Золототисячник (лат. Centaurium) – рід трав'янистих рослин родини Тирличевих, у який входить близько 20 видів. У дикій природі представники золототисячника зустрічаються в районах із помірним і субтропічним кліматом Австралії, Євразії, Південної і Північної Америки.

У нас цю рослину називають також сердушником і семисильником. Ці рослини містять лікарські речовини, що зумовлюють цілющі властивості золототисячника.

Трава золототисячник – опис

Рослини, що належать до роду Золототисячник, можуть бути як однорічними, так і багаторічними, з простими або розгалуженими стеблами, супротивно розташованим суцільнокраїм, сидячим або стеблоохопним листям. Рожеві, жовті або білі квіти золототисячника, що з'являються в червні або серпні, зібрані в двопроменеві щиткоподібні суцвіття. Плід золототисячника – двостулкова коробочка з одним або двома гніздами, в яких зріє численне насіння.

Як лікарська рослина золототисячник відомий травникам із XIII століття. Наразі препарати рослини під торговою назвою «золототисячника трава» включені в фармакологічні групи регуляторів апетиту, а також проносних і протиглисних засобів.

Вирощування золототисячника в саду

Посадка золототисячника в саду

Найчастіше в якості лікарської рослини вирощується золототисячник звичайний. Ця рослина воліє відкриті сонячні ділянки, хоча непогано зростає і в притінку дерев. Найбільше підходять для вирощування золототисячника суглинні та супіщані ґрунти з рівнем залягання ґрунтових вод на глибині не менше 2-3 метрів.

Насіння золототисячника, зібране в природі, змішують із піском у співвідношенні 1:5 і сіють навесні в перекопану, прикатану і зволожену землю на глибину 5-10 мм. Між рядами залишають відстань 45-60 см. Накрийте ділянку на кілька днів плівкою або агроволокном, щоб сходи з'явилися швидше. Щойно насіння почне проростати, покривний матеріал можна буде зняти. Трохи підрослі сходи проріджують.

Деякі садівники вважають за краще спочатку виростити на підвіконні розсаду золототисячника, а потім пересадити її на грядку. Сіють золототисячник на розсаду в кінці лютого або на початку березня, а в сад сіянці пересаджують у кінці травня, зберігаючи між кущами відстань 5-10 см.

Догляд за золототисячником

Доглядають за рослиною, як і за будь-якою садовою культурою: поливають у посушливу пору, прополюють, розпушують ґрунт у міжряддях, а за потреби захищають від захворювань або нападу шкідників. Зростає золототисячник дуже повільно, тому прополювати грядки доведеться часто, інакше бур'яни заглушать сходи. До кінця першого сезону золототисячник сформує маленьку розетку листя. Урожай лікарської сировини можна буде збирати тільки з другого сезону, тому бажано сіяти золототисячник два роки поспіль, але на різні грядки: в один рік ви знімаєте врожай із першої грядки, у другий рік – із другої, в третій рік – знову з першої і так далі.

Шкідники і хвороби золототисячника

Ні хвороби, ні шкідники рослину золототисячник не уражають, але іноді буває, що на нього приходять шкідники з сусідніх рослин. А в аномально дощове літо золототисячник може вразити гниль. З усіма цими неприємностями намагайтеся впоратися народними засобами, не вдаючись до інсектицидних, акарицидних, пестицидних або фунгіцидних препаратів, щоб рослина не накопичувала в собі отрутохімікати.

Збір і зберігання золототисячника

Лікарською сировиною є трава золототисячника, яку збирають на початку цвітіння, поки розетка прикореневого листя трохи пожовкла. Зрізають стебла рослини на висоті 10-15 см від поверхні землі, після чого сировину підвішують пучками на сушку під дахом горища або іншого тінистого, прохолодного та добре провітрюваного приміщення. Не сушіть траву на сонці, оскільки під прямими променями вона швидко вигорає і втрачає не лише товарний вигляд, а й частину лікувальних властивостей.

