Тигридія (лат. Tigridia) – рід трав'янистих цибулинних багаторічних рослин родини Ірисові, що охоплює за різними даними від 20 до 55 видів, ареал яких поширюється від Чилі й Перу на півдні до Мексики на півночі. Назва роду походить від латинського слова tigris (у родовому відмінку – tigridis) і перекладається як «тигр»: причина такої назви, мабуть, у строкатому забарвленні оцвітини. Ацтеки, які жили на території Мексики, вирощували тигридію як лікарську рослину, використовуючи її цілющі властивості. У Європі тигридія з'явилася в XVI столітті, але досі вона в садах зустрічається нечасто: судячи з усього, квітникарів бентежить, що квітки тигридії живуть не довше 8 годин, розкриваючись лише в першій половині дня.
Садові рослини
Тирлич (лат. Gentiana) – рід напівчагарників, трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Тирличевих, що налічує близько чотирьохсот видів, поширених у природі по всій земній кулі, однак найчастіше ці рослини зустрічаються в зоні помірного клімату Північної півкулі, наприклад, на альпійських і субальпійських луках. Деякі тирличі здатні рости на висоті 5500 метрів над рівнем моря.
Як ефективний засіб від шлункових хвороб рослина тирлич була відома ще в Стародавньому Єгипті. У Стародавньому Римі цією рослиною лікували судоми, забої й укуси отруйних тварин. У середні віки траву тирлич застосовували при туберкульозі, діареї, гарячці, чумі та для виведення глистів. Тирлич і зараз високо цінується знахарями в Карпатах, які застосовують його для позбавлення від хвороб печінки, жовчного міхура й органів травлення.
Латинську назву, за твердженням Плінія Старшого, рід отримав на честь іллірійського царя Гентія, який лікував чуму кореневищем тирличу жовтого. Точна етимологія української назви невідома.
Тис (лат. Taxus) – рід родини Тисові, який налічує 8 видів хвойних повільнозростаючих чагарників і дерев. Один вид зростає в Європі й на півночі Африки, три – в Азії, зокрема на Далекому Сході, а чотири – в Північній Америці. Сьогодні рослини цього роду, завдяки своїй невибагливості та високій декоративності, широко використовуються в ландшафтному дизайні й озелененні, проте в природі тис зустрічається дедалі рідше.
Трициртіс (лат. Tricyrtis) – рід квітучих трав'янистих рослин родини Лілійні, які ростуть переважно в Гімалаях і Японії. У роду за різними даними від 10 до 20 видів, деякі з них вирощуються в культурі, їх називають «садова орхідея». У перекладі з грецької мови назва роду перекладається як «три горбки»: у квітки три нектарники. Називають рослину також «жаб'ячого лілією»: філіппінці, які вживають в їжу жаб, натирають свою шкіру соком трициртіса, щоб привабити земноводних ароматом рослини. У культурі деякі трициртіси з'явилися ще в кінці XVIII століття, але популярності вони набули тільки в XX столітті.
У регіонах із прохолодним кліматом організація зимівлі троянд дуже важлива, оскільки інакше вони можуть загинути: сучасні сорти й гібриди садових троянд втратили здатність переходити в стан спокою самостійно – вони зустрічають зиму з бутонами, квітками й облистяними пагонами. Перші заморозки вводять троянди в період спокою, але наступне за холодами підвищення температури до 0 ºC і вище знову пробуджує рослини, і в них відновлюється сокорух. Коли температура знову знижується до -3 ºC, в трояндах замерзають соки, а відтак їхні тканини рвуться, і на пагонах утворюються морозобоїни – довгі тріщини, заповнені льодом. У цих місцях пошкоджений епідерміс уже не захищає внутрішні тканини рослин від потрапляння в них збудників хвороб, які починають розвиватися, тільки-но температура повітря знову підніметься до 0 ºC.
Врятувати пошкоджені низькими температурами троянди восени й узимку від зараження хворобами може тільки сухе укриття, у якому сік із ран швидко підсихатиме, що сприятиме рубцюванню рани. Ми розповімо вам, як слід готувати троянди до зимівлі, чи потрібно обрізати троянди восени, і якщо це необхідно, то як правильно обрізати троянди на зиму, а також відповімо на запитання, чи вкривати троянди на зиму і як саме це потрібно робити.
Ліана тунбергія (лат. Thunbergia) належить до роду квіткових рослин родини Акантові, уродженців тропіків Африки, Мадагаскару і півдня Азії. Всього в роду близько двохсот видів. Свою наукову назву квітка тунбергія отримала на честь шведського натураліста, дослідника тваринного і рослинного світу Японії і Південної Африки Карла Петера Тунберга. Тунбергія, або чорноока Сюзанна, як називають її жителі Європи через темно-фіолетове, майже чорне вічко в середині квітки, в культурі вирощується і як садова, і як кімнатна рослина.
