Табернемонтана (лат. Tabernaemontana) – рід вічнозелених чагарників родини Барвінкові, поширених у прибережній зоні Південної і Центральної Америки, Південно-Східної Азії, а також тропічних і субтропічних районах Африки. Родичами табернемонтани є барвінок, отруйний олеандр і мандевіла. Назву роду в 1703 році дав Шарль Плюм'є на честь німецького лікаря Якоба Теодора Табернемонтануса, якого вважають «батьком німецької ботаніки». Квітникарі називають цю рослину індійською гвоздикою, східно-індійським олеандром і ерватамією.

У якості кімнатної рослини табернемонтана поширена по всьому світу.

Квітка табернемонтана – опис

Рослина табернемонтана є розгалуженим кущиком або деревцем заввишки до півтора метрів зі здеревілими пагонами. Загострені на кінцях, довгасті шкірясті глянцеві яскраво-зелені перші листки завдовжки до 20 і завширшки до 5 см розташовані на пагонах супротивно. Через листя табернемонтану, на якій ще не розкрилися квітки, часто плутають із гарденією, однак варто розпуститися ароматним кремовим або білим махровим квіткам, що досягає в діаметрі 5 см, як відмінність стає очевидною: квітки табернемонтана виглядають, як дзвіночки з гофрованими пелюстками , і формують складні щиткоподібні суцвіття. Плід табернемонтана – велика листівка, в якій зріють численні насінини.

Догляд за табернемонтаною в домашніх умовах

Вирощування табернемонтани вдома

Порівняно з гарденією або спорідненим олеандром квітка табернемонтана набагато менш вибаглива, проте її вирощування має свої особливості. Як будь-яка тропічна рослина, табернемонтана вимагає високого рівня освітлення, тому розташовувати її потрібно на західній, східній або південно-східній стороні. Гарно впливають на рослину ранкові прямі сонячні промені, але після полудня квітку краще від сонця затінювати, щоб листя не отримало опіків. При поганому освітленні табернемонтана може захворіти або відмовитися цвісти.

ККомфортний діапазон температур для табернемонтани в весняно-літній час 17-22 ˚C, хоча вона може витримати без втрати декоративності й сильнішу спеку. Рослина залюбки проводить літні канікули на балконі або в саду. У зимовий час температуру утримання бажано знизити до 15-16 ˚C. Нижня межа – 12 ˚C, але довго в таких умовах табернемонтану краще не тримати. Бережіть рослину в холодну пору року від протягів. Не можна також допускати різкого перепаду температур у приміщенні.

Полив і підживлення табернемонтани

Табернемонтана погано зносить навіть короткочасну посуху, тому її полив має бути своєчасним. Між поливаннями субстрат має просихати на половину глибини. У літню пору ґрунт зволожують 1-2 рази, узимку – 1 раз на тиждень. Не допускайте повного висихання земляної грудки, інакше табернемонтана зів'яне.

Табернемонтана родом із регіонів із вологим кліматом, тому потребує підвищеної вологості повітря, яка досягається обприскуванням листя з дрібнодисперсного розпилювача: великі краплі, що потрапили на пелюстки, залишать на них плями. Проводять процедуру 2-3 рази на тиждень у жарку пору року і 1 раз на тиждень узимку.

Для підвищення вологості в приміщенні можна користуватися побутовим зволожувачем або час від часу мити табернемонтану під душем.

І для поливу, і для обприскування потрібна пропущена через фільтр або відстояна впродовж доби вода кімнатної температури. Один раз на місяць у воду для поливу слід додавати кілька кристаликів лимонної кислоти.

Удобрюють табернемонтану мінеральними комплексами для гарноквітучих рослин один раз на два тижні, а для того, щоб листя рослини завжди було глянцевим і яскравим, у субстрат уносять рідке азотне добриво Смарагд.

Обрізування табернемонтани

Обрізати табернемонтану можна в будь-яку пору року: рослина дуже швидко відновлюється, тому їй можна надавати будь-якої форми. У санітарних цілях слід видаляти зростаючі всередину, зламані й зрослі пагони та гілки, а формуючим обрізуванням можна зробити з табернемонтани акуратний кущик або деревце зі стовбурцем. Обрізування стимулює кущіння табернемонтани, роблячи її крону густішою і пишнішою.

Ґрунт для табернемонтани

Субстрат для табернемонтани має бути пухким, живильним, злегка кислим (pH 4,5-5,5). Ви можете вирощувати її в придбаних у квітковому магазині готових ґрунтових сумішах для цитрусових або азалій, в які слід додати жменю піску, або можете скласти субстрат власноруч із рівних частин торфу, хвойної, листової, перегнійної землі та піску.

Пересадка та розмноження табернемонтани

До нечисленних складнощів вирощування табернемонтани в домашніх умовах належить необхідність частих пересадок рослини. Молоді табернемонтани доводиться пересаджувати 2-3 рази на рік, але дорослим квітам можна міняти горщики та субстрат один раз на 2-3 роки. Пересадку здійснюють у лютому методом перевалки, що не руйнує земляну грудку на коренях рослини. Новий горщик має бути більшим за попередній у діаметрі на 3-4 см.

Дренажний шар повинен займати не менше чверті об’єму горщика. Після пересадки слід зменшити полив табернемонтани й на півтора-два місяці припинити підживлення.

