Енотера (ослинник): вирощування в саду, види

Енотера (лат. Oenothera) – великий рід рослин родини Онагрових, представлений за різними джерелами 80-150 видами, серед яких трав'янисті рослини та напівчагарники найрізноманітнішого вигляду, поширені здебільшого в Європі й Америці. Інші назви енотери – ослинник, ослова трава, перелет, веслин, люлочник, дівенна, жовтець, коров’як, крокос, купино, коров’яче масло, миколайки, натягач, жовта фіалка, рапунцель, нічна свічка тощо. Наукова назва роду «енотера» складається з двох грецьких коренів, які перекладаються як «вино» та «дикий звір»: у стародавні часи вважалося, що хижака, який понюхав рослину, оброблену вином із ослинника, можна швидко приручити.

У культурі енотеру вирощують як декоративну та лікарську рослину.

Квітка енотера – опис

Енотери – однорічні, дворічні або багаторічні кореневищні рослини, що сягають у висоту від 30 до 120 см. Стебла в ослинника жорсткоопушені, прямі або сланкі. Розташоване в черговому порядку листя може бути простим, зубчастим, суцільнокраїм, перисто-розсіченим або лопатевим. Білі, жовті, рожеві, пурпурові, блакитні або червоні квітки діаметром 7-8 см, як правило, дуже запашні, розташовані в пазухах листків поодиноко, пучком або утворюють довге гроно.

Розпускається кожна квітка з заходом сонця і тільки на одну добу, після чого в'яне. У дощову або похмуру погоду квітки залишаються розкритими цілий день, а в сонячну закриваються до полудня, але до обіду їх устигають запилити бджоли, мухи та інші комахи. Цвітіння енотери триває з червня по вересень.

Плід ослинника – коробочка, в якій зріє до 3000 насінин.

Вирощування енотери в саду

Посадка енотери

Вирощувати енотеру краще на сонці, хоча вона стійко зносить і невелике затінення. До складу ґрунту квітка енотера особливих вимог не пред'являє, але заболочені й занадто вологі ділянки їй точно не підійдуть: ослинник набагато легше зносить посуху, ніж перезволоження. Оптимальним ґрунтом для енотери є світлий піщаний ґрунт із водневим показником 5,5-7,0 pH.

На фото: Вирощування енотери в саду

Ослинник дворічний можна вирощувати розсадним способом: посіяти насіння в ящики в кінці лютого або на початку березня, дочекатися сходів, а коли розсада енотери зміцніє, пересадити її в ямки, розташовані одна від одної на відстані 50-60 см.

Якщо ви не хочете займатися вирощуванням розсади, зробіть посів відразу в квітник. Насіння енотери сіють у вологий ґрунт під зиму або в кінці квітня – на початку травня по 2-3 штуки на глибину 0,5-1 см, витримуючи схем у 30х30 см. Однак попередньо потрібно перекопати ділянку на середню глибину, з унесенням на кожен м² по дві склянки Нітрофоски і по 3 кг компосту або перегною.

Коли з'являться сходи, їх пікірують на крок 10 см. Залежно від того, який вид і сорт ви вирощуєте, можливо, вам доведеться провести ще кілька проріджувань, щоб у кожної рослини була достатня площа живлення. У перший сезон дворічні та багаторічні види енотери формують кореневу систему й базальну розетку листя, а квітконоси та квітки формуються на наступний сезон.

Догляд за енотерою в саду

Полив молодої енотери здійснюють один раз на тиждень, поки вона не вкорениться, а зрілі рослини потребують поливу тільки під час затяжної посухи. Після поливання або дощу необхідно розпушувати ґрунт навколо кущів, одночасно видаляючи бур'ян.

Якщо ви не додавали добрива в ґрунт при посадці, доцільно навесні здійснити позакореневе підживлення енотери слабким розчином коров'яку. Якщо ж ґрунт удобрювати, то мінеральний комплекс у вигляді розчину вносять у ґрунт на ділянці під час цвітіння енотери.

На фото: Як цвіте енотера

Обов'язковою процедурою є видалення з кущів зів'ялих квіток: цей захід не тільки продовжить цвітіння, а й запобіжить розмноженню енотери самосівом. Коренева система деяких видів ослинника, розростаючись, дає парость, а щоб коріння рослини не розповзалось, потрібно вкопати в ґрунт навколо квітника на глибину 25 см обмежувачі зі старого шиферу або металу.

Ослинник вироджуються досить швидко, тому при перших ознаках зростання кущі слід викопати, розділити і пересадити в інше місце. Робити це бажано не рідше ніж один раз на 3-4 роки.

У кінці сезону відцвілу дворічну енотеру утилізують, а у багаторічної обрізають надземну частину. Укривати на зиму багаторічні види не потрібно, але якщо ви очікуєте сильних морозів при малій кількості снігу, прикрийте розетки торфом або компостом.

Види та сорти енотери

Вирощувані в садовій культурі види ослинника поділяються на дворічні та багаторічні. До дворічних належать такі:

Енотера Друммонда (Oenothera drummondii)

– напівчагарник заввишки від 30 до 80 см із потужним, сильнопогілкованим стеблом, супротивними темно-зеленими, цільними, загостреними до вершини подовжено-ланцетними листками та чотирипелюстковими запашними жовтими квітками діаметром до 7 см;

На фото: Енотера Друммонда (Oenothera drummondii)

Енотера різнобарвна (Oenothera versicolor)

– дворічник заввишки до 120 см із жовтогарячими квітками. Найчастіше в садах вирощується сорт цього виду під назвою Сансет Бульвар: у висоту кущ із цегляно-жовтогарячими квітками сягає 35-45, а в діаметрі – 15-25 см.

