Рослина бруннера (лат. Brunnera), або брунера, належить до роду багаторічних трав'янистих рослин родини Шорстколисті, котра налічує лише три види, представники яких ростуть у Східному і Західному Сибіру, в Малій Азії і на Кавказі. Латинську назву квітка бруннера одержала на честь швейцарського мандрівника і ботаніка Самюеля Бруннера. У культурі вирощують два види бруннери – великолисту і сибірську. Бруннера в ландшафтному дизайні зазвичай використовується для бордюрів і стабільних декоративних груп у складі міксбордерів.
Садові рослини стр. 2
Чагарник бруслина (лат. Euonymus) – рід невисоких вічнозелених і листопадних деревних рослин родини Бруслинові, що налічує понад двісті видів. У природі бруслина поширена в Європі, Азії, Австралії та Америці – по всій Північній півкулі, полюбляє долини, заплави річок і підліски змішаних лісів.
Чагарник будлея (лат. Buddleja), або буддлея – рід квіткових рослин родини Ранникові, представники якого зростають у теплих і помірних районах Південної Африки, Азії та Америки. Назву рослина будлея отримала на честь Адама Баддла, англійського ботаніка кінця XVII і початку XVIII століття, на батьківщині якого кущ будлея називали помаранчевооким. «Магніт для метеликів» або «метеликове дерево» – такі прізвиська отримала будлея за те, що запилюють її великі красиві метелики, які приваблюють медові пахощі квіток рослини. Цвітіння будлеї нагадує грона бузку, за що її іноді так і називають – осінній бузок.
Бузок – рід чагарників родини Маслинові, яка налічує за різними джерелами від 22 до 36 видів, що виростають у гірських районах Євразії. Рослина бузок звичайний (лат. Syringa vulgaris) є типовим видом роду Бузок. У дикій природі бузок можна зустріти на Балканському півострові, по нижній течії Дунаю, в Південних Карпатах. У культурі чагарник бузок використовують як декоративну рослину, а також для захисту й зміцнення схилів, що піддаються розмивам. У європейській садовій культурі бузок стали вирощувати з середини XVI століття, після того, як римський посол привіз його з Константинополя. Турки називали рослину «лілак», а в садах Фландрії, Німеччини та Австрії її стали вирощувати під назвою «турецька калина» або «бузок».
Садовий бузульник, або лігулярія – висока, приваблива, невимоглива і морозостійка рослина, що не вимагає укриття, крім випадків, коли сильні морози вдарять раніше, ніж випаде сніг.
Цвіте бузульник з середини літа до пізньої осені. Забарвлення його суцвіть варіюється від світло-жовтого відтінку до насичено-помаранчевого в залежності від виду і сорту рослини. Квітконоси можуть досягати двох метрів. Привабливі не тільки суцвіття, а й листя бузульник, що розрізняються формою і забарвленням.
Прочитайте нашу статтю, і ви дізнаєтеся багато цікавого про бузульник. Ця інформація дасть вам уявлення про те, як виростити лігулярію в своєму саду.
Буркун (лат. Melilotus) – рід трав'янистих малолітників родини Бобові. Це цінні кормові та сидеральні рослини, які культивують понад 2000 років. Деякі види вирощують як лікарські рослини. У побуті буркун називають також сірозіллям і солодкою конюшиною. Виростають представники роду на луках, пустирях і покладах в Азії і Європі й мають своєрідний аромат.
Валеріана лікарська (лат. Valeriana officinalis), або котяча трава – вид роду Валеріана родини Жимолостеві. Батьківщиною рослини є Середземномор'я. Поширена вона в субтропічній і помірній зонах. Зростає валеріана серед заростей чагарників, на заболочених і низинних луках, болотах, галявинах і узліссях. Відома валеріана лікарська та її цілющі властивості давно: Авіценна, Пліній і Діоскорид вважали, що ця рослина здатна зміцнювати й заспокоювати головний мозок та керувати думками людини.
