Люпин (лат. Lupinus) – рід родини Бобові, представлений як однорічними, так і багаторічними трав'янистими рослинами, чагарниками, напівчагарниками і напівчагарничками. У перекладі з латини «Lupus» означає «вовк», а саму рослину в народі називають іноді «вовчі боби». У природі квіти люпин поширені у двох регіонах: у середземноморсько-африканському зростає 11 однорічних і 1 багаторічний вид люпину, а в західній півкулі, на території від Патагонії до Аляски і від Атлантичного до Тихого океану, росте близько 200 видів. Окультуреними ж з американських видів є лише люпин мінливий, розведенням якого займалися ще інки, і люпин багатолистий. Рослина люпин вирізняється посухостійкістю, тому деякі його види ростуть у пустелях Аризони, Каліфорнії, Техасу, Перу та Чилі, і навіть у Сахарі. У 1911 році англійський селекціонер Джордж Рассел створив високодекоративні види люпину, які отримали назву «гібриди Рассела» і відтоді є найпопулярнішою прикрасою садів і квітників.
Сидерати
Сидерати – це рослини, якими засівають ділянки до вирощування на них основних культур, аби скосити та закласти в верхній шар ґрунту для перегнивання. Коріння зелених сидератів розпушує ґрунт, тим самим покращуючи його структуру й забезпечуючи повітрям. Деякі з них виділяють у ґрунт речовини, що затримують проростання насіння бур'янів. Є серед них і такі (гірчиця й редька, наприклад), які відлякують шкідників і заважають розвиватися хворобам. Після перегнивання в ґрунті сидерати стають цінним добривом.
Сидерати підвищують у ґрунті відсоток біомаси, а сидератні представники родини бобових змінюють форму азоту в ґрунті таким чином, щоб рослинам було легше засвоювати цей елемент. Окрім того, квітучі сидерати залучають на ділянку комах-запилювачів і хижаків, що харчуються шкідниками.
Усього налічують близько чотирьохсот рослин-сидератів. До них належать майже всі бобові, а зі злакових культур, окрім вівса, ячменю, жита та пшениці, сидератами є пайза, грястиця, мітлиця, сорго та костриця. Є сидерати й серед капустяних – ріпак, редька, гірчиці – біла та сиза. Гарні сидератні якості мають також амарант, фацелія, гречка та мальва.
Скошують сидерати та закладають їх у верхній шар ґрунту в період цвітіння.
Життя на Землі почалася з рослин і завдяки їм триває досі. Рослини живуть для того, аби створювати життя. Їхнє листя дає тінь, яка не дозволяє сонцю випалювати землю, утворює компост на поверхні ґрунту, їхні корені захищають ґрунт від розмивання та перенесення, перетворюють землю на родючий ґрунт, їхні відмерлі рештки живлять черв'яків і мікробів, які накопичують у ґрунті азот. Рослини створюють ґрунт. Земля не змогла б існувати без рослин жодного дня. Завдання рільництва – робити землю, давати їй більше, ніж береш від неї, і у здійсненні цього завдання головними помічниками хліборобів є рослини. Щоб поліпшити склад ґрунту, відновити його структуру і збагатити поживними речовинами, в рільництві використовують рослини, які називаються сидерати.