Азіміна: посадка та догляд, вирощування в ґрунті

Азіміна, або пау-пау чи папая (лат. Asimina) – рід квіткових рослин родини Аннонових, що налічує 8 видів, поширених переважно в природі США. Азіміну називають також банановим деревом або американською папаєю (пау-пау), оскільки плоди всіх трьох рослин мають між собою деяку схожість. Заради цих їстівних плодів у садах вирощується вид азіміна трилопатева, або азіміна трилобіт (Asimina triloba), введена в культуру в 1736 році. Вирощують її в регіонах із теплим кліматом, наприклад, в Італії, Франції, Японії та Іспанії.

Зростає азіміна і в Україні, переважно в її південних районах. Азіміна в Росії зустрічається здебільшого в Краснодарському та Ставропольському краї, хоча відомі випадки її успішного плодоношення і в Оренбурзі. Окрім смакових якостей, що заслуговують на визнання, цікавість викликають також лікувальні властивості азіміни.

Азіміна – опис

Азіміна трилобіт – листопадне дерево заввишки від 5 до 8 м із гладкою сіро-коричневою корою і рівномірно облистяною широкопірамідальною кроною. Молоді пагони рослини вкриті опушенням. Довгасто-яйцеподібні світло-зелені шкірясті листки, що звужуються до короткого, товстого черешка і загострені до вершини, можуть сягати в довжину 22-25, а в ширину 7-12 см. Нижня сторона молодого листя рослини вкрита опушенням, а верхня – глянцева. Водночас із листям у їхніх пазухах, на пагонах минулого року в квітні або травні розкриваються привабливі дзвінчасті коричнево-пурпурові квіти. Плоди азіміни – соковиті циліндричні ягоди з закрученими кінцями – дозрівають до початку-середині осені. Вони зібрані в супліддя по 2-9 ягід, сягають у довжину 7-9, в ширину 4-5 см, а важити можуть від 60 до 200 г. Забарвлені в темний відтінок зеленого кольору плоди у міру дозрівання світлішають до блідо-жовтого відтінку, а потім стають бурими. Ягоди азіміни вкриті тонкою оболонкою, всередині якої ніжна світло-жовта, помаранчева або кремова м'якоть дуже солодкого смаку, що нагадує водночас манго та банан, і виділяє сунично-ананасовий аромат. Усередині м'якоті, розташувавшись у два ряди, зріє 10-12 сплюснених із боків темно-коричневих насінин, що сягають у довжину 2,5 см.

Вирощування азіміни у відкритому ґрунті

Посадка азіміни в ґрунт

Для дозрівання плодів азіміни потрібно щонайменше 160 днів без морозу. Перші два роки молоді дерева потрібно затінювати від сильного сонця, але з віком у рослин виникає потреба в яскравому освітленні, й вони прекрасно ростуть і плодоносять під прямими променями.

Склад ґрунту для азіміни великої ролі не грає, але бажано, щоб він був слабкокислим, пухким, волого- і повітропроникним. Звичайно, мириться азіміна й із важким ґрунтом, але в цьому разі при посадці бажано закласти в яму товстий шар дренажного матеріалу.

Найкраще приймаються і в подальшому розвиваються дворічні саджанці азіміни, які при посадці розташовують на відстані не менше 3 метрів один від одного, дотримуючись міжрядь завширшки 5 м. Посадкова яма має сягати 60-70 см у діаметрі і бути 50-60 см завглибшки. У ґрунтову суміш, якою ви будете заповнювати котлован, треба додати 5-10 кг перегною або компосту, трохи деревної золи, піску й усе ретельно перемішати. На дно котловану поміщають дренажний шар із битої цегли або гравію завтовшки 15-20 см і насипають на нього гірку ґрунтосуміші. Розмістивши саджанець по центру ями на пагорбі з поживного ґрунту, розправте його коріння і заповніть таким же ґрунтом простір, що залишився, злегка ущільніть поверхню навколо саджанця та рясно його полийте. Коли вода вбереться, прикореневе коло потрібно замульчувати перегноєм, торфом або корою.

Догляд за азіміною в саду

На початку весни, перш ніж почнеться сезон вегетації, проводять обрізування азіміни, під час якого видаляють зламані, підморожені, хворі або неправильно зростаючі пагони та надають кроні форму. Цвіте азіміна з квітня впродовж трьох тижнів.

У сезон активного росту азіміна потребує регулярного й рясного поливу, проте потрібно стежити, щоб він не виявився надмірним, інакше у рослини почне гнити коріння. Восени, коли настає період спокою, полив припиняють. Після поливання ґрунт у пристовбурному колі розпушують, одночасно очищаючи прикореневу ділянку від бур'янів. Воду для поливу використовують відстояну та нагріту на сонці.

На фото: Квітка азіміни

Азіміна у відкритому ґрунті вимагає підживлення тільки з другого року життя: на перший сезон їй вистачить тієї органіки, яка була внесена в ґрунт при посадці. У квітні, тобто на початку другого сезону, в ґрунт під азіміну вносять розчин мінерального комплексу з високим умістом фосфору й азоту. Якщо ви волієте удобрювати землю в саду органічними добривами, то найбільше азіміні підійдуть ставковий намул і гній.

Підвищити врожай азіміни можна штучним перезапилюванням між генетично різнорідними сортами рослини. Для цього на ділянці має рости не менше двох дерев, і тоді ви можете пензликом перенести пилок із квіток одного дерева на квітки іншого. Цей прийом дозволяє збільшити урожай плодів як мінімум удвічі. Оскільки активну роль у запиленні азіміни грають мухи, доцільно під час цвітіння підвішувати в саду на різній висоті шматочки гниючого м'яса.

