Існує безліч пристосувань, здатних підкреслити декоративність витких рослин. Обплетена квітучим огудинням арка на початку саду сприймається як вхід до раю. Повиті густим листям і запашними квітками альтанки та шпалери виглядають загадково й дуже красиво.
Садові ліани
Навряд чи можна відшукати сад, в якому не було би ділянок, призначених для вертикального озеленення. Альтанки, огорожі, арки, непривабливі стіни будівель – для декорування всього цього використовують виткі рослини. «Зелена» стіна не тільки прикрашає сад, а й слугує захистом від пилу, спеки та шуму. Водночас ліани можна вирощувати не тільки вздовж прямовисних поверхонь, а й у будь-яких інших місцях. Якщо не надавати їм опору, вони можуть слатися по землі килимом, як ґрунтопокривні рослини, зміцнюючи схили, що обсипаються.
Багаторічні ліани можуть бути трав'янистими або деревними. Різниця між ними не тільки в зовнішньому вигляді, а й у тому, що у трав (пасифлора, іпомея) після зимівлі залишається живим тільки корінь, а наземна частина щороку наростає нова. Деревні ліани на зиму зберігають усі гілки та пагони, втрачаючи тільки листя (якщо ліана листопадна), а навесні знову починають нарощувати листя й молоді пагони. Поділяються ліани також на декоративно-листяні (плющ, дикий (дівочий) виноград) і красивоквітучі (клематис, плетисті троянди, кампсис). А такі ліани, як актинідія, жимолость, виноград є плодовими рослинами, у всякому разі, деякі з їх видів.
Багато садівників і господарів присадибних ділянок стурбовані не тільки урожаєм, а й красою свого саду та двору, і коли виникає необхідність задекорувати паркан, який із плином часу став негарним, зробити це можна без великих витрат, достатньо лише посадити біля паркану виткі рослини.
На садовій ділянці можна вирощувати ліани, які чудово підійдуть для оформлення живоплотів. У цій статті ми розповімо про декілька колоритних видів витких рослин, які неважко виростити в наших садах.
Азаріна (лат. Asarina), або маурандія (лат. Maurandia) – кучерява багаторічна квіткова рослина родини Подорожникові, але деякі джерела відносять азаріну до родини Ранникові. У роду близько 15 видів. Походить рослина з Мексики, Каліфорнії й середньої частини США, проте, починаючи з XVII століття, популярність азаріни зросла настільки, що вона поширилася по всіх континентах.
Рослина актинідія коломікта (лат. Actinidia kolomikta), або повзун, є чагарниковою багаторічною ліаною, видом роду Актинідія родини Актинідієві. Родову назву рослини утворено від грецького слова «actis», яке означає «промінь» і пояснює, як розташовані стовпчики зав'язі у представників родини. Актинідія коломікта, як і найбільший представник роду актинідія аргута, в природі зустрічається в змішаних і хвойних лісах Далекого Сходу на висоті до 1000-1800 м над рівнем моря.
Садова берізка, або повійка, належить до роду Берізка (лат. Convolvulus) родини Берізкових. У цьому роду понад 250 видів рослин, головною об'єднуючою рисою яких є форма квіток. Зростають представники роду в районах із помірним і субтропічним кліматом. Наукова назва роду походить від латинського дієслова, що означає «згортатися», і пояснює потребу багатьох видів обвиватися стеблами навколо інших рослин, використовуючи їх як опору.
Квіти гліцинія (від грец. Glicinia – «солодкий»), або вістерія (лат. Wisteria), належать до роду деревоподібних в'юнких рослин родини Бобові, які ростуть у субтропічних районах і привертають увагу своїми запашними, звисаючими ліловими суцвіттями. Латинську назву «вістерія» квітка гліцинія одержала на честь професора анатомії університету Пенсільванії Каспара Вістара. Відомо 9 видів роду гліцинія, але як садові культури вирощуються тільки гліцинія китайська і гліцинія японська, або рясноквітуча.
Дівочий виноград, або дикий виноград (лат. Parthenocissus) – рід рослин родини Виноградові, який налічує близько 10 видів, що зростають у дикому вигляді в Азії й Північній Америці. Латинська назва походить від грецьких слів, що означають «незайманий» і «плющ», і пов'язана зі здатністю рослини утворювати плоди без запилення. Три види цього роду вирощуються як декоративні рослини.
Жимолость капріфоль (лат. Lonicera caprifolium), або жимолость козяча, або жимолость запашна – типовий вид роду жимолость родини Жимолостеві, який у дикій природі зустрічається на Кавказі і на півдні Європи на добре освітлених місцях із вологим ґрунтом, у лісах і на узліссях. У культурі цей вид жимолості вирощується як декоративна рослина. «Капріфоль» перекладається з латини як «козячий листок».
