Магнолія: вирощування в саду, види і сорти

Магнолія (лат. Magnolia) – рід квіткових рослин родини Магнолієві, який налічує понад 200 видів. До Європи перші магнолії потрапили в 1688 році, а назву роду дав у 1703 році Шарль Плюм'є на честь ботаніка П'єра Маньоля. Представники роду зростають у тропічному й субтропічному кліматі Східної Азії та Північної Америки. Магнолія – давня квіткова рослина епохи динозаврів, що поширилася в крейдяному й третинному періодах.

Археологи виявили скам'янілу квітку магнолії, якій 95 000 000 років. І по тому, як легко сьогодні магнолія адаптується до клімату, який важко назвати теплим, стає зрозуміло, як вона змогла зберегтися стільки століть. У ті часи, коли бджіл ще не було, магнолії запилювалися жуками – вони і до сьогоднішніх днів зберегли цю здатність.

Про магнолії існує прекрасна і сумна легенда: японська дівчина на ім'я Кейко заробляла на життя, створюючи з паперу квіти, які були гарні, але, на жаль, коштували копійки. Одного разу папуга, якого вона час від часу підгодовувала, відкрив їй таємницю: паперові квіти можна оживити, якщо окропити їх краплиною своєї крові. Однак у жодному разі не можна, щоб ця краплина була останньою. Використавши цей секрет, дівчина розбагатіла, але її жадібний коханий змушував її працювати дедалі більше, щоб у нього була можливість жити в неробстві та розкоші. Одного разу Кейко віддала паперовій квітці свою останню краплину крові й померла... Квітку, оживлену цієї краплиною, назвали магнолією. Відтоді квітка магнолія символізує шляхетність і щедрість душі.

Магнолія – опис

Рослина магнолія може бути листопадним деревом чи кущем із коричневою або попелясто-сірою корою, гладкою, борозенчастою або лускатою. У висоту магнолія може сягати від 5 до 20 м. На її пагонах помітні великі рубці від листя й вузькі кільцеподібні рубці від прилистків. Бруньки у магнолії великі, як і цілокрає, шкірясте, смарагдово-зелене з пір'ястим жилкуванням і незначним опушенням знизу листя, яке здебільшого має оберненояйцеподібну або еліптичну форму. Поодинокі запашні двостатеві кінцеві або пазушні квітки діаметром близько від 6 до 35 см білого, кремового, рожевого, червоного, бузкового або пурпурового кольору складаються з 6-12 подовжених воскових пелюсток, що черепитчато налягають одна на одну, розташованих в один або кілька рядів. Цвітіння магнолії настає напровесні, але деякі види цвітуть на початку літа. Будь-яка людина, побачивши, як цвіте магнолія, обов'язково захоче виростити це дерево у себе в саду.

Плід магнолії – збірна шишкоподібна листівка, що складається з безлічі одно- або двонасінних листівок. Насіння магнолії, трикутне, чорне, з м'ясистим рожевим або червоним присім’яником, при розкритті листівок повисає на насіннєвих нитках.

Дерево магнолія, як і чагарник магнолія, є надзвичайно декоративною рослиною. Особливо чудове воно навесні: квітуча магнолія – видовище, яке запам'ятається назавжди. Але цінується магнолія не тільки за красу: в її квітках, плодах, листках і навіть у корі містяться ефірні олії, які є унікальним антисептичним засобом при ревматизмі, гіпертонії й захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Посадка магнолії в саду

Коли садити магнолію

Зростає магнолія не скрізь, але якщо ваша місцевість підходить для її вирощування, то посадіть її на сонячній ділянці, захищеній від північних і східних вітрів, далеко від великих дерев, щоб на неї не падала тінь: незначне затінення допустимо тільки в південних районах. До складу ґрунту у магнолії теж є вимоги: він не повинен бути сильно завапнованим або засоленим, занадто вологим, важким або піщаним. Оптимальними вважаються багаті на органіку нейтральні й слабкокислі ґрунти. При купівлі посадкового матеріалу віддайте перевагу саджанцеві заввишки близько 1 м з однією або двома бруньками та із закритою кореневою системою, щоб вона в очікуванні посадки не пересихала. Саджанці, у яких коренева система перебуває в контейнері, можна висаджувати у відкритий ґрунт і навесні, і влітку, і восени.

