Спрекелія
Спрекелія, або Шпрекелія (лат. Sprekelia) – нечисленний рід родини амарилісові. Назву свою отримав на честь мера міста Гамбурга Спрекельсена, який в 1764 році подарував цибулину дивовижної квітки Карлу Ліннею. Родом спрекелія з Мексики і Гватемали, де індіанці племені ацтеків використовували її для прикрашення своїх святкувань та урочистостей. Тому її часто називають «ацтекською лілією». У Європі, куди вона була завезена іспанськими моряками в 1593 році, її знають ще як «лілію тамплієрів».
Квітка спрекелія
Спрекелія – декоративноквітуча рослина, що дуже схожа на гіпеаструм. Цибулина спрекеліі округла, з довгою шийкою, в діаметрі до 5 см, майже чорна з червоними штрихами. Листя в кількості 3-6 штук пласке, лінійне, сизого або темно-зеленого кольору, з'являється або разом з квітконосом, або вже після зацвітання. У довжину досягають 45см, в ширину – 2см. Квітконос порожнистий, червонуватий, до 30см завдовжки. Квітка, як правило, одна, 8-10см довжиною, три сегменти відігнуті вниз, три сегменти прямостоячі, згорнуті біля основи в трубку, в якій знаходиться маточка, що оточена тичинками.
Види спрекеліі
У кімнатній культурі відомі два види цієї рослини: спрекелія найвродливіша (Sprekelia formosissima) і спрекелія великоквіткова (Sprekelia grandiflora). Спрекелія найвродливіша має такі різновиди: «Karwinskii», що цвіте квітками малинового кольору з білим обведенням; «Orient Red», з червоними квітками в білу смужку; «Peru», з темно-червоними квітками. Спрекелія великоквіткова, що виведена садівниками, випускає, на відміну від спрекеліі найгарнішої, кілька квітконосів і відрізняється більш великими квітками (до 15см в діаметрі) червоного кольору, що виділяють ніжний ванільний аромат.
Вирощування спрекелії і догляд
Освітлення спрекеліі потрібне яскраве: до чотирьох годин яскравих сонячних променів з ранку або після обіду щодня, тому їй підійдуть східні, західні і навіть південні вікна. Влітку її бажано винести на балкон або в сад, захистивши від протягів і опадів. Температура в літній час (у період вегетації) – 23°-27°С, у період спокою (з листопада до березеня), коли усохне листя, цибулину дістають з горщика і зберігають у сухому торфі при температурі 12°-13°С. Вологість повітря не має для спрекеліі особливого значення, але іноді можна зволожити повітря навколо рослини з пульверизатора.
В кінці зими цибулину спрекеліі висаджують у горщик і тримають в сухому стані, поки не з'явиться квітконос, тільки тоді починають поливати рослину, намагаючись не попасти водою на цибулину. Полив спрекеліі в період росту і цвітіння потрібно здійснювати регулярно, підливаючи теплу, відстояну воду в піддон до тих пір, поки не просочиться вологою весь земляний ком. Восени полив поступово зменшують, а наприкінці жовтня перестають поливати взагалі. Підживлюють спрекелію рідкими добривами для квітучих рослин один раз на тиждень з моменту утворення квітконосу до серпня включно.
Якщо ви не ставите перед собою цілі розводити спрекелію, то пересаджувати її можна раз на три роки. Можна, взагалі-то, і цибулину на зиму з горщика не виймати, поливаючи її зрідка і символічно. Але коли прийде час спрекелію пересадити, витягніть цибулину, обережно зріжте дочірні цибулинки і присипте місця зрізів порошком деревного вугілля. Горщик вибирайте на три сантиметри більший за діаметр цибулини, укладіть на дно горщика дренажну масу, під донце цибулини насипте шар піску в 1см і заглибте цибулину у грунт, залишивши шийку на поверхні. Грунт має складатися з дернової землі, піску, перегною і торфу в пропорції 2:1:1:1.
Розмножується спрекелія не тільки дітками, але і насінням, проте в цьому випадку цвітіння настане років через п'ять. Уражається спрекелія щитівки і павутинним кліщем, з якими борються шляхом обприскування рослини 15-типроцентной розчином актелліку.