Іпомея... Цю ліану іпомею можна посіяти в саду тільки один раз, і після цього вона буде відроджуватися щороку по весні без будь-яких зусиль з вашого боку. Хтось вважає цю рослину примхливою, інші ж дивуються її невибагливості, але істина, як стверджують древні мудреці, десь посередині: просто потрібно правильно вибрати для неї місце в саду.
Це щедро квітуча рослина - справжня окраса двору. Вона створює затишок, роблячи привабливішими наші альтанки, балкони та паркани. А щоб іпомея не капризувала, потрібно лише...
Про всі цікаві факти і тонкощі у вирощуванні іпомеї ви дізнаєтеся зі статті на нашому сайті.
Рослина кампсис (лат. Campsis), або бігнонія – деревіюча листопадна ліана родини Бігнонієві, велика теплолюбна рослина з яскравими квітками. Наукову назву квітка кампсис отримала від грецького слова, що означає скручувати, гнути, згинати. Деякі садівники-любителі вважають, що кампсис і текома, або текомарія – одне і те саме, але це не так: ці рослини справді належать до однієї родини, але представляють різні роди. Рід Кампсис включає лише два види, один з яких культивується в парках Європи з XVII століття.
Головне, що потрібно знати садівникові про клематиси: вони бувають двох видів – з дерев’янистими та трав'янистими пагонами. Збираючись вперше посадити клематиси у себе на ділянці, варто зорієнтуватися, який саме з видів ви придбали. Адже підхід до них потрібен абсолютно різний!
В іншому випадку ви ризикуєте не дочекатися того самого казкового цвітіння, яким так славляться клематиси.
Другий важливий момент для клематисів – це обрізка. Саме від типу і термінів обрізки залежить, як ваш клематис буде рости, коли і наскільки зацвіте і навіть імунітет рослини до грибкових інфекцій теж залежить від обрізки!
Всі секрети клематиса – у нашому матеріалі.
Ліана кобея (лат. Cobaea) – багаторічний в'юнкий напівчагарник родини Синюхові, що вирощується в культурі як однорічник. Назву свою рослина кобея отримала на честь іспанця, єзуїтського ченця-природознавця Барнабаса Кобо, який прожив багато років на батьківщині кобеї – в Мексиці та Перу. У природних умовах квітка кобея росте у вологих тропічних і субтропічних лісах американських континентів.
Чи знаєте ви, що в саду Клода Моне були цілі галявини настурцій? Він дуже любив цю гарну і невибагливу рослину.
А чи доводилося вам їсти мариновані бруньки і зелені плоди настурції? Або приправляти страви насінням цієї рослини? Чи відомо вам, що бульби настурції вважалися в аборигенів Південної Америки делікатесом?
Настурція настільки ж приваблива рослина, наскільки й корисна: нею лікують від багатьох хвороб, крім того, вона здатна захистити вашу ділянку від білокрилок, білана і навіть від колорадських жуків. А доглядати за красолею зовсім нескладно.
У нашій статті ви знайдете всю інформацію, необхідну для вирощування настурції в саду.
Квітка плетуха (лат. Calystegia), або берізка, представляє рід трав'янистих ліан родини Берізкові. Латинську назву, утворену від двох грецьких слів, що означають у перекладі «чашечка» й «покривати», плетуха отримала за великі приквітки. У народі цю рослину називають також в'юнком і берізкою, а її махрові сорти – французькою трояндою. Родом ліана плетуха зі Східної Азії: Японії й північного Китаю.
В'юнкі троянди – це види шипшини і деякі сорти садових троянд з довгими пагонами, що гілкуються. Всі вони є представниками роду Шипшина і займають одне з провідних місць у вертикальному озелененні альтанок, стін і будівель, прекрасно поєднуючись із архітектурними формами великих і малих розмірів. В'юнкі троянди незамінні при створенні таких декоративних садових конструкцій, як піраміди, колони, гірлянди альтанки й арки.
Ліана тунбергія (лат. Thunbergia) належить до роду квіткових рослин родини Акантові, уродженців тропіків Африки, Мадагаскару і півдня Азії. Всього в роду близько двохсот видів. Свою наукову назву квітка тунбергія отримала на честь шведського натураліста, дослідника тваринного і рослинного світу Японії і Південної Африки Карла Петера Тунберга. Тунбергія, або чорноока Сюзанна, як називають її жителі Європи через темно-фіолетове, майже чорне вічко в середині квітки, в культурі вирощується і як садова, і як кімнатна рослина.
Філодендрон представлений величезною кількістю видів, і в більшості своїй це великі рослини. Але кілька з них цілком можна вирощувати в домашніх умовах.
Цікаво, що молоде листя у філодендронів цілісне, але з часом на них з'являються прорізи різної форми, як у монстери.
Що ще необхідно знати про філодендрони? Його сік містить отруйні речовини, тому працювати з рослиною потрібно з дотриманням необхідних заходів безпеки.
Але не дивлячись на отруйність,, висока декоративність і невибагливість цієї рослини, а також її здатність поглинати шкідливі випари, привертають до філодендрона увагу все більшої кількості любителів квітів.