Купальниця (лат. Trollius) – рід трав'янистих багаторічників родини Жовтецеві, ареал зростання яких охоплює Північну Америку, Азію і Європу, причому в Західній Європі купальниці ростуть у горах, а на сході цієї частини світу – у річкових долинах, на лісових галявинах і луках. В Азії купальниці поширені повсюдно за винятком найпівденніших районів, а в Північній Америці зустрічається тільки два види купальниці.

Стверджують, що латинська назва квітки походить від німецького «Trollblume», що означає «квітка троля». Існує також версія, що вона є похідною від давньогерманського слова «troll», що означає «куля». Аби зрозуміти, що спільного між кулею і рослиною, потрібно знати, як виглядає купальниця і на що схожі квітки деяких її видів. Українська назва «купальниця» пояснює схильність рослини оселятися в місцях із підвищеною вологістю.

У базі даних The Plant List описано 29 видів цього роду.

Рослина купальниця – опис

Листя у купальниці лопатеве або пальчатороздільне. Квітконоси найчастіше розвиваються впродовж двох років: у перший рік рослина формує лише розетку прикореневого листя, а облистяне у верхній третині стебло, що завершується квіткою, купальниця утворює на другий рік. Нижні листки на квітковій стрілці великі, черешкові, а верхні – сидячі й не такі великі. Часто в пазухах листків формуються бічні пагони, які теж закінчуються квіткою. Розмір бічних квітів у напрямку до вершини зменшується.

Квітки у рослин роду Купальниця кулясті, відкриті або напіввідкриті. Складається квітка з віночкоподібної оцвітини та яскравозабарвлених у жовті або помаранчеві відтінки чашолистків, яких буває від п'яти до двадцяти. Іноді у квіток купальниці перехідне забарвлення: від зеленого до жовтого і до помаранчевого кольору. Нектарники є видозміненими пелюстками віночка, біля їхньої основи є медова ямка. У квіток купальниці слабкий, але приємний аромат, що приваблює комах, зокрема бджіл. Плоди рослини – листівки, що розкриваються вздовж внутрішнього шва, зібрані в кулясте супліддя. Насіння у купальниці овальне, чорне й блискуче.

Посадка купальниці у відкритому ґрунті

Коли садити купальницю в ґрунт

Якщо ви збираєтеся вирощувати купальницю з насіння, вам слід знати, що посівний матеріал цієї рослини потребує попередньої обробки низькими температурами. Можна посіяти насіння купальниці пізньої осені в контейнер і тримати його в неопалюваному приміщенні, де насіння впродовж зимових місяців пройде природну стратифікацію, а навесні проросте. Але краще покласти посівний матеріал після збору в пакет із вологим піском, помістити в овочевий ящик холодильника й тримати там 3-4 місяці при температурі 2-4 ºC, а в березні посіяти насіння в субстрат і чекати сходів при температурі 20 ºC.

Проростає насіння купальниці дуже повільно, але до середини квітня або до травня сходи вже напевно з'являться. Потрібно обов'язково захищати сіянці від прямих сонячних променів і не допускати пересихання субстрату. У стадії розвитку другого справжнього листочка сходи пікірують, дотримуючись кроку 8-10 см, а в серпні сіянці висаджують у відкритий ґрунт.

Як посадити купальницю

У дикій природі купальниця зростає як на сонці, так і в притінку, але в культурі її бажано вирощувати на добре освітлених місцях, далеко від затінку дерев і чагарників. Найкращий ґрунт для рослини – структурні середньосуглинкові або легкосуглинкові ґрунти з високим умістом гумусу. Ґрунт має бути багатим, легким, а його pH – близьким до нейтрального. Може рости квітка купальниця і на бідних ґрунтах, якщо в них унести змішаний із перегноєм торф, який буде вбирати вологу й утримувати її в ґрунті. Витрата торфоперегнійної суміші – 5 кг на м².

Сіянці разом із земляною грудкою висаджують у ямки, розташовані на відстані 30-40 см одна від одної. Рослина купальниця не любить пересадок, і на одному місці може рости 10 років. Зацвітає вирощена насінням купальниця на третій або четвертий рік.

