Квітка ерантіс (лат. Eranthis) представляє рід багаторічних рослин родини Жовтецеві, що налічує сім видів. У перекладі з давньогрецької мови назва роду означає «весняна квітка». Представники цього роду ростуть в Азії і Південній Європі. Два види є китайськими ендеміками, один – ендемік сибірських гір, один – японського острова Хонсю.

Типовий вид роду було завезено з Європи в Північну Америку, і тепер його там можна зустріти навіть у дикій природі. У культурі ерантіс із 1570 року.

Квіти ерантіс – опис

Квітка ерантіс – трав'яниста рослина з потовщено-бульбоподібним коренем, одним-двома прикореневими пальчасто-роздільними листками, що з'являються під час цвітіння або після нього. Поодинокі квітки розташовуються на квітконосах завдовжки близько 25 см. Відкриті квітки тільки вдень, увечері й у похмуру погоду вони стуляються, захищаючи маточку і тичинки від вологи. Відразу під квіткою розташована волоть глибоко розсічених стеблових листків великого розміру. Триває цвітіння ерантісу 2-3 тижні. Плоди ерантісів – плоскі зрощені листівки з довгасто-яйцеподібним буро-оливковим насінням.

Посадка ерантіса в ґрунт

Вирощування ерантіса з насіння

Сіють насіння ерантісів восени, відразу після збору, або навесні, але для весняного посіву насіння впродовж двох зимових місяців піддають штучній стратифікації: розміщують його в посуді з вологим піском і тримають в овочевому ящику холодильника, час від часу зволожуючи пісок і струшуючи насіння. При підзимньому посіві насіння впродовж зимових місяців проходить у холодному ґрунті природну стратифікацію.

Сіяти ерантіс можна як на сонці, так і в притінку від чагарників і дерев, проте в низинах їх вирощувати небезпечно, оскільки вони можуть загинути під крижаною кіркою. Ґрунт ерантіси воліють легкий, зволожений, слабколужної реакції. Заглиблюють насіння на 5 см. Сходи з'являються навесні, але в перший рік рослина утворює тільки сім'ядольні листки, які швидко відмирають. Не варто панікувати: рослини не загинули, вони зосереджені на формуванні маленьких бульбочок, схожих на грудочки глини, які наступної весни дадуть справжній листок, а не пізніше кінця серпня їх слід викопати і пересадити на постійне місце, витримуючи дистанцію між рослинами в межах 6-8 см. На третю весну ерантіси зазвичай уже зацвітають. Якщо ви з якоїсь причини вирішили перенести посадку на весну, зберігайте бульби у вологому піску або торфі, щоб вони не висохли.

Ерантіс прекрасно розмножуються і без будь-чиєї допомоги – самосівом.

Як посадити ерантіси в саду

Бульбами ерантіс розмножують тільки через 2-3 роки, коли у рослини добре розвинеться кореневище. У проміжок часу між закінченням цвітіння і відмиранням листя кореневище з бульбами викопують, дочірні бульби відокремлюють, кореневище теж ділять на частини. Обробивши зрізи товченим вугіллям, і частини кореневища, і бульби негайно висаджують у ґрунт на постійне місце на глибину 5-6 см з інтервалом між ямками 10-11 см. В одну ямку можна помістити від 3 до 6 бульб. Ямки перед посадкою поливають, кидають у них по жмені суміші, що складається з компосту (перегною) і деревної золи широколистяних порід. Після посадки поверхню мульчують.

Догляд за ерантісом у саду

Як виростити ерантіс

Вологи ерантіс не потребує, оскільки навесні вона в надлишку, а влітку ерантіс вже перебуває в спокої. Якщо під час посадки ви вносили в ямки добрива, то підживлення рослині теж не знадобляться. Вам потрібно буде тільки злегка розпушувати між рослинами ґрунт і видаляти бур'яни навіть тоді, коли відімре наземна частина ерантісів.

Без пересадок ерантіс може рости 5-6 років, утворюючи красиві густі зарості, але після закінчення цього терміну його слід викопати, розділити й розсадити. Майте на увазі, що ерантіси отруйні, тому саджайте їх там, де вони будуть недоступні для дітей і домашніх тварин.

