Аглаонема (лат. Aglaonema) належить до родини Ароїдні та налічує 20-50 видів. Мешкає рід у дощових лісах тропічної частини Нової Гвінеї, Малайського архіпелагу і в Південно-Східній Азії вздовж річкових берегів на рівнинах і в нижній смузі лісів.
Ароїдні
Родина Ароїдні – одна з найбільших: у неї включено майже 120 родів і понад 3000 видів однодольних рослин, поширених переважно в субтропіках і тропіках обох півкуль. Ростуть ароїдні й у помірному кліматі, і навіть у субарктичному, але що північніше район, то меншою кількістю видів представлені в ньому ароїдні. Серед представників родини є епіфіти, ліани, водні, болотні й наземні трави, і що тепліший клімат, то більших розмірів вони сягають.
Листя в ароїдних розташоване чергово й зазвичай складається з листкової пластини та черешка. Пластини прості, широкі й цільні, вкриті сіткою жилок. У прямостоячих форм ароїдних надземні стебла замінені кореневищами та бульбами, а ліани підіймаються по деревах за допомогою додаткового коріння. Багато представників родини мають повітряне коріння.
Відмінною особливістю ароїдних є суцвіття-качан, що складається з розташованих по спіралі дрібних бляклих квіток. Суцвіття обгорнуте покривалом, яке може бути яскраво забарвленим і мати химерну форму.
Найвідомішими ароїдними рослинами є аглаонема, алоказія, антуріум, анубіас, каладіум, дифенбахія, епіпремнум, монстера, філодендрон, спатіфілум, сингоніум, заміокулькас і зантедескія.
Алоказія (лат. Alocasia) є родом, що входить до родини Ароїдних і включає близько 70 видів. У природі зустрічається в тропічних районах Азії. Рослину вирощують як декоративно-листяну, оскільки в культурі зацвіте хіба що в оранжерейних умовах.
Антуріум (лат. Anthurium) – рід переважно епіфітних рослин із родини Ароїдні. Зустрічаються також трав'янисті рослини, ліани і напівепіфіти – залежить від виду. У природі антуріуми ростуть переважно на Північно- і Південноамериканському континентах у тропічних та субтропічних поясах.
Анубіас (лат. Anubias) – рід тропічних рослин родини Ароїдні, які ростуть у тропічних лісах, на болотах і скелях уздовж струмків і річок Африки. Іноді анубіаси повністю занурені в воду. У роду 8 видів, і деякі з них вирощують у культурі як оранжерейні або акваріумні рослини.
Водяний салат (лат. Pistia) – монотипний рід родини Ароїдні, представлений трав'янистим плаваючим багаторічником водяний салат шаруватий, або водяний салат тілорізовидний, або водяний латук. У природі ця рослина, що має безліч синонімів, виростає в тропічних проточних водоймах західної та східної півкуль, а культивується здебільшого на Калімантані.
Дифенбахія (лат. Dieffenbachia) – рослина родини Ароїдні. Залежно від джерела до складу роду входить 30-40 видів рослин. Батьківщиною цих трав'янистих багаторічників є тропічні зони Америки. Рід було названо на честь Дифенбаха – німецького ботаніка ХІХ століття.
З ароїдних рослин дифенбахія – одна з найпоширеніших в кімнатній культурі, незважаючи не її жахливе минуле: стебла рослини використовували для покарання рабів на плантаціях в південних штатах Америки.
Сік рослини сильно подразнює шкіру і слизові тканини, а при потраплянні в рот часто викликає втрату мови. За це стебла дифенбахії в ті жахливі часи називали "німими різками".
Сьогодні існує безліч сортів цієї рослини з приголомшливо гарним листям. Серед них є як кущові, так і зростаючі в одне стебло.
Прочитайте нашу статтю, і ви дізнаєтеся, що вирощувати в квартирі дифенбахію – це просто і приємно.
