Лілейник називають лілією для ледачих. А чеський письменник Карел Чапек, закоханий у садівництво, охрестив лілейники «квітами інтелігентного ледаря». Ймовірно, поет садівництва мав справу з природними видами лілейника – вони справді дуже невибагливі.

Але якщо ви хочете побачити в своєму саду щось цікавіше звичних нам рудих і жовтих лілійників, доведеться пізнати характер цієї рослини ближче!

• Чому лілейник раптом перестає пишно цвісти?
• Як підготуватися до пробудження сплячих лілійників навесні?
• Які сорти лілійників найароматніші?
• Які лілейники можна вирощувати у горщику?
• Чи правда, що білі лілейники – всього лише рекламний хід селекціонерів?

Читайте у нашій статті.

Лілійник (лат. Hemerocallis) – трав'янистий кореневищний багаторічник підродини Лілійникові родини Ксанторреєві. Батьківщина – Східна Азія. Лілійник знайомий людству з давнини, але вперше наука заговорила про нього в 1753 році, коли Карл Лінней дав йому ім'я «гемерокалліс», яке складається з двох грецьких слів: «hemera», що означає «день, доба», і «callos» – «краса». Російською рослина називається «красоднев», тобто краса, яка живе лише один день. Гарні не лише культурні види і сорти лілійнику, а й «дикуни», що ростуть у природі. Крім того, квіти лілійники настільки невибагливі, що квітникарі називають їх рослиною ледачого садівника, але це справедливо тільки для старих сортів. В останні роки лілійник, завдяки американським і австралійським селекціонерам, опинився на піку моди: нові сорти хоч і більш вимогливі за попередні, але настільки красиві, що зовсім не шкода ні витраченого на них часу, ні зусиль.

Квітка лілійник – опис

Придаткові корені лілійнику шнуркоподібні, зазвичай м'ясисті, товсті, і це допомагає рослинам вижити в посуху. Листя прикореневе, широколінійне, дворядне, дугоподібно вигнуте або пряме. Квітки лілійнику розділені на шість часток, великі, найчастіше воронкоподібні, помаранчевого, жовтого, червоно-коричневого або жовтого відтінків, зібрані по кілька штук у суцвіття. Одночасно цвіте до трьох квіток, а загальна тривалість цвітіння куща лілійнику – понад три тижні. Один або кілька квітконосів укриті листям, залежно від виду і сорту від 30 см до 1 м заввишки, іноді навіть вищі. Плід лілійнику – тригранна коробочка з насінням. У садівництві використовуються як природні види рослини, так і численні культурні сорти і форми.

Вирощування лілійників у саду

Як вирощувати лілійник

У природі, в місцях свого природного існування, лілійники ростуть серед чагарника на узліссях лісів, тому за логікою речей вирощувати його найкраще в притінку, і це буде правильно, якщо притінок розташований в Австралії, Африці чи на півдні Франції. У наших садах посадженим у притінку лілійникам може не вистачити відведеної їм для повноцінного цвітіння кількості світла і тепла, особливо якщо йдеться про гібридні сорти. Тільки яскраве сонячне світло зробить цвітіння лілійнику неповторним.

Ґрунт

Стосовно ґрунту для лілійнику, то рослина хоча й невибаглива і їй підійде будь-який садовий ґрунт, але якщо ви хочете отримати від лілійнику максимальну віддачу, краще привести ґрунт, куди ви занурте корінь лілійнику, у відповідність із його потребами: в глинистий ґрунт додайте пісок і компост, у піщаний – глину, дерново-підзолисті ґрунти збагатіть компостом. Ідеальний склад ґрунту – багатий суглинок із гарним дренажем. З позиції кислотності ґрунт має бути нейтральним або слабкокислим. Якщо створити гарний дренаж для ділянки проблема, зробіть для лілійників підняті гряди. А в іншому лілійники потребують уваги, але не завдають клопоту.

З якими квітами поєднуються лілійники

Лілійники в дизайні саду використовуються і як одиночні рослини, і як групові. Чудово вони виглядають на тлі дерев і чагарників (калина, гортензія волотиста, бамбук). З щільночагарникових сортів лілійнику виходять дуже гарні бордюри, а низькорослі, дрібноквіткові види і сорти дуже гарні біля кам'яних гірок, на березі водойми або річки. Використовуються лілійники і як прикраса зимових садів, а також довго стоять зрізані в букетах.