Догляд за купальницею в саду

Вирощування купальниці в саду

Молоді купальниці, як уже згадувалося, потребують регулярного зволоження ґрунту, а в перший місяць і захисту від прямих сонячних променів. До двох-трьох років кущики на відкритих ділянках сягають висоти 50-60 см. У притінку купальниця може вирости і до 80-90 см, причому довшають і стебла, і черешки листя, проте зростаюча в притінку купальниця квіток утворює менше, і їхнє забарвлення не таке інтенсивне. У затінку розвиток рослини сповільнюється, і максимальних розмірів вона може сягнути тільки на шостий чи сьомий рік. Брак освітлення також негативно впливає на кількість утворених рослиною квіток і на яскравість їхнього забарвлення.

Полив і підживлення купальниці

Регулярного і ретельного поливу вимагають не тільки молоді купальниці, а й зрілі рослини, особливо в період затяжної посухи. Для поливу слід використовувати тільки відстояну й нагріту сонцем воду: найпростіше встановити в саду на сонячному місці бак або іншу велику посудину, в якій буде збиратися дощова вода. Після поливання або дощу здійснюють розпушування ґрунту та знищення бур'яну.

Іноді поливання купальниці поєднують із підживленням, використовуючи в якості добрива розчин чайної ложки сечовини в відрі води. Добре сприймає купальниця й такі поживні комплекси, як Нітрофоска й Агрікола, розчин яких готують у такій самій пропорції, що і розчин сечовини. Підживлення необхідні купальниці в момент розпускання бруньок і перед цвітінням.

Розмноження та пересадка купальниці

Про те, як виростити купальницю з насіння, ви вже знаєте, проте насіннєвий спосіб для розмноження цієї рослини застосовується нечасто. Зазвичай купальницю розмножують вегетативно – поділом куртини, здійснюваним кожні п'ять років у кінці серпня або на початку вересня. Ділити можна здорові, розвинені рослини на п'ятому чи шостому році життя, оскільки в цьому віці у купальниці, що погано зносить пересадку, багато життєвої сили, яка допоможе їй пережити стрес.

Материнську рослину потрібно викопати, очистити її коріння від землі, добре промити й гострим стерильним ножем розрізати на частини, у кожній із яких має бути кілька розеткових пагонів із корінням. Зрізи обробляють розчином перманганату калію або деревною золою, після чого діленки негайно висаджують у заздалегідь підготовлені ями, розташовані на відстані 30-40 см одна від одної. Кореневу шийку потрібно заглибити на 2-3 см, а листя купальниць після посадки слід обрізати. Нове листя почне відростати вже за два тижні.

Купальниця взимку

Майже всі види купальниці мають таку властивість, як холодостійкість, тому зимують у саду без укриття. Коли у вересні-жовтні листя рослини відімре, його обрізають, залишивши над землею лише черешки завдовжки 2-3 см, які захищатимуть бруньку в центрі розетки. Саме ця брунька дасть квітконос у наступному році.

Шкідники і хвороби купальниці

Купальниця надзвичайно стійка до хвороб і шкідників і уражається ними лише зрідка. Причиною інфікування грибковими інфекціями, наприклад, септоріозом або сажкою, може стати поганий або неправильний догляд. Якщо така неприємність трапиться з вашими купальницями, негайно видаліть і спаліть хворі частини або рослини, обробіть кущі і ґрунт під ними розчином фунгіциду, проаналізуйте й усуньте помилки в догляді, інакше ситуація може повторитися.

Види і сорти купальниці

У культурі вирощується багато видів купальниці, але ми пропонуємо вам знайомство з найбільш затребуваними в аматорському садівництві рослинами цього роду.

Купальниця Ледебура (Trollius ledebourii)

– найбільш зимостійкий представник роду заввишки до 1 м. Ця рослина поширена в природі Східного Сибіру, Далекого Сходу, Монголії, Китаю і Японії. У купальниці Ледебура глибоко розсічені черешкові листя, прямостояче, облистяне тільки у верхній третині стебло та відкриті помаранчеві квітки діаметром 5-6 см із тонко загостреними нектарниками, що злегка вивищуються над тичинками. Садівників зацікавлюють найчастіше такі сорти виду:

• Голіаф – рослина з квітками до 7 см у діаметрі зі світло-оранжевими нектарниками й темно-помаранчевими чашолистками;
• Лемон Куїн – сорт заввишки близько 70 см із жовто-лимонними квітками до 4 см у діаметрі;
• Лайтбол – купальниця заввишки до 60 см із гілками діаметром до 5 см із жовтими нектарниками та світло-помаранчевими чашолистками;
• Орендж Кінг – рослина заввишки до півметра з квітками до 5 см у діаметрі з помаранчевими нектарниками й темно-помаранчевими чашолистками.

