Ліщина: вирощування, посадка і догляд, обрізування і сорти

Рослина ліщина (лат. Corylus) належить до роду листопадних чагарників або дерев родини Березові. У роду близько 20 видів, що виростають у Євразії та Північній Америці й утворюють підлісок у хвойно-широколистяних лісах. Найпоширеніший у культурі вид ліщина звичайна, або лісовий горіх. Такі культурні види ліщини, як ліщину понтійську, велику та звичайну часто називають фундуком. Ліщина є однією з найдавніших культурних рослин Європи.

Упродовж багатьох століть ліщину вирощували в Туреччині, Іспанії, Італії, Франції, Німеччині й навіть у Великій Британії. У Росії плоди ліщини з'явилися в 1773 році в результаті обміну на шкіру й оксамит. Назва «ліщина» походить від «лѣска» й означає українською «лісовий горіх».

Ліщина – опис

Ліщина – дерево або чагарник

У висоту ліщина може сягати 7 м. У неї куляста або яйцеподібна крона з конусоподібною верхівкою. Листя у ліщини велике, широкоовальне або кругле, із зазублинами по краях. Квітки одностатеві й однодомні: чоловічі квітки розвиваються з осені й утворюють густі циліндричні сережки, розташовані на коротких гілочках. Навесні вони розпускаються ще до появи листя. Жіночі квітки утворюють брунькоподібні суцвіття й розташовуються по дві в пазухах приквітків. Зацвітає ліщина в кінці березня або на початку квітня і дає величезну кількість пилку, який є основним кормом бджіл після зимівлі. Квітуча ліщина прикрашена і квітками, і золотистими сережками. Плід ліщини – невеликий (приблизно 2 см у діаметрі) кулястий жовто-коричневий однонасінний горіх, оточений надрізаним трубчастим покривом (кожушком) і дерев'янистим насінником. Дозрівають горіхи в серпні.

Віддає перевагу горіх ліщина помірному й субтропічному клімату. Її плантації можна побачити на півдні Європи, на Кіпрі, в Туреччині, Грузії, Азербайджані, Білорусі, Україні та середній смузі Росії. На жаль, в аматорських садах ліщину поки можна зустріти не так часто, як інші плодові чагарники – черемху, обліпиху, шипшину, глід, актинідію й інші.

Посадка ліщини в саду

Коли садити ліщину

Посадка ліщини здійснюється й навесні, до початку сокоруху, і восени, за 2-3 тижні до початку стійких холодів, але осіння посадка краща за весняну. Де посадити ліщину? Знайдіть у себе в саду в міру освітлену, захищену від протягів ділянку, на якій ґрунтові води залягають не вище, ніж на півтора метра від поверхні, і краще, якщо це місце буде недалеко від західної чи південної стіни будівлі. Не саджайте ліщину в місцях, де навесні скупчуються талі води. Найближчі великі дерева мають розташовуватися на відстані 4-5 м від ліщини, оскільки оптимальна площа живлення ліщини від 16 до 25 м². Що стосується складу ґрунту, то ліщині не підходять бідні, важкі, суглинкові або заболочені ґрунти. Найкращий ґрунт для ліщини – багаті на гумус легкі й пухкі ґрунти з нейтральною або слабкокислою реакцією. Якщо ви збираєтеся висаджувати кілька саджанців, то перш ніж готувати ями, здійсніть глибоке перекопування ділянки.

Посадка ліщини восени

Для посадки вибирають саджанці ліщини без листя, з 3-4 міцними пагонами діаметром не менше 1-1,5 см, із добре розвиненою кореневою системою. Довжина коренів має бути не менше 50 см, але перед посадкою їх обрізають до 25 см. Якщо ви збираєтеся садити кілька кущів, то розміщуйте їх на відстані 4-5 м один від одного в ряду при міжряддях близько 6 м.

