Піретрум (лат. Pyrethrum) – рід трав'янистих багаторічників родини Складноцвіті, або Айстрові, що налічує близько 100 видів, спільною ознакою яких є рожеве або біле забарвлення язичкових квіток. Походять піретруми з Азії, Європи й Північної Америки.

Наукову назву рід отримав через корисні властивості деяких видів знижувати температуру тіла («pyretos» перекладається як «лихоманка», «жар»). У народі піретруми називають пижмом, дикою горобинкою, приворотнем, криворотом тощо.

Квітка піретрум – опис

Піретруми здебільшого рослини багаторічні, хоча є в роду й однорічні види. Стебла у піретрумів висхідні або прямостоячі, ребристі, розгалужені й опушені, сягають у висоту від 60 до 100 см. У представників роду потужна коренева система, яка проникає вглиб на 3 метри. Розташування сіро-зелених зверху й попелясто-сірих зі споду розсічених на більш-менш вузькі сегменти листків піретруму чергове. Прикореневе листя має жолобчасті черешки, вдвічі довші за листову пластину, черешки ж стеблового листя поступово коротшають до верхівки стебла. Поодинокі кошики піретруму діаметром 5-6 см, зібрані в верхівкові щиткоподібні суцвіття, складаються з дрібних серединних двостатевих трубчастих і безплідних язичкових крайових квіток, білих, червоних або забарвлених у різні відтінки рожевого кольору. Цвіте рослина піретрум у травні-червні. Її плід є світло-коричневою сім'янкою з 5-10 ребрами й лопатевою або зубчастою коронкою. Насіння піретруму не втрачає прорісності 2-3 роки.

Посадка піретруму у відкритий ґрунт

Вирощування піретруму з насіння

Зібране у власному саду насіння піретруму відтворює ознак материнських рослин, тому, якщо ви хочете виростити піретрум якогось певного сорту або кольору, придбайте насіння в крамниці або садовому павільйоні.

Дрібне насіння піретруму перед посівом на розсаду краще змішати з піском. Висівають його на початку березня, заглиблюючи приблизно на 3-5 мм, але зручніше розподілити його по поверхні, а потім присипати зверху субстратом, після чого зволожити поверхню з дрібнодисперсного розпилювача. Посіви накривають склом або плівкою й утримують у світлому місці при температурі 18-20 ºC. Щойно з'являться сходи, покриття з посівів знімають. На стадії розвитку у сіянців двох справжніх листків їх пікірують по окремих скляночках або горщиках. На постійне місце розсаду висаджують після двотижневого загартовування.

У південних районах квітку піретрум вирощують безрозсадним способом, тобто посівом насіння безпосередньо у відкритий ґрунт на початку вересня.

Як посадити піретрум у саду

У дикій природі піретруми ростуть на досить родючих ґрунтах, тому і в саду їм виділяють ділянки з живильним, проникним і пухким ґрунтом. Не підходять піретруму ні сухі, ні піщані, ні мізерні ґрунти, погано росте він на низинних, затоплюваних водою місцях, оскільки не зносить тривалого перезволоження, особливо в холодну пору року. Що стосується освітлення, то найкраще піретрум зростає на ділянках, освітлюваних сонцем лише частину дня, а решту часу перебувають у притінку.

Висаджують сіянці піретруму на відстані 25-30 см. Після посадки ділянку рясно поливають і на перші 10 днів організовують сіянцям захист від сонця. Зацвітають багаторічні піретруми на другий рік.

Догляд за піретрумом у саду

Як виростити піретрум

Посадка піретруму та догляд за ним не вирізняються складністю. Ця багаторічна рослина – справжня знахідка для тих, у кого немає часу, можливості чи бажання доглядати за квітником. Щойно піретрум зміцніє, він легко пригнічує будь-які бур'яни, що з'являються на ділянці, тому прополювання йому потрібні тільки на самому початку вегетації, і на цьому етапі вам може допомогти мульчування ділянки органічними матеріалами. Єдиною обов'язковою умовою для нормального розвитку піретруму й підтримки його декоративних якостей на належному рівні є регулярний і достатній полив, після якого бажано розпушити навколо кущів ґрунт, щоб на його поверхні не утворилася кірка.

