Фрезія – квітка з історією, гідною пера Дюма. Букетами зі свіжих фрезій прикрашали королівські покої у Версалі, найвідоміші серцеїди Європи дарували жінкам саме цю п'янку і красою, й ароматом квітку. А ті зберігали дорогий подарунок тижнями – не лише від безмежної любові до дарувальника, а ще й тому, що краса зрізаних фрезій така довговічна. У XIX столітті на фрезію почали полювати не тільки придворні садівники та палкі кавалери, а й парфумери: аромат, схожий на суміш конвалій та морського бризу нікого не залишав байдужим...
Пролетіли століття, але і сьогодні мало хто з квітникарів-аматорів може похвалитися тим, що приручив африканську красуню фрезію.
Але ж ми з вами спробуємо, чи не так?
Під малознайомою нам назвою Фрітілярія ховається, загалом, всім відома і дуже популярна рослина – рябчик. Це незвичайної краси весняна квітка, що прибула у наші краї зі Східних Гімалаїв, гір Афганістану та Ірану, і успішно у нас прижилася.
Трава хаменерій, або кипрій вузьколистий (лат. Chamerion angustifolium = Epilobium angustifolium) є трав'янистим багаторічником, типовим видом роду Хаменерій родини Онагрові. У народі у хаменерію безліч інших назв: хаменерій, дикий льон, верба-трава, іван-трава, зніт вузьколистий, плакун, льонок... Зростає хаменерій по всій Північній півкулі в світлих лісах, на узліссях і вирубках, уздовж канав і насипів, коло води, на сирому ґрунті та в сухих піщанистих місцях. Він першим з'являється на гарі й вирубках і вимирає в міру появи там інших рослин. Часто кипрій росте поруч із малиною.
Рослина польовий хвощ, або хвойка, або тінички, або сосонка польова (лат. Equisetum arvense) є видом трав'янистих багаторічників роду Хвощ родини Хвощових. Ця спорова рослина в природі поширена в тропічних, помірних і субарктичних регіонах Європи та по всій території Північної Америки. Зростає хвощ на суходільних і заплавних луках, у лісах, на околицях боліт, піщаних мілинах, берегах річок, озер і струмків. У культурі ж хвощ польовий є рівною мірою лікарським, декоративним і бур'яном.
Хіонодокси (лат. Chionodoxa) – низькорослі багаторічники роду Сцилла родини Лілійні, яких відомо 6 видів. Ростуть хіонодокси в Малій Азії і на острові Крит. Назва роду утворена з двох грецьких слів: «сніг» і «гордість, слава», а в народі хіонодокси називають «сніговою красунею» чи «сніговиком»: ця ніжна рослина з чудовими квітками появляється разом із первоцвітами – пролісками і підсніжниками, коли на землі ще лежить сніг.
Якщо ви звикли вважати хосту фоновою рослиною, якій і похвалитися нічим, окрім як великими зеленими листками, селекціонерам є чим вас здивувати!
Стародавня східна мудрість гласить: «Хочеш бути щасливим все життя – вирощуй хризантеми». Дійсно, хризантеми – дуже вдячні вихованці: такого розмаїття форм та кольорів немає у жодної квітки! Але не красою єдиною. Недавні дослідження показали, що хризантеми ефективно очищають повітря та ще й відлякують комарів.
Рослина целозія, або целлозія (лат. Celosia) – рід родини Амарантові, хоча не так давно його відносили до родини Лободові. Назва рослини походить від грецького kelos, що означає «палаючий» і характеризує забарвлення та форму суцвіть, схожих на різнобарвні язики полум'я. У природі квіти целозія ростуть у теплих районах Африки, Азії та обох Америк, їх сьогодні відомо близько 60 видів, але в садовій культурі вирощують найчастіше целозію гребінчасту, целозію перисту, а також целозію колоскову.
Головний спосіб розмноження Лілій – за допомогою цибулин. Вони, як і інші цибулинні, нарощують діток, утворюючи при цьому цілі родинки. І після того, як дитинка виросте до потрібного розміру, вона сама стає повноцінною цибулиною. Єдине «але»: цибулини лілій розростаються не так швидко, як, скажімо, цибулини тюльпанів. Крім того, їхні дітки досить слабкі і не придатні для зберігання – вони швидко всихають або замерзають. Так що розсаджування дочірніх цибулин краще проводити навесні, щоб вони за літо підросли і набралися сил. Є ще кілька нюансів, які відрізняють догляд за Цибулинами Лілій від догляду за посадковим матеріалом інших цибулинних. Про це докладніше.
Нарцис – рослина, яку розмножують і вирощують з цибулин, тому для отримання гарних квітів важливо вибрати якісний посадковий матеріал. Головне, щоб цибулини не були вражені нарцисовою мухою або, як її ще називають, цибулинною журчалкою. Небезпечні для нарцисів і різного роду гнилі.
