб його вистачило до появи свіжих плодів. Важливе значення в цьому питанні має така характеристика, як лежкість – здатність плодів довго зберігатися.
Сьогодні дедалі більш популярними серед садівників-любителів стають яблуні на карликових підщепах, або так звані карликові яблуні, оскільки вони займають набагато менше місця і за ними відчутно легше доглядати. Окрім того, плодоносити вони починають уже не третій рік після посадки, потребують менше поживних речовин, добре ростуть навіть на ділянках із високим заляганням ґрунтових вод. А оскільки вегетаційний період цих яблунь закінчується значно раніше, ніж у яблунь звичайних, у них є більше часу підготуватися до зими.
Колоноподібна яблуня є природним клоном яблуні, що не розвиває бічних гілок. У селищі Келоуна в Британській Колумбії (Канада) в 1964 році на п'ятдесятирічній яблуні сорту Макінтош виявили незвичайну гілку – сильно облистяну, без бічних відгалужень і всю буквально обліплену плодами. Цю спонтанну мутацію розмножили і використали в подальшому для селекції колоноподібних яблунь, якою займалися як англійські науковці з графства Кент, так і селекціонери з інших країн. Перші зразки колоноподібної яблуні отримано в 1976 році.
Кожен садівник прагне, щоб у його саду росли та рясно плодоносили абсолютно виняткові, унікальні сорти плодових культур. До шедеврів селекції можна віднести й високоврожайний сорт яблуні Слава переможцям, що дає запашні, красиві та неймовірно смачні плоди. Цей сорт набув широкої популярності серед власників дачних і присадибних ділянок, і саме про нього ми розповімо в нашій статті.
Яблуня домашня (лат. Malus domestica) – вид плодових дерев роду Яблуня родини Розові, який дуже поширений і вирощується в приватних садах та в промислових масштабах заради його плодів. І з яблунею, і з її плодом яблуком пов'язано безліч легенд, переказів, казок, пісень та інших творів усної народної творчості: яблуко розбрату, котре побічно послужило причиною Троянської війни; яблуко пізнання, через яке людей було вигнано з раю на Землю; яблуко, що впало на голову Ньютона, у результаті чого з'явився закон всесвітнього тяжіння – це найпіднесеніші приклади того, яку роль відіграло яблуко в історії людства.
Яблуня (лат. Malus) – рід листопадних чагарників і дерев родини Розові із солодкими і солодко-кислими кулястими плодами. Імовірно, яблуня походить із Середньої Азії і в дикому вигляді зустрічається майже у всіх країнах Європи. Рід налічує 36 видів, серед яких найбільше поширені яблуня домашня, або культурна (Malus domestica), яблуня сливолиста, або китайська (Malus prunifolia), і яблуня низька (Malus pumila).
Вітаю вас, шановні читачі. У коментарях до моїх статей я часто зустрічаю прохання описати схему удобрення плодових культур буквально по місяцях. І ось сьогодні ми про це поговоримо. Попереджу відразу: я не пропоную ставитися до моїх рекомендацій як до беззаперечної істини і не даю точних дозувань, тому що кожен власник ділянки має враховувати свої кліматичні та погодні умови, різний склад та родючість ґрунту, і кожен з вас досягає успіху по-своєму.
Нещодавно я опублікував статтю, в якій розповів, що іноді яблуні скидають свої плоди передчасно через брак вологи, поживних речовин або пошкодження, завдані шкідниками. В одному із коментарів до цієї статті мене попросили розповісти, як потрібно зберігати врожай яблук взимку, і сьогодні я вирішив про це поговорити.
- 1
- 2