Рослина врієзія (лат. Vriesea), або фрізея, належить до роду трав'янистих епіфітів родини Бромелієві, батьківщина яких Південна і Центральна Америка. Сьогодні врієзія в дикій природі зростає на скелях і деревах Центральної Америки і Вест-Індії, а також у лісах Південної Америки до самої Аргентини і Бразилії. Рід налічує близько 250 видів, багато з яких цінуються за яскраво забарвлені приквітки і вирощуються як кімнатні рослини. Назву рід отримав у 1843 році на честь голландського науковця Віллема Хенріка де Фріза, відомого дослідника флори. Багато хто плутає фрізею із квіткою фрезія, хоча вони зовсім не схожі і належать до різних родин – фрезія з родини Ірисові.
Рослини на Ф
Перелік рослин на літеру Ф, які вирощують в домашніх умовах, в саду і на городі.
Фрітілярії в наших краях більше відомі як Рябчики. Свою народну назву вони одержали за особливий строкатий або, як кажуть, рябий – окрас пелюсток. Втім, не будь-яка квітка Рябчик має таке оригінальне забарвлення. Але ця назва успішно закріпилася за квіткою.
Посадка Рябчиків виконується тільки під зиму, як правило, у серпні. Більшість квітникарів радять висаджувати Фрітіллярії на одне постійне місце 2-3 роки поспіль. Але існує й думка, що Рябчик Імператорський потребує щорічної пересадки. Я б сказала так: якщо ви бачите, що на другий рік після посадки квітки Рябчика стали більш дрібними, а їх кількість значно зменшилася, це обов'язковий привід для пересадки цибулини. При посадці важливо правильно вибрати місце, а також грамотно виконати сам процес. Але до цього необхідно підготувати до посадки цибулини.
Фрітіллярія (Fritillaria) або Рябчик – рід багаторічних цибулинних рослин родини лілійні, який налічує близько ста п'ятдесяти видів, які іноді дуже один від одного відрізняються. Поширені фрітіллярія в помірних широтах Північної Америки, Азії та Європи і представлені як низькорослими (5-10см заввишки), так і дуже великими (до120см) видами. Латинська назва квітки походить від «fritillus», що означає «шахівниця» або «посудина для гральних кісток», причому перше значення описує строкате забарвлення деяких видів, як і російська назва «рябчик», а друге значення – форму квітки.
Мабуть, найпоширеніший у нас різновид Фрітілярії – це Рябчик імператорський. Його впізнавані яскраво-помаранчеві квіти розпускаються весною і прикрашають клумбу своїм незвичайним виглядом практично до середини червня. Рябчик імператорський рано виганяє квітконос, і тому іноді період бутонізації припадає на час весняних заморозків. Це може вплинути на цвітіння Фрітілярії. Але якщо рослина висаджено в місці, захищеному від холодних вітрів, то може цілком успішно перенести заморозки.
У наших широтах рябчик з'явився (і буквально відразу ж став модною квіткою) ще у XVI столітті. Здавалося б, з того часу вже можна було б і вивчити всі забаганки заморського гостя, але ні! Для багатьох садівників фрітіллярія з року в рік стає справжнім іспитом на уважність і дбайливість: зацвіте чи ні?
Причин, чому рябчик не хоче цвісти, може бути кілька: неправильна посадка або пересадка, погода, виснаження зав'яззю, квітка «засидлася» на одному місці і т.д.
Щоб не доводилося гадати, розповімо вам усі секрети догляду за фрітіллярєю від вибору посадкового матеріалу до організації зимівлі.
Я вже якось розповідала, як я стала господинею Фаленопсіса (в статті «Полив орхідей»). Але хотілося б докладніше розповісти про особливості вирощування і догляду за цією квіткою. Адже це найбільш доступний і поширений серед квітникарів-новачків вид орхідей. Вважається, що Фаленопсіси невибагливі і їх легко вирощувати. Але, як показав мій досвід, будь-яка рослина вимагає особливого підходу, а особливо – екзотична. Отже, як вирощувати Фаленопсіс в домашніх умовах.
Орхідеї з'явилися на наших підвіконнях не так давно, але відразу стали загальними улюбленицями. Про ці екзотичні красуні можна говорити нескінченно довго, настільки це незвичайні рослини, причому іноді зовсім не схожі одна на одну. Наприклад, довжина пелюстки орхідеї Paphiopedilum sanderianum може перевищувати 120 см, а діаметр квіток орхідей з роду Platystele лише близько 2-3 мм.