Готують посадочні ями за місяць, щоб ґрунт у них устиг осісти й ущільнитися. Якщо ґрунт на ділянці родючий, то досить буде ями глибиною й діаметром 50 см. У бідному ґрунті глибина і діаметр ями мають бути не менше 80 см. Перед посадкою яму заповнюють родючою сумішшю – ґрунтом із верхнього шару, змішаним із 15 кг перепрілого гною і двома склянками деревної золи або 200 г суперфосфату. Непогано кинути в яму кілька жмень землі з-під лісової ліщини.

По центру ями формують пагорб, встановлюють на нього саджанець, кореневу систему якого перед посадкою занурюють у глиняно-гнойову бовтанку. Саджанець потрібно розташувати таким чином, щоб коренева шийка після закладення виявилася вище рівня землі на 5 см. Яму засипають, поверхню утрамбовують, поруч забивають кілок і підв'язують до нього саджанець, після чого рослину рясно поливають, витрачаючи від 3 до 5 відер води, незалежно від того, в суху чи вологу землю ви посадили рослину. Коли вода вбереться, замульчуйте пристовбурні кола шаром тирси, перегною або торфу завтовшки 3-5 см.

Як посадити ліщину навесні

Весняна посадка ліщини виконується за такою ж процедурою, однак ями бажано викопати ще з осені, щоб за зиму ґрунт у них переповнився вологою й ущільнився. Для гарантованого запилення ліщини потрібно садити на ділянці не менше трьох кущів, і бажано, щоб вони були не одного сорту. І не забудьте додати в яму при посадці кілька жмень землі з-під лісової ліщини: вона містить сприятливі для ліщини грибки. Попервах саджанці краще притінити від яскравого весняного сонця.

Догляд за ліщиною

Як доглядати за ліщиною

Посадка і догляд за ліщиною не трудомісткі, а якщо ви посієте в пристовбурному колі куща гірчицю, люпин або вику з вівсом, щоб використовувати їх після скошування в якості мульчі, то клопоту у вас стане ще менше. Можна тримати ґрунт під ліщиною під чорним паром, час від часу розпушуючи на глибину 4-7 см і очищаючи від бур'янів. Окрім того, вам доведеться весь час боротися з кореневою паростю, причому краще це робити, поки пасинки ще слабкі. Кожен кореневий пагін потрібно відкопати й обрізати в тому місці, де він відходить від кореня. Зрізи на коренях обробляють товченим вугіллям.

Полив ліщини

Догляд за ліщиною передбачає полив рослини. Саджанці починають поливати вже за тиждень після посадки. Нестача вологи може погано позначитися на утворенні квіткових бруньок і визріванні плодів ліщини. За вегетаційний сезон ґрунт під ліщиною потрібно поливати 5-6 разів, витрачаючи по 6-8 відер на дорослий кущ. У посушливе літо можна зволожувати ліщину й частіше – вона дуже любить воду. Зате в дощове літо про полив ліщини можна не згадувати. У середньому ліщину поливають один раз на місяць. Воду ллють у пристовбурні кола порціями, щоб вона не стояла калюжею, а вбиралася. На наступний день після поливання або дощу ґрунт у пристовбурних колах бажано розпушувати.

Підживлення ліщини

Вирощування ліщини передбачає внесення в пристовбурні кола добрив. Восени ліщину підживлюють калієм і фосфором: один раз на 2-3 роки під кожен кущ уносять 3-4 кг гною, 20-30 г калійної солі і 50 г суперфосфату. А навесні ліщині знадобиться азотне добриво, наприклад, аміачна селітра або сечовина: тільки-но бруньки набубнявіють, унесіть у пристовбурні кола 20-30 г добрива. Азотне підживлення потрібне ліщині і в липні для того, щоб плоди дозрівали одночасно. Молоді рослини бажано підживлювати органікою у вигляді компосту або перепрілого гною – досить вносити їх кожні 2-3 роки в кількості 10 кг на один кущ ліщини.