Епіпремнум (лат. Epipremnum) – рід трав'янистих багаторічних ліан родини Ароїдні, який за різними даними налічує від 8 до 30 видів. Наукова назва «епіпремнум» у перекладі означає «на стовбурах» і пояснює спосіб існування представників роду, чий ареал охоплює тропічні ліси від Північної Австралії до Індії. Найбільше видів можна зустріти в Південно-Східній Азії, однак наразі епіпремнуми натуралізувалися і в інших місцях, наприклад, на Гаваях.
Заміокулькас (лат. Zamioculcas) мешкає в тропічних зонах Африки, належить до родини Ароїдні і налічує 1-4 види (залежно від джерела). Назва походить від подібності листя заміокулькаса з листям замії, що росте на Американському континенті.
За родом своєї діяльності мені часто доводиться відвідувати різні відомчі будівлі і державні установи. І ось одного разу в будівлі обласної ради я побачила дивовижну рослину – такий собі кущ з красивим, блискучим листям і незвичайною квіткою, що нагадує маленький кукурудзяний качан. До того ж, судячи з усього, вона відрізнялась невибагливістю і витривалістю – якщо навіть у громадському місці дуже добре виглядала. І коли я запитала одну зі співробітниць даної установи, що у них росте, вона сказала, що це Заміокулькас.
Батьківщина кали – Південна Африка. У цій частині земної кулі каллу називають родичкою гладіолуса. В Європі «ефіопська красуня» з'явилася у XVII столітті, причому вирощували екзотичну квітку як кімнатну рослину.
У наш час кали прикрашають не тільки підвіконня, але й тераси, лоджії, сади.
Більш того, стало відомо, що гостя з африканського континенту володіє унікальною витривалістю: навіть при зміні освітлення, температури чи вологості кала продовжує цвісти!
У наших широтах кали цвітуть з початку літа й до пізньої осені, при цьому кожна «квітка» живе близько місяця. Якщо забезпечити рослині правильний догляд, на кожному кущику буде по 10-12 суцвіть.
Про тонкощі догляду за калами кімнатними та садовими читайте у нашому матеріалі.
Криптокорина (лат. Cryptocoryne) – рід трав'янистих земноводних рослин родини Ароїдні, які ростуть по струмках і річках у районах Азії з субтропічним і тропічним кліматом. У культурі ці рослини вирощуються в акваріумах. Уперше рослину цього роду було описано в 1779 році, а сам рід сформувався та був описаний до 1828. Усього в роду близько 60 видів. Назва роду складається з двох грецьких коренів і перекладається як «захований качан». В Англії криптокорини називають захованими флейтами.
Монстера (лат. Monstera) входить до родини Ароїдних і включає до 50 видів. Ареалом проживання вважається Південна і Центральна Америка. Назву свою рослина монстера отримала через великі розміри і лячний зовнішній вигляд (чудовисько – monstrum).
Монстера здобула популярність дуже давно. Сьогодні цю велику ліану можна зустріти не тільки в квартирах, але і в офісах, торгових центрах, великих холах банків та інших організацій.
Велике темно-зелене листя монстери з химерними прорізами дуже красиве. І воно вміє плакати: якщо ви занадто захопилися поливом, рослина виведе зайву вологу через листові пластини.
Про монстеру вигадано багато всяких побрехеньок, проте до цих пір це не впливало на її популярність: доглядати за ліаною нескладно, а результат перевершує всі очікування.
На нашому сайті ви знайдете об'ємну інформацію про монстеру, яка допоможе вам самостійно виростити цю екзотичну ліану.
Після покупки антуріум дуже бажано пересадити протягом трьох днів, якщо, звичайно, продавець не упевнив вас, що придбана рослина нещодавно змінила ґрунт.
Справа навіть не в зміні ємності та ґрунту, важливіше переконатися, що з корінням антуріума все в порядку.
