Різдвяна зірка або пуансетія вже стала у нас одним з найулюбленіших та найяскравіших символів новорічних свят.
Але, на жаль, дуже часто ця жива рослинка в горщику повторює долю зрубаної ялинки: помилувалися пару тижнів та й викинули на смітник...
Справедливості заради варто відмітити, що деякі все ж намагаються продовжити життя яскравій квітці, але вона або згниває в перші місяці, або залишається жити, але більше ніколи не зацвітає.
Як зробити «одноразову» пуансетію багаторічником? Наші поради допоможуть вам завести собі особисту «віфлеємську зірку» на довгі роки.
До родини Бігнонієві (bignoniaceae) належить рід рослин радермахера (лат. Radermachera), який родом зі Східної Азії. Рослина радермахера налічує приблизно 15 видів.
Ребуція (лат. Rebutia) – рід кактусів, що ростуть в Аргентині, Перу та Болівії, у який за різними даними входить від 40 до 100 і більше видів. Завдяки своїй невибагливості, невеликому розміру, готовності цвісти в будь-яких умовах і здатності утворювати велику кількість діток ці рослини дуже популярні в кімнатному квітникарстві. Кактус ребуція – близький родич айлостери, не менше популярної рослини цієї ж родини. Обидва ці кактуси настільки між собою схожі, що в 2001 році всі представники роду Айлостера були внесені в рід Ребуція.
Традесканція покривальчаста, або рео строкате, або тура Мойсея, або Мойсей у кошику (лат. Tradescantia spathacea = Rhoeo discolor) – вид рослин роду Традесканція, який раніше виділяли в окремий монотипний рід. Родина традесканції покривальчастої – Флорида, Мексика, Антильські острови та субтропіки Америки. В інших місцях квітка рео культивується як кімнатна рослина, і ми розповімо вам, як доглядати за рео в домашніх умовах.
Рипсаліс (лат. Rhipsalis) – рід чагарників родини Кактусових, що налічує більше п'ятдесяти видів. Поширені ці епіфітні рослини у вологих тропічних лісах обох Америк, Південної Азії та Африки, де ростуть на стовбурах дерев або вологих скелях, хоча можна їх зустріти й на землі. Це єдиний вид кактусів, ареал якого виходить за межі Америки. Деякі рипсаліси вирощуються в кімнатній культурі.
У наших широтах шлюмбергера давно стала одним із символів зимових свят. Щороку, наче маленького дива, ми чекаємо, коли ж на тлі засніженого пейзажу за склом на підвіконні розквітне цей зелений кущик. А ось в природних умовах зигокактус росте у гірських тропіках Бразилії.
Рододендрон (лат. Rhododendron) – чагарники із родини Вересові. Наразі відомо вже понад 900 видів цієї рослини, багато з них успішно вирощують у кімнатних умовах. Рододендрони поширені в помірних зонах по всьому світу: Європі, Азії, Австралії та Північній Америці. Свою назву рослина рододендрон отримала від двох грецьких слів, що у перекладі означають «трояндове дерево».
Рокитник (лат. Cytisus) – рід рослин, що належить до родини Бобові і нараховує (залежно від джерела) 35-50 видів. Поширені в Центральній Європі і вздовж Середземного моря. Інші назви – Цітіус, Зіновать.
Руеллія (лат. Ruellia) – рід трав'янистих квіткових рослин родини Акантові, який за даними The Plant List налічує близько двохсот сімдесяти видів, що ростуть у тропіках і субтропіках Америки. Зустрічаються руеллії також в Африці та Південній Азії. Деякі види є популярними кімнатними рослинами. Назву рід отримав на честь середньовічного французького ботаніка Жана Рюеля.
Тещин язик, щучий хвіст, зміїна коса, індійський меч, тигрова лілія, котячий хвіст та язик сатани – все це народні назви сансевієрії. От скільки яскравих асоціацій у нас викликала ця рослина самим лише своїм листям! (Стебла сансевієрія немає, цвіте дуже рідко.)
Сингоніум – високодекоративна повзуча рослина з прекрасним листям, напівепіфіт, невимогливий ні до умов утримання, ні до догляду.
Сідач (лат. Eupatorium) – рід багаторічних рослин родини Айстрові, або Складноцвіті, що походять із Північної Америки та набули поширення в Азії, Європі та тропічних районах Африки. Рід налічує понад 120 описаних видів, але ще щонайменше 200 видів сідача мають невизначений статус.
До роду рослин смітіанта (лат. Smithiantha) відносять приблизно 8 видів рослин, що входять до родини Геснерієві. У деяких публікаціях рослина має назву Негелія. Рослина живе в горах Південної і Центральної Америки. Розводять смітіанту з 1840 року, а рід рослини названо на честь Матильди Сміт, яка була художницею в приватному ботанічному саду в Англії – «К'ю».
Спатифілум – тіньовитривала, але світлолюбна рослина з гарними смарагдовим листям і оригінальними суцвіттями в формі кукурудзяного качана. Ця квітка набула широкої популярності в кінці минулого століття.
Якщо ви любите екзотичні рослини і не боїтеся шокувати своїх домочадців, придбайте стапелію. Цей суккулент нічим не примітний, до тих пір, поки не розкриються його квітки. І ось тут настає потрясіння: квітки стапелії пахнуть гнилою рибою.
Мадагаскарський жасмин, або стефанотіс – рослина вимоглива. Відомо також, що його сік при попаданні на шкіру викликає подразнення. Однак щільне темно-зелене листя і запашні квіти стефанотіса настільки прекрасні, що з капризами і недоліками рослини цілком можна примиритися.
Стрелітція – рослина в кімнатній культурі поки що рідкісна, але зацікавленість до неї зростає дуже швидко. Привертає вона своїми асиметричними квітками, схожими на птахів зі строкатим оперенням.
