Тис – популярний вибір для створення живоплотів і топіарних форм завдяки тому, що він легко піддається обрізці та формуванню. Це робить його улюбленцем ландшафтних дизайнерів Європи та Америки.
Однак тис ягідний, хоч і красивий, дає отруйні ягоди, які можуть завдати шкоди, якщо їх проковтнути, тому слід бути обережним тим, у кого є діти і домашні тварини. Тис колоноподібний особливо привабливий своїм насиченим кольором хвої і вузькою формою, виростає він до 5 метрів заввишки, але лише 40 см завширшки. Тиси дорого імпортувати, тому багато розплідників розмножують їх на місці і реалізують за більш доступними цінами.
Загалом, інвестиції в придбання тисів вважаються виправданими, оскільки вони забезпечують довготривалу прикрасу садів та ландшафтів.
Я вже розповідав вам, як укорінював велику кількість хвойних живців. Туя вкорінилася чудово, а з живців ялівцю наростили коріння лише половина. Тому я вирішив випробувати інший спосіб укорінення та запропонувати його вашій увазі.
Зима – це чудовий час для розмноження живцюванням таких хвойних культур, як туя та ялівець. Робити це дуже просто: потрібно знайти екземпляр, який вас цікавить, і відламати від нього річний живець. Живець має бути...
Чи знаєте ви, що пірамідальна форма кипариса – не творіння природи, а результат роботи селекціонерів? А те, що Плутарх радив писати закони лише на кипарисових дошках, тому що їх не руйнує час?
Рослина кипарисовик (лат. Chamaecyparis) належить до роду вічнозелених хвойних дерев родини Кипарисові. У цьому роду сім основних видів і кілька сотень культиварів. У природних умовах кипарисовики іноді досягають заввишки сімдесяти метрів. Зовні вони трохи нагадують кипарис, тому ці рослини часто плутають, але гілки у кипарисовика дрібніші, ніж у кипариса, і більш плоскі. Найбільше кипарисовик своєю пірамідальною кроною нагадує тую. Родом кипарисовик зі Східної Азії та Північної Америки.
Ця хвойна рослина з цікавою назвою дуже схожа на тую. У природі її можна зустріти виключно в регіонах Далекого Сходу. Спочатку мікробіоту вважали ялівцем несправжньокозацьким, але потім дослідники зрозуміли, що мають справу з абсолютно новою для них рослиною, яка розміром значно дрібніша за тую. Звідки й з'явилася назва – мікробіота. Цей хвойний чагарник занесено в Червону книгу, оскільки в дикій природі він став зустрічатися дедалі рідше. Зате на дачних і присадибних ділянках ця ефектна й невибаглива рослина стала дуже популярною.
Кінець літа і початок осені – чудовий час для обрізування хвойних рослин, якщо потрібно підтримати їх форму.
Кілька років тому я посадив у відкритий ґрунт пару однаково розвинених саджанців ялівцю скельного сорту Блю Арроу. Минуло півтора роки. Один із саджанців виріс півтораметровим, виглядає він здоровим і продовжує розвиватися, а другий ялівець ледь досяг метрової висоти.
Пропонуємо кваліфіковані поради щодо розмноження хвойних рослин, зокрема, популярних туй та ялівцю. Дізнайтеся про оптимальний час для вкорінення цих вічнозелених рослин і гарантуйте успішне розмноження. Якщо плодові рослини та ягідні кущі найкраще розмножувати восени, то хвойні живці слід укорінювати одразу після зрізання, з квітня по липень. Дізнайтеся, як створити ідеальні умови для вкорінення, включаючи використання акваріумів з підігрівом і підсвічуванням для імітації сонячного світла. Не пропустіть наші поради щодо полегшення розмноження хвойних наприкінці весни та влітку. Почніть вирощувати власні хвойні рослини вже сьогодні!
