Бромелія: догляд у домашніх умовах і види

Бромелія (лат. Bromelia) – рід родини Бромелієві, в який включено понад 60 наземних і епіфітних видів рослин із тропічних областей Америки. Ростуть бромелії на деревах, скелях, пісках, у ґрунті, на засолених ґрунтах і телефонних дротах. Назву рід отримав на честь шведського ботаніка й лікаря Олафа Бромеліуса.

Рослина бромелія належить до найефектніших кімнатних квітів, настільки прекрасних, що квітникарі прощають їй підвищені вимоги до умов утримання.

Ботанічний опис

Домашня бромелія – багаторічна трав'яниста рослина з добре розвиненою кореневою системою, яка надійно утримує квітку в ґрунті, зазвичай укороченим стеблом, декоративними, часто колючкуватими і строкатими, тьмяно-зеленими шкірястими листками завдовжки до 50 см, що утворюють лійку, і високим квітконосом, що вінчає яскраве жовте або червоне колосовидне, гроноподібне, волотисте або головчасте суцвіття. Яскравості суцвіттю надають великі прилистки. Після завершення цвітіння на рослині утворюються коробочки або соковиті ягоди, які у деяких видів зростаються в супліддя. Наразі в кімнатній культурі вирощується близько 35 видів бромелії.

Догляд за бромелією в домашніх умовах

Як доглядати за бромелією вдома

Домашня квітка бромелія потребує особливих умов утримання. Їй потрібно багато розсіяного світла та чистого повітря: провітрювати приміщення, де перебуває бромелія кімнатна, потрібно часто, проте ні в якому разі не можна допускати, щоб рослина стояла на протязі, біля вентилятора чи кондиціонера. Якщо ви тримаєте бромелію під прямими сонячними променями, захищайте її від них хоча б із полудня до 15-16 години: пекуче сонце може залишити на прекрасному листі квітки опіки. Оптимальне місце для бромелії – підвіконня вікон, що виходять на схід. Узимку, коли світловий день стає коротким, потрібно встановлювати для рослини додаткове штучне освітлення, причому джерело світла треба спрямовувати не на бромелію, а на стелю.

На фото: Велика бромелія

Комфортна температура для бромелії в літній час – 20-25 ˚C, а взимку – 15-18 ˚C. Нижній поріг – 12 ˚C, але не можна тримати рослину в такій температурі занадто довго.

Полив і підживлення бромелії

Бромелія в домашніх умовах вимагає частого поливу, а в жарку погоду – щоденного. Багато квітникарів ллють воду в утворену листям бромелії лійку, оскільки саме через листя рослина поглинає більшу частину поживних речовин. Однак для того, щоби зволожувати рослину таким способом, потрібно мати досвід і вправність. Новачкам же ми радимо зволожувати субстрат у горщику. Щоб уникнути розвитку гнильних процесів, дозволяйте між поливаннями верхньому шару ґрунту просихати, але в піддоні вода має бути завжди. Узимку полив здійснюють один раз на тиждень.

Близький родич бромелії – нідуляріум

Бромелії потрібна висока вологість повітря – не нижче 70 %. Підтримують такий рівень за допомогою обприскування листя, розміщення біля рослини посуду з водою або акваріума. Можна використовувати побутовий електричний зволожувач повітря або помістити вазон із бромелією на піддон із мокрою галькою. І для обприскування листя, і для поливу рослини потрібна кип'ячена, попередньо відстояна від хлору впродовж двох діб вода.

Оскільки бромелія отримує кисень через листя, воно завжди має бути чистим: протирайте його бодай один раз на тиждень від пилу вологою губкою.

Підживлюють бромелію розчином мінеральних добрив для квітучих кімнатних рослин. У теплу пору року потрібно вносити підживлення один раз на 2-3 тижні, а взимку досить одного разу на півтора місяці. Підживлення можуть бути кореневими (полив розчином добрив попередньо зволоженого субстрату) або позакореневими, тобто обприскування бромелії розчином мікроелементів по листю.

