Рослина міскантус (лат. Miscanthus), або міскант, є близьким родичем цукрового очерету і належить до роду трав'янистих багаторічників родини Тонконогові (Злаки), поширеного в субтропічних і тропічних районах Азії, Австралії та Африки. Рід налічує близько 40 видів рослин.

У культурі трава міскантус є одним із найпопулярніших декоративних злаків. Міскантус у ландшафтному дизайні використовується для декорування водойм, газонів, а також для створення сухих флористичних композицій.

Квітка міскантус – опис

Квітка міскантус – багаторічник заввишки від 80 см до 2 м із повзучими кореневищами, які в пошуках живлення можуть досягати глибини 6 м, прямостоячими пагонами, лусковидним шкірястим листям завширшки від 5 до 18 мм і віялоподібними волотями завдовжки від 10 до 30 см, що складаються із колосків. Міскантус невибагливий, витривалий і екологічно безпечний, він викликає зацікавлення не лише своєю декоративністю, а й як паливо для електростанцій, оскільки під час його спалювання вивільняється велика кількість енергії при утворенні мінімальної кількості золи внаслідок низького вмісту вологи в сировині.

Посадка міскантусу

Коли саджати міскантус

Посадка міскантусу здійснюється навесні, коли прогріється ґрунт – із кінця березня до середини травня. Міскантуси теплолюбні, тому висаджувати їх потрібно на добре освітлюваних і прогрітих сонцем ділянках, захищених від холодного вітру. Але ще більше, ніж тепло, міскантуси люблять воду, саме тому вони полюбляють вологі, родючі прибережні ділянки. Якість ґрунту для міскантусу великого значення не має, але найгірше вони ростуть на пісках і важких глинах.

Як посадити міскантус

Якщо ви вирішили вирощувати на ділянці міскантус, купуйте дорослі саджанці: у цієї рослини вегетаційний період дуже довгий, оскільки теплолюбний міскантус рушає у ріст лише тоді, коли температура повітря досягне 25 ºC, тому молоденький саджанець просто не встигне прижитися й зміцніти до настання холодів. У дорослого саджанця запас міцності більший, і він при гарному укритті зможе безболісно пережити навіть холодну зиму. У посадкову яму, яка повинна бути трохи більшою за об'ємом, ніж коренева система саджанця, поміщають шар родючого ґрунту, потім опускають у неї саджанець і заповнюють порожнині землею, поступово її втрамбовуючи. Після посадки міскантус рясно поливають.

Догляд за міскантусом у саду

Як доглядати за міскантусом

Любителі рослини стверджують, що немає жахливішого видовища, ніж засихання міскантусу, тому не забувайте його поливати, особливо в спекотну суху пору. Найкраще влаштовувати поливання міскантусу зі шланга – що рясніше, то краще. Вирощування міскантусу передбачає також регулярні, але помірні підживлення, оскільки надлишок азоту, наприклад, призводить до вилягання рослини. У перший рік міскантус не підживлюють, а надалі добрива вносять двічі за сезон: у середині травня знадобиться рідке підживлення азотними добривами – наприклад, розчином сечовини. У першій половині літа ділянку поливають гуматами, а в другій вносять калійно-фосфорні добрива. Починаючи вирощувати міскантус, налаштовуйтесь на постійну боротьбу із бур'янами, принаймні в перші два роки життя рослини. Потім, коли вона зміцніє і виросте, бур'янам уже не пробитися крізь коріння міскантусу, що інтенсивно розповзається. Зате, завдяки корінню рослини, розпушувати ґрунт на ділянці вам не доведеться. До речі, розростання міскантусу по саду доведеться обмежувати, інакше у вас, крім цього мальовничого очерету, більше нічого не зможе вирости. Роблять це відразу ж після посадки: обмежувачем намічають межі, в яких має залишатися рослина. Можна як обмежувач використовувати шматки заліза або шиферу. Вкопувати їх потрібно по всьому периметру ділянки, без розривів і проміжків, на глибину не менше 20 см, а підніматися над поверхнею вони повинні не менше, ніж на 10 см, щоб коріння в пошуках живлення не змогло «перестрибнути» кордон.

До кінця літа деякі види міскантусу втрачають нижнє листя, і від цього знижується декоративність рослини. Щоб замаскувати поріділу нижню частину кущів, найкраще посадити на ділянці високу хосту – 50-60 см заввишки, яка спокійно зносить надлишок вологи, без якого не може обходитися міскантус.

Ось, мабуть, і все, що можна сказати про вирощування цього злаку. Посадка та догляд за міскантусом у відкритому ґрунті нетрудомісткі, а красу й ефектність цієї рослини важко переоцінити.

Розмноження міскантусу

Міскантус не любить зміни місць, проте з часом у центрі куща пагони відмирають, тому виникає необхідність у пересадці рослини, яку поєднують із поділом куща – одним із найнадійніших вегетативних способів розмноження міскантусу. Поділяють кущ навесні або раннім літом, процедуру проводять дуже дбайливо, оскільки міскантус після травм відновлюється довго і болісно.

