Квітка мурайя (лат. Murraya) належить до роду вічнозелених чагарників і дерев родини Рутові родом із тропічних лісів Індокитаю, Індії, островів Суматри та Яви. Назву рослина мурайя отримала на честь вірного учня Карла Ліннея, шведського ботаніка Юхана Андреаса Муррея. Рід налічує 8 видів, але в кімнатній культурі вирощується тільки мурайя волотиста, вона ж екзотична.
Кімнатні гарноквітучі рослини стр. 4
Нематантус (лат. Nematanthus) є родом родини Геснерієві, до якого належать 28 видів. Своєю назвою рослина завдячує німецькому професору ботаніки і доктору медицини Генріху Адольфу фон Шредеру, який утворив слово «нематантус» із двох грецьких слів: νημα – нитка, волосся, і άνθος – квітка, тобто квітка на тонкому квітконосі. Іноді квітку нематантус називають золотою рибкою. Наразі рід Нематантус об'єднали з родом Гіпоцірта (hypo – під, kyrtos – витягнутий), тому правомірна й така назва нематантуса. У культурі рослина відома з 1846 року.
Неріне (лат. Nerine) – цибулинна рослина, що налічує до 30 видів і належить до родини Амарилісові.
Нертера (лат. Nertera) – рослини з родини Маренові, що включають 3-12 видів (залежно від джерела). Батьківщина нертери – тропічні зони по всій Землі. Рід отримав свою назву від грецького «nerteros» – «невеликий».
Рід нідуляріум (лат. Nidularium) родом із Бразилії і належить до родини Бромелієвих. Рід налічує близько 80 видів. «Nidus» (лат.) – гніздо. Від цього слова нідуляріум і отримав свою назву, бо його суцвіття розташовані всередині розетки.
Пишний трояндовий кущ на підвіконні – гордість кожного квітникаря. Щоб ваша кімнатна троянда вчасно розцвітала і гармонійно розвивалася, не забувайте вчасно її обрізати. Обрізка стимулює ріст нових гілочок, на яких в перспективі теж будуть трояндові бутони. Звісно, спочатку обрізаний кущик троянд виглядає не так естетично, але ця процедура життєво необхідна вашій розі, адже так рослина омолоджується.
Квітка онцидіум (лат. Oncidium), або «танцюючі лялечки», належить до роду трав'янистих багаторічників родини Орхідних. Більшість видів цього роду епіфіти, але зустрічаються серед представників онцидіуму і літофіти, і наземні рослини. Онцидіум у природі дуже поширений у Південній і Центральній Америці, на Антильських островах і на півдні Флориди. Ростуть ці орхідеї в різного типу лісах на висоті до 4000 м над рівнем моря. Уперше орхідею онцидіум описав у 1800 році шведський ботанік Петер Улоф Сварц. У кімнатному квітникарстві популярні як природні види онцидіума, так і їхні сорти й гібриди.
Квіти пасифлора (лат. Passiflora), або страстоцвіт, або годиннички, або мучениця, або «кавалерська зірка», належать до роду родини Страстоцвіті, що налічує від чотирьохсот до п'ятисот видів, котрі зростають здебільшого в тропіках Америки (у Бразилії і Перу), Азії, Австралії та в Середземномор'ї. Один вид пасифлори росте на Мадагаскарі. Назва «пасифлора» утворена від двох латинських слів: «passio» – страждання і «flos» – квітка, а дали її рослині перші місіонери, що приїхали до Південної Америки, яким квітка видалася символом страждань Христа.
Орхідея пафіопеділум (лат. Paphiopedilum), або пафіопеділюм, або Венерин черевичок – рід трав'янистих багаторічних рослин родини Орхідних, які ростуть на Калімантані, Суматрі, Філіппінах, у Новій Гвінеї, Малайзії, Китаї, Таїланді, Індії та Непалі. Наукову назву роду утворено від топоніма міфічної батьківщини богині Венери – Пафоса та слова, що означає в перекладі «сандалія» або «черевичок». Тобто буквально «пафіопеділум» перекладається як «черевичок із Пафосу»: квітка рослини нагадує формою жіночу туфельку.
Пахістахіс (лат. Pachystachys) – рід вічнозелених квіткових рослин родини Акантові, в який входить близько 12 видів, що виростають у субтропічних і тропічних районах Америки та Східної Індії. У кімнатному квітникарстві вид пахистахис жовтий відомий ще з XIX століття, але він, як і раніше, не дуже частий гість на наших підвіконнях. У перекладі слово «пахистахис» означає «густий колос» або «товста колючка»: суцвіттям цих рослин є щільний колос. У нас пахистахис називають «золотою свічкою» або «золотою креветкою».
Пахіподіум (лат. Pachypodium) – рід деревовидних рослин родини Кутрові, або Барвінкові, які виростають у посушливих районах Мадагаскару, Африки й Австралії. У роду 23 види. У перекладі з грецької «пахіподіум» означає «товста нога»: у рослини об'ємний, м'ясистий і колючий стовбур. У природі пахіподіум може сягати у висоту восьми, а в діаметрі – півтора метра, але в домашніх умовах це дерево вище метра не росте.
