Епіпремнум (лат. Epipremnum) – рід трав'янистих багаторічних ліан родини Ароїдні, який за різними даними налічує від 8 до 30 видів. Наукова назва «епіпремнум» у перекладі означає «на стовбурах» і пояснює спосіб існування представників роду, чий ареал охоплює тропічні ліси від Північної Австралії до Індії. Найбільше видів можна зустріти в Південно-Східній Азії, однак наразі епіпремнуми натуралізувалися і в інших місцях, наприклад, на Гаваях.

Однією з найпопулярніших рослин цього роду в кімнатній культурі є епіпремнум золотистий, більше відомий під назвою «сциндапсус». Насправді ж епіпремнум і сциндапсус – дві різні, хоч і споріднені рослини, проте оскільки умови зростання і вимоги до догляду у них практично однакові, можна вважати, що ця стаття рівною мірою описує вирощування як кімнатного епіпремнума, так і сциндапсуса.

Квітка епіпремнум – опис

Епіпремнуми – багаторічні вічнозелені трав'янисті ліани, що ведуть напівепіфітний спосіб життя: вони можуть існувати самостійно або паразитувати на деревах. Харчування рослинам добуває їхня мичкувата коренева система, а також множинні повітряні корені, які за певних умов можуть утворювати додаткову кореневу систему. Повітряне коріння, за допомогою якого рослина чіпляється за опору, з'являється з вузлів, а повітряні поживні коріння – з міжвузлів. Із віком обидва типи повітряних коренів дерев'яніють, причому опорні стають корковими, а поживні – деревними й укриваються корою зі смугоподібних волокон.

Стебла епіпремнумів мають здатність чіплятися за опору й укорінюватися по всій своїй довжині. Прості серцеподібні листки можуть бути тонкими або шкірястими. Листя дорослих рослин сягає в довжину 60, а в ширину – 40 см, але у молодих ліан листя меншого розміру. З віком листові пластини можуть змінювати цільну форму на перисто-розітнуту або перисто-роздільну, а іноді в них, як у листі монстери, утворюються отвори.

Квітки епіпремнума декоративної цінності не мають. Вони зібрані в суцвіття-качан, що звужується до вершини, й обгорнуті покривалом у формі каное. Зацвітають епіпремнуми лише після того, як їхнє листя стане дорослим, але оскільки в домашніх умовах цього не відбувається, то і цвітіння спостерігається рідко. Плід епіпремнума – ягода з насінням.

Догляд за епіпремнумом у домашніх умовах

Вирощування епіпремнума

Рослина епіпремнум із зеленим листям до освітлення не вимоглива і прекрасно розвивається в затінку, однак пістряволисті сорти без доступу сонячних променів можуть втратити своє забарвлення, тому їх бажано тримати якомога ближче до джерела світла. Однак усі різновиди епіпремнума золотистого вимагають захисту від прямих сонячних променів: від тривалого перебування під яскравим сонцем листя епіпремнума тьмяніє, блідне, стає м'яким, в'ялим і незабаром опадає, та й стебла ліани можуть припинити своє зростання. Найкраще тримати квітку епіпремнум на західному або східному підвіконні під яскравим, але розсіяним світлом.

Кімнатний епіпремнум нормально почувається при звичайній кімнатній температурі, проте дуже погано реагує на протяги, тому небажано виносити його влітку на балкон або в сад, краще просто частіше провітрювати кімнату.

Полив і підживлення епіпремнума

Поливають епіпремнум, коли висохне верхній шар ґрунту в горщику. Ця рослина набагато легше знесе нетривалу посуху, але від регулярного перезволоження може захворіти. Якщо в субстраті буде зайва вода, листя епіпремнума починає «плакати»: на споді листової пластини збираються краплі. Так рослина сигналить про те, що полив потрібно скоротити.

У зимовий час, коли в приміщенні повітря через постійно ввімкнені опалювальні прилади стає занадто сухим, епіпремнум вимагає регулярного обприскування. Потребує рослина додаткового зволоження і в сильну літню спеку. І для поливу, і для обприскування слід використовувати тільки м'яку воду – талу, пропущену через фільтр або відстояну впродовж доби.

Підживлюють епіпремнум у домашніх умовах 2 рази на місяць рідкими мінеральними комплексами для ліан. Починають уносити добрива на початку сезону – в квітні, а закінчують у вересні. Восени й узимку підживлення вносять не частіше ніж один раз на місяць.

Пересадка та розмноження епіпремнума

Пересаджують епіпремнум тільки в міру необхідності, коли його коріння повністю освоїть простір горщика. Молоді рослини вимагають пересадки щорічно, а дорослі – один раз на 2-3 роки. Робити це краще в квітні, на самому початку нового сезону, коли епіпремнум починає активно рости. Рослині не потрібен просторий горщик, а кожна наступна посудина має бути більшою за попередню в діаметрі всього на 2 см.