Підживлюють піретрум як мінеральними, так і органічними добривами, проте азотні підживлення потрібно вносити обережно, інакше піретрум нарощуватиме зелену масу на шкоду цвітінню. Дуже гарно відгукується рослина на перепрілий гній.

Високі слабкі стебла піретруму доводиться іноді підв'язувати. Якщо після першого цвітіння зрізати всі квітконоси, не дозволивши насінню дозріти, до кінця літа піретрум зацвіте повторно. На одному місці піретруми ростуть 4 роки, а потім їх бажано пересадити, оскільки вони сильно розростаються, а їхнє цвітіння стає не таким рясним. Під час пересадки кущі можна розділити.

Шкідники і хвороби піретруму

Піретруми мають гарні захисні властивості, і їх рідко вражають хвороби й комахи. Однак проблеми виникають і у цієї стійкої квіткової культури. Наприклад, піретруми можуть захворіти на сіру гниль або фузаріоз. Сіра гниль – грибкове захворювання, що вражає всі наземні органи, через що рослини вкриваються сірим пухнастим нальотом, деформуються і гинуть. Хворі екземпляри слід видаляти і спалювати, а ґрунт, у якому вони росли, проливати розчином фунгіциду. Фузаріоз – теж інфекційна грибкова хвороба, збудники якої проникають через коріння й уражають передусім судинну систему рослини. Загибель хворого екземпляра неминуча, тому його потрібно якнайшвидше прибрати з ділянки й спалити, щоб інфекція не перекинулася на сусідні кущі. Ґрунт і здорові піретруми потрібно знезаразити розчином мідьвмісного фунгіциду.

Зі шкідників для піретруму становлять небезпеку слимаки, трипси та попелиця. Слимаків, які приповзають об'їдати листя піретруму, доведеться збирати вручну. Допомогти вам прибрати з ділянки черевоногих молюсків можуть їжаки та птиці, якщо ви будете їх підгодовувати на своїй ділянці. Дрібних трипсів, що часто зустрічаються на садових квітах, можна знищити тільки разом із рослинами, на яких вони оселилися, після чого здорові піретруми потрібно обробити системним інсектицидом. Що стосується попелиць, то легше позбутися ураженої ними рослини, ніж шкідників, але ви можете спробувати знищити цих комах Біотліном, Актарою, Актелліком або іншим інсектицидом подібної дії. Найімовірніше, однієї обробки не вистачить, і доведеться для повної перемоги над шкідниками провести ще 1-2 обприскування.

Піретрум після цвітіння

Після осіннього цвітіння наземну частину піретруму зрізають на рівні поверхні. На зиму ділянку мульчують шаром торфу або вкривають ялиновим гіллям: під таким утепленням коріння піретруму прекрасно зносить навіть сильні морози. Навесні ялинове гілля потрібно зняти, а торф відгребти, щоб молодим стеблам було легше пробитися крізь товщу землі.

Види і сорти піретруму

У культурі вирощують не так багато видів піретруму, однак у цієї рослини безліч садових форм і сортів.

Піретрум красивий (Pyrethrum pulchrum = Tanacetum pulchrum)

у дикій природі зустрічається в Середній Азії, Північному Китаї, Північній Монголії, Казахстані та Сибіру. Зростає він у тундрі, на кам'янистих схилах і розсипах близько льодовиків. Піретрум красивий є напіврозетковою кореневищною багаторічною рослиною заввишки до 50 см, опушеною звивистими волосинками. Його нечисленні прямостоячі стебла рідколисті. Зелене, довгочерешкове, голе або рідко опушене двічі перисторозсічене прикореневе листя сягає в довжину 15, а в ширину – 2 см. Стеблові листки сидячі. Зібрані в суцвіття по 2-3 штуки або поодинокі кошики складаються з білих язичкових і сірих трубчастих квіток.

