Квіти дзвіночки (лат. Campanula) належать до роду трав'янистих рослин родини Дзвоникові, яка налічує понад триста видів, що ростуть у місцях із помірним кліматом – на Кавказі, в Передній і Середній Азії, у Європі, у Сибіру, а також у Північній Америці. Воліють дзвіночки степи, луки, ліси, пустельні ділянки та скелі. Багато видів цих квітів ростуть в альпійських і субальпійських поясах гір.

Латинська назва так і перекладається – дзвіночок. У народі ці квіти називають сказитник, скучень, скучник, страхополох, збанята і курятина.

Квіти дзвіночки – опис

Найчастіше зустрічаються багаторічні дзвіночки, рідше – дворічні й однорічні. Листя у дзвіночків чергове, дзвіночки за формою квітки блакитного, білого й різних відтінків фіолетового кольору зібрані в гроноподібні або волотисті суцвіття. Іноді зустрічаються поодинокі квітки. Плід є коробочкою з 4-6 щілиноподібними отворами. Рослина дзвіночок може бути низькорослою, середньорослою й високорослою.

Вирощування дзвіночків із насіння

Посів дзвіночків

Насіння дзвіночків не вимагає попередньої підготовки перед посівом. Його можна сіяти просто в ґрунт у травні або під зиму в жовтні. Але якщо ви хочете, щоб вони зацвіли вже в цьому році, посійте їх у березні на розсаду. Оскільки насіння дуже дрібне, його розкладають по поверхні легкого, пухкого, водопроникного субстрату, попередньо добре зволоженого й складеного з перегнійної, дернової землі й грубозернистого піску в пропорції 3:6:1. Вносити у субстрат добрива не потрібно. Насіння злегка притискають до ґрунту, обприскують водою з розпилювача, після чого накривають посудину плівкою. Містять посіви при температурі 18-20 ºC. Сходи можуть з'явитися тижні за два-три.

Розсада дзвіночків

Тільки-но насіння почне проростати, перенесіть посудину в світле місце, захищене від прямих сонячних променів, зніміть плівку й доглядайте за сіянцями дзвіночків, як за будь-якою іншою квітковою розсадою: поливайте, коли підсохне верхній шар субстрату, розпушуйте навколо сіянців ґрунт, а коли їм виповниться три тижні й у них розвинеться перше листя, спікіруйте сіянці у велику посудину на відстані 10 см один від одного. Через два тижні після пікірування підживіть сіянці рідким комплексним добривом слабкої концентрації.

Посадка дзвіночків у відкритий ґрунт

Коли висаджувати дзвіночки в ґрунт

У відкритий ґрунт розсада дзвіночків висаджується в кінці травня або на початку червня. Більшість різновидів дзвіночків світлолюбні, тіньолюбних видів, вирощуваних у культурі, буквально одиниці, і їх можна впізнати по темно-зеленому забарвленню листя. Не любить дзвіночок протягів.

Що стосується ґрунту, то деякі види прекрасно ростуть на кам'янистому ґрунті, деякі на вапняному, проте значна частина видів віддає перевагу нейтральним або слабколужним добре дренованим суглинним ґрунтам. Посадка дзвіночків у ґрунт здійснюється після їх попередньої підготовки: під глибоке перекопування в важкі ґрунти вносять пісок і перегній, а в бідні – дернову землю й добрива. Не вносьте тільки свіжий гній і торф, оскільки це збільшує ризик ураження рослин грибковими хворобами.

Як садити дзвіночки в ґрунт

Садять дзвіночки на відкритих місцях, далеко від кущів і дерев, щоб їхнє коріння могло отримувати необхідну кількість вологи і живлення. Низькорослі дзвіночки висаджують на відстані 10-15 см один від одного, дзвіночки середньої висоти на дистанції 20-30 см, а високорослі – з інтервалом 40-50 см. Після посадки ґрунт навколо квітів притоптують і добре поливають.

