Ягідні кущі

Літо – пора ягід, і в наших садах зріють давно відомі й улюблені нами культури – малина, полуниця, вишня, смородина, аґрус... Однак останнім часом стали набувати популярності й не такі поширені в садівництві ягідні рослини – ірга, брусниця, черемха, жимолость.

Усі ми любимо малину. Я вважаю, що цієї ягоди на ділянці повинно бути багато, і плодоносити вона має рясно. Судячи з сортів, виведених селекціонерами, вони теж поділяють мою думку.

Тому, хто зібрався вирощувати в саду аґрус, треба буде розв'язати відразу кілька важливих питань: яким сортам аґрусу віддати перевагу, в якому місці виділити ділянку для чагарнику, коли садити аґрус – навесні чи восени, а для тих, хто має намір здійснити посадку в осінню пору, актуальним постане питання, як доглядати за аґрусом восени після посадки. Поставитися до виконання цих завдань потрібно відповідально, оскільки на одному місці при гарному догляді кущ аґрусу може рости і плодоносити до 40 років, приносячи щорічно до 10 кг ягід.

На ваші численні прохання я вирішив розповісти, як правильно обрізати аґрус, щоб він не хворів на грибкові захворювання, а ягоди на ньому були великі.

Ми знаходимося біля аґрусу, який називається «донецький великоплідний», ягідка з 50-копійчану монету, навіть більше, і їх чимало на гілочці. Ягода цього аґрусу, коли визріває, стає янтарно-жовтого кольору. Він смачний і солодкий. Зараз з'явилося багато нових сортів аґрусу, є і безколючкові. Є дуже гарні старі сорти, незаслужено забуті. Цей сорт не новий, він старий, але дуже хороший.

Аґрус звичайний (лат. Ribes uva-crispa), або відхилений, або європейський – вид, що належить до роду Смородина родини Аґрусові. Родом ягода аґрус із Північної Африки та Західної Європи, в дикому вигляді також зростає в Середній і Південній Європі, на Кавказі, в Середній Азії і Північній Америці. Уперше аґрус описав Жан Рюель 1536 року у книзі «De natura stirpium». В Європі про аґрус стало відомо у XVI столітті, а вже в XVII він став в Англії настільки популярною ягідною культурою, що почалася активна селекційна робота, результатом якої стала поява кількох сортів аґрусу, а до XIX століття їх налічувалися вже сотні.

Аґрус звичайний (лат. Ribes uva-crispa), або відхилений, або європейський – вид рослин родини Аґрусові, вперше описаний Жаном Рюелем 1536 року. Батьківщина аґрусу – Північна Африка і Західна Європа, але нині він набув поширення по всьому світу. У дикій природі аґрус звичайний росте на схилах гір і в лісах, ставши родоначальником багатьох культурних сортів, вирощуваних у садах. Аґрус поряд із такими ягідними культурами, як смородина і малина, є одним із найпоширеніших у наших садах ягідних кущів.

Азіміна, або пау-пау чи папая (лат. Asimina) – рід квіткових рослин родини Аннонових, що налічує 8 видів, поширених переважно в природі США. Азіміну називають також банановим деревом або американською папаєю (пау-пау), оскільки плоди всіх трьох рослин мають між собою деяку схожість. Заради цих їстівних плодів у садах вирощується вид азіміна трилопатева, або азіміна трилобіт (Asimina triloba), введена в культуру в 1736 році. Вирощують її в регіонах із теплим кліматом, наприклад, в Італії, Франції, Японії та Іспанії.

Рослина актинідія коломікта (лат. Actinidia kolomikta), або повзун, є чагарниковою багаторічною ліаною, видом роду Актинідія родини Актинідієві. Родову назву рослини утворено від грецького слова «actis», яке означає «промінь» і пояснює, як розташовані стовпчики зав'язі у представників родини. Актинідія коломікта, як і найбільший представник роду актинідія аргута, в природі зустрічається в змішаних і хвойних лісах Далекого Сходу на висоті до 1000-1800 м над рівнем моря.

