Ехінопсис (лат. Echinopsis) – рід рослин родини Кактусові, з яких багато вирощуються в кімнатній культурі. Назву роду, котра походить із грецької мови й означає «подібний до їжака», було запропоновано Карлом Ліннеєм у 1737 році за схожість представників роду зі згорнутим у клубок колючим звірком. Ехінопсиси поширені в Південній Америці та зустрічаються на території від Південної Аргентини до Північної Болівії, а також на півдні Бразилії, в Уругваї, у передгір'ях і долинах Анд.

Ехінопсиси, як ніякі інші кактуси, поширені в кімнатному квітникарстві. В Європі вони культивуються з 1837 року. З цими рослинами велася серйозна селекційна робота, і сьогодні рід представлено в кімнатній культурі не тільки великою кількістю видів, яких понад 130, а й чисельними гібридними сортами різного забарвлення.

Кактус ехінопсис – опис

У молодих ехінопсисів форма куляста, але з роками вони витягуються і стають стовпоподібними. Стебло у рослин симетричне, гладке, блискуче, гостроребристе, забарвлене в відтінки зеленого кольору від світлого до темного. Коріння в ехінопсисів потужне, але залягає неглибоко й горизонтально. Рівновіддалені один від одного ареоли несуть жорсткі колючки, які залежно від виду можуть бути короткими або сягати в довжину декількох сантиметрів. Ехінопсис цвіте лійкоподібними квітками завдовжки до 30 см і до 15 см у діаметрі з укритою опушенням трубкою та сімома рядами пелюсток. Формуються квітки з ареол у середній частині стебла. Віночки квіток можуть бути забарвлені в кольори від білого до рожево-фіолетового. Кількість квіток залежить від віку рослини і стану її здоров'я: старий кактус ехінопсис може одночасно сформувати до 25 квіток. Але живе кожна квітка, залежно від температури повітря в приміщенні, лише від одного до трьох днів. Плоди енхінопсиса, в яких зріє чорне, гладке, блискуче насіння, мають яйцеподібну форму.

Догляд за ехінопсисом у домашніх умовах

Вирощування ехінопсиса вдома

Догляд за ехінопсисом не складнішій, ніж за будь-яким іншим кактусом. Ця рослина вирізняється невибагливістю і лагідним характером. І все ж потрібно знати, як доглядати за кактусом ехінопсис. Цим рослинам потрібне яскраве світло впродовж усього року, тому південне підвіконня якраз підійде. Улітку рослину можна виставити на балкон або терасу, а можна взагалі винести в сад. Однак небажано змінювати місце розташування ехінопсиса в той час, коли він нарощує зелену масу. До речі, квітучий або формуючий бутони ехінопсис теж краще не переміщувати й не змінювати його положення щодо джерела світла.

Слідкуйте за тим, щоб температура влітку в приміщенні не опускалася нижче 20 ºC, а ось із середини осені, коли ехінопсис вступає в період спокою, потрібно поступово знижувати температуру, поки вона не опуститься до 9-10 ºC, в той час як освітлення має, як і раніше, залишатися яскравим. Бережіть рослину від протягів, але регулярно провітрюйте приміщення, в якому перебуває ехінопсис.

Полив ехінопсиса

У період вегетації, тобто з весни до середини осені, субстрат у горщику з ехінопсисом поливають лише тоді, коли він висохне на половину глибини. Тестують ґрунт тонкою дерев'яною паличкою і по налиплій на ній землі визначають рівень зволоженості субстрату. Для поливу використовують відстояну або пропущену через фільтр водопровідну воду кімнатної температури. З середини осені й до весни поливання мають стати символічними, а деякі квітникарі взагалі не поливають ехінопсис у зимовий час. Не потрібні цим кактусам і обприскування для підвищення вологості повітря в приміщенні, але час від часу варто мити їх під душем м'якою щіткою, щоб позбавити від пилу, захистивши перед водними процедурами субстрат у горщику від потрапляння води.