Що стосується термінів посадки, то велика частина фахівців вважає найкращим часом для цього осінь із середини до кінця жовтня, коли саджанці магнолії вже перебувають у спокої. При осінній посадці приживається майже 100 % саджанців. Посадка магнолії навесні здійснюється в квітні, але потрібно мати на увазі, що навіть незначні поворотні заморозки можуть сильно нашкодити деревцям, що рушили в ріст.

Як посадити магнолію

При підготовці посадкової ями потрібно враховувати, що її розмір має бути як мінімум удвічі більшим за об’єм кореневої системи саджанця. Видалений з ями ґрунт верхнього родючого шару потрібно змішати з перепрілим компостом, а якщо ґрунт занадто щільний, додайте в нього трохи піску.

Покладіть у яму шар дренажного матеріалу – щебеню, битої цегли або подрібненої керамічної плитки – завтовшки 15-20 см, потім помістіть зверху шар піску завтовшки близько 15 см, а на нього – шар підготовленої родючої суміші. Встановіть по центру ями саджанець магнолії таким чином, щоб коренева шийка після посадки опинилася на 3-5 см вище поверхні. Заповніть простір ями, що залишився, ґрунтосумішшю, злегка утрамбуйте поверхню та рясно полийте рослину. Коли вода вбереться, замульчуйте пристовбурні кола саджанця магнолії торфом, а поверх нього – сухою корою хвойних дерев, щоб оберегти ґрунт від занадто швидкого випаровування вологи.

Догляд за магнолією в саду

Вирощування магнолії

Волога магнолії необхідна постійно. Особливо потребують регулярного й рясного поливу саджанці віком від року і до трьох років. Ґрунт у пристовбурних колах має бути вологим, але не мокрим, а вода для поливання – теплою. Розпушувати ґрунт у пристовбурних колах потрібно тільки вилами і дуже обережно, оскільки у магнолії поверхнева коренева система, яка легко пошкоджується садовими інструментами. Тому і рекомендують пристовбурні кола магнолій мульчувати.

Вирощування магнолії передбачає внесення в її пристовбурні кола добрив. Деревам до двох років досить живлення, закладеного в ґрунт при посадці, а з трирічного віку потрібно починати підживлення. Удобрюють магнолію в першій половині вегетаційного сезону. У ролі підживлення можна використовувати готові мінеральні комплекси, на упаковці яких зазначено необхідне дозування, але можна скласти підживлення і самостійно: в 10 л води розчинити 20 г аміачної селітри, 15 г сечовини і 1 кг коров'яку. Для підживлення одного дорослого дерева вам знадобиться 40 л такого розчину. Вносять його замість поливання один раз на місяць. Врахуйте, що магнолію легко перенаситити, і якщо ви виявили, що у неї завчасно стало сохнути листя, припиніть вносити добрива і збільште витрату води при поливі.

Пересадка магнолії в саду

Магнолія дуже погано зносить пересадку, але якщо у вас виникла така потреба, зробіть усе, як вона любить: знайдіть найкраще місце, з огляду на динаміку зростання магнолії. Перш ніж викопати рослину, обов'язково добре її полийте і пам'ятайте: що більшою буде земляна грудка на коренях рослини, то легше вона приживеться. Магнолію перетягують до нового місця на шматку клейонки або листі фанери. Пересадка проводиться в тому ж порядку, що і первинна посадка: спочатку готують простору яму, укладають у неї дренаж, пісок, трохи родючої землі, а потім встановлюють у центр ями магнолію й заповнюють вільний простір землею, залишаючи кореневу шийку рослини над поверхнею ділянки. Не потрібно сильно ущільнювати ґрунт навколо рослини, просто злегка притисніть його руками.