Рослина актинідія (лат. Actinidia) належить до роду дерев'янистих ліан родини Актинідієві. У природі ліана актинідія зростає в Гімалаях, Південно-Східній Азії, на Далекому Сході і налічує близько 70 видів. Нам добре відомий плід одного виду актинідії делікатесної – ківі. Батьківщиною цієї рослини вважають Китай, а в Європі плоди актинідії з'явилися тільки в 1958 році. Назва рослини походить від грецького слова, що в перекладі означає «промінчик».

Чорноплідна аронія, або чорноплідна горобина (лат. Aronia melanocarpa) – плодовий чагарник або дерево, що належить до виду Аронія родини Розові. Назва рослини в перекладі з грецької означає допомога, користь. Походить горобина аронія зі східної частини Північної Америки, де росте по берегах озер і річок. Усього в Північній Америці можна зустріти до 20 видів чорноплідної горобини. У Європі аронію вирощували як декоративну рослину, але в XIX столітті Мічурін виявив, що вона невибаглива й придатна для селекції, і в результаті ягода аронія зростає сьогодні буквально повсюдно.

Барбарис Тунберга (лат. Berberisthunbergii) – вид роду Барбарис родини Барбарисових, що зростає в природі на Далекому Сході. Натуралізувався цей вид також у Північній Америці та Європі. У культурі барбарис Тунберга вирощується повсюдно. Цінується рослина передусім за високу декоративність.

Рослина барбарис (лат. Berberis) належить до численного роду чагарників і дерев родини Барбарисові. Назва роду походить від арабського «beiberi», що означає «має форму мушлі». Ростуть барбариси переважно в гірських місцевостях Північної півкулі і налічують близько 170 видів, частину з яких введено в культуру.

Брусниця (лат. Vaccinium vitis-idaea) – вид роду вакциніум, вічнозелений ягідний чагарник, поширений у лісовій та тундровій зонах. У природі брусниця зростає на торф'яних болотах, у хвойних, змішаних і листяних лісах, у рівнинних і гірських тундрах. Її можна зустріти в європейській частині Росії, Західній Європі, Східній Азії, північній Монголії, Маньчжурії та Північній Кореї. Видова назва в перекладі з латини означає «виноградна лоза з гори Іда» – це місце розташоване на острові Крит.

Чагарник бузина (лат. Sambucus) належить до роду квіткових рослин родини Адоксових, хоча раніше її відносили до родини Жимолостеві й навіть виділяли в родину Бузинові. Рід налічує приблизно сорок видів, деякі з них є лікарськими рослинами – наприклад, бузина чорна і бузина червона, а деякі декоративними. У природі бузина росте переважно в Австралії та в зонах із помірним і субтропічним кліматом північної півкулі. Бузина відома людству з давніх часів – з її пагонів стародавні греки робили музичні інструменти, вона згадується в працях Плінія.

Настав кінець вересня, і на нашому ринку стали продавати саджанці з відкритою кореневою системою та зеленим листям. Я не втомлююся дивуватися заповзятливості нашого народу, але невже покупці не розуміють, що їм пропонується?

Сьогодні я розповім, як правильно підготувати аґрус до зими. Восени аґрус потрібно підживити. Якщо кущі старші трьох-чотирьох років, потрібно внести під них по відру перегною та по 200 г деревного попелу.

Хочу відрекомендувати вам надійний, перевірений часом великоплідний сорт винограду під назвою Флора, який раніше називався Лора. Хороший цей сорт тим, що дозріває досить швидко: від пробудження вічок до повної стиглості ягід проходить 110-120 днів.

Найважливішим пунктом догляду за деревами та чагарниками є обрізування. На нашому сайті вже розміщено статті, в яких описано, як і коли потрібно обрізувати ті чи інші рослини. А зараз настав час детальніше розповісти про те, коли і як здійснюється обрізування плодових чагарників, а також у який час і яким способом проводиться обрізування кущів декоративних.

Вегетаційний період аґрусу починається дуже рано, тому й профілактичну обробку чагаря, що сприяє його пробудженню і знищує шкідників та хвороботворні мікроорганізми, проводять напровесні. Про те, як правильно підготувати аґрус до нового сезону, і піде мова в нашій статті.