Догляд за дзвіночками в саду

Як доглядати за дзвіночками

Вирощування дзвіночків нічим не відрізняється від вирощування будь-яких інших садових квітів – дзвіночки невибагливі. Поливають їх, тільки коли встановлюється затяжна спека й посуха. Після поливання зручно розпушувати навколо квітів ґрунт і видаляти бур'яни. Високорослі дзвіночки в міру необхідності підв'язують до опори. Підживлюють дзвіночки вперше навесні, по талому снігу, азотним добривом. Друге підживлення комплексним добривом здійснюють у першій половині літа, на початку бутонізації. Щоб продовжити цвітіння дзвіночків, своєчасно видаляйте зів'ялі квіти.

Розмноження дзвіночків

Розмножуються однорічні дзвіночки насінням, дворічні – насінням і весняними живцями. Багаторічні дзвіночки можна розмножувати кореневими живцями, частинами кореневища, поділом куща і вегетативним способом , оскільки при насінному розмноженні вони не завжди зберігають сортові ознаки. Махрові різновиди дзвіночків не зав'язують насіння, тому їх розмножують виключно вегетативними способами.

Багаторічні види дзвіночків із мичкуватою або стрижневою кореневою системою розглядаються як вегетативно нерухомі й розмножуються насінням. Ті види, у яких коротке кореневище, вважаються вегетативно малорухомими – їх розмножують поділом і живцюванням. Вегетативно рухливими вважаються види з довгими повзучими кореневищами, які розмножуються як насінням, поділом і живцюванням, так і відрізками кореневища й кореневими пагонами.

Насіннєвий розсадний спосіб розмноження ми вам описували, але можна посіяти насіння в середині жовтня просто в ґрунт, де воно впродовж зимових місяців пройдуть природну стратифікацію й навесні дружно зійдуть, а вам залишиться тільки розсадити сіянці. Можна сіяти насіння в ґрунт у травні, але тоді їх потрібно стратифікувати впродовж двох місяців в овочевому ящику холодильника, а оскільки однорічні дзвіночки прекрасно розмножуються самосівом, чи варто ускладнювати собі життя, займаючись стратифікацією насіння?

Живці дзвіночків заготовляють навесні, у березні-квітні їх нарізають із молодих стеблових або прикореневих пагонів, висаджують у легкий пухкий субстрат і поміщають під баню з плівки для створення високої вологості повітря. Найкраще використовувати для цієї мети теплицю й спеціальний прилад для розпилення туману. Відростання коренів у живців відбувається упродовж трьох-чотирьох тижнів.

Поділ куща проводять на третій-п'ятий рік життя рослини, але деякі види можна ділити вже на другий рік. На початку травня або в кінці літа великі кущі викопують і, обрізавши стебла, ділять гострим стерильним ножем на частини, у кожній з яких мають бути розвинені коріння й бруньки відновлення, після чого обробляють зрізи товченим вугіллям і негайно висаджують діленки на постійне місце.

При розмноженні частинами кореневища викопують повзучий корінь рослини, ділять його на частини так, щоб у кожному відрізку були бруньки відновлення, і висаджують у ґрунт таким чином, щоби бруньки виявилися на рівні поверхні ґрунту.

Кореневі пагони потрібно відокремити від материнської рослини й відразу відсадити на постійне місце.

Шкідники і хвороби дзвіночка

Квітучі дзвіночки виглядають дуже мило, але це не єдина перевага квітів. Вони настільки невибагливі, що посадка і догляд за дзвіночком дають насолоду й не вимагають витрат часу й зусиль. До хвороб і шкідників дзвіночки несприйнятливі й уражаються ними дуже рідко, проте при багаторічному вирощуванні квітів на одному місці в ґрунті накопичуються патогенні мікроорганізми – фузаріум, склеротинія або ботритис – які можуть призвести до загибелі рослини. Щоб цього не відбувалося, двічі за сезон, навесні та восени, обробляйте дзвіночки 0,2-відсотковим розчином Фундазолу.

У вологу погоду на дзвіночках може з'явитися слинява пінниця, яку виганяють настоєм часнику. Низькорослі дзвіночки можуть пошкоджувати слимаки, від яких рослини обприскують відваром гіркого перцю і розсипають під квітами гранули суперфосфату.

