Водянка (голубинець): властивості і протипокази, посадка і догляд
Водяника (лат. Empetrum), або голубинець – рід низькорослих, сланких вічнозелених чагарників родини Вересові з непоказними квітками та схожим на хвоїнки листям, які дуже поширені в Північній півкулі й іноді зустрічаються в Південній Америці.
У природі водяника зростає на сфагнових болотах, у соснових лісах, у тундрі, на відкритих пісках і гранітних відкладеннях у горах альпійського й субальпійського поясу.
Посадка й догляд за голубинцем
- Цвітіння: у квітні-травні.
- Посадка: напровесні, до початку сокоруху.
- Освітлення: яскраве сонячне світло.
- Ґрунт: вологий, пухкий, торф'яний або піщаний, кислої реакції.
- Полив: нечастий: у звичайний сезон рослині досить природних опадів, і лише в затяжну посуху її потрібно рясно поливати.
- Підживлення: один раз на сезон, навесні, розчином Нітроамофоски.
- Обрізування: у санітарних цілях навесні, перш ніж набубнявіють бруньки.
- Розмноження: насінням і відсадками.
- Шкідники та хвороби: практично не уражається.
- Властивості: є лікарською рослиною.
Ягода голубинець – опис
Ягода водянка – сланкий чагарник заввишки не більше 20 см із пагонами завдовжки до 1 м. За своїми характеристиками вона нагадує брусницю: так само зростає куртинами, а гілки рослини утворюють додаткове коріння, за рахунок чого куртина розростається дедалі більше, в той час як у середині куща гілки поступово відмирають. Темно-бурі сильно розгалужені стебла водянки густо вкриті шкірястим черговим листям, схожим на ялинову хвою. Кожен листок тримається на гілці близько 5 років. Квітки у рослини пазушні, непоказні, з трьома пурпуровими, червоними або рожевими пелюстками. У середній смузі цвітіння водянки починається в квітні-травні, а в Сибіру – в травні-червні. Запилюється рослина комахами – метеликами, бджолами й мухами. Схожі на чорницю плоди голубинцю – чорні кулясті соковиті ягоди діаметром до 55 мм кислуватого смаку, з сизим нальотом і чотирма кісточками всередині – починають дозрівати в серпні й залишаються на кущах усю зиму. Сік у ягід пурпурового кольору. Зарості рослини називаються водяничниками.
У голубинцю є одна особливість: він існує в симбіозі з грибком, який селиться в його коренях і забезпечує рослину продуктами фотосинтезу.
Посадка і догляд за голубинцем
Посадка голубинцю в саду
У природі ягода водянка найчастіше росте на добре освітлених місцях, у вологому торф'яному чи піщаному ґрунті кислої реакції. Рослина не зносить застою води й занадто щільних ґрунтів, тому в глинистий ґрунт потрібно внести торф, пісок і дернову землю. Роблять це так: верхній шар ґрунту знімають, укладають на місці, що звільнилося, шар щебеню з піском завтовшки 10 см, а потім верхній шар ґрунту, змішаний із необхідними добавками, укладають на місце.
Глибина посадки водянки – 40 см. У ряду саджанці розташовують на відстані 30-50 см один від одного. Куртини висаджують таким чином, щоб коренева шийка була заглиблена на 2 см. Після посадки грядку з голубинцем поливають.
Як доглядати за голубинцем
У перші роки життя голубинцеві потрібне регулярне прополювання, але щойно він розростеться, то зможе сам придушити будь-який бур'ян. Скоротити трудомісткість цієї процедури й запобігти швидкому випаровуванню вологи з ґрунту вам допоможе мульчування ділянки п'ятисантиметровим шаром торфу. Оскільки надмірної вологості рослина не зносить, поливають водянку нечасто, лише в посушливу погоду.
Один раз упродовж сезону водянку підживлюють Нітроамофоскою з розрахунку 50 г добрива на 1 м² грядки. Навесні проводять обрізування голубинцю, видаляючи тільки сухі й підмерзлі пагони. Майте на увазі, що водянка зростає дуже повільно, тому обрізування має бути обережним. На зиму голубинець не вкривають, оскільки він достатньою мірою зимостійкий і прекрасно зносить морози під сніговим укриттям. У безсніжну зиму краще вкрити ділянку ялиновим гіллям.
