Спориш (гірчак звичайний): вирощування, властивості

Рослина спориш, або гірчак звичайний (лат. Polygonum aviculare) – трав'янистий однорічник, який є поліморфним видом роду Гірчак родини Гречкові. У народі його також називають гусячий шпориш, мурижок і пташина гречка. Назва «спориш» походить від слова «споро», що означає «швидко»: горець пташиний має властивість швидко (споро) відновлюватися після пошкодження пагонів. Спориш є кормом для птахів, а у деяких гірських народів із нього готують салати, супи й начинку для пирогів.

Спориш невибагливий і витривалий до витоптування, зростає на будь-яких ґрунтах: по берегах річок, у дворах, уздовж доріг, на пустирях, сухих пасовищах усіх материків і не зустрічається тільки в Антарктиді й Арктиці. Культивують спориш як лікарську, ґрунтопокривну й газонну рослину.

Спориш – опис

Трава спориш звичайний сягає у висоту 80 см. Корінь у неї стрижневий і малогіллястий, стебло з сильно вираженими вузлами, прямостояче, зазвичай лежаче від основи, але іноді розпростерте або висхідне. Листя у споришу сірувато-зелене, чергове, короткочерешкове, цілокрає, лінійно-ланцетне або еліптичне, завдовжки від 1,5 до 5 і завширшки від 0,5 до 1,5 см. У вузлах розташовані плівчасті дволопатеві розтруби завдовжки від 0,7 до 1,3 см. Дрібні квітки з блідо-зеленими, білими або рожевими по краях частками зібрані по 2-5 в пучки і розташовані в пазухах листків. Плід споришу звичайного – тригранний матовий горішок із насінням. Цвіте спориш із квітня до зими, а його плоди дозрівають у липні-вересні.

Вирощування споришу

Посадка споришу

Звичайний спориш росте як у притінку, так і на сонці, вважаючи за краще ґрунт, що добре утримує вологу. Насіння споришу сіють у землю на початку вересня або в середині грудня за універсальною технологією, розробленою для вирощування газонів. За місяць до посіву ділянку треба перекопати на глибину штиха лопати, вирівняти поверхню, дочекатися, поки зійдуть бур'яни, і знищити їх пестицидом суцільної дії. До посіву споришу беруться через два тижні після хімічної обробки. Приблизна норма витрати посівного матеріалу – 10-12 г на 1м. Придбати насіння звичайного споришу можна в садових павільйонах і спеціалізованих крамницях.

Догляд за споришем

Спориш легко пристосовується до будь-якого типу ґрунту. Догляд за ним напрочуд простий: рослина потребує регулярного, але не частого поливу, особливо зволоження необхідне споришу в затяжну посуху. Упродовж сезону спориш звичайний 1-2 рази підживлюють комплексним мінеральним добривом, а в кінці літа і на початку осені траву прочісують граблями. Ось і весь догляд за споришем.

Види і сорти споришу

У роду Гірчак багато видів, зокрема й ті, що мають лікувальні властивості.

Витка гречка берізковидна (Polygonum convolvulus)

однорічник заввишки до 1 м з довгасто-яйцеподібним або округлим черешковим листям, списоподібним або серцеподібним біля основи. Квітки зібрані в пазушні пучки. У народній медицині настій цієї рослини застосовують при гінекологічних хворобах, зокрема при маткових кровотечах, а також при паралічі, дитячій грижі, хворобах нирок. Соком виткої гречки берізковидної й маззю з її листя лікують опіки.

Гірчак альпійський (Polygonum alpinum)

– багаторічна рослина заввишки до 120 см із клиноподібними в основі ланцетними листками завдовжки від 5 до 13 і завширшки від 1 до 5 см та густими волотистими суцвіттями з білястих квіток. Усі частини рослини використовуються в народній медицині й ветеринарії: настій коренів має сечогінну і тонізуючу дію, товченими корінням лікують пухлини, відваром трави – гінгівіти та стоматити, туберкульоз, скрофульоз, кашель, білі й венеричні хвороби.