Після пересадки здійснюють рясний полив, а потім мульчують пристовбурні кола. Якщо пересадка проводилася восени, на зиму в пристовбурних колах потрібно насипати курган із сухої землі – цей захід захистить кореневу систему рослини від промерзання. Стовбур і гілки пересадженого дерева на зиму загортають тканиною.

Обрізування магнолії

Формуючого обрізування магнолія в саду не потребує, а санітарне прочищення здійснюють тільки після цвітіння: видаляють обмерзлі взимку пагони, зів'ялі квіти, сухі й загущуючі крону гілки. Свіжі зрізи потрібно обробляти садовим варом. Не обрізайте магнолію навесні, оскільки всі рослини цього роду характеризуються інтенсивним сокорухом і можуть загинути від ран.

Шкідники і хвороби

Довгий час вважалося, що магнолія невразлива для хвороб і шкідників та потерпає від зовсім інших проблем. Наприклад, іноді на її листі починають проступати жовті плями – хлороз. При цьому жилки листя залишаються зеленими. Це сигнал про те, що в ґрунті багато вапна, а коренева система магнолії в такому середовищі погано розвивається і гине. У цьому разі потрібно додати в ґрунт кислого торфу або хвойної землі. А можна використовувати для відновлення необхідного рівня кислотності наявні в продажу хімічні препарати, наприклад, хелат заліза.

Сповільнює ріст і розвиток магнолії перенасичення ґрунту добривами, оскільки від надлишку поживних речовин відбувається засолення ґрунту. Визначити, що в коренях накопичилося занадто багато добрив, можна по краях старого листя рослини, що всихають вже в кінці липня. Припиніть підживлення і збільште витрату води при поливі.

Із комах шкоди магнолії можуть завдати трояндові трипси, борошнисті червці й персикова попелиця, а в посушливий період на рослині можуть оселитися павутинні або прозорі кліщі. Усі ці шкідники висмоктують із магнолії соки, послаблюючи рослину. Від цього листя з дерева починає опадати вже в липні або серпні. Сисні шкідники іноді настільки послаблюють магнолію, що на наступний рік вона майже не дає приросту. Окрім того, вони переносять невиліковні вірусні хвороби. Боротися з кліщами, трипсами, червцями і попелицями потрібно акарицидами – обробкою дерева розчином Актелліка, Актари або подібного їм препарату.

У зимовий час магнолія може потерпіти від гризунів, що об'їдають коріння й кореневу шийку дерева, але ви дізнаєтеся про це, тільки якщо знімете верхній шар ґрунту. При виявленні погризів обробіть їх одновідсотковим розчином Фундазолу й надалі вкривайте пристовбурні кола на зиму тільки після того, як підмерзне верхній шар ґрунту. У цьому разі гризуни до коренів не доберуться.

Із хвороб в умовах нашого клімату магнолію можуть вразити грибкові інфекції: гниль саджанців, борошниста роса, сіра цвіль, сажистий гриб, ботритис і пархи. З цими хворобами можна впоратися, якщо вчасно їх виявити й негайно вжити заходів: скоротити полив і провести обробку рослини розчином фунгіциду. Цілком можливо, що обробку доведеться проводити неодноразово. А від бактеріальної плямистості магнолію обробляють мідним купоросом.

Розмноження магнолії

Як розмножувати магнолію

Розмножують магнолію насіннєвим і вегетативним способами – живцями, відсадками та щепленням, але тільки вегетативний спосіб дає змогу отримати спадково ідентичні рослини. Заради правди слід сказати, що генеративне розмноження сприяє виведенню нових сортів, різновидів або форм, до того ж цей спосіб є найпростішим у виконанні.

Вирощування магнолії з насіння

Насіння магнолії дозріває у вересні. Розкладіть зібрані супліддя на папір, витрусіть із них насіння й залийте його на 2-3 дні водою, після чого протріть через сито, щоб звільнити від присім’яників. Щоб видалити з насінин масткий наліт, промийте їх у мильному розчині, потім ретельно прополощіть у проточній воді. Підсохле насіння упакуйте в поліетиленовий пакет із вологим піском або сфагнумом (1:4) і зберігайте до посіву в холодильнику на середній полиці щонайменше 20 днів – насіння має пройти стратифікацію.