Виноград (лат. Vitis) – рід багаторічних чагарникових ліан родини Виноградові. Назва роду походить від слова vitilis, що означає «плетистий». У природі налічується близько 70 видів винограду, що зростають переважно в субтропічній і помірній зонах північної півкулі. У культурі вирощують виноград культурний (Vitis vinifera), похідний вид від винограду лісового, що росте в природі від північного узбережжя Середземного моря аж до південного узбережжя Каспію. У дикій природі виноград культурний не зустрічається.

Виноград культурний (лат. Vitis vinifera) – представник виду чагарникових багаторічних ліан роду Виноград родини Виноградні, зростає в районах із субтропічним і помірним кліматом і широко культивований у різних країнах усіх континентів. У природі цей вид не зустрічається. Він походить від дикорослого винограду лісового, що зростав по північному узбережжі Середземного моря до південного узбережжя Каспійського моря. Виноград – одна з перших рослин, яку почало культивувати людство.

У мене накопичилося багато питань щодо малини, і зараз я спробую відповісти на них якнайдетальніше.

Водяника (лат. Empetrum), або голубинець – рід низькорослих, сланких вічнозелених чагарників родини Вересові з непоказними квітками та схожим на хвоїнки листям, які дуже поширені в Північній півкулі й іноді зустрічаються в Південній Америці. У природі водяника зростає на сфагнових болотах, у соснових лісах, у тундрі, на відкритих пісках і гранітних відкладеннях у горах альпійського й субальпійського поясу.

Рослина глід звичайний (лат. Crataegus laevigata), або глід колючий, або глід згладжений, або пані-дерево є видом роду Глід родини Трояндові. У дикій природі він зустрічається в Північній Америці, по всій Європі на узліссях, у соснових і листяних лісах, на важких глинистих ґрунтах. Видова назва глоду перекладається як «міцний», що говорить про якість його деревини, а може, і про здатність рослини жити до 400 років. Глід не вимагає особливого догляду й вирощується в культурі як декоративна та лікарська рослина.

Горобина (лат. Sorbus) є родом деревних рослин триби Яблуневі родини Розові, в якому за різними даними налічується від 80 до 100 видів. А рослина горобина звичайна, або червона (лат. Sorbus aucuparia) – плодове дерево, вид роду Горобина, дуже поширений майже по всій Європі, у Передній Азії й на Кавказі. Ареал виду доходить до Крайньої Півночі, а в горах горобина червона вже у вигляді чагарнику піднімається до кордону рослинності. Родова назва sorbus походить із кельтської мови, перекладається як «терпкий, гіркий» і характеризує смак плодів горобини. Видова назва походить від латинських слів, що у перекладі означають «птах» і «ловити»: плоди горобини використовувалися для приманювання птахів.

Хочу вам розповісти про два способи обрізування ремонтантної малини на зиму. Кожен із цих способів має свої результати по врожайності.

Дереза звичайна, або дереза берберів, або дереза варварська, або дереза китайська, або вовчі ягоди, або ягоди годжі (лат. Lycium barbarum) – дерев'яниста рослина, вид роду Дереза пасльонових культур. У Китаї ця рослина відома під назвою «нінся гоуці», що перекладається як «нінсянська дереза», а для європейців «гоучо» звучить як «годжі». У природі дерезу звичайну можна зустріти в Китаї, Тибеті, Гімалаях і Росії. На початку XXI століття годжі стали рекламувати як ліки від усіх хвороб, що мають унікальну концентрацію антиоксидантів і мікроелементів.

Рослина дерен (лат. Cornus) належить до роду родини Деренові, представників якого в природі налічується близько п'ятдесяти. Найчастіше це листопадні деревні рослини – чагарники або дерева, але іноді це трав'янисті багаторічники або деревні зимовозелені рослини. Рід Дерен складають чотири підроди. Про походження назви «дерен» мовознавці досі сперечаються, а ось тюркське слово «кизил» (так теж часто називають дерен) означає «червоний» – мабуть, за кольором ягід найвідомішого виду дерену. Поширені рослини цього роду у Східній і Південній Європі, на Кавказі, в Малій Азії, Китаї та Японії.

Догляд за малиною після завершення плодоношення полягає в обрізуванні, підживленні, мульчуванні, захисті від хвороб і шкідників та підготовці малинників до зими. Однак не всі ці заходи здійснюють безпосередньо після збору ягід: одні потрібно виконати раніше, інші – пізніше.