Можливе також розмноження рослини насіннєвим способом. Насіння міскантусу перед посівом не вимагає попередньої обробки, проте генеративний спосіб зажадає від вас терпіння і займе багато часу, оскільки привабливості рослина, вирощена із насіння, набуває лише на третій-четвертий рік. Пророщують насіння в торф'яних горщиках, а з початком весни, після повного відтавання ґрунту, їх висаджують у відкритий ґрунт. Нагадуємо, що при насіннєвому розмноженні сортові ознаки міскантус не зберігає, тому переважна більшість садівників воліє розмножувати міскантус вегетативно.

Шкідники і хвороби міскантусу

Про хвороби та шкідників, здатних вразити міскантус, нічого не відомо. Це дуже здорова рослина.

Міскантус після цвітіння

Підготовка міскантусу до зими

Є види міскантусу, стійкі до холодів, а є такі, що потребують обов'язкового укриття на зиму. Ніжні сорти необхідно захищати не тільки від морозів, а й від раптових перепадів температур. Якщо похолодання настає поступово, то рослина встигає адаптуватися до змін у природі, але якщо морози вдарили несподівано, вона може загинути. Щоб цього не сталося, накрийте міскантус куренем із плівки, щоб із боків під неї могло надходити повітря, а згори на плівку, так само куренем, встановіть два дерев'яні щити – ця конструкція захистить міскантус від раптового похолодання. Але не забудьте перед спорудженням укриття замульчувати ділянку і захистити коріння від промерзання товстим шаром будь-якого пухкого ґрунту.

Види і сорти міскантусу

Міскантус гігантський (Miscanthus giganteus)

найпевніше, є складним гібридом, давно знайомим садівникам, але про походження якого доводиться тільки здогадуватися. Його прямостоячі стебла досягають у висоту 3 м, плакуче темно-зелене з білою смугою по середній жилці листя завширшки до 25 см відходить від стебла навсібіч і робить рослину схожою на великий водограй. Цвіте цей вид пізнього літа рожевуватими волотями, які з часом стають сріблястими, а в районах із холодним літом міскантус гігантський може взагалі не зацвісти. Найчастіше цей вид використовується як акцент на задньому плані. Він вимагає маскування нижньої частини стебел через відмираюче у другій половині літа листя.

Міскантус китайський (Miscanthus sinensis)

у природі росте в Китаї, Кореї, Японії та Росії. Це багаторічний злак із пухким кущем, коротким кореневищем і прямостоячими стеблами заввишки до 3 м. Листя в нього лінійне, жорстке й шорстке, завширшки до 1,5 см, з грубим ребром по серединній жилці. Цвіте одноквітковими колосками завдовжки до 7 мм, зібраними в пухкі волоті. У культурі вид із 1875 року, зимостійкість у нього відносна, тому сухе укриття і мульчування на зиму обов'язкові. Міскантус китайський – найпопулярніший у культурі вид, на сьогодні відомо більше ста його сортів, які відрізняються забарвленням і формою суцвіть, розмірами й обрисами куща. Серед них є як теплолюбні рослини, так і ті, які благополучно вирощують у середній смузі. Наприклад:

• Блондо – висота куща до 2 м, холодостійкий – зимує без укриття;
• Варієгатус – пухкий кущ заввишки не більше півтора метрів із білими поздовжніми смугами на листі;
• міскантус Зебрінус, іноді його називають міскантус Зебріна – ряболиста рослина з поперечними жовтими смугами по зеленому листю;
• Фернер Остін – заввишки до півтора метрів, на вузьких витончених зелених листках біла смуга по середній жилці, восени змінює колір на червонувато-рудий. Віялоподібні яскраво-червоні волоті з білими верхівками, які розцвітають у серпні, поступово стають сріблясто-бронзовими;
• Ранкове Світло – витончена невисока рослина з вузьким листям із білою облямівкою. На жаль, зацвітає цей сорт пізно і не щороку;
• Стріктус – міскантус заввишки до 270 см із яскравим строкатим листям завширшки до 1,5 см, за яким чергуються поперечні яскраво-білі та зелені смуги, і червонуватими одноквітковими колосками в пухких волотях.

Міскантус цукроквітний, або цукроквітковий (Miscanthus sacchariflonis)

росте в Росії на вологих ділянках від Амурської області до півдня Приморського краю, а також у Кореї, Китаї та Японії. Ця рослина заввишки до 2 м із голими стеблами, лінійним світло-зеленим пониклим листям завдовжки до 60 і завширшки до 1,5 см, квітне білими або сріблясто-рожевими волотями до 25 см завдовжки. Оскільки цей вид є теплолюбним, розвиток його починається пізньою весною, але весь теплий сезон міскантус цукроквітний зростає інтенсивно. Цвіте він із липня, декоративність зберігає до жовтня. Холодостійкий, зимує без укриття, але бажане мульчування ділянки на випадок відсутності снігу. Найпопулярнішою формою є Робустус – рослина, більша за основний вид.

• Мірабіліс: вирощування з насіння в саду, види і сорти
• Місячниця: вирощування в саду, види і сорти