Збір голубинцю і зберігання
У лікарських цілях використовують наземну частину голубинцю – гілки з листям і ягодами. Траву заготовляють під час цвітіння, а ягоди – після дозрівання. Зрізати траву потрібно обережно, щоб не порушити коріння. Сировину розкладають тонким шаром у затіненому місці для просушування: на неї не повинні потрапляти ні краплі дощу, ні сонячні промені. Можна сушити голубинець у добре провітрюваному темному приміщенні. Час від часу траву слід ворушити, щоб вона рівномірно висихала. Суху сировину розкладають по тканинних мішечках і зберігають у сухому темному місці не довше двох років.
Види і сорти голубинцю
До класифікації роду не існує єдиного підходу: одні науковці вважають рід однотипним, а водянку чорну, або чорноплідну – єдиним видом роду. Інші ботаніки стверджують, що рід налічує кілька видів: голубинець двостатевий, чорний, червоний, майже-голарктичний. А база даних The Plant List містить інформацію про те, що в роду тільки три види та 8 підвидів. Хоч би як там було, але в культурі вирощується тільки один вид.
Водянка чорна (Empetrum nigrum)
або водяника чорноплідна, вона ж голубинець сибірський – вічнозелений сильногіллястий чагарник заввишки від 25 до 50 см із подушкоподібною кроною, росте в природі на торф'яних болотах, причому зовсім не тому, що потребує підвищеної вологості. Листя у голубинцю чорного лінійне, завдовжки до 1 см, із загорнутими вниз краями, зверху темно-зелене, а знизу опушене густим рудим ворсом. Квітки з трьома пелюстками можуть бути червоного, рожевого або темно-червоного кольору. Кулясті чорні з сизим нальотом ягоди достигають у серпні-вересні. Плоди водянки чорної водянисті й несмачні. Вид має два різновиди – азійську та японську – і кілька декоративних сортів:
- Цитронелла – рослина з густим, блискучим жовто-лимонним листям;
- Смарагд – сланка рослина з темно-зеленим листям;
- Бернштейн – сорт із листям жовтуватого відтінку;
- Лючія – жовтолистий голубинець;
- Ірландія – рослина з густим блискучим зеленим листям на сланких гілках.
Властивості голубинцю – шкода і користь
Лікувальні властивості голубинцю
У складі водянки є сапоніни, флавоноїди, дубильні речовини, алкалоїди, жирні та ефірні олії, смоли, кумарини, бензойна й оцтова кислоти, фруктоза, антоціани, каротин, аскорбінова кислота, андромедотоксин, цукри й мікроелементи.
У народній медицині водянка застосовується у вигляді настоїв і відварів як засіб від головного болю, цинги, гіпертонії, епілепсії, а також при порушенні обміну речовин, безсонні, депресії, шизофренії, водянці, коліті, діареї, судомах, паралічі, утрудненому сечовипусканні, набряках, хронічному гастриті, сибірці, хворобах нирок і печінки. Зовнішньо її використовують при висипах, ранах, вуграх і виразках. Відвар листя голубинцю – чудовий засіб для зміцнення волосся.
Для тих, у кого сохнуть і сльозяться очі, ліками буде настій голубинцю: 2 столові ложки трави розпарюють в 1 л окропу, остуджують, проціджують через 3-4 шари марлі й кожні 2-3 години капають в очі.
Людям із підвищеною нервозністю допоможе такий засіб: 2 столові ложки трави запарюють 500 мл окропу, прогрівають на слабкому вогні 5-7 хвилин, знімають із вогню, загортають і дають охолонути. Після проціджування приймають по 3 столові ложки 4-5 разів на день.
Голубинець – протипокази
Не рекомендуються вживати в їжу ягоди й застосовувати препарати рослини вагітним і годувальницям, а також тим, у кого виявилася індивідуальна незносність продукту.