Гімнокаліціум (лат. Gymnocalycium) – рід сукулентів родини Кактусові, який об'єднує в собі за різними даними від 50 до 80 видів, багато з яких є популярними кімнатними рослинами. Назва роду утворена від двох грецьких слів, що означають «голий» і «чашечка», і вказує на характерну для всіх рослин роду ознаку – квіткову трубку, не вкриту опушенням. У природі гімнокаліціуми ростуть у деяких районах Аргентини, Болівії, Уругваю, Парагваю і Південної Бразилії: їх можна зустріти в траві на рівнинних місцях і серед каменів у горах на висоті до 1000 м над рівнем моря.
Кактуси
Кактуси – родина квіткових сукулентних рослин, що з’явилися тридцять-сорок мільйонів років тому. Вони здатні накопичувати в своїх органах запас вологи й тому рідко потерпають від спраги.
Кактуси вирощують у кімнатній культурі з XVI століття, але з кожним роком популярність цих рослин тільки зростає з огляду на їхню екзотичну зовнішність і невибагливість до умов утримання та догляду.
Кактуси надзвичайно світлолюбні, тому дуже вдале для них у квартирі місце – південне підвіконня. Літо рослини із задоволенням проведуть у саду або на сонячному балконі, а період спокою – в прохолодному, а деякі види – навіть у холодному приміщенні. У таких умовах кактуси перестають рости та починають формувати бутони для цвітіння в наступному сезоні.
Поливають кактуси відстояною або пропущеною через фільтр водою кімнатної температури. Улітку полив здійснюють, коли ґрунт у горщику висохне на ¾ глибини, а взимку – коли він стане сухим повністю. Деякі кактуси взимку взагалі не потребують поливу. Підживлення вносять виключно в період активного росту, причому тільки мінеральні, спеціально складені для кактусів і сукулентів.
Із хвороб небезпеку для кактусів становлять гнилі, які можуть розвинутися в результаті всього лише двох надмірних поливань.
Декабрист, різдвяник, шлюмбергера, Варварин цвіт та ракові шийки – все це назви однієї екзотичної рослини, відомої у нас в першу чергу своїм щедрим цвітінням у студену пору.
У дикій природі декабрист прикрашає тропічні ліси, причому росте прямо на деревах. Воду та поживні речовини отримує за допомогою повітряних корінців. Звертали увагу, які у квітів декабриста довгі тичинки? Це неспроста, адже цей епіфіт опилюють найкрихітніші пташки на землі – колібрі!
Дикі шлюмбергери цвітуть тільки білим або червоним, ми ж, завдяки старанням селекціонерів, можемо отримати «букет під ялинку» з рожевими, малиновими, жовтими і навіть фіолетовими бутонами!
Як змусити декабрист цвісти не лише у грудні та як не сполохати довгоочікуване цвітіння – розповімо в нашій статті.
Ехінопсис (лат. Echinopsis) – рід рослин родини Кактусові, з яких багато вирощуються в кімнатній культурі. Назву роду, котра походить із грецької мови й означає «подібний до їжака», було запропоновано Карлом Ліннеєм у 1737 році за схожість представників роду зі згорнутим у клубок колючим звірком. Ехінопсиси поширені в Південній Америці та зустрічаються на території від Південної Аргентини до Північної Болівії, а також на півдні Бразилії, в Уругваї, у передгір'ях і долинах Анд.
Рослина опунція (лат. Opuntia) належить до найбільшого роду родини Кактусові, яка налічує близько 190 видів. У природі опунції поширені в Північній і Південній Америці, охоплюючи Вест-Індію. Головним районом зростання опунції, в якому зосереджено близько половини її видів, вважається Мексика. Ацтекська легенда розповідає, що Теночтітлан, головне місто ацтеків, було засноване на тому місці, де орел, сидячи на опунції, поїдав змію – ця сцена зображена на гербі Мексики.
Пейрескія (лат. Pereskia) – рід кактусів із Центральної і Південної Америки, представники якого вперше були описані в 1703 році Шарлем Плюм'є. Назву рід отримав на честь французького науковця Ніколя-Клода де Пейреска. Спочатку ці рослини були віднесені Карлом Ліннеєм до роду Кактус, але в 1754 році Філіп Міллер виділив їх у самостійний рід. На сьогодні налічується 18 видів пейрескії, представлених як кущовидними, так і деревовидними формами. Деякі кактуси-пейрескії з успіхом вирощують у кімнатній культурі.
Ребуція (лат. Rebutia) – рід кактусів, що ростуть в Аргентині, Перу та Болівії, у який за різними даними входить від 40 до 100 і більше видів. Завдяки своїй невибагливості, невеликому розміру, готовності цвісти в будь-яких умовах і здатності утворювати велику кількість діток ці рослини дуже популярні в кімнатному квітникарстві. Кактус ребуція – близький родич айлостери, не менше популярної рослини цієї ж родини. Обидва ці кактуси настільки між собою схожі, що в 2001 році всі представники роду Айлостера були внесені в рід Ребуція.
Рипсаліс (лат. Rhipsalis) – рід чагарників родини Кактусових, що налічує більше п'ятдесяти видів. Поширені ці епіфітні рослини у вологих тропічних лісах обох Америк, Південної Азії та Африки, де ростуть на стовбурах дерев або вологих скелях, хоча можна їх зустріти й на землі. Це єдиний вид кактусів, ареал якого виходить за межі Америки. Деякі рипсаліси вирощуються в кімнатній культурі.
Хатіора (лат. Hatiora) – рід кактусів-епіфітів із тропічних лісів Бразилії, що нараховує за різними джерелами від п'яти до десяти видів, деякі з яких вирощуються в кімнатній культурі. Деякі систематики включають хатіору в рід Ріпсаліс. Спочатку рід отримав назву «харіота» на честь Томаса Герріота, відомого англійського математика і мандрівника, який був одним із перших дослідників природи Америки.
Коли з'явилися перші персональні комп'ютери, вони обросли неймовірною кількістю міфів. І один з них свідчив, що кактус, поставлений біля монітора, знижує в кілька разів рівень небезпечного випромінювання. Багато хто кинувся купувати колючих представників екзотичної флори і виставляти їх біля комп'ютера. Як результат, у багатьох навіть ці невибагливі рослини загинули.