Удобрення ехінопсиса

Із березня, коли рослина починає активне зростання, і до початку осіннього відпочинку ехінопсис потрібно один раз на місяць підживлювати розчином мінерального комплексу для кактусів і сукулентів у концентрації, зазначеній в інструкції. З середини осені й до березня внесення добрив припиняють.

Пересадка ехінопсиса

Пересаджують ехінопсиси нечасто: один раз на два або три роки, коли їхнє коріння повністю освоїть простір горщика. Молоді рослини пересаджують частіше, але старі ехінопсиси турбувати пересадкою не рекомендується, краще щорічно змінювати у їхньому горщику шар субстрату завтовшки 5 см.

Вирощують ехінопсиси в субстраті з нейтральним водневим показником (pH 6,0). Ґрунт можна придбати в спеціалізованому квітковому магазині, а можна приготувати самостійно з двох частин дернової землі, підмішавши до них по одній частині жорсткого піску й листової землі та додавши для підвищення дренажних властивостей субстрату півчастини дрібного гравію. Аби убезпечити коріння рослини від гнильних процесів, у субстрат слід додати трохи деревного вугілля. Посудину краще використовувати широку й неглибоку, оскільки коренева система у кактусів ехінопсисів поверхнева та розростається горизонтально.

На дно горщика укладають пристойний шар керамзиту, після чого кактус разом із земляною грудкою обережно перевалюють зі старого горщика в новий, потім заповнюють простір, що залишився, субстратом, щільно його притискають і поливають, щоб навколо коренів не залишалося порожнин. Попервах після пересадки намагайтеся захистити кактус від прямих сонячних променів.

Цвітіння ехінопсиса

Якщо ви створили для ехінопсиса необхідні умови й дотримуєтеся нескладних правил догляду за цим кактусом, то в якості нагороди отримаєте дивовижної краси квіти, що розповсюджують надзвичайно приємний аромат. Прекрасні не тільки квітки, а й бутони ехінопсиса. На жаль, цвітіння триває дуже недовго. Іноді ехінопсиси довго не зацвітають, і якщо це відбувається з вашою рослиною, проаналізуйте, чи все ви робите правильно. Ехінопсису потрібна прохолодна зимівля при температурі не нижче 5 і не вище 10 ºC та багато розсіяного світла упродовж усього року. Крім того, з нього потрібно знімати дочірні кактуси, що віднімають у материнської рослини живлення і сили, які він міг би витратити на цвітіння.

Розмноження ехінопсиса

Ехінопсиси розмножуються як насіннєвим, так і вегетативним способом. Для генеративного розмноження насіння вимочують у теплій воді для набубнявіння, після чого висівають у добре зволожену ґрунтосуміш із рівних частин листової землі, деревного вугілля і ріні. Посіви накривають склом або плівкою і пророщують при температурі 19-20 ºC на світлі, не забуваючи щодня провітрювати, зволожувати підсихаючий субстрат і видаляти в міру необхідності з покриття конденсат. Коли з'являються сходи, скло прибирають, а сіянці підрощують і, щойно вони зміцніють, розсаджують по невеликих окремих скляночках.

Вегетативно ехінопсиси розмножуються дітками, які виростають на материнській рослині, як бородавки. Іноді їх буває дуже багато. Діток відокремлюють, злегка підсушують і розсаджують. Однак слід знати, що рослини, отримані вегетативним шляхом, цвітуть рідше.

Стару рослину рекомендують омолоджувати, поєднуючи цей процес із вегетативним розмноженням ехінопсиса. Верхівку кактуса обережно відрізають і підсушують близько двох тижнів, після чого окореняють у вологому піску. А на обрізаному кактусі починають рости молоді пагони.

Шкідники і хвороби ехінопсиса

Хвороби ехінопсиса і їх лікування

Ехінопсиси надзвичайно стійкі до будь-яких захворювань і шкідників. Найсерйознішою проблемою для них є перезволоження субстрату, від якого на кактусах розвивається гниль. Виріжте гниючі ділянки гострим стерильним інструментом і обробіть ранки розчином фунгіцидного препарату. Але найголовніше, що потрібно зробити, щоб кактуси не хворіли, це дотримуватися режиму мізерного поливу упродовж сезону вегетації і забути про полив на той час, коли рослина перебуває в спокої.