На фото: Енотера різнобарвна (Oenothera versicolor)

Енотера дворічна (Oenothera biennis)

або енотера вечірня, або енотера «нічна свічка» – рослина з прямостоячими стеблами заввишки до 120 см, укритими короткими волосинками. Ланцетоподібне, цільне, рідкозубчасте, практично цілокрає листя може сягати в довжину 20 см. Це енотера жовта: її правильні квітки до 5 см у діаметрі, зібрані в кінцеві суцвіття, забарвлені в лимонно-жовтий відтінок і відкриваються тільки ввечері або в похмуру погоду. Найвідоміший сорт виду: Вечірня зоря – рослина заввишки близько 1 м з ароматними золотистими квітками з червоним вилиском.

На фото: Енотера дворічна (Oenothera biennis)

Енотера красива (Oenothera speciosa)

– малорічник заввишки до 40 см із продовгуватим, рідкозубчастим по краю листям і рожевими чи білими запашними квітками чашоподібної форми діаметром до 5 см, зібраними в верхівкове малоквіткове колосовидне суцвіття.

На фото: Енотера красива (Oenothera speciosa)

Енотера червоночашечкова (Oenothera erythrosepala)

або енотера Ламарка – дворічна рослина невідомого походження, але цілком імовірно, що вона з'явилася в Старому Світі в результаті мутації. Це прямостоячий густопогілкований кущ заввишки до 1 м з гладкими світло-зеленими овально-ланцетними листками та жовтими квітками, що утворюють щільні грона. У культурі рослина з XIX століття.

На фото: Енотера червоночашечкова (Oenothera erythrosepala)

Із багаторічних видів енотери в садовій культурі вирощуються такі:

Енотера міссурійська (Oenothera missouriensis)

або енотера великоплідна, що походить із півдня центральної частини Північної Америки. Її підняті стебла сягають у висоту 30-40 см. Щільне листя може бути овальним або вузьколанцетним. Ароматні поодинокі золотисто-жовті квіти діаметром до 10 см практично лежать на землі. У культурі цей ефектний ослинник із 1811 року;

На фото: Енотера міссурійська (Oenothera missouriensis)

Енотера багаторічна (Oenothera perennis = Oenothera pumila)

родом зі сходу Північної Америки. Це низькоросла рослина до 25 см заввишки з вузьколанцетним листям завширшки до 1,5 см і жовтими квітками діаметром близько 1,5 см, зібраними в колос. У культурі вид із 1757 року.

На фото: Енотера багаторічна (Oenothera perennis = Oenothera pumila)

Енотера чотирикутна (Oenothera tetragona)

або енотера Фразера – вид зі сходу Північної Америки. Кущі заввишки до 70 см з овальним синьо-зеленим листям, що набуває восени червонуватого відтінку, прикрашають щитоподібні суцвіття з жовтих запашних квіток. Найвідомішими сортами є Зонненвенде (золотисто-жовті квіти), Фріверкері (квітки золотисто-жовті, стебла та бруньки червоні), Хоес Ліхт (квітки канарково-жовті).

На фото: Енотера чотирикутна (Oenothera tetragona)

Енотера чагарникова (Oenothera fruticosa)

родом зі східного узбережжя Північної Америки. Це напівчагарниковий вид заввишки до 120 см із темно-зеленим подовжено-овальним листям і запашними жовтими квітками до 5 см у діаметрі. У культурі ця рослина з 1737 року.

На фото: Енотера чагарникова (Oenothera fruticosa)

Властивості енотери – шкода та користь

Корисні властивості енотери

Енотера має багато корисних властивостей, зумовлених її хімічним складом. Вона містить сапоніни, каротиноїди, стероїди, флавоноїди, дубильні речовини, фенолкарбонові кислоти, полісахариди, антоціани, слиз, політерпеноїди, велику кількість вітаміну C, а також макро- і мікроелементи кальцій, магній, калій, натрій, цинк, марганець, селен і залізо. Коріння рослини містить смоли, стерини та відновлюючі цукри. Відвар кореня ослинника застосовують у народній медицині для лікування застудних захворювань і туберкульозу легень.

Найціннішим лікарським препаратом є олія енотери, вироблена з насіння рослини. До її складу входять поліненасичені жирні кислоти, амінокислоти та білки. Високий уміст в олії ослинника ліноленової кислоти знижує ризик утворення в судинах тромбів, благотворно діє на організм при цирозі печінки, екземі, ревматоїдному артриті та діабетичній нейропатії. Олію енотери додають у препарати при діатезі й сверблячому іхтіозі.

Препарати енотери використовують для лікування артритів, тромбозів, астми, пухлин і грибкових захворювань. Настій із листя ослинника застосовують як протисудомний засіб, а також при запаленні нирок і серцевій невралгії. Цей препарат є седативним і закріплючим засобом, а при зовнішньому використанні проявляється його антимікробна дія.

На фото: Енотери – гарна і корисна квітка

Настій енотери при діареї: дві чайні ложки подрібненої трави заливають склянкою окропу, настоюють 60 хвилин, проціджують і п'ють невеликими порціями впродовж дня.

Настоянка енотери при сильному зневодненні: одну частину подрібненої трави ослинника заливають чотирма частинами спирту, щільно закупорюють і настоюють у темному прохолодному місці три тижні, час від часу збовтуючи. Потім настоянку проціджують і приймають по 20-30 крапель тричі на день.

Енотера – протипокази

Протипоказане безконтрольне застосування енотери, від якого може з'явитися нудота, слабкість і головний біль. Не рекомендуються препарати ослинника шизофренікам і епілептикам. Не можна поєднувати їх з епілептогенними ліками та фенотіазинами.

• Елеутерокок: властивості, вирощування, види
• Ерантіс: вирощування з насіння в саду, види і сорти