Дерево гранат (лат. Punica), або гранатник – рід невеликих дерев і чагарників родини Плакунові. Латинська назва рослини походить від слова «пунічний» (або «карфагенський»), оскільки гранат надзвичайно поширений на території сучасного Тунісу (в далекому минулому Карфагена). Українська ж назва дерева походить від латинського слова granatus, що в перекладі означає «зернистий». У Стародавньому світі рослину називали зернистим яблуком, а в середні віки вона отримала назву насіннєвого яблука.
Плакунові
У цьому рослинному співтоваристві понад шістсот видів, які розділені на 32 роди. Плакунові поширені по всій планеті, але найбільше їх зосереджено в районах із тропічним кліматом. Представлені плакунові переважно травами, але є серед них невелика кількість чагарників і дерев.
Трав'янисті види поділяються на дві категорії: одні воліють вологі та болотисті місця, інші є ксерофітами. Здебільшого листя у плакунових цільне й цільнокрає, з супротивним листкорозташуванням, однак зустрічаються рослини з кільчастим або черговим листям. Темно-фіолетові, білі, червоні, жовті правильні чи неправильні квітки з довгою дзвоновою трубкою формують головчасті, волотисті, гроновидні та щиткоподібні суцвіття. Запилення здійснюється комахами з довгими хоботками чи птахами, але є серед плакунових і самозапильні рослини. Плід у плакунових – багатонасінна коробочка.
Деякі рослини цієї родини відомі як фарбувальні, є представники з цінною деревиною, з лікарськими чи декоративними властивостями, а є акваріумні й харчові культури. Найвідомішими є такі плакунові: куфея, лагерстремія, гранат, водяний горіх, лавсонія, плакун-щербик і ротала.