Валеріана: властивості та протипокази, як збирати і сушити

Валеріана – застосування і вирощуванняВалеріана лікарська (лат. Valeriana officinalis), або котяча трава – вид роду Валеріана родини Жимолостеві. Батьківщиною рослини є Середземномор'я. Поширена вона в субтропічній і помірній зонах. Зростає валеріана серед заростей чагарників, на заболочених і низинних луках, болотах, галявинах і узліссях. Відома валеріана лікарська та її цілющі властивості давно: Авіценна, Пліній і Діоскорид вважали, що ця рослина здатна зміцнювати й заспокоювати головний мозок та керувати думками людини. У середні віки валеріану використовували як ароматичний і заспокійливий засіб. До фармакопеї європейських країн рослина потрапила тільки в XVIII столітті, тоді ж почалось і промислове вирощування валеріани лікарської. Про походження назви цієї рослини є різні думки. Дехто, наприклад, стверджує, що валеріану так назвали на честь римського імператора, інші – що на честь лікаря Плінія Валеріана. У перекладі з латини «валеріана» означає «бути здоровим».

Трава валеріана – опис

Валеріана – трав'янистий багаторічник, що сягає у висоту від 120 до 180 см. Кореневище у валеріани товсте й коротке, з пухкою серцевиною, іноді порожнисте з поперечними перегородками. Від кореневища відходять столони й тонкі додаткові корені завдовжки до 12 см, гладкі й ламкі. Кореневищам валеріани властивий сильний аромат.

Посадка і догляд за валеріаною

Стебло у рослини дудчасте, прямостояче, борозенчасте, розгалужується у верхній частині. Середні та нижні листки довгочерешкові, верхні – сидячі, перисто-розсічені, супротивні, чергові або зібрані по 3-4 штуки в кільця. Білі, дрібні запашні двостатеві квітки до 4 мм у діаметрі зібрані у великі пазухи й верхівкові щитки або кільця. З другого року життя цвітіння валеріани лікарської триває майже все літо. Плоди – сім'янки, що дозрівають у кінці літа або на початку осені.

Вирощування валеріани

Посадка валеріани.

Валеріана добре росте як на сонці, так і в притінку, і навіть у затінку. Посів насіння найкраще здійснювати напровесні, але тоді ділянку під валеріану треба підготувати з осені: перекопати з компостом (перегноєм) і повним мінеральним добривом на глибину 25-30 см, а навесні, тільки-но просохне верхній шар ґрунту, поверхню лише боронують граблями. Однак насіння валеріани дуже швидко втрачає прорісність, тому досвідчені садівники воліють проводити посів улітку, відразу після збору насіння, попередньо перекопавши ґрунт з органікою з розрахунку 5-7 кг перегною або компосту на кожен м² ділянки.

Сіють насіння валеріани в дрібні борозенки не закладаючи, а зверху присипають шаром перегною з піском або просіяного торфу завтовшки 1 см. Ширина міжрядь 8-10 см. Поки не з'являться сходи, ґрунт на ділянці має бути весь час злегка вологим.

Тим, у кого вже росте валеріана, зручніше розмножувати її столонами: восени, в жовтні, кущі валеріани викопують, обрізають на них бадилля, а від кореневища відокремлюють столони – підземні пагони, які і є посадковим матеріалом. З одного куща можна отримати від 5 до 8 столонів із готовими для розмноження бруньками. Кореневище валеріани знадобиться для лікувальних потреб, а столони відразу ж висаджують у заздалегідь підготовлену грядку на відстані 15-20 см одна від одної. Після посадки ділянку поливають. Приживлюваність столонів валеріани дуже висока.

Догляд за валеріаною.

Попервах посіви поливають обережно, через ситечко, щоб не вимити з ґрунту насіння. Після появи сходів поливи проводять рідше. У стадії розвитку у сходів двох справжніх листків рядки проріджують із кроком 3-4 см, після чого сіянці підживлюють розчином пташиного посліду (1:12), а друге таке ж підживлення проводять, коли у валеріани розвинеться п'ять листків.