Цвітіння бромелії

Цвітіння бромелії припадає зазвичай на літо. Якщо ви хочете прискорити початок цвітіння, покладіть навколо горщика кілька яблук і накрийте квітку та фрукти поліетиленовим пакетом днів на 10: етилен, що його виділяють яблука, стимулює рослину до цвітіння. Як цвіте бромелія? Квітки у цієї рослини непоказні, а ось приквіткове листя – яскраве, помітне та привертає увагу. Залежно від виду, цвітіння може тривати від декількох тижнів до декількох місяців.

Не поспішайте видаляти квітконос бромелії, дочекайтеся його повного засихання та тільки після цього обережно зріжте квіткову стрілку. Майте на увазі, що відцвіла розетка бромелії повторно вже не зацвіте: після цвітіння вона гине, але залишає діток, які розвиваються в самостійні дорослі рослини.

Пересадка бромелії

Пересаджують бромелію лише коли її коріння заповнить весь горщик і почне звисати з дренажних отворів або випирати з субстрату. Роблять це зазвичай один раз на 2-3 роки, і краще здійснювати пересадку на початку активного росту.

На фото: Розетка бромелії

Вирощують рослину в керамічному або дерев'яному посуді, причому кожен наступний горщик має бути більшим за попередній у діаметрі на 2-3 см. Як пересадити бромелію? Покладіть на дно нової посудини шар дренажного матеріалу, потім заповніть її вологим і легким водо- та повітропроникним субстратом, який мусить містити жорсткий пісок і торф, зробіть по центру ямку й заповніть її водою. Вийміть бромелію зі старого горщика, обережно звільніть її коріння від субстрату, помістіть кореневу систему рослини в ямку та заповніть субстратом простір горщика, що залишився, добре закріпивши в ньому коріння.

Як виростити більбергію – поради досвідчених квітникарів

Розмноження бромелії

Розмножують бромелію після завершення цвітіння, з лютого по квітень. Біля основи відцвілої рослини з'являються відростки – кіки. Їм дають підрости й зміцніти впродовж 2-3 місяців, потім зрізують гострим стерильним ножем, присипають зрізи вугільним порошком і дозволяють їм підсохнути. Оскільки у відростків уже є коріння, їх висаджують у горщики з вологою сумішшю торфу та піску, закріплюють і вкорінюють при температурі 20 ˚C. Зацвітуть відсаджені кіки через півтора-два роки.

Шкідники та хвороби бромелії

Хвороби бромелії та їх лікування

У рідкісних випадках бромелію можуть уражати грибкові захворювання борошниста роса й іржа, з якими можна впоратися, якщо кілька разів обробити рослину та субстрат мідьвмісними фунгіцидними препаратами.

Прямі сонячні промені можуть залишити на листі бромелії коричневі плями опіків, тому в післяполуденні години завішуйте вікно легкою тканиною.

Від хронічного перезволоження, особливо в умовах занадто низької температури в кімнаті листя бромелії може втрачати тургор і жовтіти, а коричневі кінчики листя свідчать про те, що рослина потерпає від сухого повітря і недостатнього поливу.

Як бачите, всі нездужання бромелії пов'язані з порушенням умов утримання і поганим доглядом. Дотримуйтесь наших рекомендацій, і бромелія завжди буде здорова.

Шкідники бромелії та боротьба з ними

При неправильному або недостатньому догляді на бромелії можуть паразитувати борошнисті червці або щитівки. Зберіть їх уручну та протріть листя губкою або ватним тампоном, змоченим у мильному розчині, а через певний час змийте мило чистою водою, прикривши при цьому плівкою субстрат у горщику. Якщо таким способом знищити всіх шкідників не вдасться, обробіть бромелію інсектицидом – Фітовермом, Актарою, Актелліком, але стежте за тим, щоб розчин не потрапив у лійку. Якщо не хочете вдаватися до хімії, спробуйте застосувати для знищення комах тютюновий розчин.

