Рослина врієзія (лат. Vriesea), або фрізея, належить до роду трав'янистих епіфітів родини Бромелієві, батьківщина яких Південна і Центральна Америка. Сьогодні врієзія в дикій природі зростає на скелях і деревах Центральної Америки і Вест-Індії, а також у лісах Південної Америки до самої Аргентини і Бразилії. Рід налічує близько 250 видів, багато з яких цінуються за яскраво забарвлені приквітки і вирощуються як кімнатні рослини. Назву рід отримав у 1843 році на честь голландського науковця Віллема Хенріка де Фріза, відомого дослідника флори. Багато хто плутає фрізею із квіткою фрезія, хоча вони зовсім не схожі і належать до різних родин – фрезія з родини Ірисові.
Рослини на Ф
Перелік рослин на літеру Ф, які вирощують в домашніх умовах, в саду і на городі.
Фрітілярії в наших краях більше відомі як Рябчики. Свою народну назву вони одержали за особливий строкатий або, як кажуть, рябий – окрас пелюсток. Втім, не будь-яка квітка Рябчик має таке оригінальне забарвлення. Але ця назва успішно закріпилася за квіткою.
Квітки у Рябчиків різних сортів бувають не тільки різного забарвлення, але і різної форми. У більшості своїй квітки бувають червоного, оранжевого або жовтого кольору. Але існують і сорти, що мають дещо інший відтінок, аж до зеленуватого. Форма квіток може бути схожою на дзвіночок, а може бути лілієподбіної. І в суцвітті можуть бути як поодинокі квітки, так і групи з подвійною кількістю квіток.
Квіти фаленопсис (лат. Phalaenopsis) – трав'янисті рослини триби Вандові родини Орхідні, родом з вологих лісів Австралії, Південно-Східної Азії та Філіппін. Орхідеї фаленопсис здебільшого епіфіти, бо вони ростуть на деревах, але іноді вони ростуть і на каменях. Першим фаленопсиси на одному з Молуккських островів виявив німецький натураліст Георг Румф, але назву квітка отримала від Карла Блюма, директора Лейденського ботанічного саду, який, розглядаючи екзотичну орхідею в бінокль, прийняв її за метелика, тому і назвав фаленопсисом – «подібним до метелика». І досі квітникарі називають ці квіти «орхідеями-метеликами». Рід фаленопсисів налічує близько сімдесяти видів. Квітка фаленопсис, що продається у квіткових магазинах, має неймовірну популярність не тільки завдяки своїй вишуканій і незвичайній красі, але ще й тому, що вирощування фаленопсиса і його утримання не доставляє клопоту і не вимагає витрат.
Посадка Рябчиків виконується тільки під зиму, як правило, у серпні. Більшість квітникарів радять висаджувати Фрітіллярії на одне постійне місце 2-3 роки поспіль. Але існує й думка, що Рябчик Імператорський потребує щорічної пересадки. Я б сказала так: якщо ви бачите, що на другий рік після посадки квітки Рябчика стали більш дрібними, а їх кількість значно зменшилася, це обов'язковий привід для пересадки цибулини. При посадці важливо правильно вибрати місце, а також грамотно виконати сам процес. Але до цього необхідно підготувати до посадки цибулини.
Фрітіллярія (Fritillaria) або Рябчик – рід багаторічних цибулинних рослин родини лілійні, який налічує близько ста п'ятдесяти видів, які іноді дуже один від одного відрізняються. Поширені фрітіллярія в помірних широтах Північної Америки, Азії та Європи і представлені як низькорослими (5-10см заввишки), так і дуже великими (до120см) видами. Латинська назва квітки походить від «fritillus», що означає «шахівниця» або «посудина для гральних кісток», причому перше значення описує строкате забарвлення деяких видів, як і російська назва «рябчик», а друге значення – форму квітки.
Мабуть, найпоширеніший у нас різновид Фрітілярії – це Рябчик імператорський. Його впізнавані яскраво-помаранчеві квіти розпускаються весною і прикрашають клумбу своїм незвичайним виглядом практично до середини червня. Рябчик імператорський рано виганяє квітконос, і тому іноді період бутонізації припадає на час весняних заморозків. Це може вплинути на цвітіння Фрітілярії. Але якщо рослина висаджено в місці, захищеному від холодних вітрів, то може цілком успішно перенести заморозки.