Ваточник, або шовчина (лат. Asclepias) – рід родини Кутрові, який налічує понад 200 видів чагарників, напівчагарників і трав'янистих багаторічників із Південної і Північної Америки. Серед представників роду є як листопадні, так і вічнозелені види, і деякі з них набули популярності як культурні декоративні рослини. Латинську назву рід отримав на честь Ескулапа (Асклепія) за лікарські властивості деяких своїх представників. Відомий місіонер, лінгвіст, історик і дослідник Мексики Бернардіно де Саагун у своїй праці «Загальна історія справ Нової Іспанії» наводив свідчення ацтеків про те, що вони застосовували ваточник для лікування пухлин, які виникають через зсув кісток.
Чагарник вейгела користується серед садівників цілком заслуженою популярністю: він привабливий, простий у догляді і має високий ступінь зимостійкості. Але найголовніше – він цвіте два рази за сезон.
Квітки вейгели виділяють приємний аромат. Вони покривають кущ так рясно, що через них не видно листя. І що цікаво: ще вчора квітки могли здаватися блідими, а на ранок кущ стає схожим на яскравий святковий букет.
Вирощувати вейгелу просто. Правда, кущ вимагає регулярного обрізування, але це рутинна процедура, яка під силу навіть новачкові. Про те, як посадити і виростити вейгелу, як доглядати за нею, як обрізувати і готувати до зимівлі, ви дізнаєтеся зі статті, розміщеної на нашому сайті.
Вербена (лат. Verbena) належить до роду родини Вербенові, що включає понад 200 видів, котрі зростають у тропічних і субтропічних районах Америки. По-простому квітка вербена називається голубиною, залізною або чавунною травою, а в більш поетичному варіанті – «сльози Юнони», «трава Геркулеса», «кров Меркурія» або «вени Венери». Християни вважають вербену священною травою, тому що, відповідно до притчі, перші квіти вербена з'явилися на тому місці, куди впали краплі крові розіп'ятого Ісуса.
Рослина вербозілля (лат. Lysimachia) – рід трав'янистих багаторічників, однорічників і дворічників родини Первоцвітові. Вербозіллям рослину називають за схожість його листя з листям верби. У народі вербозілля також відоме як кривавник, ранник, зімодра. Наукову назву рослині дано на честь Лісімаха – одного з полководців Олександра Македонського, який став згодом правителем Фракії й царем Македонії. Довгий час помилково вважалося, що саме він відкрив вербозілля.
Трава верес звичайний (лат. Calluna vulgaris) – вічнозелена рослина, єдиний вид роду Верес родини Вересові, що нараховує сьогодні близько 500 сортів, багато з яких мають високі декоративні якості. Верес росте в Європі, простягаючись від тундри до зони хвойно-широколистяних лісів, у Гренландії, Північній Африці, на Азорських островах, у помірному поясі Азії і на Атлантичному узбережжі Північної Америки, полюбляючи ліси, торф'яні болота і згарища.
Вівсянець (лат. Helictotrichon) – рід трав'янистих багаторічників родини Тонконогі, або Злаки, що налічує за різними даними від 40 до 90 видів. Наукова назва роду походить від двох грецьких слів, які перекладаються як «скручене волосся» й описують ознаку рослини – скручені в нижній частині ості квіткових лусочок. Поширені рослини цього роду майже по всій території Євразії, за винятком районів із тропічним кліматом, а також у Північній і Південній Африці.
Віоли, або фіалки Віттрока, або братки, давно освоїли наші сади, але популярності своєї не втратили донині.
Віоли невибагливі, витримують пересадку навіть під час цвітіння, а цвітуть вони з березня до кінця весни або з серпня до початку заморозків.
Сьогодні існує безліч гібридів цієї квітки, є серед них і багаторічники, здатні переносити навіть суворі зими.
Фіалки садові володіють не лише декоративними якостями, але і цілющими властивостями: чаєм з братків лікують дитячу золотуху.
У статті на нашому сайті ви знайдете цікаву та корисну інформацію про братків, яка допоможе вам виростити віолу в саду, на підвіконні або в балконному контейнері.
Рослина гайлардія (лат. Gaillardia), або гайярдія, належить до роду родини Айстрові, котрий налічує близько двадцяти п'яти видів, які в дикій природі ростуть у Південній та Північній Америках. Гайлардії – посухостійкі трав'янисті однорічники і багаторічники, названі на честь французького мецената і покровителя ботаніки, члена Паризької академії наук Гайяра де Шарантоно, який жив у XVIII ст.
