Туя західна (лат. Thuja occidentalis), або життєве дерево – вічнозелена хвойна рослина роду Туя родини Кипарисові. У природі цей вид зустрічається на сході Північної Америки по низинних берегах річок, болотах, на вапняних ґрунтах і вологих родючих суглинках. Описано рослину було Карлом Ліннеєм у 1753 році, тоді ж вона й отримала від нього свою назву, що перекладається з грецької як «жертвування, обкурювання»: ароматичні породи туї спалювали під час давніх релігійних обрядів.
Садові рослини
Рослина туя (лат. Thuja), або живодрево (живодерев, жистяк, кадило, савіна), належить до роду голонасінних хвойних рослин родини Кипарисові, як ялівець, секвойя, таксодіум, кипарис та кипарисовик. В Європу тую завезли зі Східної Азії чи Америки. Латинська назва рослини має давньогрецький корінь, що означає «жертвування», «кадіння» – мабуть, існує зв'язок між назвою рослини і запахом порід туї, які ритуально спалюються як ароматичні пахощі. Рід налічує 6 видів, представники яких доживають іноді до 150 років, хоча зустрічаються і значно більш зрілі екземпляри.
Усім гарні тюльпани: і пахнуть приємно, і радують око першими яскравими кольорами, і чарівні своєю вишуканістю. Ось тільки, як і всі весняні квіти, дуже швидко вони відцвітають. Але ж так хочеться, щоб краса тюльпанів, що розпустилися, подовше приносила задоволення. І є можливість збільшити терміни цвітіння: для того, щоб продовжити період цвітіння тюльпанів, необхідний правильний догляд. Він не дуже складний, але повинен бути постійним і тривати до повного зів'янення всіх частин рослини.
Любителі тюльпанів приділяють процесу посадки цих квітів особливу увагу, намагаючись вибрати для нього оптимальний час і місце. Адже від того, коли і як були висаджені цибулини тюльпанів, залежить очікуваний результат – їх цвітіння. Хоча є садівники, які не дуже педантичні в питанні посадки, вважаючи, що тюльпани в будь-якому випадку виростуть і розквітнуть. І дійсно, проростають і цвітуть навіть ті тюльпани, які довго ростуть на одному місці, цибулини яких не викопують на зиму і за якими не дуже ретельно доглядають. Але... при цьому їх квіти дрібніші та слабші, а сам період цвітіння недовгий. До того ж, сортові тюльпани в разі неправильної посадки та догляду можуть і зовсім виродитися або пропасти.
Тюльпани – весняні першоквіти, цвітіння яких завершується вже в травні. Після цвітіння садоводи викопують цибулини тюльпанів і зберігають їх до осені. Але чи потрібно щорічно викопувати цибулини? І коли краще це робити? І як зберігати викопані цибулини до їхньої посадки? Відповіді на всі ці запитання ми дамо в нашій статті.
Сьогодні в світі існує понад 4 тисячі сортів тюльпанів. Кольорова гамма просто неймовірна: від сліпучо-білого до чорно-фіолетового («чорні» тюльпани)!
До речі, вперше вивести чорні тюльпани бралися ще в 1637 році, в Голландії. У Гарлемі навіть призначили нагороду для селекціонерів в 100 000 золотом! Художню версію подій можна знайти у Дюма в його «Чорному тюльпані».
А щоб успішно вирощувати тюльпани будь-якого кольору, читайте поради наших фахівців.
Як по листю визначити, якого добрива потребує ваш тюльпан? Чи справді техніка зрізки впливає на цвітіння тюльпанів? Що за метод «ніч в холодильнику»? Що таке декапітація і чому вона така важлива для тюльпанів? Розповімо детально.
Тюльпани – одні з найкрасивіших весняних квітів, і навряд чи знайдеться хоч один сад, в якому навесні вони не цвітуть. Слід відзначити, що, крім декоративних якостей, ці квіти мають ще одну перевагу – невибагливість. Мороки з ними трохи, а результат завжди виправдовує зусилля. Але, як і у кожної рослини, у тюльпанів є свої умови вирощування. Наприклад, цибулини тюльпанів краще висаджувати у відкритий ґрунт у середині осені, під зиму.
Квітка запашний тютюн давно стала улюбленицею садівників, завдяки оригінальному аромату й широкій палітрі відтінків, якими вона може бути забарвлена. Ця рослина своїм запахом приваблює в сад бджіл, а різноманітність її сортів просто вражає. Батьківщина запашного тютюну – Південна Америка, а в Європу його привіз Христофор Колумб. У природі запашний тютюн є багаторічником, але в умовах нашого клімату його вирощують в однорічній культурі.
Фацелія (лат. Phacelia) – рід трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Водолистових, який за різними даними включає від 80 до понад 180 видів, що виростають у Південній і Північній Америці на відкритих сонячних місцях із добре дренованим ґрунтом. Назва роду походить від грецького слова, яке в перекладі означає «пучок»: саме так виглядає суцвіття фацелії.
Рослина фізаліс (лат. Physalis) належить до найбільшого роду родини Пасльонові, що налічує близько 120 видів, котрі ростуть в Азії, Європі, а також у Південній та Північній Америці. У перекладі з грецької фізаліс означає міхур – назву дано через форму червоно-помаранчевої чашечки рослини, що розростається. Городники іноді називають фізаліс земляною журавлиною або смарагдовою ягодою.