Купальниця азійська (Trollius asiaticus)

виростає в Середній Азії, Сибіру, Монголії і на Полярному Уралі. У Росії ці рослини називають «жарками», або «вогниками». Це трав'янисті гронокореневі багаторічники з черешковими прикореневими пальчасто-п’ятироздільним листям завдовжки 20-30 см, квітконосом до 50 см заввишки й кулястими квітками діаметром до 5 см із червоно-помаранчевими чашолистками та помаранчевими пелюстками-нектарниками. Купальниця азійська – один із найкрасивіших видів роду. Вона має махрові форми з великою кількістю чашолистків. У культуру цей вид був введений у 1759 році.

Купальниця європейська (Trollius europaeus)

поширена в діапазоні від степової до тундрової зони Європи, в Скандинавії і Західному Сибіру. Розмір рослини змінюється залежно від умов життя: в тундрі вона сягає у висоту тільки 20-30 см, а в середній смузі може вирости до 80 см. Прикореневі черешкові пальчасто-п’ятироздільні листки купальниці європейської зібрані в розетку. Додаткової декоративності їм надає мереживна форма часток листа – ромбічних і гострозубчастих. Стебло у рослини просте або гіллясте, листя вкриває тільки верхню третину квітконосу. Кулясті, слабко запашні квіти складаються з 10-20 чашолистків, забарвлених у відтінки від блідо-жовтого до золотистого, і сягають у діаметрі 5 см. Пелюстки-нектарники інтенсивного помаранчевого кольору по довжині не перевищують чашолистків. У культурі купальниця європейська з XVI століття, у неї тільки два різновиди:

• садова форма з блідо-жовтими квітками;
• різновид із більшими і яскравішими квітками.

Купальниця найвища (Trollius altissimus)

виростає в Карпатах і Західній Європі на вологих високотравних луках. У неї темно-зелене, зібране у велику розетку довгочерешкове ажурне листя заввишки до 60 см. Краї у листя зазубрені, листова пластина сильно розсічена, жилкування чітке, опукле. Пряме й зазвичай гіллясте стебло рослини сягає у висоту півтора метра, а в пазухах великих стеблових листків у кількості до 5-7 утворюються бічні пагони, що також несуть зеленувато-жовті з молочним відтінком квітки, котрі сягають у діаметрі 6 см.

Купальниця алтайська (Trollius altaicus)

у дикому вигляді росте в Середній Азії, в Західному Сибіру, Північному Китаї, Монголії й на Алтаї. У неї пальчасто-роздільне черешкове прикореневе листя, зібране в розетку заввишки до 30 см, просте або гіллясте стебло, укрите сидячим листям, що сягає у висоту 80-90 см. Кулеподібні квітки, що складаються з 10-20 помаранчевих або золотисто-жовтих, червоних зовні чашолистків і помаранчевих пелюсток-нектарників, сягають у діаметрі 5 см. Пиляки у квіток пурпурові. У культурі цей вид із 1874 року.

Купальниця культурна (Trollius х cultorum)

об'єднує більшу частину садових форм і сортів купальниці, які відрізняються від природних видів більшими і яскравішими квітками. Варті уваги садівника такі сорти:

• Гольдквель – купальниця з яскраво-жовтими квітками до 6 см у діаметрі;
• Орендж Принцес – рослина заввишки до 60 см з яскраво-помаранчевими квітками діаметром близько 5 см;
• Фаєр Глоуб – купальниця такої самої висоти з квітками такого самого діаметру, у яких нектарники помаранчеві, а чашолистки помаранчево-червоні;
• Ерліст оф Ойл – рослина з квітками діаметром близько 4 см із темно-жовтими чашолистками й світло-жовтими нектарниками;
• Алебастер – сорт із великими блідо-кремовими квітками;
• Кенері Берд – купальниця з квітками блідо-жовтого відтінку.

• Кропива: вирощування, властивості, застосування
• Курильний тютюн: вирощування з насіння, сорти