Рослина педілантус (лат. Pedilanthus) належить до декоративних квітучих чагарників і невеликих дерев роду Молочай родини Молочайні. Батьківщина рослини – тропіки та субтропіки Південної, Північної і Центральної Америки. Через зиґзаґоподібну форму стебла аборигени називали квітку педілантус «хребтом диявола», а європейці – «сходами Якова».
Пейрескія (лат. Pereskia) – рід кактусів із Центральної і Південної Америки, представники якого вперше були описані в 1703 році Шарлем Плюм'є. Назву рід отримав на честь французького науковця Ніколя-Клода де Пейреска. Спочатку ці рослини були віднесені Карлом Ліннеєм до роду Кактус, але в 1754 році Філіп Міллер виділив їх у самостійний рід. На сьогодні налічується 18 видів пейрескії, представлених як кущовидними, так і деревовидними формами. Деякі кактуси-пейрескії з успіхом вирощують у кімнатній культурі.
Любителям довго та рясно квітучих рослин ми рекомендуємо висадити в саду чи на балконі пентас ланцетоподібний, який інакше називають «Єгипетська зірка», попри те, що походить рослина з Африки, Аравії і Мадагаскару. Для вирощування в кімнатній культурі селекціонери вивели карликовий гібрид пентаса ланцетоподібного.
Про догляд за азаліями вже говорили. Окремим питанням хотілось би винести такий важливий аспект вирощування азалії, як перевалка. Після того як ваша азалія відцвіла, її можна і треба перевалити, пересадити. Коли ви витягнете азалію з її старого горщика, не лякайтеся: земляний пласт повністю обплутаний корінцями, буквально наскрізь, схожий на таку собі мочалку з грунту та найдрібніших корінців. Це нормально! Струшувати чи чистити коріння азалії від землі не варто. При перевалці азалій треба робити так.
Після покупки антуріум дуже бажано пересадити протягом трьох днів, якщо, звичайно, продавець не упевнив вас, що придбана рослина нещодавно змінила ґрунт.
Справа навіть не в зміні ємності та ґрунту, важливіше переконатися, що з корінням антуріума все в порядку.
Є кілька варіантів сумішей для цієї рослини, деякі квітникарі висаджують антуріум навіть у чистий мох. У будь-якому випадку, земля потрібна кисла, уникайте також лужної води при поливі.
Що робити, якщо в горщику з антуріумом ви помітили білий наліт? Як часто потрібно пересаджувати антуріум? Чи варто пересаджувати його під час цвітіння? Відповіді на ці та інші питання пересадки антуріумів, а також рецепт ідеального ґрунту для цієї тропічної рослини, читайте у нашій статті.
Плюмерія (лат. Plumeria) – рід, що входить до родини Барвінкові і нараховує близько 65 видів рослин. Названо рід було на честь Шарля Плюмера – відомого французького ботаніка XVII століття. У природних умовах рослина живе на півночі Південної Америки.
Рипсаліс (лат. Rhipsalis) – рід чагарників родини Кактусових, що налічує більше п'ятдесяти видів. Поширені ці епіфітні рослини у вологих тропічних лісах обох Америк, Південної Азії та Африки, де ростуть на стовбурах дерев або вологих скелях, хоча можна їх зустріти й на землі. Це єдиний вид кактусів, ареал якого виходить за межі Америки. Деякі рипсаліси вирощуються в кімнатній культурі.
У наших широтах шлюмбергера давно стала одним із символів зимових свят. Щороку, наче маленького дива, ми чекаємо, коли ж на тлі засніженого пейзажу за склом на підвіконні розквітне цей зелений кущик. А ось в природних умовах зигокактус росте у гірських тропіках Бразилії.
Уявіть тільки: ваш домашній декабрист міг би запросто рости у розколинах найвищих скель чи на величних столітніх стовбурах тропічних дерев, а між його яскравих кольорів пурхали б колібрі... Але волею долі та селекціонерів він виявився саме на вашому підвіконні.
Як зберегти цю тендітну тропічну казку в умовах наших широт, розповімо у нашому матеріалі.
Я вже згадувала, що бульбові Бегонії розмножуються кількома способами: насінням, живцюванням, бульбами. Давайте розглянемо кожен з цих способів розмноження бульбової Бегонії по порядку. Отже, приступимо.
Сьогодні я хочу вам розповісти про найпростіший спосіб розмноження кімнатної фіалки. Узамбарську фіалку можна розмножити декількома способами: пасинками, невеликими частинами листової пластини або квітконосами. Всі ці маніпуляції вимагають певних знань та досвіду, але найпростіший спосіб, який з першого разу легко засвоїть навіть новачок – це розмноження вкоріненим листковим живцем.