Рябчик (лат. Fritillaria), або Фрітіллярія – рід трав'янистих багаторічників родини Лілійні. У природі відомо близько ста п'ятдесяти видів рослини, що ростуть у помірному поясі Північної півкулі, у Східній чи Західній Азії. Латинську назву рослина рябчик отримала через схожість форми віночка квітки зі склянкою для викидання гральних кісток, яка на латині називається «fritillus». Українська назва походить від слова «рябий», яке в народі має значення «строкатий».
Я вже якось розповідала, як я стала господинею Фаленопсіса (в статті «Полив орхідей»). Але хотілося б докладніше розповісти про особливості вирощування і догляду за цією квіткою. Адже це найбільш доступний і поширений серед квітникарів-новачків вид орхідей. Вважається, що Фаленопсіси невибагливі і їх легко вирощувати. Але, як показав мій досвід, будь-яка рослина вимагає особливого підходу, а особливо – екзотична. Отже, як вирощувати Фаленопсіс в домашніх умовах.
Фатсія (лат. Fatsia) – рід дводольних рослин з родини аралієві. Названо так в 1854 році Ж. Декеном і Ж. Планшоном за назвою типового виду цього роду, фатсії японської. Батьківщина фатсії – Японія, хоча росте вона і на Тайвані, і в Південній Кореї. У природі фатсія досягає шестиметрової висоти, в культурі це теж досить велика горшкова рослина, чиє листя схоже на листя каштана. Культивують фатсію вже більше двохсот років, але до Європи вона потрапила в 1838 році, а популярність придбала тільки на початку минулого століття.
Фатсія – опис
Фатсія (лат. Fatsia) – монотипний рід, що входить до родини Аралієві – Fatsia japonica (фатсія японська).
З 1910 року в домашніх умовах часто вирощують суміш плюща і фатсії – Fatshedera.
Домашню фатсію часто використовують для оформлення стовпів, стін і вітрин. Також оформляють і інтер'єри. Фатсіями, що ростуть у горщиках, прикрашають кошики. Рослина всього за кілька років може вирости у висоту до одного метра, якщо за нею вести правильний догляд і постійно підживлювати. Для формування гарної крони рослині нічого не повинно заважати.
Фацелія (лат. Phacelia) – рід трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Водолистових, який за різними даними включає від 80 до понад 180 видів, що виростають у Південній і Північній Америці на відкритих сонячних місцях із добре дренованим ґрунтом. Назва роду походить від грецького слова, яке в перекладі означає «пучок»: саме так виглядає суцвіття фацелії. У культурі вид фацелія пижмолиста вирощується насамперед як сидерат. Корисні властивості фацелії покращують структуру ґрунту та збагачують її поживними речовинами. Кілька видів роду зарекомендували себе як декоративні садові рослини. Окрім цього, трава фацелія є прекрасним медоносом, що приваблює в сад бджіл і інших комах-запилювачів.
Фейхоа (лат. Acca sellowiana), або акка селлова, або акка фейхоа – вічнозелений чагарник або невисоке дерево, вид роду Акка родини Миртові. Іноді фейхоа виділяють в окремий рід. Назву вид отримав на честь португальського натураліста Жуана да Сілва Фейжо, який виявив цю рослину в кінці XIX століття в Бразилії. А видовий епітет фейхоа отримав на честь німецького натураліста Фрідріха Селлова, що досліджував флору Бразилії. У природних умовах фейхоа, крім Бразилії, можна зустріти в Колумбії, Уругваї й на півночі Аргентини. Фейхоа – типова рослина субтропіків, яка в тропічному кліматі розвивається погано.
У Європі фейхоа вперше з'явилась у 1890 році. Сьогодні її вирощують не тільки в Південній Америці, а й на Кавказі, у Криму, Абхазії, Грузії, Вірменії, Азербайджані, Дагестані, Краснодарському краї РФ, Австралії, Новій Зеландії, Італії, Франції, Греції, Португалії, Іспанії та на тихоокеанському узбережжі США.