Багаторічні дзвіночки після цвітіння

Як і коли збирати насіння дзвіночків

Якщо ви хочете отримати насіння улюблених видів, то не чекайте, коли коробочки розкриються, зріжте залишені на насіння суцвіття заздалегідь, тільки-но коробочки набудуть бурого відтінку, і дозарте їх у провітрюваному сухому приміщенні.

Підготовка дзвіночків до зими

Посадка і догляд за багаторічними дзвіночками нічим не відрізняються від вирощування однорічних або дворічних видів, за винятком того, що їх необхідно підготувати до зими. У кінці вересня або на початку жовтня стебла всіх дзвіночків зрізують під корінь. На цьому догляд за однорічними квітами закінчено. Що стосується дворічних і багаторічних видів, багато з них зимують без укриття, але південні види потрібно засипати сухим листям або закривати ялиновим гіллям. Високорослі дзвіночки засипають шаром перегною або сухого торфу заввишки 15-20 см. Аби багаторічні дзвіночки пережили зиму, цього буде достатньо.

Види і сорти дзвіночків

Однорічні види дзвіночків походять із південних районів, тому в місцевості з помірним або прохолодним кліматом їх вирощують нечасто. Найбільш відомі з них:

Дзвіночок однорічний

Низькоросла (до 10 см) рослина родом із Кавказу, Балкан, Середземномор'я і Малої Азії з яскраво-блакитним трубчастим віночком. Цвіте з травня до початку осені. Використовується для бордюрів і альпінаріїв;

Дзвіночок дихотомічний, або вильчатий із Західного Кавказу. У висоту він сягає 15-20 см, має численні світло-фіолетові квіти й широкояйцеподібне листя;

Дзвіночок кашмірський зростає в Гімалаях і на Памірі, сягаючи у висоту всього 6-8 см. Квітки у нього фіолетові, дрібні, до 1,5 см завдовжки, але їх багато й вони мають здатність довго цвісти;

Дзвіночок довгостовпчиковий – кавказький ендемік, що росте на щебенистому ґрунті й у тріщинах скель. У висоту ця рослина, що сильно гілкується, сягає півметра, цвіте в травні-липні волотистими суцвіттями, що складаються з 50-60 глечико-дзвонових фіолетових квіток діаметром до 4 см із роздутою основою й чашкою з відхиленими гострими зубцями;

Дзвіночок Дзеркало Венери родом із середземноморських гір, із Великої Британії та Голландії. У культурі цей вид відомий із кінця XVI століття. У висоту цей дзвіночок, або легузія, сягає від 15 до 30 см. Блюдцеподібні, сині з бузковим відтінком і білою серединою квітки діаметром до 2 см зібрані в волотисте суцвіття, квітуче з початку літа до вересня. У цього виду є сорти з білими квітками.

Дворічні дзвіночки

Представлені такими видами:

Дзвіночок бородатий – зростає в природі в субальпійському поясі Середземномор'я. Сягає у висоту від 4 до 30 см. Квітки у нього пониклі, бокальчато-дзвіночкові, блідо-блакитні, завдовжки до 3 см. Цвіте цей вид у червні-липні. У культурі з 1752 року;

Дзвіночок Хоффмана – з Балкан і Адріатики. Сильно гілкується, заввишки від 30 до 50 см із великою кількістю великих поникаючих квіток білого або кремового кольору, що розкриваються в червні-липні;

Дзвіночок тирсоподібний і дзвіночок колосистий – рослини з колосоподібними суцвіттями з лійчастих квіток світло-жовтого кольору у дзвіночка тирсоподібного і яскраво-фіолетових у дзвіночка колосистого;

Дзвіночок великоколосий зростає в природі на Балканах, у Європі й Малій Азії. У висоту рослина сягає від 70 до 120 см. Його квітки з трубчастими блідо-фіолетовими віночками, зібрані в кільця по 6-7 штук, розкриваються в червні-липні;

Дзвіночок середній у природі виростає в Південно-Західній Європі та в Азії. У культурі цей дворічник іноді вирощують як однорічну рослину. У нього прямостояче стебло заввишки від 50 до 100 см і бокальчато-дзвіночкові білі, блакитні або рожеві квітки, прості або махрові, завдовжки до 7 см, зібрані в пірамідальні суцвіття. У культурі вид із 1578;

Дзвіночок жорстковолосий родом з Європи й Сибіру. Це густоопушена рослина заввишки від 70 до 100 см із дрібними блакитними сидячими квітками, зібраними в майже головчасте вгорі і кільчасте донизу суцвіття.

