Ми використовуємо файли cookies.
Детальніше Зрозуміло

Буркун: вирощування в саду, властивості, види

Вирощування буркуну у відкритому ґрунтіБуркун (лат. Melilotus) – рід трав'янистих малолітників родини Бобові. Це цінні кормові та сидеральні рослини, які культивують понад 2000 років. Деякі види вирощують як лікарські рослини. У побуті буркун називають також сірозіллям і солодкою конюшиною.
Виростають представники роду на луках, пустирях і покладах в Азії і Європі й мають своєрідний аромат.

Посадка й догляд за буркуном

  • Цвітіння: із початку червня до кінця літа.
  • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – у квітні або травні після скарифікації посівного матеріалу. У районах із теплим кліматом можна сіяти буркун у ґрунт у серпні.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: будь-який, у тому числі чорноземи, солонці, слабопідзолисті й карбонатні ґрунти. Погано росте буркун на кислих і заболочених ділянках із високим заляганням ґрунтових вод.
  • Полив: не потрібен, рослині досить природних опадів.
  • Підживлення: в літній час калійними та фосфорними добривами.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: конюшиновий, рудий люцерновий і жовтий насіннєїд; листовий, бульбочковий і великий люцернові довгоносики; буркуновий і щетинистий бульбочкові довгоносики; паломена зелена; капустяні, ріпакові, трав'яні, люцернові й гірчичні блішки; крайовик і камптопус облямовані; червоноблішки безкрилі; стенодема колючкувата; лінійчастий, ягідний і весняний щитники.
  • Хвороби: борошниста роса, аскохітоз, пероноспороз, бактеріоз коренів, септоріоз і жовта мозаїка.
  • Властивості: рослина є чудовим медоносом, вирощується як сидерат і як лікарська рослина, що має відхаркувальну, гіпотензивну, протизапальну, антисептичну, антикоагулюючу, фібринолітичну, пом’якшувальну, потогінну, вітрогінну, протисудомну, ранозагоювальну та заспокійливу властивості.
Детально про вирощування буркуну читайте нижче

Трава буркун – опис

Рослина буркун має стрижневий корінь, гіллясте стебло, що сягає у висоту від 50 см до 2 м. На його пагонах росте трійчасте, як у конюшини, листя з зубчастими листочками. Дрібні білі або жовті квітки буркуну зібрані в пухкі верхівкові подовжені суцвіття. Плоди – голі овальні боби завдовжки 3-4 см. Насіння буркуну зберігає прорісність до 14 років.

Як сидерат буркун покращує структуру ґрунту і насичує її азотом, а вирощуваний як корм утворює насичену вітамінами поживну біомасу, що допомагає наростити жир і має молокогінний ефект.

Застосовується трава буркун, якій властиві приємні пахощі свіжого сіна, для ароматизації тютюну й мила та для фіксації запаху в парфумерній промисловості.

Посадка і догляд за буркуном у саду

Буркун – медонос, причому один із найкращих: бурштиновий або білий мед цієї рослини пахне ваніллю.

Вирощування буркуну

Посадка буркуну

У культурі вирощується не так багато видів буркуну, і частіше за інші – буркун жовтий і буркун білий. Розмножуються ці рослини переважно генеративно. До складу ґрунту буркуни особливих вимог не висувають: добре ростуть вони на солонцях, чорноземах, карбонатних і слабкопідзолистих ґрунтах, проте всі вони не зносять кислих ґрунтів і заболочених ділянок із високим заляганням ґрунтових вод. Властивості цих рослин накопичувати азот і добувати поживні речовини з важкорозчинних ґрунтових сполук дозволяє їм добре розвиватися навіть на малородючих ґрунтах. Слід знати, що з усіх бобових буркун є найбільш світлолюбною культурою.

Перед посівом ділянку під буркун перекопують із внесенням калійних і фосфорних добрив – по 20 г калійної солі і 50 г суперфосфату на кожен м².

Твердокам'яне насіння буркуну необхідно скарифікувати за 3-4 тижні до посіву. Для цього використовують конюшинотерки, пропускаючи через них посівний матеріал 2-3 рази, або спеціальні скарифікатори. Насіння буркуну сіють у квітні або в травні в дрібні борозенки, зроблені в вологому ґрунті на відстані 45-60 см, потім борозенки злегка присипають землею й ущільнюють поверхню.

Умови вирощування буркуну на городі

Посів нескарифікованого насіння здійснюють розкидом у землю або в сніг у лютому чи навіть у січні: талі води й весняні дощі розм'якшать жорстку оболонку насіння, і воно дасть паростки вже при температурі 2-4 ºC. У південних районах буркун можна сіяти в серпні.

Догляд за буркуном у саду

При весняному посіві сходи з'являються за два тижні. У стадії розвитку двох справжніх листочків необхідно прорідити сходи й прополоти ділянку, обережно розпушуючи ґрунт у міжряддях. В ідеалі рослини мають перебувати одна від одної в ряду на відстані 30 см, якщо тільки ви не сіяли буркун як сидерат.