Перед посівом витягніть насіння з холодильника, продезінфікуйте в розчині фунгіциду й помістіть на деякий час у вологий мох, щоб воно наклюнулося. Зі стратифікованого насіння проростає більше половини, але якщо насіння не підготувати, сходів буде набагато менше.

Насіння магнолії сіють у борозенки завглибшки 2 см і закладають шаром ґрунту завтовшки 1 см. Оскільки у магнолії коренева система стрижнева, контейнер для розсади має бути завглибшки хоча б 30 см. У відкритий ґрунт сіянці пересаджують методом перевалки, коли мине загроза поворотних заморозків. На зиму їх «із головою» накривають сухим торфом.

Розмноження магнолії живцями

Заготовлювати живці для розмноження магнолії потрібно з молодих рослин, до того, як на дереві розпустяться бутони. Ідеальний живець має бути зеленим зверху й здеревілим у нижній частині. Висаджують живці в кінці червня або на початку липня в парничок, де можна буде контролювати температуру й вологість повітря та ґрунту. Як субстрат використовують пісок або суміш піску з торфом, перлітом і вермикулітом. Укорінення має проходити при температурі 20-24 ºC, і тоді появи коренів у живців можна очікувати вже за п'ять-сім тижнів. Живці великоквіткової магнолії укореняються вдвічі довше. Намагайтеся строго дотримуватися температурного режиму, оскільки при нижчій температурі процес перебігатиме набагато повільніше, а при температурі вище 26 ºC живці загинуть. Упродовж усього періоду живцювання парничок потрібно провітрювати, а ґрунт підтримувати у вологому стані.

Розмноження магнолії відсадками

Відсадками розмножують чагарникові магнолії: навесні низько зростаючу гілку рослини перетягують біля основи м'яким мідним дротом, пригинають, закріплюють і насипають у місці кріплення невеликий горбок землі. Процес утворення коренів піде швидше, якщо ви зробите кільцевий надріз на тому місці гілки, яким вона стикається з ґрунтом.

Можна розмножувати магнолію і повітряними відсадками. У кінці весни або на початку літа зробіть на обраній вами гілці круговий зріз кори завширшки 2-3 см. Постарайтеся зробити це обережно, щоб не пошкодити деревину магнолії. Обробіть зріз Гетероауксином, обкладіть ранку вологим мохом і обгорніть харчовою плівкою, зафіксувавши її вище та нижче зрізу. Потім прив'яжіть гілку до сусідніх гілок, щоби при сильному вітрі вона не отримала пошкоджень. Тримайте мох у вологому стані: обприскуйте його кілька разів на місяць, проколюючи плівку шприцом із водою. Через два або три місяці на місці зрізу утворюється коріння. Восени відсадок відрізають від гілки й дорощують у домашніх умовах.

Магнолія після цвітіння

Догляд за магнолією після цвітіння

Зацвітає магнолія навесні або на початку літа, і на це видовище варто подивитися: квітуча магнолія – королева серед садових дерев. А коли це свято закінчиться, вам належить зробити санітарне обрізування дерева: видалити зів'ялі квіти, зламані, загиблі взимку від морозу й ростучі всередину крони гілки та пагони. Але навіть без квітів магнолія є декоративною своїм красивим шкірястим листям.

Магнолія взимку

Коли настає глупа осінь, і сад починає засинати, ваше завдання – підготувати для магнолії укриття, тому що навіть найбільш зимостійкі види цього роду можуть потерпіти від морозів, особливо в вітряну безсніжну зиму. Щоб уникнути морозобоїн, оберніть стовбур дерева мішковиною в два шари, намагаючись не пошкодити тендітні гілки. Потім, дочекавшись справжніх заморозків, укрийте товстою мульчею пристовбурні кола. Тепер вашій красуні не будуть страшні ні морози, ні миші, ні інші гризуни.