Догляд за ліщиною під час цвітіння

Показником успішного розвитку ліщини є її цвітіння. Коли розпускається ліщина? Цвітіння настає в квітні, ще до появи на чагарнику листя. Коли температура повітря підніметься до 12 ºC, сережки ліщини йдуть у ріст і додають по 3 см на добу, причому що сухіше повітря, то швидше вони подовжуються, а коли сережки сягають у довжину 10 см, вони стають пухкими і починають розкидати пилок. Це запилювання триває від 4 до 12 днів, у той час як жіночі квітки розкриті упродовж двох тижнів. Жіночі квітки ловлять пилок чоловічих квіток або зі своєї, або з сусідньої ліщини. Саме тому краще вирощувати на одній ділянці не менше трьох кущів ліщини.

Розмноження ліщини

Розмножується ліщина насінням, відсадками, нащадками, щепленням, живцями та поділом куща. Насіннєвий спосіб розмноження застосовують переважно для виконання селекційних завдань – він дозволяє отримувати нові сорти, пристосовані до відповідних кліматичних умов. Однак в аматорському садівництві генеративний спосіб розмноження ліщини не виправдовує витраченого часу й зусиль, оскільки в кращому разі тільки один сіянець із тисячі відтворює сортові властивості батьківських рослин. Для збереження сортових якостей вдаються до вегетативних способів розмноження, які ми опишемо нижче.

Щоб розмножити ліщину горизонтальними відсадками, потрібно напровесні чи пізньої осені пригнути низько ростучі однорічні гілки ліщини до землі, укласти їх у борозни завглибшки 10-15 см, закріпити й трохи вкоротити верхівку, що залишилася над поверхнею. Засипати борозни землею не потрібно. Із бруньок на гілках починають відростати вертикальні пагони, які слід кілька разів підгорнути до середини, обірвавши листя ліщини з нижньої частини пагонів. Поступово відростки пустять коріння, і у вас буде велика кількість саджанців, які перед посадкою на постійне місце потрібно дорощувати 1-2 роки.

За таким самим принципом здійснюється розмноження ліщини дуговими відсадками: навесні гілки пригинають дугоподібно, кору на ділянці гілки, що торкається ґрунту, надрізають, гілку закріплюють у ямці завглибшки 20-30 см, ямку засипають, але так, щоб верхівка пагона залишалася на поверхні – її підв'язують до кілка. Укорінений відсадок восени відокремлюють від материнської рослини, викопують і дорощують 1-2 роки, перш ніж висадити на постійне місце.

Розмноження ліщини вертикальними відсадками теж зовсім нескладна процедура: після змолоджуючого весняного обрізування пеньки великих гілок герметично вкривають плівкою на висоті 50 см, щоб пробудити сплячі бруньки до зростання. Коли почнеться ріст пагонів, і вони сягнуть у висоту 15 см, їх підгортають перегноєм на висоту 4-5 см, попередньо перев'язавши в самому низу м'яким дротом. Коли довжина пагонів стане 20-25 см, їх підгортають перегноєм на висоту 8-12 см, а коли пагони сягнуть 30-35 см, їх підгортають на висоті 20 см і мульчують. Після третього підгортання плівку знімають. Усе літо кущ поливають і прополюють. Листя ліщини в нижній частині пагонів перед кожним підгортанням видаляють. Восени ґрунт обережно, щоб не пошкодити додаткове коріння, розгрібають і добре вкорінені пагони відламують у місці перетяжки. Слабко вкорінені пагони відокремлювати не потрібно.

Розростання парості ліщини відбувається в діаметрі 1 м від стовбурів. Пасинки утворюються на другий-третій рік після посадки зі сплячих бруньок на коренях і з'являються із землі на віддалі від куща. Для розмноження використовують пасинки віком 2-3 роки, що ростуть на периферії – їх називають віддирками. Віддирки відокремлюють від кореневища сокирою і висаджують для дорощування в шкілки. Можна висадити їх відразу на постійне місце, помістивши в одну яму 2-3 віддирки.

При розмноженні ліщини щепленням можна використовувати як підщепу сіянці дикої ліщини, але найкраща підщепа – саджанець ведмежого горіха, який не дає пасинків. Прищеплюють ліщину в літню пору за допомогою окулірування проростаючим вічком або навесні живцевим способом в приклад, в розщіп або за кору. Живці для щеп підходять верхівкові або їх нарізають із середньої частини пагонів. Заготовляють живці взимку й зберігають їх до весни в холодильнику або в снігу.