Найчастіше в кімнатній культурі вирощують орхідеї фаленопсис, і хоч вони цілком освоїлися в умовах наших квартир, утримання цих екзотів має свої нюанси. Про те, як доглядати за орхідеєю фаленопсис, як змусити її цвісти, як пересадити або розмножити, ви дізнаєтеся зі статті на нашому сайті.
Якщо ви ставитеся до кожної нової квіточки у вашому будинку, як до члена сім'ї, то вивчіть її смакові уподобання. Полив Фаленопсісів не складний. Але ситуацію ускладнює той момент, що він росте не у грунті, а в субстраті з кори і моху. У цьому разі важко визначити, висохла суміш або вона ще волога. Зверху кора може бути сухою, а знизу може накопичуватися волога.
Фатсія (лат. Fatsia) – рід дводольних рослин з родини аралієві. Названо так в 1854 році Ж. Декеном і Ж. Планшоном за назвою типового виду цього роду, фатсії японської. Батьківщина фатсії – Японія, хоча росте вона і на Тайвані, і в Південній Кореї. У природі фатсія досягає шестиметрової висоти, в культурі це теж досить велика горшкова рослина, чиє листя схоже на листя каштана. Культивують фатсію вже більше двохсот років, але до Європи вона потрапила в 1838 році, а популярність придбала тільки на початку минулого століття.
Фатсія (лат. Fatsia) – монотипний рід, що входить до родини Аралієві – Fatsia japonica (фатсія японська).
Фацелія (лат. Phacelia) – рід трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Водолистових, який за різними даними включає від 80 до понад 180 видів, що виростають у Південній і Північній Америці на відкритих сонячних місцях із добре дренованим ґрунтом. Назва роду походить від грецького слова, яке в перекладі означає «пучок»: саме так виглядає суцвіття фацелії.
Фейхоа (лат. Acca sellowiana), або акка селлова, або акка фейхоа – вічнозелений чагарник або невисоке дерево, вид роду Акка родини Миртові. Іноді фейхоа виділяють в окремий рід. Назву вид отримав на честь португальського натураліста Жуана да Сілва Фейжо, який виявив цю рослину в кінці XIX століття в Бразилії. А видовий епітет фейхоа отримав на честь німецького натураліста Фрідріха Селлова, що досліджував флору Бразилії. У природних умовах фейхоа, крім Бразилії, можна зустріти в Колумбії, Уругваї й на півночі Аргентини. Фейхоа – типова рослина субтропіків, яка в тропічному кліматі розвивається погано.
У Європі фейхоа вперше з'явилась у 1890 році. Сьогодні її вирощують не тільки в Південній Америці, а й на Кавказі, у Криму, Абхазії, Грузії, Вірменії, Азербайджані, Дагестані, Краснодарському краї РФ, Австралії, Новій Зеландії, Італії, Франції, Греції, Португалії, Іспанії та на тихоокеанському узбережжі США.
Фенхель звичайний (лат. Foeniculum vulgare) є видом роду фенхель родини Окружкові (Зонтичні). У народі цю трав'янисту рослину називають кропом аптечним, або волоським. У дикому вигляді фенхель звичайний зустрічається в країнах Північної Африки – Єгипті, Лівії, Марокко, Алжирі та Тунісі; у Західній Європі, зокрема в Італії, Франції, Англії, Іспанії та Португалії; у Південно-Східній Європі – у Греції, Болгарії, Албанії та країнах колишньої Югославії. Крім того, він росте в Північній, Центральній і Південній Америці, Новій Зеландії, а також у Західній і Центральній Азії. Фенхель найлегше виявити на кам'янистих схилах, у канавах і на засмічених місцях. Культивують фенхель у багатьох країнах світу.
Перші згадки про цю рослину містяться в травниках Стародавньої Індії, складених близько п'яти тисяч років тому. Знали фенхель також у Стародавньому Китаї, де його використовували не тільки в кулінарії, а й у косметичних цілях, а в Стародавньому Єгипті вважали, що, крім смакових і цілющих властивостей, фенхель має ще й владу над злими духами. Стародавні сакси теж вірили в містичну силу фенхеля й захищали свої оселі від чаклунства пучками його трави, а греки використовували його як сечогінний, жовчогінний і абортивний засіб, а також як засіб від бліх. У своїх працях про фенхель писали Гіппократ, Діоскорид, Пліній і Авіценна. У середні віки фенхель поширився по всій Європі, і чеський лікар Маттіол, що служив при дворі ерцгерцога Фердинанда, присвятив рослині трактат «Сила та дія фенхеля». У XVIII столітті англійський парламент ухвалив виплатити аптекареві Стівенсону пристойну компенсацію за оприлюднений рецепт дуже ефективних ліків від шлункових і ниркових хвороб, які аптекар виготовив на основі фенхеля.