Постійного поливання рослина не потребує – вона посухостійка, однак внесення в ґрунт калійних і фосфорних добрив необхідне. У перший рік життя рослина плодів не утворює, оскільки активно розвиває кореневу систему, і її коренева шийка залишається зимувати в ґрунті, тому важливо, щоб наступної весни ділянку не затопило талими водами. А коли буркун цвіте, на нього злітаються бджоли, які збирають нектар для чудового за своїми смаковими і цілющими властивостями меду.

Як будь-яка сільськогосподарська культура, буркун уражається хворобами й потерпає від шкідників. Із захворювань найчастішими бувають борошниста роса, аскохітоз, пероноспороз, бактеріоз коренів, септоріоз і жовта мозаїка. З грибковими хворобами, які вражають рослину в несприятливих умовах, можна боротися розчинами фунгіцидних препаратів, наприклад, бордоською сумішшю, Фундазолом, Абіга-Піком, Максимом і іншими препаратами подібної дії, а що стосується мозаїки, то ліків від неї немає, тому хворі екземпляри потрібно якнайшвидше видалити з ділянки й обов'язково спалити.

Збір і зберігання буркуну

Серед шкідників ворогами буркуну є переважно різного роду блощиці й довгоносики: конюшиновий, рудий люцерновий і жовтий насінняїд; листовий, бульбочковий і великий люцернові довгоносики; буркуновий і щетинистий бульбочкові довгоносики; паломена зелена; капустяна, ріпакова, трав’яна, люцернова і гірчична блощиці; крайовик і камптопус облямовані; червоноклоп безкрилий; стенодема колючкувата; лінійчатий, ягідний і весняний щитники. Знищують комах системними інсектицидами, наприклад, Актарою, Актелліком, Карбофосом та іншими препаратами подібної дії. Однак при дотриманні сівозміни, регулярних прополюваннях, обробці насіння і ґрунту перед посівом та профілактичних весняних і осінніх обприскуваннях ділянки інсектицидами вам навряд чи доведеться зіткнутися з цією армією шкідників.

Збір і зберігання буркуну

Збір лікарської сировини здійснюють під час цвітіння буркуну: секатором або ножицями зрізають верхівкові грона й бічні пагони, пов'язують їх у пучки й підвішують для сушіння до стелі в добре провітрюваному сухому приміщенні. Можна скористатися електричною сушаркою, встановивши на ній температуру 40 ºC. Щойно стебла висохнуть, буркун обмолочують і просівають отриману масу через дротове сито, щоб відокремити великі стебла. Лікарською сировиною є солонувато-гіркі на смак плоди, що пахнуть кумарином, листя, квітки й дрібні пагони буркуну.

Зберігають буркун у закритих скляних або керамічних посудинах у сухому темному місці.

Види і сорти буркуну

У культурі найчастіше вирощують два види буркуну.

Буркун білий (Melilotus albus)

гунба, гуноба, буркун чоловічий – дворічна рослина заввишки від 30 до 150 см, силосна й пасовищна культура з пір'ястим листям, шиловидними прилистками та пазушними суцвіттями з білих квіток метеликового типу. На відміну від інших медоносів, буркун білий виробляє нектар навіть у посуху, приваблюючи бджіл запахом сіна. У природних умовах буркун білий зустрічається в ярах, на схилах і сухих пустирях, по краях доріг і полів України, Білорусі, Молдови, Казахстану, Середньої Азії, Сибіру і Кавказу. У культурі вирощують такі сорти буркуну білого:

  • Медет – скоростиглий сорт сибірського екотипу, що сягає у висоту 110-120 см. Стебла у нього грубі, середньої товщини, квітки великі, білі, утворюють вузьке довге гроно. Рослина зимостійка, посухо- і солестійка, не вражається ні хворобами, ні шкідниками;
  • Іній – сорт із гарною кущистістю і зеленими голими стеблами середньої грубості. Листя у нього трійчасте, голе, зелене, слабкозазубрене. Білі квітки утворюють багатоквіткове пухке подовжене гроно. Боби еліптичні. Сорт уражається довгоносиком, але стійкий до борошнистої роси;
  • Чермасан – скоростиглий сорт заввишки до 2 м із грубими неопушеними стеблами і середньопухкими суцвіттями завдовжки 18 см, що складаються з білих квіток. Боби еліптичні, темно-сірого кольору;
  • Степовий – скоростиглий урожайний посухостійкий сорт із прямими, грубими, короткоопушеними вгорі й голими в нижній частині стеблами заввишки від 145 до 170 см. Листя трійчасте, округле, з зазубреними краями, голе, світло-зеленого кольору зі слабким восковим нальотом. Суцвіття – пухке пазушне гроно, плід – однонасінний або двонасінний еліптичний біб солом'яно-жовтого кольору;
  • Волжанин – посухостійкий і солевитривалий урожайний сорт, що не уражується борошнистою росою і не потерпає від зворотних весняних заморозків. Це невилягаючий прямостоячий кущ із гіллястими середньої грубості стеблами заввишки 165-250 см. Боби у цього сорту темно-сірі, однонасінні або двонасінні. Насіння овальне, жовте.