На жаль, така чудова кімнатна рослина, як стрептокарпус, не має заслуженої популярності, хоча квітки у неї так само різноманітні і прекрасні, як і у її давно визнаних родичок – сенполій, синнінгій і глоксиній. Не меншу декоративністю має і листя деяких гібридних сортів стрептокарпуса.
Строманта – один з найпрекрасніших представників родини Марантові, що вирощуються в домашніх умовах. Строкате листя рослини здається то атласним, то оксамитовим і має таку привабливість, що складності в утриманні квітки здаються не такими вже й серйозними.
Сциндапсус – кімнатна ліана, яка чудово очищує повітря від шкідливих домішок і випарів.
Табернемонтана (лат. Tabernaemontana) – рід вічнозелених чагарників родини Барвінкові, поширених у прибережній зоні Південної і Центральної Америки, Південно-Східної Азії, а також тропічних і субтропічних районах Африки. Родичами табернемонтани є барвінок, отруйний олеандр і мандевіла. Назву роду в 1703 році дав Шарль Плюм'є на честь німецького лікаря Якоба Теодора Табернемонтануса, якого вважають «батьком німецької ботаніки». Квітникарі називають цю рослину індійською гвоздикою, східно-індійським олеандром і ерватамією.
Тілландсія (лат. Tillandsia) – назва роду трав'янистих вічнозелених епіфітів родини Бромелієві, який за різними джерелами налічує від 400 до 700 видів. У природі ці рослини можна зустріти в американських тропіках і субтропіках – в Аргентині, Чилі, у Центральній Америці, Мексиці й південних штатах США. Назву рід отримав на честь Еліаса Тілландса – відомого фінського ботаніка: Карл Лінней дорікнув Шарлю Плюм'є за те, що він назвав рослину варварським американським ім'ям (Caraguata), та привласнив роду ім'я першого і єдиного уславленого ботаніка з Фінляндії.
Зараз стали дуже популярні грошові дерева з різних матеріалів: монеток, камінчиків, зерен. А між тим, можна завести у хаті живе деревце, яке також вважається символом достатку і благополуччя. Я маю на увазі Крассулу або Товстянку – Грошове дерево. На мій погляд, краще вже живий символ багатства, ніж штучний. Тим більше що Товстянка дуже невибаглива у догляді, не вимагає особливих турбот. А любителі кімнатних дерев можуть створити на основі Крассули прекрасний бонсай.
Традесканція (лат. Tradescantia) належить до родини Комелінових і включає до 30 видів. Батьківщина традесканції – помірні і тропічні пояси Америки. Назва роду походить від імені садівника Джона Традесканта, який працював у короля Англії Карла I і першим описав цей рід рослин. Народні назви – Ломикамінь і Бабині плітки.
Трахікарпус (лат. Trachycarpus) – рід родини Пальмові, що включає дев'ять видів, які ростуть у природі східної Азії. Найчастіше представників роду можна зустріти в Японії, Китаї, Бірмі та Гімалаях. У культурі ж, зокрема в кімнатній, трахікарпуси вирощуються повсюдно. Трахікарпус – найпоширеніші пальмові рослини Чорноморського узбережжя Кавказу і Криму, оскільки це єдиний вид, здатний тривалий час витримувати зниження температури до – 10 ˚C.
Орхідеї з'явилися на наших підвіконнях не так давно, але відразу стали загальними улюбленицями. Про ці екзотичні красуні можна говорити нескінченно довго, настільки це незвичайні рослини, причому іноді зовсім не схожі одна на одну. Наприклад, довжина пелюстки орхідеї Paphiopedilum sanderianum може перевищувати 120 см, а діаметр квіток орхідей з роду Platystele лише близько 2-3 мм.
Фатсія (лат. Fatsia) – монотипний рід, що входить до родини Аралієві – Fatsia japonica (фатсія японська).
Фейхоа можна вирощувати в теплицях або навіть у домашніх умовах, а її зростання легко контролювати за допомогою обрізки. Ця витривала рослина може успішно розвиватися в різних умовах, включаючи низькі температури та затінені ділянки. При мінімальному догляді фейхоа може давати рясний урожай смачних і поживних плодів. Крім того, пропонуємо інформацію про розмноження фейхоа насінням та живцями, а також поради щодо пересадки та догляду за цією чудовою рослиною.
Фейхоа (лат. Acca sellowiana), або акка селлова, або акка фейхоа – вічнозелений чагарник або невисоке дерево, вид роду Акка родини Миртові. Іноді фейхоа виділяють в окремий рід. Назву вид отримав на честь португальського натураліста Жуана да Сілва Фейжо, який виявив цю рослину в кінці XIX століття в Бразилії. А видовий епітет фейхоа отримав на честь німецького натураліста Фрідріха Селлова, що досліджував флору Бразилії. У природних умовах фейхоа, крім Бразилії, можна зустріти в Колумбії, Уругваї й на півночі Аргентини. Фейхоа – типова рослина субтропіків, яка в тропічному кліматі розвивається погано.
Кімнатна фіалка (лат. Saintpaulia), або узамбарська фіалка – рід трав'янистих квітучих рослин родини Геснерієві, дуже поширений у кімнатному квітникарстві. У природі квітка фіалка росте в гірських регіонах Східної Африки – у Танзанії й Кенії, найчастіше вибираючи місця на терасах річок і біля водоспадів. Існує понад 20 видів фіалки узамбарської. Відкрив цю дивовижну квітку в 1892 році барон Адальберт Вальтер Радкліфф ле Тані фон Сен-Поль, військовий комендант Узамбарського округу, який на той час був частиною колонії Німеччини. Перебував округ на території сучасних Бурунді, Руанди й Танзанії.