Спірея японська (лат. Spiraea japonica) – вид декоративних чагарників родини Розові, в природі ростуть у Китаї та Японії. У наших широтах ця декоративна протягом усього сезону рослина відома давно – з 1870 року. Використовують її для створення бордюрів, живоплотів і тривало квітучих груп, низькорослі форми вирощують у рокарії, альпінаріях, міксбордерах, вирощують їх також у якості ґрунтопокривної рослини.
Садові рослини
Підбираючи рослини для свого саду, вам хочеться знайти універсального зеленого солдата: щоб і цвів красиво, і до\після цвітіння теж прикрашав ділянку; щоб був невибагливий у догляді та ще й розростався сам по собі красиво?
Спірея (таволга) – ідеальний кандидат! А ще цей чагарник в зоні особливого інтересу селекціонерів, а значить, одного разу полюбивши спірею, ви зможете збирати цілу колекцію різних сортів у своєму саду.
Чому у одних садівників спірея не росте вище 15 см, а у інших «стріляє» вище 2 м? Чим корисна для таволги бита цегла? Як вибрати хороший саджанець таволги? Читайте далі.
Рослина спориш, або гірчак звичайний (лат. Polygonum aviculare) – трав'янистий однорічник, який є поліморфним видом роду Гірчак родини Гречкові. У народі його також називають гусячий шпориш, мурижок і пташина гречка. Назва «спориш» походить від слова «споро», що означає «швидко»: горець пташиний має властивість швидко (споро) відновлюватися після пошкодження пагонів. Спориш є кормом для птахів, а у деяких гірських народів із нього готують салати, супи й начинку для пирогів.
Багато дачників воліють вирощувати сіянці овочевих, фруктових і квіткових культур безземельним способом, тому що як мінімум так можна заощадити місце: сіянці виходять такі ж міцні й розвинені, як і при вирощуванні в субстраті, але всі вміщаються на одному підвіконні. А найважливіше, що вони надійно захищені від «чорної ніжки». Збудники цієї грибкової хвороби, здатної знищити більшу частину сходів, якраз живуть у ґрунті, використання якого в цьому випадку не передбачається.
Статиця (лат. Limonium), або кермек – рід родини Плюмбагових, який раніше відносили до родини Кермекових. За різними джерелами в роду налічується від 166 до 350 видів, які ростуть по всій Євразії і на інших континентах, іноді утворюючи зарості до півметра заввишки навіть у піщаних дюнах. Наукова назва рослини означає «стійкий, непохитний».
Стевія (лат. Stevia) – рід багаторічних рослин родини Складноцвіті, або Айстрові, в який входить більше двохсот п'ятдесяти видів трав'янистих рослин і чагарників, поширених у природі Центральної та Південної Америки. Уперше стевію досліджував в XVI столітті в університеті Валенсії ботанік і лікар Х.Х. Стевена, на честь якого рід і отримав назву.
Рослина стокротка (лат. Bellis) представляє рід багаторічників родини Айстрові, або Складноцвіті, що налічує 14 видів. У природі квіти маргаритки ростуть у Середземномор'ї. Зі старогрецької margarites перекладається як «перлина», це образна і дуже вдала назва для дрібних біленьких квіточок дикої маргаритки. Латинське ім'я, дане квітці ще Плінієм, означає «прекрасний, гарний».
Сугайник (лат. Doronicum) – рід квіткових рослин родини Айстрові, або Складноцвіті, поширених у районах із помірним кліматом і в горах Євразії на висоті до 3500 над рівнем моря. Один вид сугайника можна зустріти в Північній Африці. Джерела називають різну кількість видів сугайника: від 40 до 70. Наукова назва роду походить від арабського імені невідомої отруйної рослини. У культурі квітка сугайник з'явилася в XVI столітті та швидко завоювала популярність серед квітникарів своєю привабливістю і невибагливістю.
Схизантус, або шизантус, не так уже й часто вирощують у наших кліматичних умовах, а даремно, адже ця рослина, яку за обриси квітки називають орхідеєю або маленьким метеликом, стійка до несприятливих факторів середовища та невимоглива до догляду. І водночас вона дуже красива та представлена сортами широкої кольорової палітри.
Таволга належить до роду квітучих рослин родини Розові, представники якого ростуть у вологому затінку регіонів із помірним кліматом, а також у горах Північної півкулі. Рід таволг нечисленний, але ці рослини поступово набувають популярності в садовій культурі, тому ми вирішили поділитися з вами інформацією про таволгу, яку зуміли виявити в інтернеті.
