Спараксис (лат. Sparaxis) – рід трав'янистих бульбоцибулинних багаторічників родини Ірисові, які ростуть у природі на півдні Африки, у Капській області. Один вид – спараксис триколірний – інтродукований у Каліфорнії.

Розрізняють 6 різновидів спараксиса, які одними фахівцями розглядаються як варіанти одного виду, а іншими – як кілька різних видів. Що стосується сортів рослини, то їх налічують близько 20. Назва роду має грецький корінь і в цьому випадку означає «розщеплення кінців приквітків».

Квітка спараксис – опис

Спараксис у відкритому ґрунті може сягати у висоту від 15 до 60 см. Листя у рослини гладке, ременеподібне, ланцетне, голе. Квітки зірчасті, до 5 см у діаметрі, яскраві. Приквітки, як випливає з назви, розщеплені на кінцях, стовпчик маточки виступає за лійковидну коротку трубку оцвітини. Рильця слабо закручені, цільні.

Посадка спараксиса у відкритий ґрунт

Коли саджати спараксис у ґрунт

Посадка спараксиса та догляд за ним не відрізняються складністю. Найкраще квітка росте в південних районах із теплою весною, спекотним літом, пізньою осінню й нехолодною зимою. Якщо ви живете в середній смузі, вам доведеться викопувати бульби рослини на зиму, а навесні знову висаджувати їх у ґрунт.

Садять бульби спараксиса в регіонах із холодними зимами на початку або в середині травня, коли прогріється ґрунт, а в південній місцевості, де температура повітря не опускається нижче 1 ºC, посадку здійснюють під зиму, у кінці жовтня.

Як посадити спараксис

Ділянку для спараксиса організовують на відкритих, сонячних, але захищених від вітру місцях. У затінку спараксис і розвивається, і цвіте погано. Оптимальний ґрунт для цієї рослини – багатий суглинок, але підійде й інший ґрунт, якщо він добре дренований.

Цибулини спараксиса залежно від їхнього розміру висаджують на глибину 5-8 см, а відстані між ними дотримуються 8-10 см при міжряддях такої ж ширини. Після посадки ділянку поливають. Якщо ви посадите спараксис у травні, цвітіння дочекаєтеся тільки до серпня, зате воно триватиме до самих заморозків.

Догляд за спараксисом у саду

Як доглядати за спараксисом

Вирощування спараксиса і догляд за ним у місцевості з холодним кліматом здійснюють за тими самими правилами, що і вирощування гладіолусів. Рослині потрібні регулярні поливання, розпушування ґрунту й прополювання, обприскування його наземних органів у період посухи на світанку або після заходу сонця, щоб краплі води, потрапивши на листя чи квітки, не стали причиною опіку. Рекомендується видаляти з кущиків зів'ялі квіти й листя, стимулюючи рослини до утворення нових бутонів і пагонів.

Полив і підживлення спараксиса

Поливають спараксис на самому початку росту досить часто, щоразу після зволоження ґрунту розпушуючи на ділянці ґрунт і видаляючи бур'ян. У посушливий час рослини зволожують рясно, 2-3 рази на тиждень. Вода для поливань використовується відстояна, підігріта на сонці. Найкращий час для зволоження ґрунту, як і для обприскування рослини – ранній ранок і вечір після заходу сонця. Хронічне перезволоження спараксиса веде до застою води в коренях і може спровокувати грибкові захворювання.

У період бутонізації спараксис підживлюють розчином 20 г комплексного мінерального добрива для квітучих рослин у 10 л води. Усього за сезон здійснюють 3-4 підживлення, а з закінченням цвітіння внесення добрив припиняють. І не забувайте в спеку обприскувати спараксис відстояною теплою водою: якщо листя на рослині поріділо, бутони утворюються дрібні або не утворюються зовсім, це означає, що спараксис страждає від сухого повітря.

Розмноження спараксиса

Розмножується спараксис як насіннєвим способом, так і вегетативним, а саме відділенням діток.

Вегетативний спосіб розмноження простий і легкий у виконанні: перед посадкою в ґрунт від материнської цибулини відокремлюють діток і, обробивши місця розлому товченим вугіллям, розсаджують дочірні цибулинки в підготовлені ямки. Не варто відокремлювати діток перед зимовим зберіганням, оскільки за півроку вони можуть усохнути.

