Під малознайомою нам назвою Фрітілярія ховається, загалом, всім відома і дуже популярна рослина – Рябчик. Це незвичайної краси весняна квітка, що прибула у наші краї зі Східних Гімалаїв, гір Афганістану та Ірану, і успішно у нас прижилася.
Звичайно, шлях Рябчиків був не таким вже й простим, тому що в Європі вони з'явилися спочатку в Італії (в 1553 році), потім Фрітілярія стала відома в Голландії – на початку XVIII століття. А вже ці квітникарі постаралися, щоб до нас дійшло більше 100 видів Фрітілярій, серед яких найбільш популярним і відомим є Рябчик Імператорський.
Трава хаменерій, або кипрій вузьколистий (лат. Chamerion angustifolium = Epilobium angustifolium) є трав'янистим багаторічником, типовим видом роду Хаменерій родини Онагрові. У народі у хаменерію безліч інших назв: хаменерій, дикий льон, верба-трава, іван-трава, зніт вузьколистий, плакун, льонок... Зростає хаменерій по всій Північній півкулі в світлих лісах, на узліссях і вирубках, уздовж канав і насипів, коло води, на сирому ґрунті та в сухих піщанистих місцях. Він першим з'являється на гарі й вирубках і вимирає в міру появи там інших рослин. Часто кипрій росте поруч із малиною.
Рослина польовий хвощ, або хвойка, або тінички, або сосонка польова (лат. Equisetum arvense) є видом трав'янистих багаторічників роду Хвощ родини Хвощових. Ця спорова рослина в природі поширена в тропічних, помірних і субарктичних регіонах Європи та по всій території Північної Америки. Зростає хвощ на суходільних і заплавних луках, у лісах, на околицях боліт, піщаних мілинах, берегах річок, озер і струмків. У культурі ж хвощ польовий є рівною мірою лікарським, декоративним і бур'яном.
Хіонодокси (лат. Chionodoxa) – низькорослі багаторічники роду Сцилла родини Лілійні, яких відомо 6 видів. Ростуть хіонодокси в Малій Азії і на острові Крит. Назва роду утворена з двох грецьких слів: «сніг» і «гордість, слава», а в народі хіонодокси називають «сніговою красунею» чи «сніговиком»: ця ніжна рослина з чудовими квітками появляється разом із первоцвітами – пролісками і підсніжниками, коли на землі ще лежить сніг.
Хоста (лат. Hosta), або Функія – це рід трав'янистих багаторічників родини Спаржеві, хоча раніше його зараховували до родини Лілійні. Свою першу назву хоста отримала на честь австрійського ботаніка і лікаря Н. Хоста, а другу (функія) – на честь німецького ботаніка Г.Х. Функа. Всього існує близько 40 видів рослини. Історичний ареал хост – Східна Азія (Корея, Китай, Японія), південний захід Далекого Сходу, Сахалін і Курильські острови. Вологолюбні хости ростуть біля берегів річок і струмків, на схилах гір, на лісових галявинах... Японці вважають квітку хоста священною рослиною, а черешки листя використовують в їжу як делікатес. З'явившись в Англії, хоста відразу не змогла справити враження на місцевих жителів, але, потрапивши до Нового Світу, дуже скоро стала популярною рослиною. Настільки, що її популярність поширилась і на інші континенти.
Хризантема (лат. Chrysanthemum) – трав'янисті багаторічники й однорічники з родини Айстрові, або Складноцвіті. У перекладі з грецької означає «золотоцвітна», або «квітка-сонце», оскільки багато видів мають жовте забарвлення суцвіть. За даними сайту GRIN, цей рід налічує в природі 29 видів, поширених у північній і помірній зонах, здебільшого в Азії. Археологи стверджують, що понад 2500 років тому хризантему вже культивували стародавні китайці, які вживали її пелюстки в їжу, а в трактаті «Весна та осінь» хризантему згадав сам Конфуцій! Потім культивуванням квітки зайнялись і японці. Вони боготворили цю квітку настільки, що виключно члени імператорської родини мали право носити одяг із зображенням хризантеми. У Європі хризантема з'явилася у XVIII ст., але інтенсивно культивувати її почали тільки в ХІХ.