Розмножується табернемонтана насінням і живцюванням. Насіннєве розмноження – дуже трудомісткий і довготривалий спосіб, тому до нього вдаються переважно фахівці або любителі з великим досвідом. Насіння табернемонтани пророщують під розсіяним світлом при температурі 18 ˚C. Сходи можуть з'явитися приблизно за місяць, а зацвіте табернемонтана з насіння роки через два.

Живцювання дозволяє отримати нову рослину в коротші терміни, ніж передбачає вирощування з насіння. Вам знадобляться відрізки здорових, зрілих пагонів завдовжки 8-12 см із двома-трьома парами листків. Живці зрізають під прямим кутом, змивають молочний сік, що виступив на зрізі, обробляють зріз стимулятором коренеутворення і поміщають для вкорінення в воду або субстрат.

У першому випадку використовують пропущену через фільтр воду з розчиненим у ній деревним або активованим вугіллям. Поміщений зрізом у воду живець накривають поліетиленовим пакетом, щоб створити для нього умови підвищеної вологості.

У другому випадку для вкорінення використовують торф'яно-піщану суміш, яку поміщають у пластиковий контейнер із прозорою високою кришкою. Живець злегка заглиблюють у зволожений ґрунт і для створення парникового ефекту накривають контейнер прозорою кришкою. Один раз на день пакет або кришку слід знімати на кілька хвилин для провітрювання, а субстрат потрібно весь час підтримувати в злегка вологому стані. Укорінюється табернемонтана в середньому 1-2 місяці, а зацвітають саджанці з живців у перший же рік.

Шкідники та хвороби табернемонтани

Хвороби табернемонтани та їх лікування

Усі види нездоров'я табернемонтани виникають у результаті неправильного догляду. Найчастіше доводиться стикатися з такою проблемою, як хлороз: у табернемонтани жовтіє листя між жилками, а самі жилки залишаються зеленими. Виправити становище можна внесенням у субстрат хелату заліза й обробкою табернемонтани по листю препаратом Смарагд.

Якщо листя не тільки жовтіє, а й втрачає тургор, а пагони никнуть, цілком імовірно, що від застою води коріння рослини почало гнити. У цьому випадку потрібно обережно вийняти квітку з горщика, вирізати підгнилі ділянки коренів, присипати рани товченим вугіллям і пересадити рослину в свіжий субстрат, не забувши помістити в горщик товстий шар дренажного матеріалу.

Занадто витягнуті пагони та бліде забарвлення листя – наслідки недостатнього освітлення. Вирішити проблему можна, переставивши горщик із квіткою якомога ближче до вікна.

Іноді табернемонтана втрачає бутони. Відбувається це через занадто високу температуру й дуже низьку вологість повітря в приміщенні. Якщо ж бутони втрачає молода рослина, то справа може бути в тому, що у неї просто недостатньо сил для повноцінного цвітіння.

Шкідники табернемонтани та боротьба з ними

У домашніх умовах табернемонтана може потерпіти від щитівок, попелиць, білокрилок і борошняних червців. Усі ці сисні шкідники живляться клітинним соком рослин. Знищують їх інсектицидними препаратами, однак червців і щитівок перед обробкою потрібно механічно видалити з пазух листя і нижньої сторони листових пластин. Робити це найкраще змоченою в спирті ватною паличкою. Обробку інсектицидами (Актелліком, Актарою, Децисом і їм подібними) слід проводити на відкритому повітрі, оскільки ці склади токсичні. Не забудьте захистити обличчя і руки від потрапляння на них розчину.

Види та сорти табернемонтани

Найчастіше в кімнатній культурі вирощують такі види табернемонтани:

Табернемонтана розчепірена (Tabernaemontana divaricata)

– розгалужена кущовидна або деревовидна вічнозелена рослина з великими глянсовими листям темно-зеленого кольору, розташованим на пагонах супротивно. У довжину довгасті, загострені на кінці листки можуть сягати 15-20 см. На нижньому боці листової пластини чітко виступають поперечні жилки. Розташування гілок на кущі майже горизонтальне. Квітки у цього виду білі, з п’ятипелюстковим віночком, прості або махрові, зі злегка вигнутими по спіралі пелюстками. Аромат квіток, що посилюється в нічний час, нагадує запах жасмину.

Табернемонтана елегантна (Tabernaemontana elegans)

– компактне, сильно розгалужене вічнозелене дерево, що нагадує табернемонтану розчепірену, але більш скромних розмірів і з менш запашними квітками. Перевагами рослини є стійкість до низьких температур і прямих сонячних променів.

Табернемонтана увінчана (Tabrnaemontana coronaria)

– галузисте вічнозелене деревце з глянцевим овальним яскраво-зеленим листям завдовжки до 12 і завширшки до 8 см. Листова пластина ніби злегка стягнута жилками, що чітко виступають зі споду пластини. Суцвіття складається з бутонів, що поступово розкриваються, яких може бути від 3 до 15. Напівмахрові квітки з ніжними, гофрованими по краю пелюстками сягають у діаметрі 5 см. Вони виділяють тонкий, вишуканий аромат.

Іноді в культурі можна зустріти табернемонтану сананго та Хольста: у цих рослин пелюстки квіток вигадливо вигнуті й нагадують пропелер. Вирощують у домашніх умовах і варієгатні сорти табернемонтани зі строкатим листям.

• Сциндапсус: вирощування вдома, види і сорти
• Тілландсія: догляд у домашніх умовах, види і сорти