Для вирощування епіпремнума використовується пухкий гумусний ґрунт нейтральної реакції, наприклад, готовий субстрат для декоративно-листяних рослин, який можна придбати в квітковому магазині або садовому павільйоні. Покладіть на дно горщика товстий шар дренажного матеріалу, потім переваліть рослину в новий горщик зі старого.

Щоб легше було це зробити, полийте рослину за кілька годин до пересадки.

Встановіть квітку по центру й поступово заповніть субстратом простір, що залишився. Перед процедурою сильно відрослі стебла епіпремнума краще вкоротити.

Розмножують епіпремнум найчастіше вегетативно: відсадками, верхівковими живцями та поділом пагона на частини. Для живцювання використовуються пагони з 2-3 листками, які окореняться при температурі 22-25 ˚C в субстраті з рівних частин торфу та піску. У процесі вкорінення живці регулярно обприскують. На відростання коренів зазвичай потрібно 2-3 тижні.

Якщо ви хочете отримати відсадок, поставте поруч з епіпремнумом ще один горщик із субстратом, укладіть у нього пагін, зафіксуйте його шпилькою та присипте ґрунтом. Коли повітряне коріння рослини вкорениться в субстраті, відсадок можна від материнської рослини відокремити.

Найскладніше розмножувати епіпремнум поділом пагона: стебло потрібно розділити на відрізки з хоча б одним листком. Їх висаджують у ґрунтосуміш і утримують у темному місці без поливу й обприскувань. Для надійності можна використовувати фітогормони.

Шкідники та хвороби епіпремнума

Хвороби епіпремнума та їх лікування

Епіпремнум чутливий до грибкових інфекцій, тому дуже важливо збалансувати його полив, не перегодовувати азотом і не допускати переохолодження квітки. Якщо ви не будете дотримуватися цих умов, коріння епіпремнума може згнити.

Шкідники епіпремнума та боротьба з ними

Епіпремнум можуть атакувати павутинні кліщі, щитівки або трипси. Це сисні шкідники, що прокушують листя та стебла рослини й харчуються його соком. У результаті їхньої життєдіяльності епіпремнум слабшає, хиріє, його листя жовтіє й опадає. Окрім того, велика небезпека зараження епіпремнума вірусними захворюваннями, переносниками яких є сисні шкідники. Щитівок і трипсів знищують інсектицидними препаратами, а павутинних кліщів – акарицидними. Ці засоби боротьби зі шкідниками можна придбати в спеціалізованих магазинах.

Види та сорти епіпремнума

Епіпремнум золотистий (Epipremnum aureum)

Найчастіше в кімнатній культурі вирощується епіпремнум золотистий, або епіпремнум ауреум. Ця трав'яниста рослина підіймається по опорі за допомогою додаткового коріння. У довжину його стебла можуть сягати від 1 до 2 м. На стеблах розташовані шкірясті серцеподібні листки зеленого кольору з золотистим відтінком, який проявляється сильніше, якщо рослину тримати близько до світла. Найпопулярнішими сортами цього виду є:

• Голден Потос – рослина з листям жовтувато-золотистого відтінку;
• епіпремнум Марбл Квін – у цього популярного сорту листові пластинки сріблясто-білого кольору з зеленими штрихами;
• Енджой – рослина з гофрованим зеленим листям, укритим білими штрихами та мазками. Цей сорт нагадує фікус пуміла;
• Перли та нефрит – компактний сорт американської селекції, отриманий на основі Марбл Квін. Плямисте забарвлення його листя включає білий, зелений і сіро-зелений кольори, причому знайти пару однаково забарвлених листків практично неможливо.

Епіпремнум перистий (Epipremnum pinnatum)

родом з Індії та Китаю. Це одна з найбільших ліан, що сягають у природі 15 м довжини, проте в домашніх умовах його стебла значно коротші. Блискучі листки на довгих жолобчастих черешках можуть бути цільними або рівномірно перисто-лопатевими, овальними або подовжено-еліптичними. Забарвлені вони в темно-зелений або синьо-зелений колір. На пластинах дорослих листків часто з'являються круглі або овальні отвори, через що цей вид довго зараховували до роду Монстера. У культурі епіпремнум перистий зустрічається нечасто.

Епіпремнум лісовий (Epipremnum silvaticum)

мешкає в болотистих лісах Суматри й Індонезії і є витонченою рослиною завдовжки до 6 м. У нього блискуче зелене цільне овально-ланцетне листя, загострене на кінці. У довжину воно сягає 20, а в ширину – 6 см. Цей вид можна зустріти переважно в приватних колекціях.

• Еоніум: вирощування вдома, види і сорти
• Епісція (Episcia): догляд, фото, види