Рослина гісоп лікарський (лат. Hyssopus officinalis), або гісоп звичайний, або синій звіробій – вид роду Гісоп родини Губоцвіті, напівчагарник, що росте в дикому вигляді в північній Африці, західній Азії, центральній, південній і східній Європі. У культурі гісоп вирощують у Північній Америці і майже на всій території Європи. Трава гісоп є найдавнішою лікарською рослиною, яку застосовували для лікування хворих ще Гіппократ і Діоскорид. Молоді пагони гісопу з листям у свіжому та сушеному вигляді використовують як пряну приправу для закусок, перших і других страв. Включають гісоп і в дієтичні страви.

На самому початку XIV століття відомий лікар Арнальдо де Віланова написав поему «Салермський кодекс здоров'я», присвячену лікарським рослинам.

Про гісоп у ній такі рядки:
«Груди від флегми трава очищає, що зветься гісопом.
І для легень він корисний відвареним з медом,
Й кажуть, що колір обличчя він робить чудовим».

Рослина гісоп – опис

Корінь у гісопу дерев'янистий, стебла гіллясті, чотиригранні, короткоопушені або майже голі, прутоподібні, дерев'янисті біля основи, завдовжки від 45 до 70 см. Листя майже сидяче, супротивне, короткочерешкове, ланцетоподібне, цілокрає, завдовжки від 2 до 4 см і завширшки від 4 до 9 мм. Дрібні двогубі фіолетові, сині, білі або рожеві квітки, розташовані по 3-7 штук у пазухах листків, утворюють верхівкове колосоподібне суцвіття. Триває цвітіння гісопу з червня по жовтень. Аромат рослини приваблює в сад бджіл: будь-який вид гісопу є медоносом. Насіння гісопу, що достигає у другій половині серпня, зберігає прорісність три-чотири роки. Рослина має сильний пряний аромат і залишається зеленою навіть із настанням зими.

Гісоп – затребувані у кулінарії прянощі й універсальний лікарський засіб.

Вирощування гісопу з насіння

Посів насіння гісопу

Як виростити гісоп? Розмножується гісоп поділом куща й насінням. Насіння можна сіяти у відкритий ґрунт у квітні-травні, а можна спочатку виростити розсаду гісопу, для чого насіння без попередньої стратифікації сіють у розсадні ящики з родючим ґрунтом у першій половині березня, в борозенки, розташовані на відстані 5-10 см одна від одної. Утримують посіви, накриті прозорою поліетиленовою плівкою, в теплому місці.

Догляд за розсадою гісопу

Сходи з'являються за кілька тижнів. Догляд за гісопом у розсадний період полягає в регулярному зволоженні ґрунту й підживленні. На стадії розвитку у сіянців 5-6 справжніх листків їх висаджують у відкритий ґрунт, але за два тижні до висадки розсаду загартовують, щодня виставляючи на відкрите повітря. Спочатку сеанс загартовування триває не більше півгодини, але поступово тривалість таких «прогулянок» збільшується, поки гісоп із насіння не зможе перебувати в новому середовищі цілу добу.

Посадка гісопу у відкритий ґрунт

Ґрунт для гісопу

На одному місці гісоп може рости до 10 років, тому вибирати ділянку для рослини потрібно відповідально. Гісоп любить сонце й помірно вологий, добре дренований вапняний ґрунт, у який заздалегідь, ще восени, вносять під глибоке перекопування гній, калійну сіль і трохи суперфосфату. Непридатні для рослини засолені й заболочені ділянки, а також ті, де ґрунтові води залягають дуже близько до поверхні.

Як і коли садити гісоп

У відкритий ґрунт гісоп висаджують у віці 45-60 днів у другій половині травня, коли мине загроза поворотних заморозків. Посадка гісопу здійснюється в пухкий ґрунт із кроком 8-10 см при міжряддях 25-30 см. Після посадки ділянку поливають.

Як вирощувати гісоп

Догляд за гісопом

Вирощування гісопу – справа нескладна й приємна. Усе, що вам буде потрібно робити, це зрідка його поливати, розпушувати навколо кущиків ґрунт, видаляти попервах бур'яни та вносити в ґрунт добрива. Поливають гісоп тільки в затяжну посуху, витрачаючи на кожен м² ділянки 15-20 л води, але зазвичай рослина виглядає свіжою навіть у сильну посуху, і їй цілком достатньо природних опадів.

Якщо вам здається, що гісоп повільно зростає, підживіть його розчином комплексного мінерального добрива з розрахунку 20-30 г на 10 л води, хоча краще використовувати органічні підживлення. Якщо ж рослина погано цвіте, це означає, що ґрунт перенасичений добривами, а гісоп цього не любить.

Формуюче обрізування гісопу зазвичай поєднують із заготівлею лікарської сировини. Рослина зносить стрижку легко й швидко після неї відростає. Зимує рослина без укриття. Восени пагони гісопу обрізають на висоті 10-15 см. Роблять це з метою стимулювання рясного цвітіння й формування густого куща в наступному вегетативному сезоні.

Якщо ви вирощуєте гісоп як лікарську сировину, намагайтеся не допускати самосіву, оскільки це послаблює цілющі властивості рослини. Щоб уникнути самосіву, потрібно проводити регулярні прополювання й зрізати кущ до початку дозрівання насіння.