Шкідники і хвороби ерантіса

Через отруйність ерантіс не вражають ні шкідники, ні гризуни. Іноді в результаті підвищеної вологості коренева система рослини може захворіти на сіру цвіль. Уникнути цієї проблеми можна, усунувши надлишок вологи, оскільки коріння ерантіса не терпить підмочування.

Ерантіс після цвітіння

Після цвітіння наземні частини рослини поступово відмирають, і ерантіс вступає в період спокою. Зимує морозостійкий ерантіс без укриття.

Види і сорти ерантісів

У культурі вирощують декілька видів ерантіса, але не всі вони однаково популярні.

Ерантіс зимовий (Eranthis hyemalis)

він же ерантіс зимуючий походить із Південної Європи, де його можна зустріти під листопадними деревами в лісах і на гірських схилах. У рослин цього виду підземне кореневище з бульбами, прикореневе листя, безлисті квітконоси заввишки 15-20 см і жовті шестипелюсткові квітки, під якими розташовані розсічені ошатні приквітки. Зацвітає ерантіс зимовий у кінці зими, просто з-під снігу, причому квітки з'являються раніше за листя. Після цвітіння, тобто в кінці травня або на початку червня, наземна частина рослини відмирає. Вид вирізняється зимостійкістю. У культурі він із 1570 року. Найвідомішими сортами виду є:

• Ноель Ей Рес – ерантіс зимовий із махровими квітками;
• Орендж Глоу – данський сорт, виведений у ботанічному саду Копенгагена;
• Полін – садова варіація, отримана в Великій Британії.

Ерантіс сибірський (Eranthis sibirica)

у дикій природі росте в Східному і Західному Сибіру. Ця невелика бульбоносна рослина швидко відмирає після цвітіння. У неї невисокі прямі поодинокі стебла, один прикореневий пальчасто-роздільний листок і поодинокі білі квіти. Цвітіння починається в травні, а закінчується вегетація в червні.

Ерантіс кілікійський (Eranthis cilicica)

в природі росте в Малій Азії та Греції. До Європи цей вид було завезено в 1892 році. У висоту рослина сягає 10 см, але квітки у неї більші, ніж у ерантіса зимового. Листя в ерантіса кілікійського червонувато-фіолетове, дрібно й глибоко розсічене. Стеблові листки теж розсічені на вузькі лопаті. Зацвітає рослина на два тижні пізніше, ніж ерантіс зимовий, але не так активно. Вид помірно морозостійкий.

Ерантіс довгоніжковий (Eranthis longistipitata)

родом із Середньої Азії. Цей вид нагадує ерантіс зимовий, але поступається йому в розмірах: рослина сягає у висоту 25 см. Квітки жовті. Цвітіння починається в травні.

Ерантіс Тубергена (Eranthis tubergenii)

є гібридом між ерантісом кілікійським і зимовим. У нього більші бульби і приквітки, а квітки не утворюють пилку й не дають насіння, за рахунок чого цвітіння цього ерантіса триває довше. Популярністю користуються такі сорти виду:

• Гінея Голд – рослина заввишки 8-10 см зі стерильними темно-жовтими квітками діаметром 3-4 см, оточеними зеленувато-бронзовими приквітками. Сорт було отримано в Голландії в 1979 році;
• Глорі – у цього сорту великі жовті квіти й ніжно-зелене листя.

Ерантіс зірчастий (Eranthis stellata)

родом із Далекого Сходу. У висоту він сягає 20 см. Це трав'янистий багаторічник із трьома прикореневими листками, безлистим стеблом, увінчаним квіткою з білими пелюстками, сизувато-фіолетовими знизу. Зростає ерантіс зірчастий у глибокому затінку, зацвітає в квітні.

Ерантіс перистонадрізний (Eranthis pinnatifida)

– японський вид із жовтими нектарниками, білими квітками й синіми тичинками. Незважаючи на витривалість рослини, її краще вирощувати в оранжереї.

• Енотера (ослинник): вирощування в саду, види
• Еремурус: вирощування в саду, види і сорти