Окрім описаних, вирощують такі сорти буркуну білого, як Люцерновидний 6, Середньоволзький, Поволзький, Обський гігант, Ом, Саянський, Стрітенський, Мещерський 99, Рибінський, Немюгюнський, Булат, Діомид і інші.

Буркун білий (Melilotus albus)

Буркун жовтий (Melilotus officinalis)

або буркун лікарський, або буркун лікувальний, у природі дуже поширений в Україні, Білорусі, Середній Азії, Західному Сибіру й на Кавказі. Зростає він уздовж доріг і полів, серед чагарників, по ярах, на узліссях лісів, на луках і в молодих посадках. Це дворічна трав'яниста рослина зі стрижневим коренем, що має численні відгалуження, з прямим, здерев'янілим у нижній частині стеблом заввишки 1,5-2 м, черговим довгочерешковим трійчастим листям, сизувато-зелені і пилчасто-зубчасті по краю листочки якого мають довгасто-яйцеподібну форму. Жовті квіти складають багатоквіткові грона завдовжки 5-7 см. Плоди рослини, поперечно-зморшкуваті бурі боби, містять гладке, овальне, жовте або жовто-буре насіння, що дозріває в серпні-вересні. Найчастіше вирощують такі сорти буркуну жовтого:

  • Сарбас – високоврожайний холодостійкий і посухостійкий середньостиглий сорт, який інтенсивно розвивається навесні й швидко відростає після скошування. Рослина досить стійка до борошнистої роси і не пошкоджується шкідниками насіння;
  • Колдибанський – посухостійкий сорт зі слабкорозвалистим кущем, грубими стеблами, що сягають у висоту від 80 до 120 см, і дрібним насінням. Є одним із найкращих медоносів;
  • Ішимський ранній – зимостійкий, соле- і посухостійкий скоростиглий високоврожайний сорт, не пошкоджується борошнистою росою і шкідниками насіння. Це прямостоячий кущ середньої кущуватості заввишки близько 80 см;
  • Кокшетауський – зимостійкий, соле– і посухостійкий гібрид, що дає високий урожай зеленої маси і мед чудової якості;
  • Омський – скоростиглий сорт із жовтими квітками й великими двонасінними бобами.
Буркун жовтий (Melilotus officinalis)

Властивості буркуну – шкода і користь

Корисні властивості буркуну

Трава буркуну лікарського містить цимарин, дубильні й жироподібні речовини, ефірну олію, флавоноїди, аскорбінову кислоту, каротин, токоферол, цукри, слиз і глікозиди, при розщепленні яких утворюється кумарин – безбарвна кристалічна речовина з запахом сіна.

Лікувальні властивості буркуну відомі з давніх-давен: він має відхаркувальну, гіпотензивну, протизапальну, антисептичну, антикоагуліруючу, фібринолітичну, пом’якшувальну, потогінну, вітрогінну, протисудомну, ранозагоювальну і заспокійливу властивості. Застосування препаратів буркуну ефективне при лікуванні кашлю, бронхітів, водянки, гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, закрепів, метеоризму, істерії, неврастенії, мігрені, підвищеної нервової збудливості, безсоння, дифузного токсичного зобу, подагричних і ревматоїдних артритів, а також при наривах, гнійних ранах, фурункулах і запаленнях жіночих статевих органів.

Корисні властивості і протипокази буркуну

Властивості меду буркуну роблять його незамінним засобом від безсоння, захворювань верхніх дихальних шляхів, підвищеного артеріального тиску, неврозів і головних болів, при варикозному розширенні вен і хворобах суглобів. Призначають його також для стимулювання лактації. Виправдовує себе мед із буркуну і як м'який сечогінний та послаблюючий засіб.

Буркун – протипокази

Протипоказаний буркун при хворих нирках і вагітності. Не забувайте, що рослина отруйна, тому слід суворо дотримуватися дозування: у великих кількостях буркун погано діє на гладку мускулатуру і пригнічує нервову систему, а при тривалому вживанні може викликати головні болі, сонливість, запаморочення, нудоту й блювоту, а в окремих випадках – ураження печінки, підшкірні внутрішні крововиливи та навіть параліч центральної нервової системи. Тому приймайте препарати буркуну тільки за призначенням лікаря і в строго обумовлених дозах.

Література

  1. Читайте по темі на Вікіпедії
  2. Особливості та інші рослини родини Бобові
  3. Перелік усіх видів на The Plant List
  4. Додаткова інформація на World Flora Online
4.6666666666667 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.67 (3 голоси(ів))

Розділи: Садові рослини Бур'ян Рослини на Б Медоноси

Після цієї статті зазвичай читають
Додати коментар

Надіслати