Фенхель звичайний (лат. Foeniculum vulgare) є видом роду фенхель родини Окружкові (Зонтичні). У народі цю трав'янисту рослину називають кропом аптечним, або волоським. У дикому вигляді фенхель звичайний зустрічається в країнах Північної Африки – Єгипті, Лівії, Марокко, Алжирі та Тунісі; у Західній Європі, зокрема в Італії, Франції, Англії, Іспанії та Португалії; у Південно-Східній Європі – у Греції, Болгарії, Албанії та країнах колишньої Югославії. Крім того, він росте в Північній, Центральній і Південній Америці, Новій Зеландії, а також у Західній і Центральній Азії. Фенхель найлегше виявити на кам'янистих схилах, у канавах і на засмічених місцях. Культивують фенхель у багатьох країнах світу.
Перші згадки про цю рослину містяться в травниках Стародавньої Індії, складених близько п'яти тисяч років тому. Знали фенхель також у Стародавньому Китаї, де його використовували не тільки в кулінарії, а й у косметичних цілях, а в Стародавньому Єгипті вважали, що, крім смакових і цілющих властивостей, фенхель має ще й владу над злими духами. Стародавні сакси теж вірили в містичну силу фенхеля й захищали свої оселі від чаклунства пучками його трави, а греки використовували його як сечогінний, жовчогінний і абортивний засіб, а також як засіб від бліх. У своїх працях про фенхель писали Гіппократ, Діоскорид, Пліній і Авіценна. У середні віки фенхель поширився по всій Європі, і чеський лікар Маттіол, що служив при дворі ерцгерцога Фердинанда, присвятив рослині трактат «Сила та дія фенхеля». У XVIII столітті англійський парламент ухвалив виплатити аптекареві Стівенсону пристойну компенсацію за оприлюднений рецепт дуже ефективних ліків від шлункових і ниркових хвороб, які аптекар виготовив на основі фенхеля.
Як спецію фенхель використовують національні кухні багатьох країн, і європейських, і азійських. Про те, як виростити фенхель із насіння, як доглядати за рослиною у відкритому ґрунті, а також про те, які лікувальні властивості вона має, в чому користь фенхеля і кому він може зашкодити, ми розповімо в цій статті.
Фіалки – це давнє і, на щастя, розділене кохання моєї мами. Чому вона обрала саме ці квіти, я довго не розуміла. Сама я люблю рослини з великою кількістю листя, великі, яскраві. А фіалки – вони ж маленькі, що в них гарного, думала я...
А потім зрозуміла, як я помилялася. З кожним роком у нашій домашній колекції з'являлися все нові екземпляри, один красивіший за інший. Я сама не помітила, як захопилася фіалками і почала обмінюватися з подружками живцями та листочками, щоб виростити новий вид. У бабусь, які торгують відростками, я знаходила квіти все більш оригінальних розкішних забарвлень. Теперішні фіалки взагалі відрізняються величезною різноманітністю відтінків.
При цьому правила догляду за фіалками (або сенполіями) будь-яких видів практично однакові. І їх потрібно ретельно дотримуватися.
Кімнатна фіалка (лат. Saintpaulia), або узамбарська фіалка – рід трав'янистих квітучих рослин родини Геснерієві, дуже поширений у кімнатному квітникарстві. У природі квітка фіалка росте в гірських регіонах Східної Африки – у Танзанії й Кенії, найчастіше вибираючи місця на терасах річок і біля водоспадів. Існує понад 20 видів фіалки узамбарської. Відкрив цю дивовижну квітку в 1892 році барон Адальберт Вальтер Радкліфф ле Тані фон Сен-Поль, військовий комендант Узамбарського округу, який на той час був частиною колонії Німеччини. Перебував округ на території сучасних Бурунді, Руанди й Танзанії. Сен-Поль вислав насіння фіалки своєму батькові Ульріху Сен-Полю, президенту Німецького дендрологічного товариства, а той віддав їх ботаніку Вендландові, який у 1893 році виростив із насіння квітку й описав її як сенполію фіалкоквіткову, виділивши в окремий рід. Того ж року сенполія була представлена на виставці квітів у Генті, де було продано право на її промислове розведення. У 1927 році сенполії потрапили до Північної Америки й одразу ж завоювали на цьому материку нечувану популярність – до 1949 року було відомо вже понад 100 сортів кімнатної фіалки. Сьогодні ж рослина фіалка налічує 32 тисячі з гаком сортів, які є гібридами сенполії фіалкоквіткової і сенполії гнмрпажньої.