Рослина целозія, або целлозія (лат. Celosia) – рід родини Амарантові, хоча не так давно його відносили до родини Лободові. Назва рослини походить від грецького kelos, що означає «палаючий» і характеризує забарвлення та форму суцвіть, схожих на різнобарвні язики полум'я. У природі квіти целозія ростуть у теплих районах Африки, Азії та обох Америк, їх сьогодні відомо близько 60 видів, але в садовій культурі вирощують найчастіше целозію гребінчасту, целозію перисту, а також целозію колоскову.
Головний спосіб розмноження Лілій – за допомогою цибулин. Вони, як і інші цибулинні, нарощують діток, утворюючи при цьому цілі родинки. І після того, як дитинка виросте до потрібного розміру, вона сама стає повноцінною цибулиною. Єдине «але»: цибулини лілій розростаються не так швидко, як, скажімо, цибулини тюльпанів. Крім того, їхні дітки досить слабкі і не придатні для зберігання – вони швидко всихають або замерзають. Так що розсаджування дочірніх цибулин краще проводити навесні, щоб вони за літо підросли і набралися сил. Є ще кілька нюансів, які відрізняють догляд за Цибулинами Лілій від догляду за посадковим матеріалом інших цибулинних. Про це докладніше.
Нарцис – рослина, яку розмножують і вирощують з цибулин, тому для отримання гарних квітів важливо вибрати якісний посадковий матеріал. Головне, щоб цибулини не були вражені нарцисовою мухою або, як її ще називають, цибулинною журчалкою. Небезпечні для Нарцисів і різного роду гнилі.
Основний спосіб вирощування тюльпанів – з цибулин. Саме тому так важливо вибрати і купити цибулини тюльпанів хорошої якості. Адже це гарантує своєчасне проростання і цвітіння. І ще один важливий момент: тільки в спеціалізованих магазинах та інтернет-магазинах ви купуєте посадковий матеріал того сорту і виду, який хочете отримати. Адже жодна господиня на ринку не відповідає за реалізований товар. В результаті ви можете, купуючи цибулини попугайних тюльпанів, отримати прості ранні або Дарвінові. Звичайно, всі квіти гарні, але приємно, коли виростає те, що хотів і висаджував.
Цинерарія (лат. Cineraria) – так називається рід родини Айстрові, або Складноцвіті. Серед видів цинерарії, що використовуються в декоративному садівництві, є як представники цього роду, так і види, які належать до близького цинерарії роду Жовтозілля (Senecio) триби Жовтозіллєві тієї ж родини Айстрові. Безпосередньо представників роду цинерарії налічується у природі близько п'ятдесяти, жовтозілля ж – за різними даними від однієї до трьох тисяч видів. У цій статті ми розповімо про найпопулярніші види і цинерарії, і жовтозілля, що використовуються в декоративному садівництві. Отже, квіти цинерарія…
Цинія (лат. Zinnia) належить до роду трав'янистих і чагарникових багаторічників родини Айстрові родом із Південної Мексики, який отримав свою назву на честь фармаколога й ботаніка Йоганна Готфріда Цінна з Геттінгена. Він, бувши директором ботанічного саду, постачав Карлові Ліннею гербарний матеріал для досліджень. Ацтеки культивували цинію з 1500 року, а в Європі вона з'явилася у XVIII ст., відразу ставши улюбленою прикрасою садів і аристократичних прийомів. До двадцятого сторіччя цинія культивувалася вже на всіх континентах, а з 1931 по 1957 р. квітка цинії була навіть символом штату Індіана, США. Сьогодні відомо близько двадцяти видів, безліч сортів і гібридів цієї прекрасної квітки, що вирізняється красою і невибагливістю до умов вирощування.
Рослина чемерник (лат. Helleborus) належить до роду трав'янистих багаторічників родини Жовтецеві, яких налічується за різними даними від 14 до 22 видів. Вони зростають у тінистих місцях гір у Європі, зокрема в Середземномор'ї, а також на сході – в Малій Азії. Більша кількість видів росте на Балканському півострові. У Німеччині квітка чемерник у горщику – традиційний різдвяний подарунок: легенда розповідає, що маленький підпасок, засмутившись, що у нього немає дарів для новонародженого Ісуса, гірко заплакав, і на тому місці, куди впали його сльози, розцвіли прекрасні квіти, які хлопчик зібрав і приніс у дар немовляті-Христу. Відтоді чемерник у Європі називають «трояндою Христа», а у нас – «горицвіт», тому що коли починається цвітіння чемерника, здається, ніби трав’янисті пагорби спалахнули золотавим вогнем.