Шкідники ехінопсиса та боротьба з ними

Часто поливаєте ехінопсис – рослина гнитиме, рідко поливаєте – на ній може оселитися павутинний кліщ, який вважає за краще жити в середовищі з низькою вологістю. Павутинні кліщі харчуються клітинним соком рослин, роблячи в їхніх тканинах проколи. Вгадати присутність на рослині кліщів можна по тонкій павутинці. Позбутися від невеликої кількості шкідників можна миттям кактуса мильною водою, але перед процедурою потрібно захистити субстрат від потрапляння в нього мила. Якщо ж цей захід не подіє, доведеться обробляти рослину акарицидами, наприклад, Актелліком або Фітовермом. Якщо у вас буде можливість вибирати, віддайте перевагу менш токсичному препарату та проведіть обприскування на відкритому повітрі.

Види та сорти ехінопсиса

Сьогодні на наших підвіконнях вирощується переважно ехінопсис гібридний, однак зустрічаються в кімнатній культурі й видові рослини. Ми познайомимо вас із видами, сортами та гібридами ехінопсиса, які найчастіше зустрічаються в домашньому квітникарстві.

Ехінопсис гострогранний (Echinopsis oxigona)

– куляста рослина зеленого кольору з 8-14 заокругленими ребрами, що сягає в діаметрі від 5 до 25 см. Ареоли у цієї рослини абсолютно білі, центральні голкоподібні колючки, яких може бути від 3 до 15 штук, теж світлі. Квітки рожеві або червоно-рожеві, до 22 см у довжину, плоди зеленого кольору сягають у діаметрі 2, а в довжину 4 см.

Ехінопсис Ейріеза (Echinopsis eyriesii)

має ребристе стебло темно-зеленого кольору. На ребрах розташовуються ареоли з пухнастими світлими кульками, з яких ростуть короткі шиловидні колючки. Квітки у цього виду довгі, до 25 см, білі або блідо-рожеві, іноді з темно-рожевою смугою по центру пелюсток. Вид має здатність утворювати безліч діток.

Ехінопсис трубкоцвітнийй (Echinopsis tubiflora)

– рослина з округлим у молодому віці стеблом, яке поступово видовжується до циліндричного. У нього 11-12 явно виражених ребер із глибокими борозенками й ареоли, забарвлені в білий, сірий або навіть чорний колір. У блідо-жовтих колючок темні кінчики. Центральні колючки, яких може бути в одній ареолі 3-4, сягають у довжину 3,5 см, а радіальні голки в кількості до 20 штук виростають до 2,5 см. Квітки у цього кактуса білі, лійкоподібні, до 10 см у діаметрі й до 25 см у довжину.

Ехінопсис гачконосний (Echinopsis ancistrophora)

має форму приплюснутої кулі до 8 см у діаметрі з добре помітними горбками на ребрах. Ареоли у цього виду світлі, з них виходить від 3 до 10 світлих або білих, розлогих і відігнутих назад радіальних колючок, що сягають у довжину півтора сантиметра. Центральна колючка зазвичай одна: завдовжки до 2 см, світло-коричнева з гачкуватим кінчиком. Із боків стебла вдень розкриваються квітки, що не мають запаху, завдовжки до 15 см білого або різних відтінків рожевого кольору, аж до червоного. Плоди лілові або лілово-зелені, завдовжки до 1,5 і діаметром до 1 см.

Ехінопсис золотистий (Echinopsis aurea)

в молодому віці має кулясту форму стебла, яке часом витягується до 10 см у висоту при діаметрі від 4 до 6 см і стає циліндричним. Стебло темно-зелене, з 14-15 високими ребрами, на яких розташовані ареоли з коричневим опушенням. З ареол виходить до 10 бічних колючок завдовжки до 1 см і до 4 центральних колючок, що сягають у довжину 3 см. Цей вид утворює безліч прикореневих пагонів. У літню пору внизу або по середині стебла формуються дзвонові квітки до 8 см у діаметрі з короткою трубкою, щетинистою оцвітиною і жовто-помаранчевими пелюстками з загостреними кінчиками. Плоди у рослин цього виду розсічені, овальні.