Хоч гісоп і може жити на одному місці десятиліття, через 4 роки він починає скупіше цвісти, тому слід омолодити рослину живцюванням або викопати, розділити та пересадити кущі гісопу на нове місце.

Шкідники і хвороби гісопу

Гісоп надзвичайно стійкий до хвороб і шкідників, але іноді його можуть вразити іржа, ризоктоніоз, фузаріозне в'янення або біла плямистість. Знищити збудників хвороб можна обробкою гісопу фунгіцидами, проте якщо ви дотримуватиметеся чергування культур і правил догляду за рослиною, гісоп навряд чи захворіє. Не забувайте після осіннього обрізування видаляти з ділянки рослинні залишки.

Що стосується шкідників, то запах гісопу відлякує їх не тільки від ділянки з рослиною, а й від зростаючих по сусідству з гісопом культур.

Що садити після гісопу

Після гісопу можна садити боби, горох, картоплю, томати, цибулю та часник.

Види і сорти гісопу

Гісоп крейдяний

за зовнішнім виглядом не відрізняється від гісопу лікарського: це теж напівчагарник, що сягає у висоту від 20 до 50 см. Сині квітки гісопу крейдяного видають сильний бальзамічний запах. Ця рідкісна рослина поселяється на крейдяних відкладах і занесена до Червоної книги України.

Гісоп анісовий

– теж напівчагарник заввишки від 50 до 110 см. Зелене листя цього виду з фіолетово-бурими підпалинами має приємний ганусовий аромат, який стає яскравішим при розтиранні листя. Квітки у гісопу анісового лавандового відтінку, вони їстівні й вживаються як інгредієнт салатів.

Що стосується гісопу лікарського, опис якого ми давали на початку статті, то найвідомішими є такі сорти цієї рослини:

• Акорд – середньостиглий, стійкий до хвороб морозостійкий сорт із рожевими квітками;
• Рожевий туман – теж середньостиглий сорт із квітками ніжно-рожевого відтінку, що відрізняється посухостійкістю, жаростійкістю й холодостійкістю;
• Аметист – рослина заввишки 30-35 см із діаметром куща 40-50 см. Рожеві квіти розпускаються в кінці літа і відцвітають пізньої осені;
• Іній – середньостиглий урожайний сорт із білими квітками;
• Відрадний Семко – напіврозкидистий кущ заввишки 50-60 см із дрібними темно-блакитними квітками.

Окрім описаних, популярністю користуються сорти гісопу лікарського Рожевий фламінго, Світанок, Лікар, Нікітський білий та інші.

Властивості гісопу – шкода і користь

Лікувальні властивості гісопу

Корисні властивості гісопу використовувалися людством здавна. До складу рослини входить велика кількість вітамінів: A, B, C, E, K, D і PP. Багате листя та коріння гісопу на залізо, мідь, марганець, калій, селен, хлор, кремній, фтор, вольфрам і бор. Містить гісоп також дубильні речовини, гіркоти, альдегіди, олеанолову й урсолову кислоти, флавоноїди, спирти й ефірні олії. Сорти з білими квітками містять максимальну кількість ефірної олії, а сорти з рожевими квітками – мінімальну.

Гісоп має відхаркувальну, жарознижувальну, антисептичну, сечогінну, бактерицидну, проносну, знеболюючу, протимікробну, протиглистову, ранозагоювальну й збудливу дію. Використовують гісоп при інфекційних і застудних захворюваннях, хворобах ротової порожнини й дихальних шляхів, запаленні сечовивідних шляхів, ревматизмі, неврозах, стенокардії, колітах, здутті кишечника, кон'юнктивіті та хворобах шкірних покривів.

В оздоровчих цілях застосовують не тільки листя та коріння, а й квіти гісопу, які сушать і додають у чай при різних хворобах, але найчастіше використовують такі препарати гісопу, як відвар, настоянку або настій. Настоянку застосовують при хворобах шлунково-кишкового тракту, для лікування гематом, ран, опіків і інших ушкоджень шкіри. Для полоскання горла при стоматиті й промивання очей при кон'юнктивіті використовують настої гісопу. Відвари вживають для лікування верхніх дихальних шляхів, при застудах і запаленні сечовивідних шляхів. Чай із гісопом корисний при кашлі, застудах і ангіні, він підвищує тиск, знижує температуру і заспокоює нерви.

Гісоп – протипокази

Оскільки гісоп є слабкоотруйною рослиною, вживати його в лікувальних цілях і в їжу слід з обережністю. Це протипокази гісопу робить необхідною перед його прийомом консультацію з лікарем, оскільки у великих дозах і при тривалому застосуванні гісоп може викликати спазми. Не рекомендується вживати гісоп вагітним, дітям молодше 12 років, людям, що страждають нирковими хворобами, гіпертонією або підвищеною кислотністю шлунку. Протипоказаний гісоп і матерям-годувальницям, оскільки до складу гісопу входять компоненти, здатні знизити та навіть зовсім припинити лактацію.

• Гігантська цибуля-часник Рокамболь – незвичайний смак та просте вирощування
• Гній: як приготувати добриво на дачі або вдома