Піретрум великолистий (Pyrethrum macrophyllum = Tanacetum macrophyllum = Chrysanthemum macrophyllum)

– багаторічна рослина родом із Кавказу. У рослин цього виду заввишки 100-150 см дрібні білі квіти зібрані в щиткоподібні суцвіття діаметром до 10 см. До кінця цвітіння кошики стають червонувато-коричневими. Піретрум великолистий добре виглядає у великих групах у поєднанні з ряболистим міскантусом, просом прутоподібним, куничником гостроквітковим й іншими декоративними злаками.

Піретрум щиткоподібний (Pyrethrum corymbosum = Chrysanthemum corymbosum = Tanacetum corymbosum)

походить із суходільних лугів Східної Європи, Кавказу та передгір'їв Алтаю. Це кореневищна багаторічна рослина з одним або декількома прямостоячими, розгалуженими на верхівці стеблами заввишки від 40 до 150 см. Її прикореневі, розташовані на довгих черешках листки сягають у довжину 30-40 см. Їхні пластини перисто розсічені. Стеблові листки схожі на прикореневі, але з коротшими пластинками, нижні – черешкові, а середні й верхні – сидячі. Кошики на довгих волосистих ніжках зібрані по 15-20 штук у пухкі щитки. Язичкові квітки білі, сім'янки сірі. Цвіте піретрум щиткоподібний у червні.

Піретрум цінерарієлистий (Pyrethrum cinerariifolium)

або далматська ромашка, є трав'янистою рослиною заввишки від 15 до 45 см із двічі або тричі перисто-розсіченим сріблясто-сірим листям. Крайові квітки в кошиках білі або жовтуваті, сім'янки сірі.

Піретрум червоний (Pyrethrum coccineum = Chrysanthemum coccineum)

або кавказька ромашка – рослина, яку часто плутають із піретрумом рожевим. Ця рослина, що виростає в природі на Кавказі, має безліч форм, у яких язичкові квітки забарвлені в кольори від білого до темно-вишневого, причому нерідкі серед них і рослини з махровими кошиками. Від перської ромашки (піретруму рожевого) кавказька відрізняється двічі перисто-розсіченим листям. Цей вид містить у наземних органах отруйні для комах, але нешкідливі для людини й теплокровних тварин речовини.

Піретрум рожевий (Pyrethrum roseum)

або перська ромашка, теж родом із Кавказу. Цей піретрум культивується вже понад два століття. У висоту його прямостоячі стебла сягають 60-70 см. Розеткове листя у цього виду світло-зелене, розсічене, черешкове. Стеблові листки дрібніші за прикореневі. Кошики діаметром до 5 см можуть бути поодинокими або в кількості 2-3 штук утворювати гроноподібні суцвіття. Язичкові квітки у перської ромашки рожевого кольору, а трубчасті – жовтого. Назва піретруму гібридного застосовується до численних садових сортів і форм цього виду. Серед них є рослини з махровими кошиками темно-червоного, білого й рожевого кольору. Найбільшого поширення набула група гібридів Робінсонз мікс – піретрум заввишки до 80 см із великими червоними й рожевими кошиками, діаметр яких сягає 12 см. Найчастіше вирощують такі сорти піретруму гібридного:

• Атросангвінеа – кущі заввишки до 60 см із суцвіттями діаметром до 6 см. Язичкові квітки темно-червоного кольору, трубчасті – жовтого;
• Бренда – сорт із язичковими квітками густо-рожевого кольору;
• Джеймс Келвей – рослини заввишки до 60 см із кошиками діаметром до 6 см. Крайові квітки шарлахово-червоні;
• І. М. Робінсон – сорт із блідо-рожевими крайовими квітками;
• Келвей Глоріес – рослина з червоними язичковими квітками й жовтими трубчастими;
• Лорд Роузбері – сорт із густомахровими кошиками;
• Ванесса – рослина з махровими кошиками і жовтою опуклою серединкою.

