Я обіцяв вам докладно розповісти про кожен вид жимолості, і сьогодні настала черга жимолості шапкової, яка, судячи з усього, викликала у вас великий інтерес.

Походження та опис

У Західній Європі шапкова жимолость використовується для озеленення досить широко. Родом вона з Центрального та Західного Китаю, де росте в гірській місцевості, по берегах гірських річок, у чагарниках та розріджених лісах. Ці відомості важливі для того, щоб правильно посадити цей вид на ділянці.

Шапкова жимолость – вічнозелений чагарник, що для мене дуже важливо. У природних умовах він досягає у висоту 1-1,20 м, а в нашому кліматі його максимальна висота близько 40 см, але в сторони пагони жимолості можуть сягати до 70 см, причому спочатку вони піднімаються, а потім опускаються, а деякі гілки відразу приймають горизонтальне положення та стеляться.

Листочки у цієї жимолості дрібні, супротивні, зверху блискучі, темно-зелені, а знизу світліші і вкриті легким опушенням. Є і варієгатні форми цього виду, і якщо я знайду строкату жимолость з білою окантовкою на зеленому листі, то обов'язково її посаджу.

Дивлячись на саджанець жимолості, важко визначити, що це за рослина, але це лише до початку цвітіння. Цвіте ця рослина приблизно у травні, а наприкінці літа або на початку осені починається друга хвиля цвітіння. Але жимолость витка, наприклад, у нашому кліматі цвіте практично безперервно з весни до осені, і я сподіваюся, що шапкова жимолость поводитиметься так само.

Квіти у жимолості досить великі, трубчасто-лійкоподібні, а після цвітіння на їхньому місці зав'язуються ягідки. Вони можуть бути червоними, фіолетовими або пурпуровими. За рахунок тривалого цвітіння, яскравих ягід і вічнозеленого листя, що утворює пишний кущ і нагадує листя самшиту, цей вид декоративний практично цілий рік.

Характеристики виду та догляд

Шапкова жимолость – дуже невибаглива рослина, що чудово вписується в концепцію малодоглядного саду. До складу ґрунту вона не вимоглива, її влаштує pH у досить широкому діапазоні: від слабокислого до лужного. Однак найкраще жимолость росте в легких вологопроникних піщаних ґрунтах.

Межа морозостійкості цієї рослини – -23 ⁰C, тобто в умовах півдня України вона укриття не потребує. Якщо при сильних морозах у жимолості і підмерзнуть кінчики пагонів, то навесні вона швидко відновиться. Але в північних регіонах, скажімо, у середній смузі Росії, бажано зробити для неї на зиму легке укриття з лапника.

Жимолость шапкова дуже добре переносить стрижку. З неї, як і з самшиту, можна формувати невисокі бордюри, а можна вирощувати її як ґрунтопокривну рослину. Росте вона не дуже швидко: приріст становить близько 15 см на рік, але приріст жимолості можна прискорити: якщо вам потрібно, щоб пагони швидше розлазилися, частіше поливайте рослину і навесні один раз підживіть її повним мінеральним добривом.

Ні хворобами, ні шкідниками шапкова жимолость на моїй ділянці жодного разу не вражалася. Вона не боїться спеки, не боїться посухи та загазованого повітря, тобто цілком підходить для вирощування у міських умовах.

Можна вирощувати шапкову жимолость і в кімнатній культурі, утримуючи її в компактних розмірах за допомогою обрізування, помірних поливів та нечастих підживлень.

Розмноження та висаджування жимолості

Розмножують шапкову жимолость зеленими живцями з весни до осені. Усі саджанці, які я продавав, виросли з укорінених зелених живців. А пагони, що стеляться по землі, укорінюються самостійно. Після утворення коренів пагони можна відокремити та пересадити. Я пересадив такий пагін в контейнер, і він уже готовий до зимівлі, а навесні його можна буде висадити на альпійську гірку.

Саджати жимолость краще навесні, щоб до зими вона добре укоренилася. Але в умовах нашого клімату її можна посадити і восени, оскільки сильних морозів у нас не буває, а якщо й приморозить у лютому, то до цього часу рослина вже встигне вкоренитися.

Усього вам доброго.

Відео про шапкову жимолість