Руеллія (лат. Ruellia) – рід трав'янистих квіткових рослин родини Акантові, який за даними The Plant List налічує близько двохсот сімдесяти видів, що ростуть у тропіках і субтропіках Америки. Зустрічаються руеллії також в Африці та Південній Азії. Деякі види є популярними кімнатними рослинами. Назву рід отримав на честь середньовічного французького ботаніка Жана Рюеля.
До роду рослин смітіанта (лат. Smithiantha) відносять приблизно 8 видів рослин, що входять до родини Геснерієві. У деяких публікаціях рослина має назву Негелія. Рослина живе в горах Південної і Центральної Америки. Розводять смітіанту з 1840 року, а рід рослини названо на честь Матильди Сміт, яка була художницею в приватному ботанічному саду в Англії – «К'ю».
Спатифілум – тіньовитривала, але світлолюбна рослина з гарними смарагдовим листям і оригінальними суцвіттями в формі кукурудзяного качана. Ця квітка набула широкої популярності в кінці минулого століття.
Спатіфілуми не тільки красиві, але і корисні: вони очищають повітря в приміщенні від чадного газу, бензолу, формальдегіду, парів аміаку і ацетону. Не мириться спатифиллум і з цвіллю.
Кажуть, що спатифіллум приносить своїм господиням щастя в особистому житті, але тільки якщо він здоровий і всім задоволений. А щоб рослина була здоровою, необхідно чітко слідувати правилам догляду за нею, які описані в нашій статті.
Якщо ви любите екзотичні рослини і не боїтеся шокувати своїх домочадців, придбайте стапелію. Цей суккулент нічим не примітний, до тих пір, поки не розкриються його квітки. І ось тут настає потрясіння: квітки стапелії пахнуть гнилою рибою.
Чому? Тому що в природі їх запилюють каліфориди, для яких запах плоті, що розкладається, значно привабливіший за квітковий аромат.
Але якщо ви готові примиритися з цією особливістю стапелії, то в іншому вона – красива та невибаглива рослина, яка доставить вам мінімум клопоту.
Про те, які бувають види стапелії, як доглядати за рослиною і як її розмножувати, читайте в нашій статті.
Мадагаскарський жасмин, або стефанотіс – рослина вимоглива. Відомо також, що його сік при попаданні на шкіру викликає подразнення. Однак щільне темно-зелене листя і запашні квіти стефанотіса настільки прекрасні, що з капризами і недоліками рослини цілком можна примиритися.
Що ж стосується вигадок про те, що мадагаскарський жасмин виживає з дому чоловіків, прирікаючи жінок на самотність, то це не більше ніж забобони.
У цій статті описані умови утримання стефанотіса, правила догляду за ним, способи розмноження і рішення проблем, які можуть виникнути у ліани в домашніх умовах.
Стрелітція – рослина в кімнатній культурі поки що рідкісна, але зацікавленість до неї зростає дуже швидко. Привертає вона своїми асиметричними квітками, схожими на птахів зі строкатим оперенням.
Крім високих декоративних якостей, стрелітція має й цілющі властивості: косметичні засоби, виготовлені з насіння, шкірки і стебел стреліції, розгладжують зморшки і усувають темні кола під очима, а фітотерапевти використовують препарати зі стрелітції для зняття свербіння і запалень на шкірі.
Доглядати за стрелітцією зовсім не важко, і якщо ви прочитаєте на статтю, присвячену цій дивовижній рослині, ви з легкістю зможете виростити стрелітції у себе вдома.
Стрептокарпус (лат. Streptocarpus) належить до родини Геснерієві та нараховує понад 130 видів. Середовище існування – Африка та Азія. Залежно від виду рослини її представники бувають як багаторічними, так і однорічними, як трав'янистими рослинами, так і чагарниками. У кімнатних умовах вирощують, починаючи з першої половини ХІХ століття.
На жаль, така чудова кімнатна рослина, як стрептокарпус, не має заслуженої популярності, хоча квітки у неї так само різноманітні і прекрасні, як і у її давно визнаних родичок – сенполій, синнінгій і глоксиній. Не меншу декоративністю має і листя деяких гібридних сортів стрептокарпуса.
Стрептокарпус легко розмножувати, а доглядати за ним набагато простіше, ніж за примхливими сенполіями або глоксиніями.
Вітаємо! У в статті, присвяченій стрептокарпусу, ви знайдете всю необхідну для вирощування цієї кімнатної культури інформацію і зможете отримати відповіді на ваші запитання.
Табернемонтана (лат. Tabernaemontana) – рід вічнозелених чагарників родини Барвінкові, поширених у прибережній зоні Південної і Центральної Америки, Південно-Східної Азії, а також тропічних і субтропічних районах Африки. Родичами табернемонтани є барвінок, отруйний олеандр і мандевіла. Назву роду в 1703 році дав Шарль Плюм'є на честь німецького лікаря Якоба Теодора Табернемонтануса, якого вважають «батьком німецької ботаніки». Квітникарі називають цю рослину індійською гвоздикою, східно-індійським олеандром і ерватамією.