Ми використовуємо файли cookies.
Детальніше Зрозуміло

Валеріана: властивості, протипокази, збір

Валеріана – застосування і вирощуванняВалеріана лікарська (лат. Valeriana officinalis), або котяча трава – вид роду Валеріана родини Жимолостеві. Батьківщиною рослини є Середземномор'я. Поширена вона в субтропічній і помірній зонах. Зростає валеріана серед заростей чагарників, на заболочених і низинних луках, болотах, галявинах і узліссях.
Відома валеріана лікарська та її цілющі властивості давно: Авіценна, Пліній і Діоскорид вважали, що ця рослина здатна зміцнювати й заспокоювати головний мозок та керувати думками людини. У середні віки валеріану використовували як ароматичний і заспокійливий засіб. До фармакопеї європейських країн рослина потрапила тільки в XVIII столітті, тоді ж почалось і промислове вирощування валеріани лікарської.
Про походження назви цієї рослини є різні думки. Дехто, наприклад, стверджує, що валеріану так назвали на честь римського імператора, інші – що на честь лікаря Плінія Валеріана. У перекладі з латини «валеріана» означає «бути здоровим».

Посадка й догляд за валеріаною

  • Цвітіння: із другого сезону триває майже все літо – з травня по серпень.
  • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – напровесні, посадка в ґрунт столонів валеріани – у жовтні.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: добре дренований, помірно сухий.
  • Полив: посіви поливають досить часто, причому попервах потрібно лити воду через дрібне сито, щоб не вимити насіння з ґрунту. Щойно з'являться сходи, поливати можна рідше.
  • Підживлення: у стадії розвитку у сіянців першої пари листя, а потім у фазі формування п'ятого листка в ґрунт уносять розчин пташиного посліду.
  • Розмноження: насінням, поділом бульби або кореневища.
  • Шкідники: піщані смерди, озимі совки, лугові метелики, валеріанова попелиця та бурякові блішки.
  • Хвороби: коренева гниль, іржа, борошниста роса, фузаріоз.
  • Властивості: здавна відома лікарська рослина, що має цілющі властивості.
Детально про вирощування валеріани читайте нижче

Трава валеріана – опис

Валеріана – трав'янистий багаторічник, що сягає у висоту від 120 до 180 см. Кореневище у валеріани товсте й коротке, з пухкою серцевиною, іноді порожнисте з поперечними перегородками. Від кореневища відходять столони й тонкі додаткові корені завдовжки до 12 см, гладкі й ламкі. Кореневищам валеріани властивий сильний аромат.

Посадка і догляд за валеріаною

Стебло у рослини дудчасте, прямостояче, борозенчасте, розгалужується у верхній частині. Середні та нижні листки довгочерешкові, верхні – сидячі, перисто-розсічені, супротивні, чергові або зібрані по 3-4 штуки в кільця. Білі, дрібні запашні двостатеві квітки до 4 мм у діаметрі зібрані у великі пазухи й верхівкові щитки або кільця. З другого року життя цвітіння валеріани лікарської триває майже все літо. Плоди – сім'янки, що дозрівають у кінці літа або на початку осені.

Вирощування валеріани

Посадка валеріани

Валеріана добре росте як на сонці, так і в притінку, і навіть у затінку. Посів насіння найкраще здійснювати напровесні, але тоді ділянку під валеріану треба підготувати з осені: перекопати з компостом (перегноєм) і повним мінеральним добривом на глибину 25-30 см, а навесні, тільки-но просохне верхній шар ґрунту, поверхню лише боронують граблями. Однак насіння валеріани дуже швидко втрачає прорісність, тому досвідчені садівники воліють проводити посів улітку, відразу після збору насіння, попередньо перекопавши ґрунт з органікою з розрахунку 5-7 кг перегною або компосту на кожен м² ділянки.

Сіють насіння валеріани в дрібні борозенки не закладаючи, а зверху присипають шаром перегною з піском або просіяного торфу завтовшки 1 см. Ширина міжрядь 8-10 см. Поки не з'являться сходи, ґрунт на ділянці має бути весь час злегка вологим.

