Терен (лат. Prunus spinosa), або слива колюча, або тернослива – невеликий колючий чагарник, який належить до роду Слива підродини Мигдалеві родини Розові. Назва «терен» походить із праслов'янської мови й означає «колючка». Зростає терен у районах із помірним кліматом, у лісостепу, степу, по узліссях і на лісосіках, часто створюючи густі зарості. У Криму і на Кавказі терен можна зустріти на висоті 1200-1600 метрів над рівнем моря. У природі терен поширений у Західній Європі, Північній Африці, Середземномор'ї, Малій Азії, Західному Сибіру, Україні та європейській частині Росії.
Терен відомий людству ще за часів Стародавньої Греції та Риму. У християнстві колючки тернини є символом страждання Ісуса Христа. Палаючий кущ тернику згадується в Святому Письмі: «І явився Мойсею Ангел Господній у полум'ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить вогнем, але не згоряє кущ... І гукнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і зробив його вождем свого народу».
Черемха, або черемшина (лат. Prunus) – загальна назва деяких видів роду Слива родини Розові, які раніше виділяли в окремий рід або підрід. Найчастіше під поняттям «черемха» мають на увазі черемху звичайну, або гронову, або пташину (лат. Prunus padus), що росте в дикому вигляді в Західній Європі, Азії, Північній Африці та по всій Росії, вважаючи за краще лісові й багаті ґрунти з близьким заляганням ґрунтових вод у районах із помірним кліматом і розташовуючись по берегах річок, на пісках, лісових галявинах і прогалинах. Існує близько 20 видів черемхи.
Прагнення виноградарів-любителів вирощувати на своїй ділянці гарні врожаї цілком зрозуміле, а головне, що досягти цього цілком реально, потрібно тільки правильно вибирати сорти, здатні плодоносити навіть у несприятливих умовах. Серед безлічі сортів і гібридів винограду, що дають урожай у найрізноманітніших регіонах, радимо вам придивитися до чудового сорту з незвичайною назвою Амірхан.
Чорна смородина (лат. Ribes nigrum) – вид монотипного роду Смородина родини Аґрусові, що є листопадним ягідним чагарником. У дикій природі чорна смородина сьогодні росте по всій території Європи, на Уралі, в Сибіру до Єнісею і Байкалу, в Казахстані, Монголії та Китаї. Поширена вона і в Північній Америці. У культурі вирощується по всьому світу в аматорському садівництві і в промислових масштабах. У Київській Русі вона з'явилася в X столітті – її стали вирощувати в монастирських садах, і тільки потім чорна смородина стала завойовувати Європу.
Чорниця звичайна (лат. Vaccinium myrtillus), або чорниця миртолиста – низькоросла рослина з їстівними ягодами, вид роду вакциніум родини Вересові (в недавньому минулому цей рід виділяли в родину Брусничні). Латинська назва роду походить від слова «корова», оскільки листя деяких видів використовувалося як корм худобі. Видову назву чорниця отримала за свою схожість із миртом. Українську назву рослині дано за колір ягід і соку, від яких руки і рот довго залишаються чорними. В Україні чорницю інакше називають боровицею, борівкою, чорними ягодами, афинами чи яфинами. Чорниця – родичка таких ягідних рослин, як 
Шипшина (лат. Rosea) – рід рослин родини Розові, що має безліч культурних форм під назвою Троянда. За різними даними налічується від 400 до 500 видів шипшини і до 50000 її культурних сортів та гібридів. Про видове розмаїття рослини писали ще Геродот, Теофраст і Пліній. В епоху Відродження класифікація шипшини зводилася до поділу на дикі та культурні види за кількістю пелюсток у квітках, проте вже Карл Лінней звернув увагу на труднощі класифікації через гібридизацію троянд. Сьогодні ніхто не може точно сказати, скільки видів шипшини існує в природі. Поширені шипшини в субтропічній і помірній зонах північної півкулі, але іноді зустрічаються і в районах із тропічним кліматом. Зростає троянда шипшина поодиноко або групами в хвойних підлісках та на узліссях листяних і змішаних лісів, у рідколіссі, уздовж джерел і річок, на вологих луках, глинистих і скелястих берегах, на рівнинах і на висоті до 2200 м над рівнем моря.
Деякі садівники, особливо початківці й недосвідчені, не бачать необхідності в регулярному обрізуванні кущів і через час стикаються з серйозною проблемою: кущі сильно заростають, і це погано позначається на їхньому здоров'ї та врожайності. Обрізування ягідних чагарників – обов'язкова процедура з догляду за садом, і в цій статті ми розповімо вам, як привести до ладу запущений кущ аґрусу, який не обрізували 10-12 років.