Оскільки до кінця літа багато лілійників втрачають свою декоративність, то продумайте заздалегідь, у композиції з якими рослинами їх садити, щоб не було видно пожовклого, відмираючого листя лілійнику. Дизайнери радять використовувати декоративні злаки, фізостегію, деревії різних відтінків або вербозілля точкове.

Посадка лілійнику

Коли саджати лілійник

Висаджують рослини з весни до осені – час посадки залежить від вашого клімату. Якщо у ваших краях зима настає рано і швидко, значить, посаджений восени лілійник може не встигнути вкоренитися до морозів і загине, адже в середньому рослині для вкорінення потрібен місяць. Але якщо ви виберете садові форми з раннім або середнім терміном цвітіння, то навіть у далеких від півдня широтах ваші лілійники можуть встигнути підготуватися до зимівлі в саду. Крім того, мульчування грядки з зимуючими лілійниками може захистити їх від холодів і морозів.

З цих міркувань і виходьте, вирішуючи, коли вам висаджувати квіти. Квітникарі вважають, що найкращий час посадки лілійнику в середній смузі – травень або серпень. Ділити і пересаджувати лілійники теж краще навесні або в серпні.

Як садити лілійник

Перед тим, як посадити лілійник, заздалегідь куплений посадковий матеріал потрібно за кілька годин до посадки в ґрунт замочити у воді або сильно розведеному мінеральному добриві, щоб коріння набрякло й ожило, і тоді ви відразу побачите, які з корінців слід акуратно видалити. Решту коріння підріжте до 20-30-сантиметрової довжини.

Вирийте окрему яму завглибшки до 30 см для кожного куща або його частинки, і не забувайте, що садите ви лілійник надовго, і коли з часом кущ розростеться до 50-70 см у діаметрі, йому не повинно бути тісно. У кожну ямку насипте гіркою суміш піску, торфу і перегною, додайте золу з суперфосфатом або калійно-фосфорне добриво, опустіть коріння в ямку, розподіліть їх по горбку, щоб під корінням не залишалося порожнин, засипте ямку ґрунтом, але не повністю. Далі, притримуючи рослину однією рукою, добре ущільніть навколо неї ґрунт, рясно полийте, наповнюючи водою ямку вщерть (якщо вода швидко всмокталася, значить, ви погано ущільнили ґрунт, тому підсипте зверху сухої землі і ущільніть її ще раз), і тільки тепер насипте ґрунт до країв ямки. Дуже важливо, щоб коренева шийка лілійнику перебувала на глибині не більше 2-3 см, інакше вірогідна затримка росту і зростає ризик загнивання рослини. Якщо ви все зробили правильно, то отриманої при посадці вологи рослині має вистачити для вкорінення.

Пересадка лілійників

Лілійники ростуть на одному місці до 15 років, але вік позначається на якості цвітіння. Як тільки ви помітили, що ваш уже немолодий розкішний лілійник став втрачати колишню красу, квітів на його квітконосі стало менше, а самі вони здрібніли, значить, настав час кущ розсадити. Обкопайте кущ по його зовнішньому кордону й обережно витягніть його разом із грудкою землі, намагаючись не пошкодити коріння. Помістіть коріння під сильний струмінь води, щоб змити землю, потім акуратно розділіть по окремих віялах. При певному умінні можна обійтися без ножа або секатора, але якщо все ж довелося десь коріння розрізати, обробіть поранене місце фунгіцидом. Садити і пересаджувати рослини найкраще в похмуру погоду, і якщо вам довелося її чекати, прикопайте частинки і кущі лілійнику в піску, щоб не стали відразу рости нові корені, і можете не згадувати про них два тижні. Перед посадкою вкоротіть коріння, видаливши гниле і мертве, підріжте листя до 15-20 см по формі перевернутої букви «V» і посадіть лілійник на те місце, яке ви йому відвели описаним вище способом.