Туя західна (лат. Thuja occidentalis), або життєве дерево – вічнозелена хвойна рослина роду Туя родини Кипарисові. У природі цей вид зустрічається на сході Північної Америки по низинних берегах річок, болотах, на вапняних ґрунтах і вологих родючих суглинках. Описано рослину було Карлом Ліннеєм у 1753 році, тоді ж вона й отримала від нього свою назву, що перекладається з грецької як «жертвування, обкурювання»: ароматичні породи туї спалювали під час давніх релігійних обрядів. Нині туя західна, завдяки своїй зимостійкості, довговічності, стійкості до токсичних міських умов і великій кількості штучно виведених декоративних форм, набула великого поширення у всіх кліматичних зонах.
Рослина туя (лат. Thuja), або живодрево (живодерев, жистяк, кадило, савіна), належить до роду голонасінних хвойних рослин родини Кипарисові, як ялівець, секвойя, таксодіум, кипарис та кипарисовик. В Європу тую завезли зі Східної Азії чи Америки. Латинська назва рослини має давньогрецький корінь, що означає «жертвування», «кадіння» – мабуть, існує зв'язок між назвою рослини і запахом порід туї, які ритуально спалюються як ароматичні пахощі. Рід налічує 6 видів, представники яких доживають іноді до 150 років, хоча зустрічаються і значно більш зрілі екземпляри. Крім деяких видів, у культурі вирощують близько 120 різновидів рослини, які відрізняються кольором і якістю хвої та формою крони. Туя в ландшафтному дизайні є однією із базових рослин і вирощується як солітер або в групі, а також використовується для оформлення алей, бордюрів, створення живоплотів.
Усім гарні тюльпани: і пахнуть приємно, і радують око першими яскравими кольорами, і чарівні своєю вишуканістю. Ось тільки, як і всі весняні квіти, дуже швидко вони відцвітають. Але ж так хочеться, щоб краса тюльпанів, що розпустилися, подовше приносила задоволення. І є можливість збільшити терміни цвітіння: для того, щоб продовжити період цвітіння тюльпанів, необхідний правильний догляд. Він не дуже складний, але повинен бути постійним і тривати до повного зів'янення всіх частин рослини.
Любителі тюльпанів приділяють процесу посадки цих квітів особливу увагу, намагаючись вибрати для нього оптимальний час і місце. Адже від того, коли і як були висаджені цибулини тюльпанів, залежить очікуваний результат – їх цвітіння. Хоча є садівники, які не дуже педантичні в питанні посадки, вважаючи, що тюльпани в будь-якому випадку виростуть і розквітнуть. І дійсно, проростають і цвітуть навіть ті тюльпани, які довго ростуть на одному місці, цибулини яких не викопують на зиму і за якими не дуже ретельно доглядають. Але... при цьому їх квіти дрібніші та слабші, а сам період цвітіння недовгий. До того ж, сортові тюльпани в разі неправильної посадки та догляду можуть і зовсім виродитися або пропасти.
Сьогодні в світі існує понад 4 тисячі сортів тюльпанів. Кольорова гамма просто неймовірна: від сліпучо-білого до чорно-фіолетового («чорні» тюльпани)!
До речі, вперше вивести чорні тюльпани бралися ще в 1637 році, в Голландії. У Гарлемі навіть призначили нагороду для селекціонерів в 100 000 золотом! Художню версію подій можна знайти у Дюма в його «Чорному тюльпані».
А щоб успішно вирощувати тюльпани будь-якого кольору, читайте поради наших фахівців.
Як по листю визначити, якого добрива потребує ваш тюльпан? Чи справді техніка зрізки впливає на цвітіння тюльпанів? Що за метод «ніч в холодильнику»? Що таке декапітація і чому вона така важлива для тюльпанів? Розповімо детально.
Тюльпани – одні з найкрасивіших весняних квітів, і навряд чи знайдеться хоч один сад, в якому навесні вони не цвітуть. Слід відзначити, що, крім декоративних якостей, ці квіти мають ще одну перевагу – невибагливість. Мороки з ними трохи, а результат завжди виправдовує зусилля. Але, як і у кожної рослини, у тюльпанів є свої умови вирощування. Наприклад, цибулини тюльпанів краще висаджувати у відкритий ґрунт у середині осені, під зиму. Осіння посадка тюльпанів – справа відповідальна, адже від того, наскільки успішно вона пройде, залежить привабливість вашої весняної клумби. Тому, збираючись садити тюльпани восени, заздалегідь продумайте й підготуйте весь процес до дрібниць.