Види та сорти бромелії

Із видів роду Бромелія в культурі вирощують тільки бромелію пінгвін (Bromelia pinguin), яка в природних умовах зустрічається в Мексиці, Еквадорі, Венесуелі та Коста-Ріці. Цей вид, що містить біологічно активний фермент пінгвінаїн, у природі утворює великі супліддя з довгастих плодів.

Однак серед любителів квітів бромеліями заведено називати не тільки представників однойменного роду, а й рослини, що належать до інших родів родини Бромелієві.

Гусманія, або гузманія (Guzmania) – рід епіфітних безстеблих рослин, які ростуть у природі Бразилії, Південної Флориди, Вест-Індії, Еквадору та Колумбії і широко представлені в кімнатній культурі. Шкірясте ременеподібне листя гусманій утворює келиховидну розетку, в якій у природі накопичується ранкова роса або дощова вода, а розташоване на облистяній стрілці суцвіття складається з непоказних квіток і яскравих приквіткових листків жовтого, помаранчевого, червоного та навіть фіолетового кольору. У домашніх умовах найчастіше вирощуються такі види та культивари гусманії:

• гусманія язичкова – велика рослина зі щільною розеткою яскраво-зеленого листя, яке сягає в довжину 50 см. На зворотному боці листків – коричневі смужки. На короткому квітконосі – суцвіття з дрібних білих квіток, яких майже не видно з-за помаранчевого або червоного верхівкового листя. Сорти: Мінор, Темпо;
• гусманія нікарагуанська – некрупна рослина, яка ідеально підходить для вирощування в кімнатній культурі. У неї прямостоячі колосоподібні суцвіття з лимонно-жовтими квітками й червоними приквітками та щільна, компактна розетка з 10-15 язикоподібного світло-зеленого гладкого листя завширшки до 2,5 і завдовжки до 5 см, вкритого зверху дрібними лусочками, а зі споду забарвлених у бурий або червоний колір.

На фото: Гусманія (Guzmania)

Окрім описаних видів, у домашніх умовах вирощують також гусманії мозаїчну, триколор, криваво-червону, Остара, одноколосу, Доннелла-Сміта та коніферу.

Правила догляду за гузманією в домашніх умовах

Фрізея, або врієзія (Vriesea) – рід південноамериканських тропічних рослин із великими, яскравими волотистими або колосоподібними суцвіттями та декоративними розетками з соковитого, щільного, довгого листя. Є серед них як епіфіти, так і наземні форми. Найбільш відомі в кімнатній культурі види:

• фрізея Сандерса – рослина з розеткою діаметром до 60 і заввишки до 40 см із гладкого шкірястого листя сіро-зеленого, часто з пурпуровим відтінком забарвлення, який більш явно проступає на нижній стороні листової пластини. Никнучий або прямий квітконос вінчає суцвіття з колосоподібних грон, що складається з жовтих квіток і такого ж відтінку прилистків;
• фрізея прекрасна, або блискуча – мешканка вологих тропічних лісів із розеткою з широколанцетоподібного, строкатого, ніби вкритого темними поперечними мазками листя завдовжки до 40 см. Колір смуг може бути як темно-зеленим, так і пурпуровим. На прямостоячому квітконосі формується широкий ланцетоподібний колос із жовтих квіток і яскравого кармінно-червоного приквіткового листя.

На фото: Фрізея (Vriesea)

Окрім описаних видів, у домашніх умовах вирощують також фрізеї килювату, королівську, продірявлену, ієрогліфічну та навіть гігантську.