Окрім описаних, відомі такі дворічні дзвіночки, як мезійський, сибірський, розхідний, розлогий, пірамідальний, лавроподібний, Форманека, лопатчастий, Сарторі й орфанідеа.

Усі інші види належать до багаторічних дзвіночків, які своєю чергою поділяються на низькорослі, середні й високорослі.

Низькорослі види багаторічних дзвіночків

Дзвіночок карпатський – найпоширеніший у культурі вид родом із Карпат і гір Середньої Європи. Це багаторічна рослина заввишки до 30 см з облистяними стеблами, прикореневою розеткою з яйцеподібним листям на довгих черешках і яйцеподібним короткочерешковим стебловим листям. Квітки у рослин цього виду поодинокі, лійкоподібно-дзвіночкові, блакитні, фіолетові або білі, до 5 см у діаметрі. Цвітуть вони з червня упродовж двох із гаком місяців. У культурі вид із 1770 року. Найвідоміші садові форми дзвіночка карпатського:

• Альба й Уайт Стар – сорти з білими квітками;
• Целестіна і Ізабель – небесно-блакитні дзвіночки;
• Чентон Джой, Ріверслея, Блаумейзе – сорти з синіми квітками;
• Карпатенкроне – форма з фіолетовими квітками;
• Кліп – мініатюрна рослина заввишки до 20 см із квітками до 5 см у діаметрі. Можна вирощувати як у відкритому ґрунті, так і в кімнатній культурі;

Дзвіночок гарганський – багаторічна рослина заввишки до 15 см із крихкими повзучими догори стеблами, округлими тризубчастим листям і синіми зірчастими квітками до 4 см у діаметрі. У культурі з 1832 року. Найкращими сортами виду вважаються:

• Майор – сорт із блідо-синіми квітками;
• W.H. Paine – квітки світло-лавандового відтінку з білим вічком;

Дзвіночок спіральнолистий, або ложечницелистий у природі росте в Карпатах і Альпах. Рослина мініатюрна, заввишки до 15 см. Стебла сланкі. Пониклі квітки синього, блакитного або білого забарвлення до 1 см у діаметрі зібрані в невеликі суцвіття. У культурі з 1783 року. Найвідоміші сорти:

• Альба – білий дзвіночок;
• Лодер – сорт із махровими квітками блакитного кольору;
• Міс Уїлмотт – сорт із синіми квітками;

Дзвіночок Шамісо – мініатюрна рослина з Далекого Сходу з поодинокими фіолетово-блакитними квітками діаметром до 3 і довжиною до 4 см із волохатим по краю віночком. Є білоквіткова форма.

Окрім описаних, відомі такі низькорослі види багаторічних дзвіночків, як березоволистий, волосистоплідний, дернистий, ломикамінь, Кемулярій, маргаритколистий, одноквітковий, Оше, Ортана, повійничковий, прикордонний, Радде, Райнера, війчастий, темний, темнуватий, тризубий і Уємура.

Багаторічні дзвіночки середньої висоти

Представлені такими видами:

Дзвіночок Такесіма в природі виростає в Кореї й на Іранському нагір'ї. Це багаторічна рослина, що сягає у висоту 60 см і утворює групи прикореневих розеток. Численні стебла цього виду сланкі, повзучі догори. Прості або махрові квітки блакитного, білого або рожевого забарвлення зацвітають на початку літа. Найкращі сорти:

• Бьютіфул Траст – сорт із великими білими квітками павукоподібної форми;
• Веддінг Белз – сорт із махровими білими дзвоновими квітками;

Дзвіночок Комарова

Кавказький ендемік дивовижної краси заввишки до 45 см із в’юнким стеблом і численними великими квітками яскравого світло-фіолетового відтінку завдовжки до 3 см із гострими відвернутими частками;