Збір і зберігання валеріани

Валеріана, посіяна навесні, може восени вже дати перший урожай. Викопують кожну другу рослину, а залишені підживлюють на зиму Нітроамофоскою з розрахунку 50 г добрива на кожен м² ділянки. На зиму грядку з валеріаною вкривають дрібними гілками, а зверху на них накидають шар сухих стебел або соломи завтовшки 5-6 см. Якщо посеред зими почнеться відлига, зробіть у соломі віконечка, щоб валеріана не випріла.

На другому році життя валеріана зацвіте, але тільки-но почне дозрівати насіння, квітконоси потрібно зрізати, а валеріану підживити розчином пташиного посліду. Якщо вам потрібен посівний матеріал, тримайте зрізані квітконоси валеріани під навісом до повного дозрівання насіння. Восени кореневища валеріани викопують.

Збір валеріани і зберігання в домашніх умовах

Як збирати валеріану.

Забирають кореневища в жовтні, коли стебла рослини побуріють і засохнуть. Тільки правильна заготівля валеріани повністю зберігає її цілющі властивості. Коріння потрібно викопати, очистити від землі, звільнити від залишків наземних органів, швидко, але ретельно промити під струменем холодної води й підв’ялити на свіжому повітрі впродовж двох днів.

Як сушити валеріану.

Потім коріння валеріани кладуть у теплому приміщенні на дротяну сітку й сушать два тижні, час від часу перевертаючи. Можна сушити кореневища в сушарці або духовці при температурі 35-40 ºC – так ви значно заощадите час. Під час сушіння кореневища набувають бурого забарвлення й сильного характерного аромату. З одного кілограма свіжих коренів після сушки виходить близько 200 г сухих.

Для зберігання готової сировини використовують посуд, що щільно закривається, інакше ефірна олія випаровується. Термін зберігання кореня валеріани – 3 роки.

Види валеріани

Валеріана лікарська – найпопулярніший, але далеко не єдиний вид роду. Однак інші види валеріани, введені в культуру, вирощуються як декоративні рослини. Найпривабливішими з них є:

Валеріана алтайська (Valeriana altaica)

= (Valeriana turczaninovii = Valeriana heterophylla = Valeriana reverdattoana) – рослина родом із Північної Монголії і Сибіру з подовженим кореневищем і прямими голими або майже голими стеблами. Прикореневі листки у валеріани алтайської цільні або з двома бічними сегментами, а стеблові – ліровидно-перисторозсічені. Суцвіття головчасте, іноді з додатковими дрібними головками. Квітки вузько-лійкоподібні, світло-рожеві. Плоди голі, фіолетового кольору;

Валериана камнелюбивая (Valeriana petrophila)

з тих же місць, що і валеріана алтайська. У неї вкорочене кореневище зі шнуроподібними мочками й столонами з пучком листя на кінцях, висхідні або вигнуті стебла завдовжки від 5 до 20 см, одну третину яких вкривають вагінальні листки. Нижнє довгочерешкове листя згорнуте в підняту розетку, а сидяче листя верхньої пари може бути цільним або з двома-трьома парами дрібних бічних сегментів. Щільне гроноподібне, майже головчасте суцвіття з рожевих квіток під час плодоношення розростається і стає пухким.

Валериана лежачая (Valeriana supina)

– рослина зі східних областей Альп. У неї округло-яйцеподібне листя, зібране в прикореневу розетку. Цей вид утворює світло-зелені подушечки заввишки від 2 до 7 см. Цвіте валеріана лежача маленькими рожевими квітками, зібраними в щільні суцвіття діаметром до 3 см. Використовують цей вид як ґрунтопокривну рослину в альпінаріях. Валеріана лежача утворює безліч підземних столонів і здатна захоплювати великі території.