Квітка запашний тютюн давно стала улюбленицею садівників, завдяки оригінальному аромату й широкій палітрі відтінків, якими вона може бути забарвлена. Ця рослина своїм запахом приваблює в сад бджіл, а різноманітність її сортів просто вражає. Батьківщина запашного тютюну – Південна Америка, а в Європу його привіз Христофор Колумб. У природі запашний тютюн є багаторічником, але в умовах нашого клімату його вирощують в однорічній культурі.
Фацелія (лат. Phacelia) – рід трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Водолистових, який за різними даними включає від 80 до понад 180 видів, що виростають у Південній і Північній Америці на відкритих сонячних місцях із добре дренованим ґрунтом. Назва роду походить від грецького слова, яке в перекладі означає «пучок»: саме так виглядає суцвіття фацелії.
Рослина фізаліс (лат. Physalis) належить до найбільшого роду родини Пасльонові, що налічує близько 120 видів, котрі ростуть в Азії, Європі, а також у Південній та Північній Америці. У перекладі з грецької фізаліс означає міхур – назву дано через форму червоно-помаранчевої чашечки рослини, що розростається. Городники іноді називають фізаліс земляною журавлиною або смарагдовою ягодою. Фізаліс часто порівнюють із томатами – рослинами з тієї ж родини, і хоча багато в чому ці рослини схожі, посадка і догляд за фізалісом у відкритому ґрунті має свої відмінності.
Рослин фізостегія (лат. Physostegia) є трав'янистим багаторічником родини Ясноткові, або Губоцвіті. За різними джерелами рід налічує від 3 до 12 видів, які ростуть у Північній Америці. Назва рослини складається з двох грецьких слів, що означають у перекладі «бульбашка» й «покрив», і вказує на роздуту форму чашечки квітки. Через цю оригінальну форму квітка фізостегія має іншу назву – помилковий змієголовник. У культурі з усіх відомих видів рослини вирощується тільки фізостегія віргінська. Тема нашої статті – посадка і догляд за фізостегією у відкритому ґрунті.
Флокси (лат. Phlox) – рід гарноквітучих трав'янистих рослин родини Синюхових, у який входить понад 80 видів, зокрема флокс шилоподібний (лат. Phlox subulata), що отримав свою назву через форму листя. Інакше цей вид називають сланким або килимовим, а в Північній Америці, звідки флокс шилоподібний родом, його звуть моховою гвоздичкою. У дикому вигляді флокс шилоподібний поширений від південної частини Онтаріо до Північної Кароліни, а зі сходу на захід – від Теннесі до Мічигану. Він вибирає для життя кам'янисті осипи, сухі піщані пагорби й тінь чагарників.
Північна Америка з її суворим кліматом подарувала світові універсальну садову рослину – флокс. Ця красива і витривала квітка, безперечно, заслуговує на те, щоб хоча б раз стати ароматною окрасою вашої клумби.
Мрієте про квітник, в який можна практично не заглядати, але щоб цвіло і пахло до самої осені? Симпатяги флокси до ваших послуг! А якщо ви вже давно їх любите, наші поради допоможуть удосконалити та спростити догляд за вашим флоксарієм.
Чи правда, що перезимувавши в землі, насіння флоксів дає кращу схожість? Чи справді тінь – запорука яскравих флоксів? Чому не варто висаджувати флокси в саду? Давайте розберемося разом.
Відео про форзицію. Як тільки розтане сніг, розпускаються проліски, в цей самий час зацвітає дивовижний чагарник форзиція, про який сьогодні піде мова. Назва «форзиція» дана на честь шотландського ботаніка-садівника Вільяма Форсайта, він так само був одним із засновників королівського ботанічного товариства. У Росії, в культурі форзиція з 1917 року. У природі форзиція росте в листяних лісах корейського півострова. Із семи існуючих видів я б рекомендувала форзицию овальну або форзицию яйцеподібну, латинська назва форзиція «ovata». Оскільки вона є найбільш зимостійкою, не вимагає укриття на зиму, так само вельми посухостійка і невибаглива.
На самому початку весни, коли вся флора ще спить, на ще безлистному чагарнику форзиція (або форсайтія) розкриваються яскраві жовті квіти. Це означає, що незабаром почнуть пробуджуватися до життя й інші рослини, а на самій форзиції з'явиться листя.
Форзиція настільки популярна в Західній Європі і Азії, що в минулому столітті в Албанії, Південній Кореї і Швейцарії випускали марки, на яких зображалася гілочка або кущ цієї рослини.
Форзиція – не тільки гарний чагарник, але ще й корисний: китайська народна медицина широко використовує рослину для лікування різних хвороб.
Про те, як посадити форзицію, як за нею доглядати, як обрізувати і як лікувати, ви дізнаєтеся зі статті, опублікованій на нашому сайті.