Пов'язуючи пучки для сушки, не робіть їх об'ємними, інакше сировина буде довго сохнути. Зберігають суху траву золототисячника в темному прохолодному місці в паперових пакетах, картонних коробках або тканинних мішечках упродовж півтора-двох років.

Види і сорти золототисячника

Золототисячник звичайний (Centaurium erythraea)

Найбільш відомий у культурі золототисячник звичайний, або золототисячник малий, або золототисячник зонтичний, або центурія, або центаврія, або семисильник. Це рослина з прямостоячим чотиригранним стеблом заввишки від 10 до 50 см, розгалуженим у верхній частині. Прикореневе листя у неї короткочерешкове, ланцетоподібне, зібране в розетку, яка утворюється в перший рік життя рослини. Стеблові листки сидячі, ланцетні або довгасто-яйцеподібні, з поздовжніми жилками, навхрест супротивні. Яскраво-рожеві квітки зібрані в щиткоподібні суцвіття. У них п'ять чашолистків, трубчаста чашечка й віночок із майже плоским відгином. Цвіте рослина з червня по вересень, а з серпня починають дозрівати плоди золототисячника малого, що є коробочкою завдовжки до 1 см. Насіння в плодах дрібне, округле, коричневого кольору.

Золототисячник гарний (Centaurium pulchellum)

Набагато рідше можна зустріти в природі золототисячник гарний – однорічник заввишки до 15 см, що не формує прикореневу розетку, як інші представники роду. Стеблові листки у цієї рослини розташовані супротивно. Рожеві п’ятичленні квітки завдовжки до 8 мм розкриваються тільки в ясну погоду й цвітуть із липня по вересень. Плід рослини – коробочка завдовжки до 19 мм із дуже дрібним темно-коричневим насінням. Золототисячник гарний унесений до Червоної книги Латвії та деяких областей України та Росії. У якості лікарської сировини використовуються наземні частини рослини – квітки, стебла та листя.

Властивості золототисячника – шкода та користь

Лікувальні властивості золототисячника

Сировина золототисячника мiстить алкалоїди, ефірні олії, флавоноїди, фітостерини, вітамін C, калій, кальцій, магній, цинк, мідь, хром, селен, марганець, залізо, смоли, слизи, аскорбінову кислоту й органічні кислоти. Хімічний склад сировини зумовлює її противірусну, протиракову, тонізуючу, спазмолітичну, антиаритмічну, гепатопротекторну та проносну дію.

Застосування золототисячника показане при ламкості стінок судин, важкозагоюваних ранах, хронічному гаймориті, запальних захворюваннях, а також для відновлення матки після пологів, при хворобливих місячних, маткових кровотечах і токсикозах першої половини вагітності.

Як засіб для поліпшення травлення і позбавлення від печії, метеоризму та при інших проблемах травних органів застосовують настій трави деревію: 10 г сухої сировини заливають склянкою окропу, настоюють, проціджують і приймають всередину по столовій ложці тричі на день до їди.

Для позбавлення від глистів потрібно приготувати відвар: 1 г трави золототисячника і 1 г полину змішати, залити повною склянкою окропу й прогріти на водяній лазні, потім остудити, процідити та вживати вранці натщесерце. Курс лікування не менше тижня.

Від печії, слабкого травлення, закрепів і цукрового діабету допомагає спиртова настоянка золототисячника: 1 столову ложку стовченої на порошок сухої трави рослини заливають 30 мл медичного спирту, закорковують і тримають 10 днів у прохолодному темному місці, потім проціджують і приймають по 20-30 крапель за півгодини до їди, змішавши з водою.

Золототисячник – протипокази

Протипокази золототисячника стосуються переважно тих, у кого проблеми з його зносністю. Також не рекомендовані препарати рослини тим, хто страждає діареєю, гастритом із сильно підвищеною кислотністю, виразкою шлунку та дванадцятипалої кишки. Тривале застосування препаратів і передозування можуть викликати розлад травлення й отруєння. З обережністю слід приймати золототисячник при схильності до ожиріння, оскільки ця трава збуджує апетит.

• Злинка (пушняк): вирощування в саду, види і сорти
• Золотушник: властивості, вирощування, види