Рослина фізаліс (лат. Physalis) належить до найбільшого роду родини Пасльонові, що налічує близько 120 видів, котрі ростуть в Азії, Європі, а також у Південній та Північній Америці. У перекладі з грецької фізаліс означає міхур – назву дано через форму червоно-помаранчевої чашечки рослини, що розростається. Городники іноді називають фізаліс земляною журавлиною або смарагдовою ягодою. Фізаліс часто порівнюють із томатами – рослинами з тієї ж родини, і хоча багато в чому ці рослини схожі, посадка і догляд за фізалісом у відкритому ґрунті має свої відмінності.
Рослин фізостегія (лат. Physostegia) є трав'янистим багаторічником родини Ясноткові, або Губоцвіті. За різними джерелами рід налічує від 3 до 12 видів, які ростуть у Північній Америці. Назва рослини складається з двох грецьких слів, що означають у перекладі «бульбашка» й «покрив», і вказує на роздуту форму чашечки квітки. Через цю оригінальну форму квітка фізостегія має іншу назву – помилковий змієголовник. У культурі з усіх відомих видів рослини вирощується тільки фізостегія віргінська. Тема нашої статті – посадка і догляд за фізостегією у відкритому ґрунті.
Чи знаєте Ви , який найпопулярніший запит в Google на слово «фікус»? Найбільш популярні запити «Фікус Бенджаміна» і «Фікус Бенджаміна скидає листя». А значить, скільки б ми не розповідали про цю рослину, у квітникарів виникають і будуть виникати питання, пов'язані з доглядом за ним. На нашому сайті у одній із статей – «Догляд за фікусом Бенджаміна в домашніх умовах» – вже йшла мова про цю квітку. Але хотілося б побільше приділити увагу не просто догляду, а проблемам, пов'язаним з ним. А найпоширеніша – це саме опадання листя у фікуса.
Фікус каучуконосний, або фікус еластичний (лат. Ficus elastica) – вид роду Фікус родини Шовковицеві. Походить рослина з північного сходу Індії і з індонезійських островів Суматра і Ява. Чому фікус – каучуконосний? Таку назву рослина отримала через густий сік, котрий у великій кількості містить каучук, необхідний для виробництва гуми. У районах природного зростання буддисти шанують фікус як священну рослину. У домашньому квітникарстві фікус каучуконосний і його культивари є найпоширенішим видом роду фікусів. Правда, модну в роки молодості наших бабусь рослину з причини «боротьби з міщанством» було засуджено і прирівняно до горезвісних «семи слоників» як кричущий символ поганого смаку, і його на довгі роки піддали забуттю, але, слава богу, в останнє десятиліття ця прекрасна рослина, легка у догляді, ошатна і затишна, завдяки квітникарям Голландії знову оселилась у наших будинках.
Які б нові екзотичні рослини не з'являлися в наших магазинах, у Фікуса завжди будуть свої шанувальники. Я, наприклад, пам'ятаю цю рослину ще з дитячих років. Тому не дивно, що в дорослому віці вирішила завести Фікус, як нагадування про дитинство. І хоча ця рослина виглядає невибагливою, але її вирощування вимагає дотримання деяких правил. Адже не дарма часто (особливо в осінньо-зимовий період) новачки в розведенні Фікуса починають панікувати: мовляв, Фікус скинув листя, – що робити. Буває і так, що ця квітка починає чахнути – хоча її поливають і обприскують. Так, дійсно не так просто вирощувати Фікус. Догляд в домашніх умовах вимагає беззаперечного дотримання правил. Давайте розберемося, яких.
- 1
- 2