Дзвіночок точковий

Зростає на Далекому Сході й у Сибіру. Його тонке волокнисте стебло сягає у висоту 50 см. Численні волосисті листки в прикореневій зоні на червонуватих черешках, яйцеподібної форми, ланцетні або гострі. Великі пониклі опушені бокальчато-дзвонові квітки на довгих квітконіжках брудно-білого кольору вкриті й зовні, і зсередини пурпуровими цятками. Найкращі сорти:

• Рубра – сорт із яскравими квітками;
• Альба нана – сорт із білими квітками заввишки всього до 20 см;

Дзвіночок Сарастро

Гібридний вид дзвіночка точкового з дуже яскравими фіолетовими квітками до 7 см завдовжки. Висота куща сягає 60 см, діаметр – 45 см.

Окрім описаних, до середньорослих видів належать дзвіночки татрський, поліморфний, ромбоїдальний, моравський, льонолистий, іспанський, чудовий, карника, Мархесетті, круглолистий, продірявлений, пагорбковий, Турчанінова, сарматський, часничницелистий, Гроссека, блідо-вохряний і гібриди Кент Бель і Пінк Октупус.

До високорослих видів дзвіночків належать

Дзвіночок широколистий, який у природі росте на Кавказі, у Південній і Середній Європі, у Сибіру, Малій Азії, в європейській частині Росії та в Україні в широколистяних, темнохвойних і змішаних лісах та по берегах річок. У нього пряме голе стебло заввишки понад 1 м, голе двояко-пилчасте листя завдовжки до 12 і завширшки до 6 см та великі пазушні квітки, що утворюють рідкісноквіткове вузьке колосовидне гроно. Лійкоподібні квіти до 6 см завдовжки синього, білого або блакитного кольору з трохи загнутими лопатями цвітуть у червні-серпні. У культурі цей вид із 1576 року. Найбільш відомі сорти:

• Альба – з білими квітками;
• Брантвуд – сорт із фіолетовими квітками;
• Макранта – сорт із темно-фіолетовими великими квітками;

Дзвіночок персиколистий зростає на Кавказі, в Західному Сибіру, європейській частині Росії, в Україні й Західній Європі. Ця рослина заввишки від 50 до 100 см із прямостоячими облистяними стеблами, гладким і зубчастим по краях листям, схожими на листя персика, і широкодзвінчастими великими квітками завдовжки до 5 см білого, синього або бузково-блакитного відтінку, зібраними по кілька штук у волоть. У цього виду є корончаті й махрові форми. Цвітіння починається у другій половині червня й триває понад місяць. У культурі дзвіночок персиколистий з 1554 року. Найвідоміші сорти виду:

• Берніс – сорт із блакитними махровими квітками;
• Тетам Б'юті – сорт із ясно-блакитними квітками великого розміру;
• Ексмаус – сорт із пилясто -синіми махровими квітками;
• Сноудріфт – рослина з білими дзвіночками;
• сортосуміш Нью Джайнт Хайбрідз – рослини заввишки до 75 см із великими квітками білого й усіх відтінків синього кольору;

Дзвіночок молочноквітковий

У природі виростає в Малій Азії та на Кавказі. Ця рослина заввишки від 50 до 150 см зі стрижневим коренем, що дає йому змогу добре рости у важкому суглинистому ґрунті. Дзвонові квітки молочно-білого кольору до 4 см у діаметрі зібрані в гроноподібні суцвіття. Розкриваються вони в червні й цвітуть до кінця літа. У культурі вид із 1814 року. Основні сорти цього виду:

• Церулея – сорт із квітками блакитного відтінку;
• Альба – рослина з білими квітками;
• Прічард Верайеті – рослина заввишки до 150 см із квітками лавандово-блакитного відтінку.

Окрім описаних, відомі такі високорослі види дзвіночків, як рапунцелеподібний, скупчений, болонський, шляхетно-великоквітковий і кропиволистий.

• Дерен: вирощування, розмноження, види і сорти
• Діасція: вирощування з насіння в саду, види і сорти