Догляд за лілійником

Догляд за лілійниками в саду

Лілійники дають велику насолоду, але вимагають до себе зовсім небагато уваги. Наприклад, їх не потрібно часто поливати. Поливання необхідне лілійникам тільки за тривалої посухи, але тоді вже слід рясно лити воду під корінь, щоб глибоко наситити ґрунт водою, час поливу – вечір. Кількість підживлень залежить від якості ґрунту в саду, тому визначайте самі, скільки разів вам доведеться удобрювати ґрунт навколо лілійників, які краще недогодувати, ніж перестаратися з добривами, але обов'язковими є два підживлення. Перше підживлення комплексними мінеральними добривами проводиться навесні, коли починає відростати листя: гранули в сухому вигляді розсипають між кущами, потім їх «закладають» граблями, а землю добре поливають. Друге обов'язкове підживлення проводять у серпні, через місяць після піку цвітіння лілійників, у короткий період спокою, щоб забезпечити якість і кількість бутонів наступного року, які в цей період закладаються. Найкращим добривом вважається «Кеміра-плюс». І запам'ятайте: після внесення добрив добре полийте рослини.

Особливе значення має мульчування ґрунту. Робиться це для того, щоб над кореневими шийками не ущільнювалася земля. Центр куща мульчують великим річковим піском шаром до 3 см. Ґрунт між кущами мульчують торфом або компостом, якщо ґрунт бідний, якщо ж посадка розташована на багатих ґрунтах, то мульчувати краще хвоєю або деревною корою. Роблять це з метою захисту рослин від коливання температур, збереження вологи в ґрунті та перешкоджання появі бур'янів. Шар мульчі має бути 6-7 см. Якщо ви чомусь не хочете мульчувати ділянку з лілійниками, не забувайте розпушувати ґрунт після поливання, знищувати бур'яни і прибирати зів'ялі квіти.

Розмноження лілійнику

У серпні настає пора пересаджувати лілійники, одночасно розділяючи кущі. Це вегетативний спосіб розмноження лілійників, на якому ми вже докладно зупинялися. Крім розподілу куща розмноження лілійників відбувається насінням, але цей вид не зберігає сортових ознак, тому використовується тільки селекціонерами для виведення нових сортів. Є ще один спосіб розмноження лілійнику – без викопування основного куща, але підходить він тільки для сортів, що утворюють пухкі кущі. На 3-4 році росту лілійнику відокремлюють утворену ним дочірню розетку, у якої вже сформовані корені: гостру лопату ставлять вертикально на місце передбачуваного розрізу і різким натисканням ноги відокремлюють частину куща, потім відсічену від материнського куща частину підрізають знизу, виймають із землі і переносять для пересадки в інше місце. Зрізи і пошкоджені корені обробляють золою або товченим вугіллям. Робити це потрібно навесні, коли тільки починає рости листя, або восени після зрізання листя з лілійників.

Шкідники і хвороби лілійнику

Лілійники рідко хворіють і уражаються шкідниками, проте проблеми іноді виникають. Зі шкідників небезпечніші за інших для лілійників трипси, лілійні комарики, водяні полівки і слимаки. Трипси проникають у рослини з землі при температурі 10-12 ºС і починають свою руйнівну для рослин життєдіяльність: висмоктують сік із листя, стебел і пелюсток, від чого квітки деформуються ще в бутонах. Якщо ви виявили трипсів, викопайте рослину і знищте її разом із ними – спаліть. В якості профілактики обробляйте навесні і восени землю навколо лілійників інсектицидами і не залишайте рослинні залишки, в яких можуть бути шкідники, на грядках на зиму.

Лілійний комарик відкладає личинки в бутони рослин, і личинки, підростаючи, харчуються квітками та деформують їх. Але це не масове явище, тому досить просто видалити пошкоджені квітки.

Водяні полівки люблять ласувати не лише корінням лілійників. Лихо в тому, що раз на три-чотири роки буває пік підвищення чисельності гризунів, і тоді вони поїдають коріння молодих яблунь, цибулини лілій і тюльпанів, коріння лілійників. Позбутися їх не можна, але боротися потрібно звичайними способами боротьби з гризунами.

Слимаків доведеться збирати руками або скористатися препаратом «Гроза».

Що стосується захворювань, то хворіє лілійник найчастіше на фузаріоз, іржу і кореневу гниль. Коренева гниль проявляється навесні, коли відросле вже молоде листя раптом перестає рости, жовтіє і легко витягується з землі. Потрібно викопати рослину, вирізати всі ділянки, уражені гниллю, промити кореневище в рожевому розчині марганцівки, рани обробити фунгіцидом, просушити кореневище протягом двох діб і пересадити в інше місце. Не чекайте від нього цвітіння протягом двох років. На тій ділянці, де росла хвора рослина, не саджайте лілійники як мінімум рік.