Види і сорти магнолії

Найбільші колекції магнолій зібрано в Великій Британії: в центрі інтродукції Арнольд-Арборетум і в Королівському ботанічному саду. Але прекрасна колекція є і в Києві, і саме український досвід вирощування магнолій дає надію на просування цієї рослини на схід і північ. Найпоширенішими в культурі видами магнолії є:

Магнолія Зібольда (Magnolia sieboldii)

– листопадне дерево заввишки до 10 м, але частіше високий чагарник із широкоеліптичним листям завдовжки до 15 см і запашними чашоподібними, дещо поникаючими білими квітками на опушеній тонкій квітконіжці. Діаметр квіток від 7 до 10 см. Це один із найбільш зимостійких видів, що зносить короткочасні морози до -36 ºC. У культурі вид із 1865 року;

Магнолія оберненояйцеподібна (Magnolia obovata)

або магнолія білоцвітна походить із Японії й острова Кунашир, що на Курилах. Це листопадне дерево з сірою, гладкою корою, що сягає 15 м. Листя у цієї магнолії зібране по 8-10 штук на кінцях пагонів, а прекрасні квіти діаметром до 16 см кремово-білого забарвлення вирізняються пряним ароматом. Плоди яскраво-червоного кольору сягають у довжину 20 см. Це дерево декоративне в будь-яку пору року, воно добре зносить затінення й морози, однак вимогливе до рівня вологості ґрунту та повітря. У культурі вид із 1865 року;

Магнолія лікарська (Magnolia officinalis)

– рослина родом із Китаю, аналог магнолії оберненояйцеподібної, але з більшими листками. Квітки у неї теж великі, запашні, нагадують водяні лілії, але з вужчими, загостреними до вершини пелюстками. У Китаї цей вид використовується як лікарська рослина, а в наших краях магнолія лікарська поки зустрічається нечасто;

Магнолія гостролиста (Magnolia acuminata)

або магнолія огіркова з центральної частини Північної Америки, де вона росте в листяних лісах біля підніжжя гір і по скелястих берегах гірських річок. Це листопадне дерево заввишки до 30 м із пірамідальною в молодому віці кроною, яка з часом стає округлою. Листя овальне або еліптичне, завдовжки до 24 см, темно-зелене зверху та сірувато-зелене, коротко опушене знизу. Квітки діаметром до 8 см мають дзвінчасту форму й жовто-зелене, іноді з сизим нальотом, забарвлення. Це найбільш холодостійкий представник роду. Магнолія огіркова має форму, у якій листя або округле, або серцеподібне біля основи, а квітки дрібніші, ніж у основного виду, і канаркового кольору. У США також отримані гібриди між магнолією гостролистою і магнолією лілієквітною, об'єднані під назвою магнолія бруклінська;

Магнолія зірчаста (Magnolia stellata)

– одна з найбільш витончених і ефектних магнолій родом із Японії. Це невелике деревце або чагарник заввишки до 2,5 м із голими сіро-коричневими гілками, вузькоеліптичним листям завдовжки до 12 см і оригінальними квітками до 10 см у діаметрі з численними сніжно-білими, витягнутими стрічкоподібними пелюстками, спрямованими врізнобіч, як промені зірки. У цього виду дві декоративні форми: рожева та кейська. Популярні серед садівників також деякі сорти й гібриди цієї рослини:

• магнолія Сьюзан – сорт із квітками темного багряно-червоного відтінку зовні й світлішими зсередини. Цей сорт входить у серію гібридів із жіночими іменами – Джуді, Бетті, Анна, Пінкі, Ренді, Джейн і Рікі – який було виведено в 50-х роках минулого століття.