Ехінопсис Хуаша (Echinopsis huascha)

– гібридний кактус із прямими або вигнутими темно-зеленими стеблами заввишки від 50 до 90 і діаметром 5-8 см, які сильно гілкуються біля основи. Стебла розділені 12-18 ребрами з білувато-коричневими опушеними ареолами, з яких розвивається 9-11 бічних колючок завдовжки до 4 см і 1-2 центральні колючки завдовжки до 6 см. Лійкоподібні квіти завдовжки від 7 до 10 см розкриваються тільки вдень. Забарвлення квіток варіюється від яскраво-жовтого до насичено-червоного. Плоди теж або жовті, або червоні, діаметром до 3 см.

Ехінопсис білоквітковий (Echinopsis leucantha)

– рослина з сірувато-зеленим округлим або коротко-циліндровим стеблом до 35 см у висоту і до 12 см у діаметрі. На стеблі від 12 до 14 злегка горбкуватих тупих ребер. Із довгастих білувато-жовтих ареол зростає 8-10 жовто-коричневих радіальних колючок завдовжки до 2,5 см і одна центральна, загнута вгору голка завдовжки від 5 до 10 см. На верхній частині стебел розкриваються білосніжні квітки завдовжки до 20 см. Плоди у цього виду круглі, м'ясисті, темно-червоні.

Ехінопсис маміллоза (Echinopsis mamillosa)

має темно-зелене приплющене стебло заввишки до 13 см, розділене 13-17 гострими ребрами з глибокими борозенками й помітними горбками. З круглих ареол виходить від 8 до 10 шилоподібних радіальних колючок завдовжки до 1 см і від 1 до 4 центральних колючок такої ж довжини, жовтого кольору з коричневими кінчиками. Квітки лійкоподібні, трохи зігнуті, з білосніжними пелюстками й рожевуватими кінчиками, завдовжки до 15, а в поперечнику до 8 см. Плоди у цього виду кулясті.

Ехінопсис багатороздільний (Echinopsis multiplex)

що сягає у висоту 15 см, теж має кулясте стебло з 12-15 ребрами, що розширюються донизу. З ареол із білою опушкою виходить від 5 до 15 радіальних жовтуватих колючок завдовжки до 2 см і від 2 до 5 центральних голок завдовжки до 4 см. Квітки рожево-білі, запашні, лійкоподібні, діаметром до 15 см.

Ехінопсис субденудата (Echinopsis subdenudata)

або эхінопсис напівоголений, або эхінопсис майже голий – невеликий кактус, який підходить для створення фітокомпозицій. На його стеблі майже немає колючок. Квітки великі, білі.

Ехінопсис Грузона (Echinopsis grusonii)

родом із Мексики. У нього кулясте глянсове темно-зелене стебло, яке з плином часу набуває бочкоподібної форми. У висоту й ширину цей кактус може сягати 1 м. У комфортних умовах він не утворює діток і не кущиться. Дорослий екземпляр налічує до 40 гострих ребер із щільно опушеними ареолами, які зливаються на верхівці в жовтуваті «шапочки». З кожної ареоли зростає до 10 золотистих радіальних колючок завдовжки до 4 см і до 4 центральних, що сягають у довжину 5 см. Через контраст між темно-зеленим кольором стебла та золотистими колючками квітникарі називають цей вид «золотою бочкою» або «золотою кулею». У кінці весни або на початку літа на вершині стебла ехінопсиса Грузона, який досяг двадцятирічного віку й роздався в діаметрі до 40 см, розкриваються поодинокі жовті квітки завдовжки до 7 і діаметром до 5 см із повстяно-опушеною трубкою і безліччю ланцетових пелюсток із витягнутими жовто-коричневими кінчиками.

• Еухарис: вирощування, види і сорти
• Ехмея (Aechmea): догляд, фото, види