Іржа проявляється у лілійників тільки якщо десь поряд росте патринія – не саджайте їх по сусідству, і не будете мати неприємності. Для профілактики ретельно обробіть лілійники фунгіцидами.

Фузаріоз – відома біда. Уражені рослини мають пригнічений вигляд, листя передчасно жовтіє і відмирає, коріння виглядає, як порохня. Це захворювання грибкове, його найкраще вилікувати на ранній стадії фунгіцидами. Якщо зараження увійшло в повну силу, рослину доведеться спалити, ґрунт, де вона росла, і сусідні рослини потрібно обприскати фундазолом. У якості профілактичних заходів стерилізуйте садові інструменти, додавайте в поливну воду Фітоспорін-М, розпушуйте верхній шар ґрунту після поливання.

Лілійники після цвітіння

Згідно з однією класифікацією, лілійники поділяються на листопадні, або сплячі, напіввічнозелені і вічнозелені. Сплячі (Dormant) лілійники відрізняються тим, що восени їх листя жухне, відмирає, рослина переходить в стан спокою до весни. Вічнозелені (Evergreen) у наших широтах мають всього дво-тритижневий період спокою. Напіввічнозелені (Semievergreen) займають проміжну позицію: в теплішому кліматі поводяться як вічнозелені, в прохолодному – як листопадні: листя жовтіє, але зростання повністю не припиняється. У лілійників листопадних, або сплячих, надземну частину на зиму краще зрізати, але не дуже низько, залишити 15-20 см над поверхнею. Вкривати їх не потрібно, оскільки сплячі лілійники належать до зимостійких рослин. Однак у східних і північних районах країни у разі безсніжної зими вічнозелені і напіввічнозелені лілійники можуть вимерзнути, особливо якщо морози будуть -20 ºС і нижче. Тому на зиму їх, як і щойно пересаджені кущі, краще все ж таки вкрити сухим листям, ялиновим гіллям, соломою або тирсою, але ранньою весною не забудьте укриття прибрати, оскільки лілійники прокидаються дуже рано.

Види і сорти лілійнику

Природні види лілійників

Усі природні види лілійників красиві, тому їх охоче використовують у квітникарстві, тим більше що вони зовсім прості у догляді і невибагливі до умов вирощування. Крім того, вони стійкі до хвороб і шкідників, прекрасно зносять посуху й перезволоження, врешті-решт, вони довговічні. Популярними видами є лілійник жовтий, лілійник рудий, лілійник Дюмортьє, лілійник лимонно-жовтий, лілійник Міддендорфа. Розповімо трохи про деякі:

• лілійник помаранчевий – листя жорстке, темно-зелене, до 3 см завширшки, різко вигнуте, квітконоси нагорі гіллясті, до метра у висоту, квітки асиметричні, до 12 см у діаметрі, в середині помаранчеві з червоно-бурим відтінком, цвіте в липні, не пахне. У культурі з 1890 р.;
• лілійник лимонно-жовтий зустрічається тільки в районах Центрального Китаю, формою квітки нагадує білу лілію, у нього нічний тип цвітіння. Утворює кущ 80-90 см у висоту, квітконоси високі, вгорі гіллясті, довжина квітки – до 14 см, ширина – 12 см, аромат приємний і дуже сильний. Цвіте до сорока днів у другій половині літа;
• лілійник Дюмортьє, або вовча саранка, росте в Північно-Східному Китаї, Японії, в Кореї і на Далекому Сході. Компактний кущ до 70см заввишки, листя яскраво-зелене шириною 2-2,5 см, квітконоси на рівні листя, 2-4 жовто-помаранчеві широко відкритих квітки 5 см в діаметрі утворюють щільне суцвіття. Улюбленець селекціонерів. У культурі з 1830 року.

Лілійник гібридний

Або лілійник садовий – загальна назва численних сортів гібридного походження, яких наразі вже більше 60000. Найбільший внесок у селекцію лілійнику зробили американські та австралійські квітникарі, котрі зуміли створити види, що розрізняються за формою квітки, за наявністю-відсутністю аромату, за термінами цвітіння, висотою і такою широкою колірною гамою, що важко сказати, якого кольору лілійнику в культурі немає. Лілійник гібридний – предмет об'ємної й структурно складної класифікації, в якій рослини поділяють за довжиною квітконосу, формою і величиною квітки, термінами цвітіння, забарвленням, типом вегетації і ще багатьма ознаками – ми не станемо заглиблюватись у викладення цієї наукової праці, створеної передусім для фахівців-науковців. Познайомимо вас із деякими цікавими видами та сортами лілійників, які допоможуть вам скласти враження про цю дивовижну і прекрасну квітку.