Основний спосіб вирощування тюльпанів – з цибулин. Саме тому так важливо вибрати і купити цибулини тюльпанів хорошої якості. Адже це гарантує своєчасне проростання і цвітіння. І ще один важливий момент: тільки в спеціалізованих магазинах та інтернет-магазинах ви купуєте посадковий матеріал того сорту і виду, який хочете отримати. Адже жодна господиня на ринку не відповідає за реалізований товар. В результаті ви можете, купуючи цибулини попугайних тюльпанів, отримати прості ранні або Дарвінові. Звичайно, всі квіти гарні, але приємно, коли виростає те, що хотів і висаджував.
Милі червоні, жовті, білі або пурпурні квіти цинерарії з жовтою серединкою, що водночас нагадують і маргаритки, і ромашки, можуть прикрашати ваше підвіконня 2-3 місяці на рік. А в саду їх вирощують в однорічній або дворічній культурі: в умовах не надто суворого клімату цинерарія може зимувати в саду.
Цинія (лат. Zinnia) належить до роду трав'янистих і чагарникових багаторічників родини Айстрові родом із Південної Мексики, який отримав свою назву на честь фармаколога й ботаніка Йоганна Готфріда Цінна з Геттінгена. Він, бувши директором ботанічного саду, постачав Карлові Ліннею гербарний матеріал для досліджень. Ацтеки культивували цинію з 1500 року, а в Європі вона з'явилася у XVIII ст., відразу ставши улюбленою прикрасою садів і аристократичних прийомів. До двадцятого сторіччя цинія культивувалася вже на всіх континентах, а з 1931 по 1957 р. квітка цинії була навіть символом штату Індіана, США. Сьогодні відомо близько двадцяти видів, безліч сортів і гібридів цієї прекрасної квітки, що вирізняється красою і невибагливістю до умов вирощування.
Рослина чемерник (лат. Helleborus) належить до роду трав'янистих багаторічників родини Жовтецеві, яких налічується за різними даними від 14 до 22 видів. Вони зростають у тінистих місцях гір у Європі, зокрема в Середземномор'ї, а також на сході – в Малій Азії. Більша кількість видів росте на Балканському півострові. У Німеччині квітка чемерник у горщику – традиційний різдвяний подарунок: легенда розповідає, що маленький підпасок, засмутившись, що у нього немає дарів для новонародженого Ісуса, гірко заплакав, і на тому місці, куди впали його сльози, розцвіли прекрасні квіти, які хлопчик зібрав і приніс у дар немовляті-Христу. Відтоді чемерник у Європі називають «трояндою Христа», а у нас – «горицвіт», тому що коли починається цвітіння чемерника, здається, ніби трав’янисті пагорби спалахнули золотавим вогнем.
Чистець (лат. Stachys), або стахіс – рід напівчагарників або трав'янистих багаторічників і однорічників родини Глухокропивові. «Стахіс» означає «колос»: саме так виглядають суцвіття чистцю. Батьківщина стахіса – Мала Азія й Балкани, звідки він поширився по Європі й Азії й урешті-решт став культурною рослиною. У роду понад 300 видів, що виростають сьогодні всюди, крім Нової Зеландії й Австралії. Вирощують чистець як декоративну й лікарську рослину.
Чистотіл (лат. Chelidonium) – рід дводольних рослин родини Макові, який у культурі представлений видом чистотіл великий (Chelidonium majus), у народі ще відомий як глекопар, гладишник, ростопаш, сіре зілля, старовина, ластовине зілля, чистяк, чистець. Наукова назва роду перекладається з латини як «ластівчина трава» і ґрунтується на повір'ї, що ці птахи лікують сліпих дитинчат соком чистотілу. Наявність у чистотілу таких цілющих властивостей підтверджували свого часу і лікарі Стародавньої Греції, й Авіценна. Лікарі застосовували сік чистотілу для лікування очних хвороб аж до XVIII століття. Згодом стали відомі й інші цінні властивості рослини. Українські назви «чистотіл», «чистець» пов'язані з тим, що соком чистотілу зводили бородавки й інші шкірні утворення.
Рябчики вважаються рослиною невибагливою і здатною рости в будь-яких умовах. Рости – так! Але не цвісти. Для того, щоб Фрітілярія цвіла, необхідно дотримуватись певних правил догляду за нею. Основні особливості пов'язані навіть не стільки з доглядом, скільки з правильною посадкою. Але й після цього – навесні – не варто покладатися тільки на матінку природу. Тим більше, причин, чому не цвітуть Рябчики, існує декілька, і деякі з них суперечать один одному.
Чорнобривці – незамінний строкатий килимок-виручалочка всюди, де потрібно швидко й без зайвих турбот навести красу: у парках і на міських клумбах, на крихітному квітнику біля ганку чи уздовж доріжок в домашньому саду та навіть на балконі!