Мильнянка: вирощування у відкритому ґрунті, види
Мильнянка, або сапонарія (лат. Saponaria) – рід трав'янистих однорічників, дворічників і багаторічників родини Гвоздикові. За різними даними рід містить від 15 до 40 поширених у Євразії видів, але в культурі вирощується тільки 9 із них.
Назва роду походить від латинського слова, що означає в перекладі «мило», і пояснюється здатністю коренів сапонарії утворювати піну завдяки вмісту в них сапонінів.
Посадка й догляд за мильнянкою
- Посадка: посів насіння в ґрунт – під зиму, в жовтні, або навесні, в квітні. Посів насіння на розсаду – в середині березня, пересадка сіянців у ґрунт – у середині травня.
- Цвітіння: з червня по серпень.
- Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
- Ґрунт: пухкий, сухий, гарно вдобрений, вапнований і дренований.
- Полив: нечастий і помірний.
- Підживлення: двічі за сезон калійно-фосфорним добривом. Азот рослині шкідливий.
- Розмноження: насінням, зеленими живцями, поділом куща.
- Хвороби: коренева гниль.
- Шкідники: гусінь садової совки.
Квітка мильнянка – опис
Квіти мильнянки – кореневищні рослини з прямостоячими та розпростертими або висхідними, голими або опушеними стеблами заввишки до 70-80 см. Цілісне овальне, широколанцетне, лінійно-ланцетне або лопатчасте листя мильнянок розташоване супротивно. Листки можуть бути звуженими біля основи або сидячими, з гострими або тупими вершинами. Білі, пурпурові або рожеві п'ятипелюсткові квітки утворюють пухкі щитковидно-волотисті суцвіття. Плід представників роду – багатонасінна подовжена коробочка, в якій зріє дрібне тупогорбисте, майже чорне насіння.
Вирощування мильнянки з насіння
Посів мильнянки на розсаду
Трава мильнянка розмножується як вегетативно, так і насіннєвим способом. Можна посіяти насіння рослини в ґрунт навесні або під зиму, в жовтні, проте надійніше спочатку виростити в домашніх умовах розсаду, а коли дозволять погодні умови, пересадити її у відкритий ґрунт.

Посадка та догляд за сапонарією в розсадний період зовсім нескладні. Насіння мильнянки сіють у середині березня в невеликі посудини, наповнені вологим пухким субстратом, присипають зверху тонким шаром піску, зволожують його з пульверизатора, накривають посіви плівкою і в очікуванні сходів поміщають під яскраве розсіяне світло. Температура в приміщенні має бути не нижче 20 ˚C.
Догляд за розсадою мильнянки
Коли з'являться сходи, плівку з посівів знімають. Особливого догляду розсада мильнянки не вимагає: її потрібно захищати від протягів і прямих сонячних променів, час від часу поливати й обережно розпушувати навколо сходів ґрунт. Коли у сіянців розвинеться по дві пари справжніх листочків, їх розсаджують по окремих посудинах.
Слідкуйте за тим, щоб мильнянці вистачало світла, інакше розсада почне болісно витягуватися.
Посадка мильнянки у відкритий ґрунт
Коли садити мильнянку в ґрунт
У відкритий ґрунт сіянці висаджують, коли встановиться тепла погода й добре прогріється ґрунт у саду. Зазвичай такі умови стабілізуються до середини травня. Перед пересадкою розсада має пройти гартівні процедури, які тривають 10-14 днів: сіянці щодня виносять на відкрите повітря, поступово збільшуючи тривалість прогулянок доти, доки вони не зможуть перебувати в саду цілодобово. Під час загартовування необхідно захищати розсаду від протягів, різких поривів вітру й опадів.
Як вирощувати флокси: все що потрібно знати – тут
Як посадити мильнянку
Посадка і догляд за мильнянкою в саду – заняття необтяжливі, оскільки ця культура росте та цвіте навіть при повній відсутності догляду. Однак якщо ви хочете побачити сапонарію в найкращій формі, підберіть для неї ділянку на яскравому сонці або в легкому притінку. Ґрунт мильнянці потрібен пухкий, сухий, удобрений, дренований і вапнований.
Оскільки сапонарія в природі росте в горах, унесіть у ґрунт на ділянці пісок, дрібні камінчики й кісткову муку (люсоване вапно або кальцит).

Сіянці мильнянки розташовують при посадці на відстані 30 см один від одного: із часом вони розростуться й покриють весь вільний простір. Після посадки ділянку поливають.
Догляд за мильнянкою в саду
Як доглядати за мильнянкою
Догляд за мильнянкою передбачає полив, просапування, підживлення, обрізування та підготовку рослини до зими. Щоб уникнути росту бур'янів, можна покрити простір між кущами сапонарії дрібним щебенем, керамзитом або галькою – це додасть квітнику оригінальності.
Як і коли садити вербену, як доглядати
Упродовж сезону вегетації потрібно видаляти з мильнянки відцвілі пагони, щоби запобігти самосіву та продовжити період цвітіння. Восени, перед настанням холодів, пагони мильнянки вкорочують на третину довжини, а кущі сапонарії лікарської й лемперджі обрізують під корінь.