Лілійники групи дабл

Це, просто кажучи, махровий вид лілійників, що мають додаткові пелюстки оцвітини. Всі сорти неймовірно красиві. Наприклад:

• лілійник Дабл Кьюті – діаметр квітки 10 см, пелюстки кольору шартрезу, горло зелене, цвітіння середньо-раннє;
• лілійник Дабл Дрім – пелюстки абрикосового кольору з темно-оранжевим горлом 12 см у діаметрі, висота куща 60 см, листя прикореневе;
• лілійник Дабл Ред Ройал – квітки великі, темно-червоні, пелюстки нагадують королівський оксамит. Форма квітки незвичайна: зовнішні пелюстки великі, всередині них – ажурна розетка з пелюсток меншого розміру. Рослина дає до 30 квітконосів, на кожному по 10-20 квіток. Лілійник повторноквітучий.

Лілійники павукоподібні (спайдери)

Сорти з квітками, у яких сегменти набагато довші за ширину і нагадують формою павуків:

• лілійник Хелікс – величезний спайдер із горлом зеленого кольору, що поступово переходить у жовтий колір пелюсток, кінці яких темно-малинові – дуже красиво;
• Армз ту Хевен – гігант із жовто-зеленим горлом і лілово-червоними довгими пелюстками, цвіте рясно, висота 90 см, на квітконосі 16-20 квіток;
• Фрі Хілінг – дуже великий спайдер кремово-жовтого кольору і червоним горлом, тонкі пелюстки сильно витягнуті, на одному квітконосі до 45 бутонів.

Лілійники ароматні

Бувають усіх кольорів, форм і розмірів. Лілійники такі красиві, що могли б і зовсім не мати запаху, але виростити у себе в саду квітку, котра поєднує красу і чудовий аромат – мрія будь-якого квітникаря:

• Еппл Спрінг – ніжно-рожеві пелюстки з сильно гофрованою зеленувато-жовтою облямівкою по краю. Діаметр квітки – 15 см, на кожному квітконосі заввишки 65 см до 28 запашних квіток;
• Ode to Faith – глибокий жовтий колір із рожевим відливом по серединній смузі пелюстки, золотиста гофрована облямівка, зелене горло. Висота квітконосу – 84 см, діаметр квітки – 15 см, ніжний аромат;
• листопадний лілійник Стелла до Оро – ніжні, ароматні, гофровані темно-жовті квіти воронкоподібної форми 7 см у діаметрі рясно цвітуть ціле літо. Цей сорт – володар багатьох нагород американського товариства любителів лілійників, він прекрасний не тільки в саду, не тільки як бордюрна рослина, а й як кімнатна рослина.

Лілійники білі

Потрібно сказати, що серед сортів і форм лілійників багато таких, які умовно можна назвати білими. Ось деякі з них:

• Еппл Блоссом Вайт – лілійник білий з жовтою, сильно гофрованою облямівкою. Висота – 83 см, на квітконосах по 2 гілки з 25 квітками;
• Ruffled Parchment – гофрований білий лілійник із плавним переходом від вершково-білого до жовтого в районі горла, дуже запашний, діаметр квітки – 13 см, висота квітконоса – 5 см;
• Гренні Сміт – майже білі пелюстки із зеленою гофрованою каймою.

Справа в тому, що абсолютно білих лілійників не існує ні в природі, ні в культурі, тому селекціонери ввели в обіг вислів «near white», що означає «майже білий». Насправді ж пелюстки лілійників, званих білими, мають дуже світлі відтінки кремового, динного, рожевого, лавандового або жовтого кольорів.

Наразі науковці працюють у напрямку збільшення махровості і діаметра квітки, посилення гофрування пелюсток. Лілійник настільки перспективний матеріал для селекціонерів, що можна очікувати багато нових красивих сортів та форм у найближчому майбутньому.

• Лілії: вирощування, посадка, догляд, сорти
• Лілія: посадка восени, догляд узимку