Гальтонія (лат. Galtonia), або капський гіацинт – цибулинний багаторічник родини Лілійні родом із мису Доброї Надії. Назву рослина отримала на честь Френсіса Гальтона, англійського дослідника флори Південної Африки. У Європі гальтонію культивують як пізньоквітучу рослину з сімдесятих років XIX століття. З чотирьох природних видів роду в культурі вирощується переважно один – гальтонія білувата, або біліюча.
Гаультерія, або гаултерія, або готьєрія, або гольтерія (лат. Gaultheria) – рід родини Вересові, що складається приблизно зі 180 видів, які виростають у Північній і Південній Америці, Азії, Австралії та Новій Зеландії. Названо рід було на честь одного з перших дослідників рослинного світу Канади, французького ботаніка й лікаря Жана-Франсуа Готьє. Кілька видів гаультерії вирощуються в садовій культурі як декоративні рослини.
Ця мила, але в той же час ефектна рослина схожа одночасно і на ромашку, і на айстру. Білі, фіолетові, помаранчеві, жовті і червоні головки гацанії розкриваються до полудня і весь час стежать за сонцем.
Якщо ви посадите гацанію на балконі, то милуватися суцвіттями-кошиками вам не доведеться: вони, відвернувшись від вас, будуть тягнутися до сонця.
Ефектно виглядають бордюри з різнобарвної гацанії, особливо в сонячний день, коли кошики розкриті.
Вирощувати гацанію нескладно, а як правильно це робити, ви дізнаєтеся зі статті, розміщеній на нашому сайті. Там же ви прочитаєте про те, які існують види і сорти гацанії, і зможете зробити вибір.
Турецька гвоздика – невибаглива декоративна рослина, яку можна виростити як з насіння, так і придбати вже сформований кущик. Описуються особливості агротехніки цієї культури: оптимальні строки і способи посіву насіння, пікірування і загартовування розсади, підготовка ґрунту і посадка рослин у відкритий ґрунт, а також догляд за дорослими екземплярами турецької гвоздики. Надаються рекомендації щодо утримання гвоздики в домашніх умовах і профілактики хвороб і шкідників.
Гвоздика Шабо – популярна декоративна рослина. У статті детально висвітлено процес вирощування цієї гвоздики в домашніх умовах – від підготовки насіння і посадки розсади до догляду за дорослими рослинами. Читач знайде корисні рекомендації щодо оптимальних термінів і способів посіву насіння, догляду за сходами, пікірування і висадки розсади в ґрунт. Окрему увагу приділено прийомам догляду за дорослими рослинами – поливу, підживленню, пасинкуванню, а також профілактиці хвороб і боротьбі зі шкідниками. Розглянуто особливості використання гвоздики Шабо для зрізання і зимівлі, а також питання розмноження рослини живцями.
Гейхера стала останнім часом настільки популярною, що селекціонерам додалося роботи: щороку з'являються все нові садові форми рослини зі строкатим листям, в забарвленні яких є і пурпур, і бронза, і срібло, і золото, і різні відтінки рожевого кольору.
Форма листя теж вражає різноманітністю: воно може нагадувати листя бегонії, винограду або герані, а їх краї можуть бути декоративно порізаними.
З'явилися сорти гейхери не тільки з рожевими, але з малиновими, червоними і білими квітками.
Про те, як посадити і розмножити цю ефектну рослину, як доглядати за нею протягом сезону і як підготувати до зимівлі, ви зможете дізнатися зі статті, розташованої на нашому сайті.
Квітка геленіум (лат. Helenium) – рід однорічників і багаторічників родини Складноцвіті, що нараховує 32 види, які зростають у Центральній та Північній Америках, переважно на заході США. Поширена думка, що рослина геленіум одержала ім’я на честь дружини царя Менелая, прекрасної Єлени, через яку спалахнула війна Греції з Троєю, описана Гомером в «Іліаді».
Геліопсис (лат. Heliopsis) – рід трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Складноцвіті, або Айстрові, які ростуть у Центральній і Північній Америці. Назва роду в перекладі означає «сонцеподібний» і підтверджує подібність форми суцвіть рослини з астрономічним світилом. У роду більше десятка видів. Типовим видом роду є геліопсис шорсткуватий (Heliopsis helianthoides), сорти та гібриди якого переважно й вирощують у культурі.