Є кілька варіантів сумішей для цієї рослини, деякі квітникарі висаджують антуріум навіть у чистий мох. У будь-якому випадку, земля потрібна кисла, уникайте також лужної води при поливі.
Що робити, якщо в горщику з антуріумом ви помітили білий наліт? Як часто потрібно пересаджувати антуріум? Чи варто пересаджувати його під час цвітіння? Відповіді на ці та інші питання пересадки антуріумів, а також рецепт ідеального ґрунту для цієї тропічної рослини, читайте у нашій статті.
Сингоніум (лат. Syngonium) налічує до 30 видів рослин родини Ароїдні, але в кімнатних умовах вирощують лише 2-3 види. Росте в тропічній Південній і Центральній Америці.
Сингоніум – високодекоративна повзуча рослина з прекрасним листям, напівепіфіт, невимогливий ні до умов утримання, ні до догляду.
Сингоніум вміє передбачати погоду: перед дощем на кінчиках його листя збираються краплі вологи.
На жаль, в домашніх умовах сингоніум не цвіте, але в місцях його природного зростання плоди рослини використовуються жителями в їжу.
Сингоніуму приписують різні неприємні властивості, наявність яких не підтверджено наукою. Чи є сенс в них вірити?
Якщо ви хочете прикрасити свій будинок екзотичною вічнозеленою ліаною, прочитайте у цій статті про те, як потрібно вирощувати сингоніум.
Спатифілум – тіньовитривала, але світлолюбна рослина з гарними смарагдовим листям і оригінальними суцвіттями в формі кукурудзяного качана. Ця квітка набула широкої популярності в кінці минулого століття.
Спатіфілуми не тільки красиві, але і корисні: вони очищають повітря в приміщенні від чадного газу, бензолу, формальдегіду, парів аміаку і ацетону. Не мириться спатифиллум і з цвіллю.
Кажуть, що спатифіллум приносить своїм господиням щастя в особистому житті, але тільки якщо він здоровий і всім задоволений. А щоб рослина була здоровою, необхідно чітко слідувати правилам догляду за нею, які описані в нашій статті.
Спатіфілум (лат. Spathiphyllum) – рід декоративних рослин родини Ароїдні, до складу якого входить близько 45 видів. Живе рід на Філіппінських островах та в лісах тропічної зони Колумбії, Бразилії й Венесуели. Назва походить від грецьких слів «спата» і «філум», що відповідно означає «покривало» і «листок».
Сциндапсус – кімнатна ліана, яка чудово очищує повітря від шкідливих домішок і випарів.
Однак слід знати, що сік сциндапсуса отруйний, тому розташовувати ліану потрібно так, щоб до неї не мали доступу ані діти, ані тварини.
Доглянутий сциндапсус здатний прикрасити будь-яке приміщення, і не вірте чуткам, що ліани руйнують шлюби. Це марновірство ґрунтується не на випадках з життя, а на давньогрецькому міфі: Гера зненавиділа рослину за те, що вона врятувала життя сина її чоловіка Зевса, народженого на стороні. Насправді ж ні плющ, про який йшла мова в міфі, ні сциндапсус чоловікогонними властивостями не володіють.
У нашій статті ви знайдете інформацію про те, як утримувати сциндапсус у квартирі.
Філодендрон представлений величезною кількістю видів, і в більшості своїй це великі рослини. Але кілька з них цілком можна вирощувати в домашніх умовах.
Цікаво, що молоде листя у філодендронів цілісне, але з часом на них з'являються прорізи різної форми, як у монстери.
Що ще необхідно знати про філодендрони? Його сік містить отруйні речовини, тому працювати з рослиною потрібно з дотриманням необхідних заходів безпеки.
Але не дивлячись на отруйність,, висока декоративність і невибагливість цієї рослини, а також її здатність поглинати шкідливі випари, привертають до філодендрона увагу все більшої кількості любителів квітів.