Тим, у кого вже росте валеріана, зручніше розмножувати її столонами: восени, в жовтні, кущі валеріани викопують, обрізають на них бадилля, а від кореневища відокремлюють столони – підземні пагони, які і є посадковим матеріалом. З одного куща можна отримати від 5 до 8 столонів із готовими для розмноження бруньками. Кореневище валеріани знадобиться для лікувальних потреб, а столони відразу ж висаджують у заздалегідь підготовлену грядку на відстані 15-20 см одна від одної. Після посадки ділянку поливають. Приживлюваність столонів валеріани дуже висока.

Догляд за валеріаною

Попервах посіви поливають обережно, через ситечко, щоб не вимити з ґрунту насіння. Після появи сходів поливи проводять рідше. У стадії розвитку у сходів двох справжніх листків рядки проріджують із кроком 3-4 см, після чого сіянці підживлюють розчином пташиного посліду (1:12), а друге таке ж підживлення проводять, коли у валеріани розвинеться п'ять листків.

Збір і зберігання валеріани

Валеріана, посіяна навесні, може восени вже дати перший урожай. Викопують кожну другу рослину, а залишені підживлюють на зиму Нітроамофоскою з розрахунку 50 г добрива на кожен м² ділянки. На зиму грядку з валеріаною вкривають дрібними гілками, а зверху на них накидають шар сухих стебел або соломи завтовшки 5-6 см. Якщо посеред зими почнеться відлига, зробіть у соломі віконечка, щоб валеріана не випріла.

На другому році життя валеріана зацвіте, але тільки-но почне дозрівати насіння, квітконоси потрібно зрізати, а валеріану підживити розчином пташиного посліду. Якщо вам потрібен посівний матеріал, тримайте зрізані квітконоси валеріани під навісом до повного дозрівання насіння. Восени кореневища валеріани викопують.

Збір валеріани і зберігання в домашніх умовах

Як збирати валеріану

Забирають кореневища в жовтні, коли стебла рослини побуріють і засохнуть. Тільки правильна заготівля валеріани повністю зберігає її цілющі властивості. Коріння потрібно викопати, очистити від землі, звільнити від залишків наземних органів, швидко, але ретельно промити під струменем холодної води й підв’ялити на свіжому повітрі впродовж двох днів.

Як сушити валеріану

Потім коріння валеріани кладуть у теплому приміщенні на дротяну сітку й сушать два тижні, час від часу перевертаючи. Можна сушити кореневища в сушарці або духовці при температурі 35-40 ºC – так ви значно заощадите час. Під час сушіння кореневища набувають бурого забарвлення й сильного характерного аромату. З одного кілограма свіжих коренів після сушки виходить близько 200 г сухих.

Для зберігання готової сировини використовують посуд, що щільно закривається, інакше ефірна олія випаровується. Термін зберігання кореня валеріани – 3 роки.

Види валеріани

Валеріана лікарська – найпопулярніший, але далеко не єдиний вид роду. Однак інші види валеріани, введені в культуру, вирощуються як декоративні рослини. Найпривабливішими з них є:

Валеріана алтайська (Valeriana altaica)

= (Valeriana turczaninovii = Valeriana heterophylla = Valeriana reverdattoana) – рослина родом із Північної Монголії і Сибіру з подовженим кореневищем і прямими голими або майже голими стеблами. Прикореневі листки у валеріани алтайської цільні або з двома бічними сегментами, а стеблові – ліровидно-перисторозсічені. Суцвіття головчасте, іноді з додатковими дрібними головками. Квітки вузько-лійкоподібні, світло-рожеві. Плоди голі, фіолетового кольору;

Валериана камнелюбивая (Valeriana petrophila)

з тих же місць, що і валеріана алтайська. У неї вкорочене кореневище зі шнуроподібними мочками й столонами з пучком листя на кінцях, висхідні або вигнуті стебла завдовжки від 5 до 20 см, одну третину яких вкривають вагінальні листки. Нижнє довгочерешкове листя згорнуте в підняту розетку, а сидяче листя верхньої пари може бути цільним або з двома-трьома парами дрібних бічних сегментів. Щільне гроноподібне, майже головчасте суцвіття з рожевих квіток під час плодоношення розростається і стає пухким.

Валериана лежачая (Valeriana supina)

– рослина зі східних областей Альп. У неї округло-яйцеподібне листя, зібране в прикореневу розетку. Цей вид утворює світло-зелені подушечки заввишки від 2 до 7 см. Цвіте валеріана лежача маленькими рожевими квітками, зібраними в щільні суцвіття діаметром до 3 см. Використовують цей вид як ґрунтопокривну рослину в альпінаріях. Валеріана лежача утворює безліч підземних столонів і здатна захоплювати великі території.