Азіміна трилопатева холодостійка й витримує морози до -29 ˚C, тому вирощування азіміни у відкритому ґрунті не передбачає захисних заходів перед настанням зими. Квіткові бруньки рослини, що з'являються в середині весни, укриті щільною оболонкою, яка захищає їх від заморозків.

Розмноження азіміни

Розмножується азіміна генеративно – насінням – і вегетативно – частинами кореневища, прикореневою паростю та щепленням.

На фото: Плоди азіміни на дереві

Насіння азіміни перед посівом необхідно піддати стратифікації при температурі 0-4 ˚C впродовж 3-4 місяців, і тільки після цього висівають по 1-2 насінини на глибину 2-3 см у торф'яні горщики з розсадним ґрунтом: у сіянців дуже чутлива коренева система, тому бажано її зайвий раз пікіруванням або пересадкою не турбувати. Утримують посіви при температурі 18-22 ˚C.

Якщо ви вирішили сіяти азіміни просто в ґрунт, то робіть це під зиму, у жовтні, і в цьому разі попередньою стратифікацією займатися не потрібно: посівний матеріал загартується в ґрунті. Насіння, посіяне в горщики, може прорости вже за 7 тижнів, а підзимні садові посіви дадуть сходи тільки наступної весни. За перший рік сіянці виростають до 10-15 см. Плодоносити азіміна з насіння почне тільки через 5-6 років.

Шматок кореневища для розмноження азіміни можна відламати від підніжжя дерева. Його всаджують у ямку, присипають живильним субстратом, і через місяць із лишком уже можна очікувати появи перших пагонів. Точно так само можна відсадити прикореневу парость, якщо ваша азіміна її утворює.

На фото: Як цвіте азіміна

Щеплення азіміни здійснюють методом «у розщіп», використовуючи як прищепу здеревілі живці. Підвій розщепляють на глибину 1-1,5 см, а в щілину поміщують загострений зріз прищепи таким чином, щоб камбіальні шари обох частин збігалися. Місце щеплення обертають плівкою для захисту від вологи. Слід знати, що щеплення – єдиний спосіб, який зберігає сортові ознаки азіміни.

Шкідники та хвороби азіміни

Стійку до хвороб і шкідників азіміну в результаті надмірного поливу може вразити коренева гниль, від чого зростання і розвиток рослини сповільнюється, а листя стає коричневим. Тому дуже важливо, щоб зволоження азіміни було збалансованим. Вірусними та бактеріальними інфекціями, як і шкідливими комахами, азіміна уражається вкрай рідко.

Збір азіміни та зберігання

У кінці літа або на початку осені плоди азіміни перестають збільшуватися в розмірах і починають дозрівати. Дозрілі плоди виділяють сильний аромат, стають м'якими, а їхня зелена шкірка жовтіє. Якщо ви збираєтеся деякий час зберігати плоди азіміни, вам потрібно буде зняти їх за тиждень до дозрівання, поки вони не опали самі. Тривалого зберігання плоди азіміни не витримують: в овочевому ящику холодильника вони можуть зберігатися до трьох тижнів, а в кімнатних умовах – усього 3-4 дні, тому найчастіше їх заморожують або переробляють: варять із них варення і компоти. Транспортування плоди азіміни теж зносять погано, тому перевозити їх потрібно в недостиглому вигляді, намагаючись уберегти від механічних пошкоджень. Краще та довше плоди будуть зберігатися, якщо кожен загорнути в папір.

Види та сорти азіміни

У природі існує вісім видів азіміни, один із них є природним гібридом. Культурно вирощується тільки азіміна трилобіт, або трилопатева, але завдяки невтомній роботі селекціонерів сьогодні існує понад 70 культиварів цієї рослини. Найвідомішими з них є:

• Дейвіз – рослина з запашними плодами високої якості з жовтою солодкою м'якоттю;
• Мартін – сорт, що вирізняється холодостійкістю і високою якістю плодів;
• Оверліз – азіміна, плоди котрої за якістю нагадують сорт Дейвіз;
• Вікторія – сорт із плодами масою до 380 г із солодкою й запашною м'якоттю жовтого кольору.

Затребувані серед садівників і такі сорти азіміни трилобіт: Осінній сюрприз, Десертна, Стриклер, Санфлауер, Прима, Балда, Циммерман, Потомак, Тейлор та інші.

Властивості азіміни – шкода та користь

Корисні властивості азіміни

До складу плодів азіміни, які називають також мексиканськими бананами, входять вітаміни C і A, що мають антиоксидантну й змолоджуючу властивості, тому м'якоть плодів використовують не тільки в їжу, а і для приготування масок для шкіри обличчя. Окрім вітамінів, плоди містять мінеральні солі кальцію, магнію, заліза, фосфору та калію, амінокислоти, цукру, жири, пектин і клітковину. Має азіміна унікальну антимікробну та протипухлинну дію: ацетогенін, що міститься в плодах, сприяє запобіганню розвитку деяких видів ракових клітин і припиненню зростання вже сформованого онкоутворення. Екстракт азіміни зміцнює імунну систему, підвищуючи її захисну функцію, оберігаючи клітини організму від вільних радикалів і негативного впливу стресових ситуацій.

На фото: Стиглий плід азіміни – дуже корисний

Азіміна – протипокази

Протипоказом може стати індивідуальна незносність організму азіміни. Не рекомендується вживати плоди цієї рослини в їжу вагітним і годувальницям. Інших протипоказів поки не виявлено.

• Аґрус: хвороби і шкідники, чим обробити
• Айва: вирощування в саду, обрізка та щеплення