Як спецію фенхель використовують національні кухні багатьох країн, і європейських, і азійських. Про те, як виростити фенхель із насіння, як доглядати за рослиною у відкритому ґрунті, а також про те, які лікувальні властивості вона має, в чому користь фенхеля і кому він може зашкодити, ми розповімо в цій статті.
Фіалки – це давнє і, на щастя, розділене кохання моєї мами. Чому вона обрала саме ці квіти, я довго не розуміла. Сама я люблю рослини з великою кількістю листя, великі, яскраві. А фіалки – вони ж маленькі, що в них гарного, думала я...
Кімнатна фіалка (лат. Saintpaulia), або узамбарська фіалка – рід трав'янистих квітучих рослин родини Геснерієві, дуже поширений у кімнатному квітникарстві. У природі квітка фіалка росте в гірських регіонах Східної Африки – у Танзанії й Кенії, найчастіше вибираючи місця на терасах річок і біля водоспадів. Існує понад 20 видів фіалки узамбарської. Відкрив цю дивовижну квітку в 1892 році барон Адальберт Вальтер Радкліфф ле Тані фон Сен-Поль, військовий комендант Узамбарського округу, який на той час був частиною колонії Німеччини. Перебував округ на території сучасних Бурунді, Руанди й Танзанії. Сен-Поль вислав насіння фіалки своєму батькові Ульріху Сен-Полю, президенту Німецького дендрологічного товариства, а той віддав їх ботаніку Вендландові, який у 1893 році виростив із насіння квітку й описав її як сенполію фіалкоквіткову, виділивши в окремий рід. Того ж року сенполія була представлена на виставці квітів у Генті, де було продано право на її промислове розведення. У 1927 році сенполії потрапили до Північної Америки й одразу ж завоювали на цьому материку нечувану популярність – до 1949 року було відомо вже понад 100 сортів кімнатної фіалки. Сьогодні ж рослина фіалка налічує 32 тисячі з гаком сортів, які є гібридами сенполії фіалкоквіткової і сенполії гнмрпажньої.
Рослина фізаліс (лат. Physalis) належить до найбільшого роду родини Пасльонові, що налічує близько 120 видів, котрі ростуть в Азії, Європі, а також у Південній та Північній Америці. У перекладі з грецької фізаліс означає міхур – назву дано через форму червоно-помаранчевої чашечки рослини, що розростається. Городники іноді називають фізаліс земляною журавлиною або смарагдовою ягодою. Фізаліс часто порівнюють із томатами – рослинами з тієї ж родини, і хоча багато в чому ці рослини схожі, посадка і догляд за фізалісом у відкритому ґрунті має свої відмінності.
Рослин фізостегія (лат. Physostegia) є трав'янистим багаторічником родини Ясноткові, або Губоцвіті. За різними джерелами рід налічує від 3 до 12 видів, які ростуть у Північній Америці. Назва рослини складається з двох грецьких слів, що означають у перекладі «бульбашка» й «покрив», і вказує на роздуту форму чашечки квітки. Через цю оригінальну форму квітка фізостегія має іншу назву – помилковий змієголовник. У культурі з усіх відомих видів рослини вирощується тільки фізостегія віргінська. Тема нашої статті – посадка і догляд за фізостегією у відкритому ґрунті.
Чи знаєте Ви , який найпопулярніший запит в Google на слово «фікус»? Найбільш популярні запити «Фікус Бенджаміна» і «Фікус Бенджаміна скидає листя». А значить, скільки б ми не розповідали про цю рослину, у квітникарів виникають і будуть виникати питання, пов'язані з доглядом за ним. На нашому сайті у одній із статей вже йшла мова про цю квітку. Але хотілося б побільше приділити увагу не просто догляду, а проблемам, пов'язаним з ним. А найпоширеніша – це саме опадання листя у фікуса.
Фікус каучуконосний, або фікус еластичний (лат. Ficus elastica) – вид роду Фікус родини Шовковицеві. Походить рослина з північного сходу Індії і з індонезійських островів Суматра і Ява. Чому фікус – каучуконосний? Таку назву рослина отримала через густий сік, котрий у великій кількості містить каучук, необхідний для виробництва гуми. У районах природного зростання буддисти шанують фікус як священну рослину. У домашньому квітникарстві фікус каучуконосний і його культивари є найпоширенішим видом роду фікусів.
- 1
- 2