Туя західна (лат. Thuja occidentalis), або життєве дерево – вічнозелена хвойна рослина роду Туя родини Кипарисові. У природі цей вид зустрічається на сході Північної Америки по низинних берегах річок, болотах, на вапняних ґрунтах і вологих родючих суглинках. Описано рослину було Карлом Ліннеєм у 1753 році, тоді ж вона й отримала від нього свою назву, що перекладається з грецької як «жертвування, обкурювання»: ароматичні породи туї спалювали під час давніх релігійних обрядів.
Рослина туя (лат. Thuja), або живодрево (живодерев, жистяк, кадило, савіна), належить до роду голонасінних хвойних рослин родини Кипарисові, як ялівець, секвойя, таксодіум, кипарис та кипарисовик. В Європу тую завезли зі Східної Азії чи Америки. Латинська назва рослини має давньогрецький корінь, що означає «жертвування», «кадіння» – мабуть, існує зв'язок між назвою рослини і запахом порід туї, які ритуально спалюються як ароматичні пахощі. Рід налічує 6 видів, представники яких доживають іноді до 150 років, хоча зустрічаються і значно більш зрілі екземпляри.
Пожовтіння хвої може бути спричинене різними факторами, зокрема старінням, стресом, хворобами та шкідниками. Якщо пожовтіння відбувається ближче до стовбура дерева, це нормальний процес старіння. Однак, якщо пожовкла хвоя лише на певних гілках, це може свідчити про грибкові захворювання, такі як фузаріоз або іржа. У таких випадках уражені гілки слід видалити, а дерево обробити відповідними фунгіцидами. Шкідники, такі як щитівки та кліщі, також можуть спричинити зміну забарвлення хвої та її пошкодження. Для профілактики рекомендується регулярний огляд і обробка інсектицидами. Крім того, проведення профілактичних обробок в середині жовтня мідьвмісними препаратами може допомогти захистити хвойні дерева від таких захворювань, як шютте.
Я з ранку до вечора зайнятий висаджуванням та пересаджуванням, і зараз настала черга пересаджувати мої улюблені ялівці.
Мене часто питають, як уберегти хвойні рослини взимку. Відразу хочу сказати, що в основному хвойники, адаптовані до місцевого клімату, страждають узимку не від морозу, а від посухи та сонячних опіків.
Рослина ялиця (лат. Abies) представляє рід родини Соснові. У багатьох мовах назва рослини близька до слова «ялина». Поширена ялина-ялиця в субтропічних, помірних і навіть тропічних районах північної півкулі, зокрема в Сальвадорі, Мексиці, Гондурасі і Гватемалі. Найчастіше ялиця росте у хвойних лісах, у сусідстві з такими деревами, як кедр, ялина і сосна, проте зустрічається вона і у змішаних, і навіть у листяних лісах. Налічує рід близько 50 різновидів – від чагарників заввишки 50 см до дерев заввишки 80 м.
Ялівець козацький (лат. Juniperus sabina) – хвойний чагарник, найпоширеніший вид роду Ялівець родини Кипарисові. У дикій природі цей вид зустрічається в лісах і гаях степової зони, на піщаних дюнах і скелястих схилах Малої і Південно-східної Азії, Центральної Європи, Кавказу, Примор'я, Уралу й Сибіру.
Рослина ялівець (лат. Juniperus), або верес, або арча, належить до роду вічнозелених хвойних дерев або чагарників родини Кипарисові, численні представники якого поширені в північній півкулі від субтропічних гірських районів до Арктики. Латинська назва, збережена Карлом Ліннеєм за ялівцем у класифікації, згадується ще у творах римського поета Вергілія. Налічує рід ялівців на сьогодні близько 70 видів. Сланкі види ялівцю ростуть переважно в горах, а дерево ялівець заввишки до 15 м і навіть вище можна зустріти в лісах Центральної Азії та Америки, а також Середземномор'я. Ця рослина, що нагадує кипарис, росте від 600 до 3000 років.