Рослин фізостегія (лат. Physostegia) є трав'янистим багаторічником родини Ясноткові, або Губоцвіті. За різними джерелами рід налічує від 3 до 12 видів, які ростуть у Північній Америці. Назва рослини складається з двох грецьких слів, що означають у перекладі «бульбашка» й «покрив», і вказує на роздуту форму чашечки квітки. Через цю оригінальну форму квітка фізостегія має іншу назву – помилковий змієголовник. У культурі з усіх відомих видів рослини вирощується тільки фізостегія віргінська.
Флокси (лат. Phlox) – рід гарноквітучих трав'янистих рослин родини Синюхових, у який входить понад 80 видів, зокрема флокс шилоподібний (лат. Phlox subulata), що отримав свою назву через форму листя. Інакше цей вид називають сланким або килимовим, а в Північній Америці, звідки флокс шилоподібний родом, його звуть моховою гвоздичкою. У дикому вигляді флокс шилоподібний поширений від південної частини Онтаріо до Північної Кароліни, а зі сходу на захід – від Теннесі до Мічигану. Він вибирає для життя кам'янисті осипи, сухі піщані пагорби й тінь чагарників.
Північна Америка з її суворим кліматом подарувала світові універсальну садову рослину – флокс. Ця красива і витривала квітка, безперечно, заслуговує на те, щоб хоча б раз стати ароматною окрасою вашої клумби.
Мрієте про квітник, в який можна практично не заглядати, але щоб цвіло і пахло до самої осені? Симпатяги флокси до ваших послуг! А якщо ви вже давно їх любите, наші поради допоможуть удосконалити та спростити догляд за вашим флоксарієм.
Чи правда, що перезимувавши в землі, насіння флоксів дає кращу схожість? Чи справді тінь – запорука яскравих флоксів? Чому не варто висаджувати флокси в саду? Давайте розберемося разом.
Тільки-но розтане сніг, розпускаються проліски, в цей самий час зацвітає дивовижний чагарник форзиція, про який сьогодні піде мова. Назва «форзиція» дана на честь шотландського ботаніка-садівника Вільяма Форсайта, він так само був одним із засновників королівського ботанічного товариства. У Росії, в культурі форзиція з 1917 року.
На самому початку весни, коли вся флора ще спить, на ще безлистному чагарнику форзиція (або форсайтія) розкриваються яскраві жовті квіти. Це означає, що незабаром почнуть пробуджуватися до життя й інші рослини, а на самій форзиції з'явиться листя.
Форзиція настільки популярна в Західній Європі і Азії, що в минулому столітті в Албанії, Південній Кореї і Швейцарії випускали марки, на яких зображалася гілочка або кущ цієї рослини.
Форзиція – не тільки гарний чагарник, але ще й корисний: китайська народна медицина широко використовує рослину для лікування різних хвороб.
Про те, як посадити форзицію, як за нею доглядати, як обрізувати і як лікувати, ви дізнаєтеся зі статті, опублікованій на нашому сайті.
Фрезія – квітка з історією, гідною пера Дюма. Букетами зі свіжих фрезій прикрашали королівські покої у Версалі, найвідоміші серцеїди Європи дарували жінкам саме цю п'янку і красою, й ароматом квітку. А ті зберігали дорогий подарунок тижнями – не лише від безмежної любові до дарувальника, а ще й тому, що краса зрізаних фрезій така довговічна. У XIX столітті на фрезію почали полювати не тільки придворні садівники та палкі кавалери, а й парфумери: аромат, схожий на суміш конвалій та морського бризу нікого не залишав байдужим...
Пролетіли століття, але і сьогодні мало хто з квітникарів-аматорів може похвалитися тим, що приручив африканську красуню фрезію.
Але ж ми з вами спробуємо, чи не так?
Під малознайомою нам назвою Фрітілярія ховається, загалом, всім відома і дуже популярна рослина – рябчик. Це незвичайної краси весняна квітка, що прибула у наші краї зі Східних Гімалаїв, гір Афганістану та Ірану, і успішно у нас прижилася.
Трава хаменерій, або кипрій вузьколистий (лат. Chamerion angustifolium = Epilobium angustifolium) є трав'янистим багаторічником, типовим видом роду Хаменерій родини Онагрові. У народі у хаменерію безліч інших назв: хаменерій, дикий льон, верба-трава, іван-трава, зніт вузьколистий, плакун, льонок...
Рослина польовий хвощ, або хвойка, або тінички, або сосонка польова (лат. Equisetum arvense) є видом трав'янистих багаторічників роду Хвощ родини Хвощових. Ця спорова рослина в природі поширена в тропічних, помірних і субарктичних регіонах Європи та по всій території Північної Америки. Зростає хвощ на суходільних і заплавних луках, у лісах, на околицях боліт, піщаних мілинах, берегах річок, озер і струмків. У культурі ж хвощ польовий є рівною мірою лікарським, декоративним і бур'яном.
Хіонодокси (лат. Chionodoxa) – низькорослі багаторічники роду Сцилла родини Лілійні, яких відомо 6 видів. Ростуть хіонодокси в Малій Азії і на острові Крит. Назва роду утворена з двох грецьких слів: «сніг» і «гордість, слава», а в народі хіонодокси називають «сніговою красунею» чи «сніговиком»: ця ніжна рослина з чудовими квітками появляється разом із первоцвітами – пролісками і підсніжниками, коли на землі ще лежить сніг.