Тамарикс (лат. Tamarix), або тамариск – типовий рід невеликих дерев і чагарників родини Тамариксових, що налічує понад 75 видів. Наукова назва рослини походить від топоніма річки Тама-риз у Піренеях – тепер вона називається Тімбра. Представники роду зустрічаються в напівпустелях і пустелях, на солончаках і солонцях, а також у барханних пісках Африки, Азії та півдня Європи. Наприклад, у тугайових лісах Центральної Азії росте 15 видів тамариксів, на Кавказі рослини піднімаються на висоту 600 м, а в горах Середньої Азії – до 2000 м над рівнем моря.
Тигридія (лат. Tigridia) – рід трав'янистих цибулинних багаторічних рослин родини Ірисові, що охоплює за різними даними від 20 до 55 видів, ареал яких поширюється від Чилі й Перу на півдні до Мексики на півночі. Назва роду походить від латинського слова tigris (у родовому відмінку – tigridis) і перекладається як «тигр»: причина такої назви, мабуть, у строкатому забарвленні оцвітини. Ацтеки, які жили на території Мексики, вирощували тигридію як лікарську рослину, використовуючи її цілющі властивості.
Тирлич (лат. Gentiana) – рід напівчагарників, трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Тирличевих, що налічує близько чотирьохсот видів, поширених у природі по всій земній кулі, однак найчастіше ці рослини зустрічаються в зоні помірного клімату Північної півкулі, наприклад, на альпійських і субальпійських луках. Деякі тирличі здатні рости на висоті 5500 метрів над рівнем моря.
Тис (лат. Taxus) – рід родини Тисові, який налічує 8 видів хвойних повільнозростаючих чагарників і дерев. Один вид зростає в Європі й на півночі Африки, три – в Азії, зокрема на Далекому Сході, а чотири – в Північній Америці. Сьогодні рослини цього роду, завдяки своїй невибагливості та високій декоративності, широко використовуються в ландшафтному дизайні й озелененні, проте в природі тис зустрічається дедалі рідше.
Трициртіс (лат. Tricyrtis) – рід квітучих трав'янистих рослин родини Лілійні, які ростуть переважно в Гімалаях і Японії. У роду за різними даними від 10 до 20 видів, деякі з них вирощуються в культурі, їх називають «садова орхідея». У перекладі з грецької мови назва роду перекладається як «три горбки»: у квітки три нектарники. Називають рослину також «жаб'ячого лілією»: філіппінці, які вживають в їжу жаб, натирають свою шкіру соком трициртіса, щоб привабити земноводних ароматом рослини.
Флорібунда – популярний різновид садових троянд. Головною чеснотою флорібунди є її здатність цвісти практично безперервно впродовж літа й осені до самих холодів. Однак королева квітів примхлива й не терпить дилетантів, тому кожному, хто хоче прикрасити свій квітник трояндою флорібунда, потрібно спочатку вивчити правила догляду за нею.
В'юнкі троянди – це види шипшини і деякі сорти садових троянд з довгими пагонами, що гілкуються. Всі вони є представниками роду Шипшина і займають одне з провідних місць у вертикальному озелененні альтанок, стін і будівель, прекрасно поєднуючись із архітектурними формами великих і малих розмірів. В'юнкі троянди незамінні при створенні таких декоративних садових конструкцій, як піраміди, колони, гірлянди альтанки й арки.
Квітка троянда є представником роду Шипшина, що існує на Землі майже сорок мільйонів років і налічує сьогодні близько 250 видів і понад 200 000 сортів. Слово «троянда» походить від новогрецького τριάντα «тридцять (пелюстків)», що виникло в результаті скорочення назви τριαντάφυλλο, себто «тридцятилисник»; народна ж назва «ружа» бере початок від давньоперсидського «wrodon», зміненого в грецькій мові на «rhodon», яке римляни перетворили на знайоме нам словом «rosa».
У регіонах із прохолодним кліматом організація зимівлі троянд дуже важлива, оскільки інакше вони можуть загинути: сучасні сорти й гібриди садових троянд втратили здатність переходити в стан спокою самостійно – вони зустрічають зиму з бутонами, квітками й облистяними пагонами. Перші заморозки вводять троянди в період спокою, але наступне за холодами підвищення температури до 0 ºC і вище знову пробуджує рослини, і в них відновлюється сокорух.
Ліана тунбергія (лат. Thunbergia) належить до роду квіткових рослин родини Акантові, уродженців тропіків Африки, Мадагаскару і півдня Азії. Всього в роду близько двохсот видів. Свою наукову назву квітка тунбергія отримала на честь шведського натураліста, дослідника тваринного і рослинного світу Японії і Південної Африки Карла Петера Тунберга. Тунбергія, або чорноока Сюзанна, як називають її жителі Європи через темно-фіолетове, майже чорне вічко в середині квітки, в культурі вирощується і як садова, і як кімнатна рослина.