Умови вирощування врієзії в умовах квартири

Ехмея (Aechmea) – рід поширених у Південній і Центральній Америці епіфітних рослин із зубчастими по краю листками, що утворюють лійкоподібні розетки, і з яскравими суцвіттями на довгому, товстому квітконосі. Найпопулярніші види, що вирощуються в домашніх умовах:

• ехмея матово-червона – рослина зі щільною лійкоподібною розеткою з язикоподібного, світло-зеленого у верхній і лілуватого з нижньої сторони листя завдовжки до 50 см із дрібнопильчастими краями та розташованими по листовій пластині лусочками. Суцвіття складається з блідо-блакитних квіток і яскраво-червоних приквітків;
• ехмея блискуча – рослина з вільною розеткою з блідо-зелених із сизим нальотом ременеподібних листків завдовжки до 40 і завширшки до 6 см із зубчастим краєм і закругленою вершиною. На квітконосі формується суцвіття з коралово-червоних квіток із блакитною вершиною та яскравих рожевих приквітків.

На фото: Ехмея (Aechmea)

У кімнатній культурі можна зустріти також ехмеї голостеблу, хвостату (бородату), смугасту, кошлату, вигнуту, дворядну, Вайльбаха й інші.

Як не згубити ехмею на підвіконні

Тілландсія (Tillandsia) – вид трав'янистих рослин, який налічує близько 500 видів, що виростають у природі Південної та Північної Америки. Більша частина цих рослин є епіфітами, але є в роду також зростаючі на каменях літофіти й наземні види. Деякі види тілландсії є популярними кімнатними рослинами:

• тілландсія «Голова медузи» – найвідоміший вид незвичайної форми, який нагадує цибулину з зімкнутими основами листків, що відгинаються вбік тільки на верхівці. Розетка листя зазвичай перевернута, яскраво-фіолетові квіти сягають у довжину 32 мм, а суцвіття мають лінійну або пальцеподібну форму;
• тілландсія синя – вид із вузьким вигнутим листям завдовжки до 30 см. Основа листової пластини, вкритої дрібними лусочками, червонувато-коричнева. Цвіте рослина щільним еліптичним колосовидним суцвіттям із дрібних блакитних або фіолетових квіток і бузкових або рожевих приквітків.

На фото: Тілландсія (Tillandsia)

Популярні також тілландсії Дуера, Ліндена, ситникова, срібляста, Гарднера, фіалкоквіткова й інші.

Поради професіонала з вирощування тілландсії

Неорегелія (Neoregelia) – трав'янистий багаторічник із Перу, Колумбії, Бразилії й Еквадору з гладким, глянцевим, ременеподібним, широколінійним, колючкуватим по краю листям. У центрі розетки листя часто білувате або світло-лілове, а під час цвітіння воно з кінців або повністю червоніє. Гроноподібне суцвіття виходить із центру розетки. Найвідоміші види роду:

• неорегелія Кароліни – рослина з широкорозлогою лійкоподібною розеткою діаметром до 50 см із яскраво-зелених глянцевих язикоподібних листків із густими колючками по краю. На початку цвітіння верхні листки розетки червоніють. Просте головчасте суцвіття утворюється в глибині розетки та складається з блідо-бузкових квіток завдовжки до 4 см і молочно-зелених приквітків. У виду є сорти з рожевими, зеленими або білими поздовжніми смугами по листю;
• неорегелія тигрова – епіфіт із щільною круглою розеткою з язикоподібного листя з загостреною верхівкою та коричневими колючками по краях. Листову пластину прикрашають неправильної форми коричневі смуги, а біля основи листок укритий дрібними лусочками. Суцвіття у цього виду просте, багатоквіткове, складається з червонуватих у верхівці, асиметричних лопатчастих приквітків і блідо-фіолетових квіток.

На фото: Неорегелія (Neoregelia)

У домашніх умовах вирощуються й інші види неорегелії: синя, пухирчаста, пасинкова, небагатоквіткова, красива (ошатна), похмура, мармурова й інші.

Розділи: Бромелієві Кімнатні рослини Епіфіти Гарноквітучі Рослини на Б