Захисту від морозів мильнянка не потребує, однак якщо за прогнозами очікується зима без снігу, краще вкрити ділянку ялиновим гіллям. Але навіть якщо ви забудете це зробити, навесні рослина поступово відновиться за рахунок самосіву.
На одному місці мильнянка може рости не довше 8 років: вона сильно розростається, тому з часом її необхідно омолоджувати, що досягається поділом куща. Навесні рослину викопують, ділять на кілька частин, які відразу ж висаджують на нову грядку.
Полив і підживлення мильнянки
Полив мильнянки має бути помірним: рослина дуже чутлива до застою води в коренях. Саме тому в ґрунт на ділянці перед посадкою рекомендують уносити пісок або керамзит. У дощове літо коріння у мильнянки може підгнивати. Щоб цього не сталося, квітник захищають від перезволоження плівкою, натягнувши її на вкопані металеві дуги.

Підживлюють мильнянку калійно-фосфорним комплексом двічі за сезон: після сходу снігу та на початку цвітіння. Азотні добрива мильнянці шкодять. При вирощуванні в родючому ґрунті сапонарію можна взагалі не підживлювати.
Шкідники та хвороби мильнянки
Трава мильнянка стійка до шкідників, однак може потерпіти від садової совки, що живиться насіннєвими коробочками рослини та відкладає яйця на її пагонах. При незначній кількості гусениць їх збирають руками, але якщо ураження масове, доведеться обробляти квітник інсектицидним препаратом.
Що стосується грибкових інфекцій, то мильнянку іноді вражають плямистість листя і коренева гниль. При перших же ознаках нездоров'я видаліть уражені частини рослини, а якщо їх забагато, то видаліть із квітника весь кущ, а здорові мильнянки обробіть розчином фунгіциду.
Види та сорти мильнянки
Як уже згадувалося, в культурі вирощується 9 видів мильнянки, і з деякими ми вас познайомимо.
Мильнянка дерниста (Saponaria caespitosa)
Зростає в природі на кам'янистих схилах Піренеїв на висоті від 700 до 2100 м над рівнем моря. У висоту рослина сягає від 5 до 15 см. Листя у неї лінійно-ланцетне, гладке. Квітки з овальними пелюстками забарвлені в блідо-рожевий колір.

Мильнянка лікарська (Saponaria officinalis)
Або мильнянка звичайна поширена в природі Кавказу, Середньої Європи, Середземномор'я, Малої Азії, Західного Сибіру та європейської частини Росії. Це трав'янистий багаторічник заввишки від 30 до 90 см із гострими еліптичними або овально-ланцетними листками завдовжки від 5 до 12 см. Листова пластина розділена трьома жилками. Великі запашні білі або рожеві квітки на коротких квітконіжках зібрані в щитковидні волоті. У культурі вид із 1629 року. Популярний у садівництві різновид var. flore plena – кущ заввишки до 1 м з суцвіттями завдовжки до 15 см із кремувато-рожевих махрових квіток діаметром до 2,5 см. Найвідоміші сорти:
- Альба Плена, Розеа Плена та Рубра Плена – мильнянки з махровими квітками відповідно білого, рожевого й темно-червоного кольору;
- Деззлер – ряболисті рослини з великими яскраво-рожевими квітками;
- Варієгата – сапонарія зі строкатим листям;
- Бетті Арнольд – високорослий сорт зі складними білосніжними квітками.

Мильнянка жовта (Saponaria lutea)
Багаторічна рослина заввишки від 5 до 12 см, що росте на альпійських схилах і луках. У рослини вузьке довгасте листя та зібрані в невеликі суцвіття блідо-жовті непоказні квітки.

Мильнянка базиліколиста (Saponaria ocymoides)
Або мильнянка «місячний пил» походить із Альп, де вона росте на висоті від 500 до 2000 метрів над рівнем моря. Ця пишноквітуча, невибаглива в догляді багаторічна рослина утворює своїми низько сланкими пагонами м'які подушки до 20 см заввишки. Листя у мильнянки базиліколистої вузьке, лінійне, овальне, матового зеленого відтінку. Дрібні запашні червонувато-рожеві зірчасті квітки утворюють на кінці вильчастого стебла численні парасольки. Рослина вирізняється високою зимостійкістю і після суворої зими легко відновлюється самосівом. Найвідоміші сорти:
- сапонарія Камілла – низькоросла ґрунтопокривна рослина заввишки до 15 см із зеленим опушеним листям і дрібними рожевими квітками, зібраними в несправжні парасольки;
- Рубра Компакта – сорт із великими яскраво-рожевими суцвіттями, які вкривають пагони;
- Спленденс – сапонарія, яка нагадує Рубру Компакту, але з ніжнішим забарвленням пелюсток;
- Сноу Тіп – сорт із білими квітками.

Мильнянка Лемперджі (Saponaria x lempergii)
Культурна форма сапонарії з південного сходу Європи, є кущем заввишки до 40 см із дугастими пагонами, вкритими маленьким і вузьким ланцетоподібним листям матового темно-зеленого кольору. На кінцях гіллястих пагонів у липні-серпні формуються пучки зірчастих світло-червоних квіток.

Мильнянка Олівана (Saponaria x olivana)
Садовий гібрид між сапонарією карликовою і дернистою. Це ефектна рослина, яку частіше вирощують в альпінаріях. Мильнянка Олівана утворює щільні подушки заввишки до 5 і завширшки до 20 см, які влітку рясно вкриваються ніжно-рожевими квітками.

Література
- Собаче мило
- Рослини родини Гвоздикові