Популярністю користуються також садові форми перської ромашки: рожева, червона, махрова рожева, низька й махрова біла.

Піретрум дівочий (Pyrethrum parthenium = Chrysanthemum parthenium = Tanacetum parthenium)

З однорічних представників роду найвідоміший піретрум дівочий, який походить із Південної Європи. Власне, у природі це така ж багаторічна рослина, як і описані раніше види, проте в аматорських садах його вирощують в однорічній культурі. Кущ у піретруму дівочого заввишки до 50 см, сильнопогілкований, але компактний. Листя глибоко розрізане або перисторозсічене, опушене, черешчасте, жовто- або світло-зелене. Кошики діаметром 1,5-3 см, прості або махрові, з білими або жовтими язичковими квітками, зібрані в верхівкові грона. З садових форм цього виду частіше вирощуються дископодібна (бордюрна рослина з жовтими крайовими квітками) й жовтолиста (з великолопатевим жовтуватим листям і білими крайовими квітками). Серед сортів піретруму дівочого приваблюють рослини з кулястими махровими суцвіттями:

• Зільбеотеппіх – сорт із білими махровими кулястими кошиками;
• Шнеебаль – кущ заввишки 20-25 см зі світло-зеленим листям і білими махровими суцвіттями діаметром до 2,5 см, що складаються тільки з трубчастих квіток;
• Даль Уайт – сорт зі схожими на ґудзики білими суцвіттями;
• Сноу Паффс, Сноу Болл і Уайт Старз – сорти з круглими суцвіттями й спідничкою з широких і коротких язичкових квіток;
• Вірго – піретрум заввишки до 80 см із білими кулястими махровими кошиками діаметром близько півтора сантиметра;
• Гольдбаль – сорт із жовтими махровими суцвіттями діаметром до 2,5 см, що складаються з трубчастих квіток.

Властивості піретруму – шкода і користь

Корисні властивості піретруму

У Стародавньому світі піретрум використовували для зняття запалень, зниження температури й позбавлення від головного болю. Властивості піретруму нагадують дію аспірину. Офіційно про наявність у піретруму лікувальних властивостей заявили англійські науковці в XVII столітті. У той час його застосовували як засіб від головного болю. А у вісімдесяті роки минулого століття англійці відкрили унікальну властивість піретруму рятувати від мігрені. Мігренню страждає безліч людей. Цей стан здатний надовго вивести з ладу міцну молоду людину, але порошок із листя піретруму рятує від мігрені краще й швидше за будь-які медикаментозні препарати. Відбувається це за рахунок умісту в рослині партеноліда, який блокує вироблення шишкоподібною залозою серотоніну, а саме надлишок цієї речовини в судинах і клітинах мозку провокує напад мігрені.

Препарати Лізуріт і Метисергід теж швидко справляються з мігренню, але їх уживання супроводжується небажаними побічними ефектами, в той час як піретрум просто не дозволяє організму виробляти речовину, що викликає головний біль. Окрім того, піретрум перешкоджає утворенню в судинах тромбів, блокує вироблення гістаміну, має протиалергічну та протимікробну властивості. Аплікації з листя піретруму застосовують при артриті й ревматизмі, менструальних болях і нападах астми, а в комплексі з медикаментозними препаратами піретрум використовується для лікування псоріазу, алергії та дерматитів.

Піретрум – протипокази

Протипоказаний піретрум вагітним, жінкам-годувальницям, дітям до двох років, особам, які вживають коагулянти, і тим, у кого виявлена індивідуальна незносність піретруму.

• Піраканта: вирощування і догляд у саду
• Платикодон: вирощування в саду, сорти