Гірчак живорідний (Polygonum viviparum)

– теж багаторічна рослина заввишки до 40 см із бульбоподібним кореневищем, простими стеблами, прикореневим довгочерешковим ланцетоподібним листям із клиноподібною основою і кінцевими колосоподібними суцвіттями з білих або рожевих квіток. Настій трави гірчака живорідного приймають при ентероколітах, колітах, різях у животі й проносах, відвар – при застуді, захворюваннях органів травлення і сечостатевої системи. Порошок із кореневищ рослини має кровоспинну дію, а настоєм листя лікують гастрит і виразку шлунку та дванадцятипалої кишки.

Гірчак зміїний (Polygonum bistorta)

або змійовик, або ракові шийки – багаторічна рослина з товстим, змієподібно зігнутим, рожевим на зламі кореневищем, схожим на ракові шийки, вузлуватим стеблом, довгочерешковим продовгуватим і серцеподібним біля основи листям та густими колосоподібними верхівковими суцвіттями з рожевих квіток. Препарати змійовика мають протизапальну, ранозагоювальну, заспокійливу, кровоспинну і сильну в'яжучу дію. Їх застосовують при виразковій хворобі, запаленні кишківника, шлункових, кишкових і маткових кровотечах, а рідкий екстракт й відвар із кореневищ – при гінгівітах і стоматитах.

Гірчак забайкальський (Polygonum divaricatum)

– розкидисто-гілляста багаторічна рослина заввишки до 120 см, яка утворює кулясті кущі. Листя у нього гостре, довгасто-лінійне, а квітки зібрані в розлогі багатоквіткові волоті. З коренів рослини отримують дубильні речовини. У народній медицині товченим коренем рослини лікують простудні пухлини, а відваром – пронос і хвороби кишківника.

Такі рослини, як гірчак щавелелистий, тихоокеанський, шорсткий, напіввухатий, земноводний і східний, теж є лікарськими, однак належать вони до інших родів родини Гречкові, зокрема до роду Персікарія.

Властивості споришу – шкода і користь

Лікувальні властивості споришу

Лікувальні властивості споришу звичайного широко застосовуються в народній медицині, і зумовлена така затребуваність багатим хімічним складом споришу. Трава рослини містить дубильні речовини, вітаміни C, K, E, провітамін A, слиз, віск, ефірну олію, кремнієві кислоти, смоли, гіркоти й флавоноїди авікулярин.

Препарати споришу мають сечогінну дію, перешкоджають утворенню каменів у нирках, виводять з організму надлишки іонів хлору й натрію, знижують інтенсивність кристалізації солей, артеріальний тиск, проникність судин і підвищують згортання крові. Вони мають відхаркувальну, протизапальну та протимікробну дію.

Трава рослини входить до складу зборів для роздрібнення каменів у сечовому й жовчному міхурах. Настій трави застосовують як тонізуючий і загальнозміцнюючий засіб у літньому віці, при нервовому виснаженні, для лікування захворювань дихальних шляхів і зняття набряків, після виснажливої хвороби й хірургічного втручання. Цей препарат призначають також при маткових, гемороїдальних і кишкових кровотечах: флавоноїд авікулярин, що міститься в настої, тонізує гладку мускулатуру матки та кишечника й, прискорюючи згортання крові, сприяє зупинці кровотечі.

Офіційна медицина рекомендує застосування трави споришу звичайного при гастроентеритах, діареї, підвищеній проникності стінок судин, незначних маткових кровотечах після аборту й у післяпологовий період, пошкодженнях слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та гемороїдальних кровотечах. У дерматології препарати споришу застосовують для лікування псоріазу, дерматоміозиту, екземи, вугрової висипки, фурункульозу й алергічних реакцій.

Трава спориш – протипокази

Протипоказані препарати споришу при тромбофлебіті й підвищеному згортанні крові, вагітності, а також при гострому запаленні сечового міхура або нирок.

• Спірея: опис вирощування в саду, види і сорти
• Статиця (кермек): вирощування з насіння в саду, види