Нескладно також розмножувати ліщину поділом куща. Викопаний кущ потрібно розділити на частини таким чином, щоб кожна з них мала коріння завдовжки 15-20 см. Після обробки зрізів товченим вугіллям діленки розсаджують у заздалегідь підготовлені ями.

Зимівля ліщини

Молоді рослини перші 2-3 зими загортають спанбондом або лутрасилом. Деякі садівники вважають за краще пригинати молоді кущі до землі й накривати їх ялиновим гіллям, а потім закидати снігом, щоб убезпечити пагони від підмерзання й обламування. Дорослі рослини нормально зимують без укриття.

Обрізування ліщини

Коли обрізати ліщину

Обрізувати ліщину можна взимку, поки чагарник перебуває в спокої, однак краще це робити навесні, на пізньому етапі цвітіння, оскільки при обрізуванні кущ ворушиться і трясеться, а це підвищує ефективність запилення ліщини.

Як обрізати ліщину

Можна вирощувати ліщину як дерево на штамбі заввишки 35-40 см, але зручніше формувати ліщину у вигляді куща. Перше обрізування роблять через тиждень після посадки на висоті 25-30 см над поверхнею ґрунту. За літо на рослині з'являться пагони, які обрізати не потрібно: фундук плодоносить на однорічній деревині. З наступної весни починайте формувати кущ ліщини. На кущі залишають не більше 10 сильних пагонів, що ростуть урізнобіч від центру куща на відстані один від одного. Слабкі, поламані, промерзлі, сплетені, деформовані й уражені захворюванням або шкідниками пагони необхідно видаляти. Не допускайте загущення куща. Плодоносити рослина почне на четвертий рік після посадки, і ваше завдання полягає в своєчасному проріджуванні й санітарному обрізуванні ліщини.

Омолоджувати починають кущ із 18-20 років, коли у нього падає продуктивність. Щорічно вирізуйте на пень по 2-3 старі стовбури, залишаючи замість них 2-3 прикореневі пагони, що ростуть близько до центру куща. Нові скелетні гілки потрібно злегка вкорочувати, щоб стимулювати утворення на них бічних пагонів.

Якщо ви вирощуєте дерево ліщину, то через тиждень після посадки обріжте на ньому всі пагони, залишивши тільки стовбур, а потім, у міру появи пагонів, видаляйте їх у нижній частині стовбура, а у верхній сформуйте 4-5 скелетних гілок. Не забувайте знищувати кореневу парость.

Шкідники і хвороби ліщини

Шкідники ліщини

Зі шкідників ліщині можуть докучати горіхові довгоносик, листоїд і вусань, а також попелиця (тля) і бруньковий кліщ.

Бруньковий кліщ – дрібна комаха завдовжки до 0,3 мм, що зимує в бруньках рослин, а навесні відкладає в них яйця. Такі бруньки можна побачити неозброєним оком: вони розбухають до розмірів великої горошини. У той час, як здорові бруньки починають розпускатися, бруньки, уражені кліщем, засихають і відмирають.

Попелиця – дрібна сисна комаха, що харчується клітинним соком рослин і переносить вірусні захворювання. Тлю важко розгледіти, і в цьому її небезпека. У результаті життєдіяльності попелиці листя рослини скручується, пагони й бутони деформуються, їхній розвиток сповільнюється, а плоди не визрівають.

Горіховий довгоносик – жук коричневого кольору завдовжки до 1 см. У гусені жука жовтувато-молочне тіло й червоно-бура головка. Самиця жука відкладає яйця в незрілих плодах, і вони харчуються м'якоттю горіха. При сильному ураженні можна втратити до 50 % урожаю.

Горіховий (фундучний) вусань – дуже небезпечний шкідник, жучок чорного кольору завдовжки до 15 мм на жовтих ніжках. Він відкладає яйця під кору молодих пагонів. Личинки прогризають серцевину пагонів, і вони сохнуть, а верхні листки на них жовтіють і скручуються.