Магнолія лілієквітна (Magnolia liliflora)

особливо поширена в культурі. Родом вона імовірно зі східного Китаю, а в Європу рослина потрапила в 1790 році. Магнолія лілієквітна рясно цвіте квітками у формі лілій діаметром до 11 см. Зовні квітки пурпурові, зсередини білі, вони мають ледь відчутний аромат. Найбільше зацікавлення викликає декоративна форма цього виду магнолія Нігре (Нігра) з рубіново-червоними зовні й біло-бузковими зсередини квітками, що розкриваються у кінці квітня або на початку травня;

Магнолія Кобус (Magnolia kobus)

родом із північної й центральної Японії та Південної Кореї, а в 1862 році вид був перевезений у Нью-Йорк, звідки в 1879 році потрапив до Європи. У культурі рослина сягає у висоту 10 м, але в природі може вирости в два з половиною рази вищою. Листя у дерева широке, оберненояйцеподібне, з гострою вершиною, яскраво-зелене зверху й світліше з нижньої сторони. Це магнолія біла, запашна, з квітками діаметром до 10 см. Зацвітає рослина на дев'ятий-дванадцятий рік. Вид вирізняється морозо-, газо- і пилостійкістю. Північна форма виду – рослина з більшими квітками й ще стійкіша до низьких температур;

Магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora)

походить із південно-східних штатів Північної Америки. У неї стрункий циліндричний стовбур, гарної форми крона, темно-зелені, велике блискуче листя й білі квіти діаметром до 25 см, з сильним пряним ароматом. Дуже ефектні навіть яскраво забарвлені, оригінальної шишкоподібної форми плоди цієї рослини. У молодому віці магнолія великоквіткова розвивається повільно, приростаючи щорічно всього на 60 см. Не вирізняється вона і морозостійкістю, витримуючи холоди не нижче -15 ºC, зате чудово справляється з міськими умовами, стійка до хвороб і шкідників та довговічна. Основними декоративними формами магнолії великоквіткової є:

• вузьколиста – рослина з листям вужчим, ніж у основного виду;
• ланцетна – рослина з листям витягнутої форми;
• знаменита – магнолія з дуже широким листям і квітками діаметром до 35 см;
• круглолиста – у цієї рослини дуже темне зелене листя і квітки діаметром до 15 см;
• рання – магнолія, що зацвітає раніше за основний вид;
• екзонська – високе дерево з вузькопірамідальною формою крони й опушеними знизу продовгуватими листками;
• Праверті – магнолія зі строго пірамідальною кроною;
• Гартвіса – дерево з пірамідальною кроною й хвилястими листками;
• драконова – рослина з низько опущеною кроною, гілки якої, дугоподібно звисаючи, торкаються землі і легко вкорінюються;
• галлісонська – магнолія вищої зимостійкості, ніж основний вид.

Магнолія Суланжа (Magnolia х soulangeana)

– гібрид, виведений у 1820 році французьким науковцем Етьєном Суланжем. Відтоді було зареєстровано понад 50 форм цього гібрида, які неймовірно популярні в усьому світі. Магнолія Суланжа – це листопадний чагарник або дерево заввишки до 5 м з оберненояйцеподібним листям завдовжки до 15 см і келихоподібними квітками діаметром від 15 до 25 см, іноді запашними, а іноді зовсім без запаху, з пелюстками від ніжно-рожевого до пурпурового відтінку, і тільки зрідка зустрічаються екземпляри з білими квітками. Рослина вирізняється стійкістю до несприятливих кліматичних факторів і добре росте на ґрунтах різного складу. З численних садових форм цього гібридного виду найчастіше вирощуються:

• Ленне – магнолія з запашними квітками, білими всередині й рожево-пурпуровими зовні;
• Александріна – посухостійка рослина заввишки до 8 м із темно-пурпуровими зовні й білими всередині квітками;
• Червона (Рубра) – з рожево-червоними зовні квітками;
• Неметца – магнолія з пірамідальною формою крони.

Окрім описаних садових форм, існують різні сорти магнолії Соланжа.

Крім описаних видів рослини, у культурі можна зустріти також магнолії верболисту, великолисту, Лебнера, оголену, трипелюсткову, або парасолькову, й інші.

• Люпин: посадка й догляд у саду, види і сорти
• Магонія: вирощування з насіння в саду і вдома