Вважається, що укоренити живці троянд дуже просто – поставив у банку з водою та чекай. Але з таким підходом можна й не дочекатися. Троянди дійсно добре розмножуються живцюванням, але є безліч важливих нюансів.
Наприклад, чи знали ви, що...
- в прозорій банці корінці утворюються гірше;
- воду потрібно доливати, а не міняти повністю;
- високий рівень води призводить до загнивання живців;
- краще вкорінюються живці, взяті з нижніх частин стебла та бічних пагонів;
- червоні та рожеві троянди живцюються краще, ніж жовті;
- ознака зрілого для живцювання стебла – колючки легко відламуються;
- якщо живець зовсім без листя, тримайте його у темряві...
Більше секретів живцювання троянд, а також детальний розбір методів Буріто, Траннуа – читайте у нашій статті.
Якщо запитати у власників Монстери, як розмножити цю квітку, вам, напевно, дадуть відповідь, що це зробити дуже просто. Але з мого досвіду в цій простоті є багато тонкощів і нюансів, про які потрібно знати. Якщо ви вирішите розмножувати Монстеру, не розібравшись в особливостях процесу, то результату, звичайно, досягнете, але витратите на це значно більше зусиль і часу. А головне, від цього може постраждати сама рослина.
Я вже згадувала, що бульбові Бегонії розмножуються кількома способами: насінням, живцюванням, бульбами. Давайте розглянемо кожен з цих способів розмноження бульбової Бегонії по порядку. Отже, приступимо.
Майже всі рослини можна розмножувати декількома способами. Не виняток і фіалки. У попередній частині ми детально розглянули найпопулярніший спосіб – розмноження фіалок живцями. Але не кожен спосіб підходить для збереження особливостей квітки. Наприклад, розмножуючи фіалки живцюванням, не можна зберегти сортові особливості квітки. Тому використовують інший спосіб. У цій частині ми розглянемо три альтернативних способи.
Любителі фіалок знають – їх багато не буває. Одного разу захопившись цими чарівними крихітками, моя мама заставила ними все підвіконня на північній і північно-західній стороні дому. Вона брала у знайомих і родичів черешки і листки, купувала у бабусь на ринку відокремлені кущики, і навіть квітконоси використовувала для вкорінення – так легше зберегти вже виведені фіалки-химерки (сортові сенполії). Ось тільки з насіння не вирощувала. Зараз вже цей хаотичний процес призупинився – просто місце вільне для горщиків закінчилося. Оскільки ми з мамою живемо разом, я цей весь процес не тільки спостерігала, але і приймала в ньому живу участь (особливо щодо «принести новий листочок»). Тому ця розповідь про наш досвід.
Якби Дифенбахія росла у нас на городах, ми б її вважали агресивним бур'яном. Адже вона проростає від розрізаних і розрубаних шматочків стебла, на яких є хоч одна брунька. Були б у нас поля, що поросли екзотичною Дифенбахією.
У нашій сім'ї Дифенбахія стала «перехідним піонерським прапором». Або, скоріше, квіткою у спадок. Мама мого чоловіка принесла її, замучену, від родичів, які не знали, що робити з Дифенбахією. Вона в них виросла під метр заввишки, а потім зламалася практично біля основи стовбура. Свекрусі стало шкода бідну квіточку, і вона принесла її додому. Подзвонила мені, і ми з'ясували, що Дифенбахію можна вкорінювати саме верхівковим пагоном з листям. А в нас була практично ціла квітка. Вона її прикопала і почала чекати.