Горіховий листоїд – жучок завдовжки 6-7 мм із надкрилами фіолетового кольору, найнебезпечніший листогризучий шкідник ліщини. У личинок жука темно-зелене тіло, погано помітне на тлі листя, на якому протікає їхній розвиток. Пошкоджує цей жук не тільки ліщину, але також вільху та вербу.

Хвороби ліщини

До хвороб ліщина більш стійка, ніж до шкідників, але може вражатися іржею, гниллю гілок і борошнистою росою.

Борошниста роса – добре відоме садівникам захворювання, симптомом якого є білуватий наліт на листках і пагонах, який із часом стає щільним і буріє. Уражені частини припиняють зростання, темніють і відмирають. Суцвіття не утворюють зав'язей, а зимостійкість рослин сильно знижується.

Іржа – це грибкове захворювання проявляється утворенням на верхній стороні листя темно-рудих горбків, а на споді – круглих або овальних пустул. Плями поступово перетворюються на смуги, а листя рослини жовтіє й опадає.

Біла гниль паразитує на ліщині в двох варіантах: як змішана гниль гілок і як периферична гниль, і в обох випадках рослина може сильно постраждати аж до загибелі ліщини.

Обробка ліщини

Якщо ви виявили на ліщині комах, розстеліть під нею плівку й постарайтеся скинути їх на неї. Якщо окупація ліщини шкідниками дуже сильна, доведеться вдаватися до обробки рослини інсектицидами, а сисних комах знищують акарицидами. Найкращими препаратами для боротьби зі шкідниками є Карбофос, Актеллік, Хлорофос і інші препарати подібної дії.

Проти грибкових захворювань, якщо вони увійшли в силу, доведеться застосовувати фунгіциди – бордоську суміш, мідний купорос і більш сучасні препарати на основі міді. Але найкращим захистом ліщини від грибків є дотримання агротехніки, а також гарний і своєчасний догляд.

Види і сорти ліщини

Як ми вже згадували, в природі налічують близько 20 видів ліщини. У культурних видів ліщини існує безліч різновидів, сортів і гібридів. Найбільш затребувані в культурі такі види ліщини:

Ліщина звичайна (лат. Corylus avellana)

– багатостовбурний чагарник, що сягає у висоту 4-6 метрів, з широкою розлогою кроною діаметром до 4 м. Пагони у цієї ліщини опушені, листя округле, завширшки до 9, а завдовжки до 12 см. Цвітіння ліщини звичайної починається до появи листя. Горіхи кулястої форми діаметром до 1,5 см у світло-коричневій шкірці дозрівають у вересні. Зустрічається рослина як у культурі, так і в дикій природі;

Ліщина деревоподібна (лат. Corylus colurna)

або ведмежий горіх – декоративна рослина з дуже смачними плодами. Це єдиний вид ліщини, що скидається на дерево. У висоту ліщина деревоподібна зростає до 8 метрів, але в теплих країнах може сягати і 20 м. Живе ліщина деревоподібна до 200 років. Листя у цього виду широкояйцеподібне, розташоване на черешках завдовжки близько 5 см. Попри те, що плоди ліщини деревовидної більші, ніж у інших видів ліщини, ядра у них менші, але на смак вони приємніші, ніж ядра лісового горіха;

Ліщина маньчжурська (лат. Corylus mandshurica)

– багатостовбурний, сильно розгалужений кущ заввишки до 5 м із тріщинуватою темно-сірою корою. Особливістю виду є довгасті листя й плоди. Чищення горіхів викликає утруднення, оскільки вони укладені в колючу обгортку. Поширений цей вид у Китаї і на Далекому Сході;

Ліщина різнолиста (лат. Corylus heterophylla)