Чистець (лат. Stachys), або стахіс – рід напівчагарників або трав'янистих багаторічників і однорічників родини Глухокропивові. «Стахіс» означає «колос»: саме так виглядають суцвіття чистцю. Батьківщина стахіса – Мала Азія й Балкани, звідки він поширився по Європі й Азії й урешті-решт став культурною рослиною. У роду понад 300 видів, що виростають сьогодні всюди, крім Нової Зеландії й Австралії. Вирощують чистець як декоративну й лікарську рослину.
Чистотіл (лат. Chelidonium) – рід дводольних рослин родини Макові, який у культурі представлений видом чистотіл великий (Chelidonium majus), у народі ще відомий як глекопар, гладишник, ростопаш, сіре зілля, старовина, ластовине зілля, чистяк, чистець. Наукова назва роду перекладається з латини як «ластівчина трава» і ґрунтується на повір'ї, що ці птахи лікують сліпих дитинчат соком чистотілу. Наявність у чистотілу таких цілющих властивостей підтверджували свого часу і лікарі Стародавньої Греції, й Авіценна. Лікарі застосовували сік чистотілу для лікування очних хвороб аж до XVIII століття. Згодом стали відомі й інші цінні властивості рослини. Українські назви «чистотіл», «чистець» пов'язані з тим, що соком чистотілу зводили бородавки й інші шкірні утворення.
Рябчики вважаються рослиною невибагливою і здатною рости в будь-яких умовах. Рости – так! Але не цвісти. Для того, щоб Фрітілярія цвіла, необхідно дотримуватись певних правил догляду за нею. Основні особливості пов'язані навіть не стільки з доглядом, скільки з правильною посадкою. Але й після цього – навесні – не варто покладатися тільки на матінку природу. Тим більше, причин, чому не цвітуть Рябчики, існує декілька, і деякі з них суперечать один одному.
Чорнобривці (лат. Tagetes) – це рід багаторічних і однорічних рослин, що належать до родини айстрових або складноцвітих. Батьківщина рослин – Південна і Центральна Америка. Здавна їх використовували в ритуалах місцевих індіанських племен, а також для лікування різних хвороб. В Європу чорнобривці потрапили в XVI ст. і були першими заморськими квітами, що з'явилися в Росії. Іменем своїм квіти чорнобривці зобов'язані Карлу Ліннею, котрий назвав їх на честь Тагеса, етруського напівбога, онука Юпітера, що уславився своїм даром провидця та красою. Сьогодні чорнобривці налічують близько 40 видів і культивуються у багатьох країнах світу.
Рослина чубушник (лат. Philadelphus), або садовий жасмин (ясмин, чубуковець), належить до роду листопадних і напівлистопадних чагарників родини Гортензієві. Ми звикли називати квітку чубушник жасмином за характерні солодкуваті пахощі і схожість квіток цих двох рослин. Латинську назву чубушник-філадельфус отримав на честь царя Єгипту Птолемея Філадельфа, а чубушником його називають тому, що з його міцної деревини з м'якою серцевиною робили чубуки і мундштуки для курильних люльок. У дикій природі чагарник чубушник поширений у Північній Америці, Європі та Східній Азії. За різними даними в природі налічується від 50 до 70 видів чубушника, а в культурі виведено велику кількість сортів цієї рослини.
Ни для кого не секрет, что у прекрасных, изысканных лилий много врагов. Для защиты лилий важно знать, как выглядят их вредители и как можно их уничтожить, не причинив вреда растениям. Лилии повреждают насекомые, садовые мыши и слизни. В этой статье мы расскажем, что делать, если на цветах обнаружены следы повреждений.
Гладіолус – одна з найбільш прекрасних і затребуваних рослин нашого саду, однак успішне вирощування цієї чудесної квітки залежить від багатьох чинників і не в останню чергу від уміння садівника вибрати гарний посадковий матеріал. Сьогодні у продажу можна знайти так багато сортів і гібридів гладіолуса, що зробити вибір буває нелегко. Однак навіть після вдалого вибору сорту садівник може зіткнутися з такими проблемами: гладіолус відмовляється цвісти, квітки не відповідають характеристикам сорту, рослина погано росте й розвивається. Про те, як уникнути таких неприємностей, і піде мова в нашій статті.