Валериана скальная (Valeriana saxicola)

зустрічається на висоті від 1800 до 2500 м над рівнем моря в горах Кавказу й Туреччини. Це багаторічна рослина заввишки не більше 15 см, яка формує невеликі кущики. Нечисленне стеблове листя цього виду вузьке, прикореневе – овально-довгасте, іноді загострене, завдовжки до 2 см. Рожеві квіти утворюють компактні гроноподібні суцвіття.

Окрім описаних, у культурі зустрічаються такі види валеріани, як головчаста, гірська, липолиста й трикрила, проте високих декоративних якостей вони не мають.

Властивості валеріани – шкода і користь

Корисні властивості валеріани

У чому користь валеріани? Передусім у речовинах, які входять до складу її коренів. У коренях містяться ефірна олія, масляна, мурашина, яблучна й оцтова кислоти, терпеноїди, алкалоїд актінідин, глікозид валерид, смолисті й дубильні речовини, цукри, вільна ізовалеріанова кислота, сапоніни, вітаміни, макро- і мікроелементи, наприклад, залізо та селен. Сукупність усіх цих необхідних людському організму речовин і зумовлює лікувальні властивості валеріани, але найбільш цінною складовою є ефірна олія.

Одна з основних сфер застосування препаратів валеріани лікарської – нервові розлади, наприклад, епілептичні й істеричні припадки, м'язові судоми, безсоння, неврастенія, мігрень і інші порушення психіки хронічного характеру. Корінь валеріани має заспокійливу дію й послаблює збудливість нервової системи. Як седативний засіб його застосовують також при спазмах органів шлунково-кишкового тракту, печінковій і нирковій кольці, захворюваннях щитовидної залози, гіпертиреозі, нейродермітах і гіпертонії.

Корисні властивості валеріани та протипокази

Валеріана розширює кровоносні судини, знижує артеріальний тиск, знімає спазми венозних судин. У таких країнах, як Німеччина й Англія, валеріана є офіційним снодійним. У цих же цілях її вживає майже половина жителів США, які страждають безсонням.

Валеріана стимулює жовчовиділення, секреторну функцію шлунково-кишкового тракту, регулює роботу серцево-судинної системи. Ефективна валеріана і для схуднення: вона знижує апетит, притуплює відчуття голоду та заспокоює. При комплексній терапії ожиріння практикують заміну повноцінного прийому їжі склянкою настою валеріани.

Застосовують валеріану і в косметології: вона позбавляє від висипів, почервоніння й підвищеної чутливості шкірних покривів та покращує колір обличчя.

В аптеці можна придбати препарати валеріани Фітоседан, «Сушені кореневища валеріани з коренями», заспокійливий збір №2 і шлунковий збір №3. У домашніх умовах приготування валеріани теж можливе. Як приготувати валеріану у вигляді відвару? 1-2 чайних ложки подрібненої сировини заливають склянкою води, кип'ятять не довше ніж одну хвилину, знімають із вогню, накривають, настоюють півгодини й проціджують. Приймають при прискореному серцебитті, вегетоневрозах, безсонні й блювоті по 1 столовій ложці 3-4 рази на день після їди.

Валеріана лікарська – протипокази

Протипоказом до прийому препаратів валеріани може стати підвищена до них чутливість. Заборонено їх прийом при хронічному ентероколіті й гіпертонії. З обережністю слід ставитися до дозування годувальницям і вагітним, а оскільки препарати рослини підвищують згортання крові, їх вживання небажано для літніх людей і тих, хто переніс інфаркт або інсульт.

Із побічних ефектів препаратів валеріани лікарської можна відзначити деяку пригніченість, сонливість і зниження працездатності. При тривалому їх уживанні можуть з'явитися закрепи, а іноді й алергічні реакції.

Література

  1. Читайте по темі на Вікіпедії
  2. Особливості та інші рослини родини Жимолостеві
  3. Перелік усіх видів на The Plant List
  4. Додаткова інформація на World Flora Online
5 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 голос)

Розділи: Садові рослини Рослини на В

Після цієї статті зазвичай читають
Додати коментар

Надіслати