– чагарник заввишки до 3 м із дволопатевим листям і усіченою верхівкою. Навесні на ньому з'являються сережки чоловічих суцвіть і майже непомітні червоні бруньки жіночих квіток. Плоди формуються по 2-3 штуки в листовій обгортці. Поширений вид в Японії, Китаї, Кореї та на Далекому Сході. Він невибагливий до кліматичних умов і може прекрасно рости в середній смузі;

Ліщина червонолиста (Corylus atropurpurea)

– декоративний чагарник заввишки 4-6 м, що привертає увагу пишною кроною з темно-пурпурового листя, яка набуває зеленого забарвлення тільки до осені. Сережки у цієї ліщини темно-бордові, як і бруньки. Цей вид ліщини послужив основою для виведення безлічі популярних сортів і гібридів культури;

Ліщина велика (лат. Corylus maxima)

або ломбардський горіх – чагарник заввишки до 10 м. Плоди рослини розташовуються в трубчастій обгортці, яка за величиною вдвічі більша за самі горіхи. Ядра плодів м'ясисті, подовжені. У природі цей вид зустрічається в лісах Туреччини, Італії, в країнах Азії.

Існують також ліщина китайська, американська, колхідська, рогата, гімалайська, або страхітлива, Зібольда й інші, менш відомі види.

Із сортів ліщини найбільшою популярністю в наших кліматичних умовах користуються:

• Ісаївська – один із найцінніших морозостійких сортів із великими плодами чудового смаку;
• Маша – урожайний і зимостійкий гібрид червонолистої ліщини з подовженими плодами середнього розміру й чудового смаку, укладеними в тонку шкаралупу;
• Римська – стійкий до хвороб і шкідників сорт середнього терміну дозрівання італійської селекції з великими плоскоокруглими красивими плодами чудового смаку.

У середній смузі добре зарекомендували себе такі сорти ліщини: Катерина, Московський рубін, Пам'ять Яблокова, Первісток, Пушкінська червона, Івантеївська червона, Кудрайф, Московська рання, Пурпурова, Цукриста, Цукрова, серія сортів Північна, Тамбовська рання, Тамбовська пізня, Лентина, Аліда, Лена та інші.

У південних областях Росії та в Україні популярні сорти фундука Панахеський, Алтайський, Черкеський, Кубань, Перебудова, Футкурамі й інші.

Властивості ліщини – шкода і користь

Корисні властивості ліщини

Фундук є найбагатшим джерелом корисних для людського організму речовин. До складу ядра входять вітаміни A, PP, C і E й вітаміни групи B, а також амінокислоти, жирні олії, залізо, йод, кальцій, магній, мідь, фтор, марганець і калій. За біологічними властивостями горіхи прирівнюють до білків, тому вживати їх у їжу найкраще окремо від інших продуктів. Корисні властивості фундука:

• він позитивно впливає на увагу і пам'ять;
• сприяє нормалізації функціонування серцево-судинної системи;
• зміцнює імунну систему організму і прискорює метаболізм;
• позитивно впливає при виснаженні організми і допомагає відновлюватися після перенесеної хвороби;
• показаний при недокрів'ї, алергії, ожирінні, ревматизмі, сечокам'яній хворобі, опіках, кору, анемії, епілепсії, для очищення печінки й посилення росту волосся.

Окрім того, настій із листя ліщини рекомендують пити при тромбофлебіті, розширених венах, трофічних виразках і гіпертрофії передміхурової залози. Настій кори ліщини допомагає при діабетичній ретинопатії, його застосовують для поліпшення циркуляції крові в дрібних судинах і в ролі судинозвужуючого засобу. Відваром кори і кожушка ліщини миють волосся для додання йому темнішого відтінку, а відвар листя знімає почервоніння шкіри й набряклість повік.

Ліщина – протипокази

Гіпертонікам потрібно врахувати, що настій листя й кори ліщини підвищує кров'яний тиск, а ядра можуть спровокувати загострення нейродерміту й інших шкірних хвороб. Не показані горіхи при псоріазі й індивідуальній незносності продукту.

• Літнє обрізування плодових дерев – чи можна обрізати, навіщо і як це робити?
• Лохина: посадка й догляд, вирощування