Лотос вважається найдавнішою квітучою рослиною. Його запашні квіти прикрашали водойми ще в епоху мезозою. Першим описав цю рослину Карл Лінней, помістивши її в родину Лататтєві, з представниками якої лотос має певну схожість, але згодом М. Адамсон зумів переконати науковців в унікальності рослини, і відтоді лотос є єдиним представником родини Лотосові.
Лотосові
Лотос – єдиний представник рослинної спільноти, яка представлена двома видами – лотосом американським (жовтим), і лотосом індійським (рожевим), які відрізняються між собою забарвленням квіток і ареалом проживання. Лотос американський росте на території від північних районів Південної Америки до південних районів Північної, а також на Гаваях, Ямайці й Антильських островах, а індійський лотос зростає в Азії – на Цейлоні, в Індостані, Індокитаї, на півдні Японії, на Філіппінах, в Австралії.
Історія лотоса налічує понад сто мільйонів років. Згадка про нього є в працях Теофраста та Діоскорида. У буддизмі квітка є символом чистоти, що народжується в замутненій болотяній воді.
Стебла лотоса видозмінені в повзучі кореневища й занурені під водою в ґрунт. Надводні листки рослини, розташовані на довгих і гнучких стеблах, високо піднімаються над водою і мають форму щита. Є у лотоса також підводне сидяче листя – лускоподібне, ланцетне, з паралельно розташованими жилками. Поодинокі пазушні квітки, що сягають у діаметрі 30 см, дуже красиві та мають ненабридливий коричний аромат. У квіток по два чашолистки, безліч пелюсток і спірально розташованих тичинок. Плоди лотоса – однонасінні горішки.