Валериана скальная (Valeriana saxicola)

зустрічається на висоті від 1800 до 2500 м над рівнем моря в горах Кавказу й Туреччини. Це багаторічна рослина заввишки не більше 15 см, яка формує невеликі кущики. Нечисленне стеблове листя цього виду вузьке, прикореневе – овально-довгасте, іноді загострене, завдовжки до 2 см. Рожеві квіти утворюють компактні гроноподібні суцвіття.

Окрім описаних, у культурі зустрічаються такі види валеріани, як головчаста, гірська, липолиста й трикрила, проте високих декоративних якостей вони не мають.

Властивості валеріани – шкода і користь

Корисні властивості валеріани.

У чому користь валеріани? Передусім у речовинах, які входять до складу її коренів. У коренях містяться ефірна олія, масляна, мурашина, яблучна й оцтова кислоти, терпеноїди, алкалоїд актінідин, глікозид валерид, смолисті й дубильні речовини, цукри, вільна ізовалеріанова кислота, сапоніни, вітаміни, макро- і мікроелементи, наприклад, залізо та селен. Сукупність усіх цих необхідних людському організму речовин і зумовлює лікувальні властивості валеріани, але найбільш цінною складовою є ефірна олія.

Одна з основних сфер застосування препаратів валеріани лікарської – нервові розлади, наприклад, епілептичні й істеричні припадки, м'язові судоми, безсоння, неврастенія, мігрень і інші порушення психіки хронічного характеру. Корінь валеріани має заспокійливу дію й послаблює збудливість нервової системи. Як седативний засіб його застосовують також при спазмах органів шлунково-кишкового тракту, печінковій і нирковій кольці, захворюваннях щитовидної залози, гіпертиреозі, нейродермітах і гіпертонії.

Корисні властивості валеріани та протипокази

Валеріана розширює кровоносні судини, знижує артеріальний тиск, знімає спазми венозних судин. У таких країнах, як Німеччина й Англія, валеріана є офіційним снодійним. У цих же цілях її вживає майже половина жителів США, які страждають безсонням.

Валеріана стимулює жовчовиділення, секреторну функцію шлунково-кишкового тракту, регулює роботу серцево-судинної системи. Ефективна валеріана і для схуднення: вона знижує апетит, притуплює відчуття голоду та заспокоює. При комплексній терапії ожиріння практикують заміну повноцінного прийому їжі склянкою настою валеріани.

Застосовують валеріану і в косметології: вона позбавляє від висипів, почервоніння й підвищеної чутливості шкірних покривів та покращує колір обличчя.

В аптеці можна придбати препарати валеріани Фітоседан, «Сушені кореневища валеріани з коренями», заспокійливий збір №2 і шлунковий збір №3. У домашніх умовах приготування валеріани теж можливе. Як приготувати валеріану у вигляді відвару? 1-2 чайних ложки подрібненої сировини заливають склянкою води, кип'ятять не довше ніж одну хвилину, знімають із вогню, накривають, настоюють півгодини й проціджують. Приймають при прискореному серцебитті, вегетоневрозах, безсонні й блювоті по 1 столовій ложці 3-4 рази на день після їди.

Валеріана лікарська – протипокази.

Протипоказом до прийому препаратів валеріани може стати підвищена до них чутливість. Заборонено їх прийом при хронічному ентероколіті й гіпертонії. З обережністю слід ставитися до дозування годувальницям і вагітним, а оскільки препарати рослини підвищують згортання крові, їх вживання небажано для літніх людей і тих, хто переніс інфаркт або інсульт.

Із побічних ефектів препаратів валеріани лікарської можна відзначити деяку пригніченість, сонливість і зниження працездатності. При тривалому їх уживанні можуть з'явитися закрепи, а іноді й алергічні реакції.

1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 (0 голоси(ів))
Загрузка...
 
X
Отримуйте корисні поради
з квітникарства і садівництва
Вже підписалося 28 748 садівників!
Я вже підписався, не показуйте форму.
X
Знавець квітів? Що ж це? 😜
😃 Вірно!
Зіграти ще раз
😥 Не вірно!
Зіграти ще раз
Не хочу грати, не показувати форму.