Троянда заслужено вважається королевою квітів, тому кожен поважаючий себе садівник хотів би виростити на своїй ділянці запашний трояндовий кущ. Але щоб милуватися влітку розкішними квітками, потрібно докласти багато зусиль і витратити чимало часу, і щоб полегшити вам завдання, ми пропонуємо кілька рекомендацій, які вам напевно знадобляться.
Садові рослини
Цибулинні квіти належать до одних із найпопулярніших садових рослин, які вирощуються не тільки на зрізування для прикраси квартир, а й дозволяють квітникарям створювати вишукані клумби й ошатні квітники в садах, а також освіжають у літній час наші балкони і тераси. Квіти, об'єднані під загальною назвою «цибулинні», насправді іноді зовсім не схожі одна на одну – їх у різний час висаджують, відрізняються вони не тільки зовнішнім виглядом, а й вимогами до догляду; цибулини деяких квітів після цвітіння підлягають викопуванню і зберіганню, а є такі, чиї цибулини благополучно зимують у саду. Про те, коли і як викопувати цибулини на зиму, де краще зберігати бульби тих чи інших квітів, як правильно зберігати їх, скільки можна зберігати цибулини, як зберігати в домашніх умовах цибулини, якщо у вас немає холодних приміщень – про все це ми розповімо в нашій статті.
Згодом ґрунт у саду втрачає поживні речовини, закислюється або, навпаки, стає лужним, у ньому накопичуються хвороботворні мікроорганізми та личинки шкідників. Зрештою настає момент, коли зношений ґрунт вимагає відпочинку й відновлення. Поговорімо про те, як можна відновити втомлений і збіднілий ґрунт.
Найкращий час для посадки тюльпанів – вересень і «бабине літо», проте не завжди випадає можливість провести процедуру саме в цей період: зазвичай заважає зайнятість, а іноді посадковий матеріал потрапляє в руки занадто пізно і вже пророслим... Що робити з цибулинами тюльпанів, якщо на дворі вже листопад? Чи можна садити їх у вже прихоплену заморозками землю? Адже всім відомо, що небажана як рання, так і занадто пізня посадка тюльпанів. Однак у цьому питанні не все так однозначно, і навіть пізньої осені у квітникарів все ж є шанс. Про це і поговоримо.
Ялина (лат. Picea) – рід дерев родини Соснові, який налічує близько 40 видів. Латинська назва роду походить від слова «pix», що в перекладі означає «смола», а словотвірний відповідник української назви належить до праслов'янської мови і має те саме значення. Найпоширенішим видом у культурі є ялина звичайна, або європейська. У національному парку Фулуф’єллет на заході Швеції зростає ялина цього виду, якій понад 9550 років. Це найстаріший дерев'яний організм на Землі. Ялина – один із найголовніших символів Різдва й Нового року.
Рослина ялиця (лат. Abies) представляє рід родини Соснові. У багатьох мовах назва рослини близька до слова «ялина». Поширена ялина-ялиця в субтропічних, помірних і навіть тропічних районах північної півкулі, зокрема в Сальвадорі, Мексиці, Гондурасі і Гватемалі. Найчастіше ялиця росте у хвойних лісах, у сусідстві з такими деревами, як кедр, ялина і сосна, проте зустрічається вона і у змішаних, і навіть у листяних лісах. Налічує рід близько 50 різновидів – від чагарників заввишки 50 см до дерев заввишки 80 м. Нині декоративна ялиця неймовірно затребувана в озелененні як присадибних ділянок, так і громадських парків і скверів. Вона красива і невибаглива. З недоліків можна називати невисоку морозостійкість, а також незносність ялицею диму, газу і занадто сухого повітря.
Ялівець козацький (лат. Juniperus sabina) – хвойний чагарник, найпоширеніший вид роду Ялівець родини Кипарисові. У дикій природі цей вид зустрічається в лісах і гаях степової зони, на піщаних дюнах і скелястих схилах Малої і Південно-східної Азії, Центральної Європи, Кавказу, Примор'я, Уралу й Сибіру.
Ялівець скельний (лат. Juniperus scopulorum) є видом роду Ялівець родини Кипарисові. У природних умовах ялівець скельний росте в США (штат Орегон, захід Техасу, північ Арізони), у Канаді (у Британській Колумбії і південно-західній провінції Альберта), у північній Мексиці, вибираючи кам'янисті ґрунти гір на висоті від 1200 до 2700 метрів над рівнем моря. У культурі ялівець скельний поки зустрічається нечасто.
Рослина ялівець (лат. Juniperus), або верес, або арча, належить до роду вічнозелених хвойних дерев або чагарників родини Кипарисові, численні представники якого поширені в північній півкулі від субтропічних гірських районів до Арктики. Латинська назва, збережена Карлом Ліннеєм за ялівцем у класифікації, згадується ще у творах римського поета Вергілія. Налічує рід ялівців на сьогодні близько 70 видів. Сланкі види ялівцю ростуть переважно в горах, а дерево ялівець заввишки до 15 м і навіть вище можна зустріти в лісах Центральної Азії та Америки, а також Середземномор'я. Ця рослина, що нагадує кипарис, росте від 600 до 3000 років. Там, де росте ялівець, напрочуд чисте повітря. В античному світі ялівець вважався найкращим засобом від зміїного укусу, на Русі з нього робили посуд, в якому молоко не скисає навіть у спекотний день. Шишкоягоди, корінь і ефірна олія ялівцю здавна використовувалися для виготовлення препаратів від усіляких хвороб. Мелені ягоди рослини затребувані в кулінарії в якості приправи до м'яса і для приготування супів, соусів, паштетів, маринадів і навіть лікерів. З деревини деяких видів ялівцю виготовляють різні вироби, у т.ч. олівці і тростини.