Вирощування спараксиса з насіння менш популярний спосіб, оскільки він трудомісткий і вимагає набагато більше часу. Сіють насіння спараксиса в ящик завглибшки приблизно 10 см, наповнений вологим живильним субстратом. Посіви поміщають у тепле місце з високою вологістю повітря. Сходи, що з'явилися через 3-4 тижні, проріджують, щоб відстань між ними була не менше 2 см. Коли сіянці сягнуть у висоту 7-8 см, їх висаджують у добре прогрітий ґрунт. Зацвіте спараксис із насіння тільки через три роки.

Спараксис узимку

Догляд за спараксисом після цвітіння залежить від того, в якій культурі ви його вирощуєте – в однорічній або багаторічній. В умовах середньої смуги й більш прохолодних регіонів бульбоцибулини рослини після пожовтіння листя викопують, очищають від землі й підсушують разом із наземною частиною в сухому, добре провітрюваному приміщенні. Коли листя повністю зав’яне, його відділяють, а бульбоцибулини поміщають на зберігання при температурі 5-9 ºC. Узимку потрібно періодично оглядати посадковий матеріал, щоб вчасно видаляти засохлі або гниючі екземпляри. Ближче до моменту висадки в ґрунт умови зберігання бульбоцибулин змінюють: температуру підвищують до 25-27 ºC. Перед посадкою від материнських цибулин відокремлюють діток. Так бульбоцибулини спараксиса можна зберігати 2-3 роки.

Якщо ви живете на півдні, де мінусової температури взимку не буває, доцільно вирощувати спараксис у багаторічній культурі, не викопуючи його бульби з землі на зиму. Про всяк випадок можна закидати квітник ялиновими лапами і забути про спараксис до весни.

Шкідники і хвороби спараксиса

При правильному догляді спараксис стійкий і до шкідників, і до хвороб, але якщо ви допускаєте хронічне перезволоження ґрунту, бульбоцибулини спараксиса може вразити гниль, і це зазвичай призводить до його загибелі.

Якщо листя у рослини стало тьмяним і світлим, цілком можливо, що спараксису не вистачає заліза. Хлороз можна усунути внесенням у ґрунт препаратів, що містять цей елемент у хелатній формі.

Головними ворогами спараксиса є холод і нестача сонячного світла.

Види і сорти спараксиса

Як ми вже писали, іноді важко визначити, з чим ми маємо справу – з видом або різновидом рослини. Представляємо вам найвідоміші форми роду Спараксис, вирощувані в садовій культурі:

Спараксис триколірний (Sparaxis tricolor)

або спараксис триколор (Ixia tricolor) – рослина заввишки до 40 см із такої ж висоти квітконосами, на яких розкривається 5-7 витончених квіток одноколірного або двоколірного забарвлення і з характерним чорним кільцем біля основи пелюсток, що відокремлює їх від яскраво-жовтого центру. Листя у цього виду мечоподібне.

Спараксис витончений (Sparaxis elegans)

– карликова рослина заввишки до 15 см із помаранчевими або білими квітками. Популярністю користується «спараксис мікс» – сортосуміш рослин цього виду різного забарвлення.

Спараксис Білбіфера (Sparaxis bulbifera)

– велика невибаглива рослина заввишки до 60 см із прямостоячими, розгалуженими квітковими стрілками, на яких формуються ажурні суцвіття з білих, жовтих, жовто-білих або ніжно-кремових квіток діаметром до 6 см.

Спараксис грандіфлора (Sparaxis grandiflora)

– високорослий вид із ременеподібним листям і великими подовженими квітками фіолетового, білого або яскраво-жовтого забарвлення. За дивовижний аромат квіток цей вид називають запашним спараксисом.

Інтерес у садівників викликають такі сорти:

• спараксис Суперба – рослина заввишки 25-30 см із колосоподібним суцвіттям із 5-7 квіток діаметром близько 5 см білого, помаранчевого, жовтого або лілового кольору з жовтою або чорною серединою;
• спараксис Володар вогню – квітки у рослин цього сорту червоні з чорним центром;
• Елегантс – сорт виду грандіфлора з запашними квітками з темно-фіолетовими пелюстками, білими тичинками й чорним центром;
• Сонячний день – рослина з кремово-лимонними квітками з нечітким кантом біля основи пелюсток. Середина ніжно-жовта, теж із розмитими межами. Посередині нижньої частини пелюсток – смуги неяскравого багряного відтінку;
• Місячний колір – дивовижної краси рослина з бузково-білими пелюстками, прикрашеними червоними, малиновими або темно-фіолетовими мазками. Серединка квіток жовта, тичинки темні.

• Соснова хвоя – 6 способів використання в саду, на городі та на кухні
• Спірея Вангутта: вирощування в саду, опис сортів