Рослина геліотроп (лат. Heliotropium) належить до роду родини Шорстколисті, яка налічує близько 300 видів. Її представники – напівчагарники і трав'янисті багаторічники, які ростуть у Середземномор'ї та Америках – у тропіках, субтропіках і в помірному поясі. Назва рослини складається з двох грецьких слів, що означають у перекладі «сонце» й «обертання, поворот», і відображає манеру квіток повертати голівку услід сонцю.
Досвідчені квітникарі говорять, що по цибулині гіацинта можна вгадати, в якій кольоровій гамі він буде цвісти: фіолетова цибулина – будуть сині, голубі чи фіолетові квіти; бордова – рожеві чи червоні; світло-сіра – білі. Беріть на замітку цей простий лайфхак при купівлі посадкового матеріалу!
А ще обов'язково звертайте увагу на стан цибулин, обирайте тільки гладкі, тверді екземпляри без плям та пророслих коренів.
При правильному догляді одна цибулина гіацинта може радувати вас до 12 років! Як же домогтися такого результату?
Який період вважається ідеальним для посадки гіацинтів в наших широтах? Як правильно садити гіацинти «на пісок»? Як уберегти цибулинки від загнивання? Чому дрібнішають квіти гіацинта? Читайте у нашому матеріалі.
Квітка гібіскус (лат. Hibiscus) належить до численного роду листопадних і вічнозелених дерев, чагарників і трав'янистих рослин родини Мальвові, яка налічує близько 300 видів, що зростають у природі в тропіках і субтропіках Нового і Старого Світу. В умовах помірного клімату у відкритому ґрунті можуть рости тільки гібіскус сирійський і гібіскус трійчастий, а також новий вид, отриманий в 40-50-ті роки ХХ ст. на основі північноамериканських гібіскусів болотного, яскраво-червоного й озброєного, гібіскус гібридний, або садовий гібіскус.
Гіностема (лат. Gynostemma) – рід трав'янистих рослин родини Гарбузові, поширених у тропіках Південно-Східної Азії від Японії до Гімалаїв і від Малайзії до Нової Гвінеї. Тільки в Японії можна зустріти до півтора десятка видів гіностеми, причому дев'ять із них – ендеми. У культурі вирощується вид гіностема п’ятилиста (лат. Gynostemma pentaphillum) – рослина, яку інакше називають травою безсмертя, тайським чаєм, південним женьшенем, а ще такими незрозумілими іменами, як «цзяогулань» або «джіаогулан».
Рослина гіпсофіла (лат. Gypsophila), або лещиця, качім, гіпсолюбка – трав'яниста рослина родини Гвоздичні. У перекладі назва рослини означає «та, що любить вапно», оскільки багато видів цієї рослини у природі ростуть на вапняках. Квіти гіпсофіла налічують понад сто видів чагарників, трав'янистих однорічників і багаторічників, котрі ростуть в Євразії, Північно-Східній Африці та Новій Зеландії. У садовій культурі вирощується й однорічна гіпсофіла, і багаторічна.
У наш час, здається, жодне свято, починаючи з липня і закінчуючи серединою вересня, не обходиться без гладіолусів. Тим складніше нам сьогодні повірити, що колись ці розкішні квіти з гордовитою поставою вважалися бур'яном й затяті хлібороби наполегливо виривали їх ніжні паростки з пшеничних полів.
Як же мав рацію той, хто першим розгледів у гнаній квітці потенціал майбутнього фаворита клумб та святкових букетів!
Популярність гладіолусів серед квітникарів зростає з кожним роком, а значить, з'являються не лише нові приголомшливі сорти, але й перевірені рекомендації, що спрощують догляд за цією рослиною.
Ми зібрали для вас 11 простих правил, дотримання яких гарантує вам регулярне і рясне цвітіння гладіолусів до самої осені.
Рослина глід звичайний (лат. Crataegus laevigata), або глід колючий, або глід згладжений, або пані-дерево є видом роду Глід родини Трояндові. У дикій природі він зустрічається в Північній Америці, по всій Європі на узліссях, у соснових і листяних лісах, на важких глинистих ґрунтах. Видова назва глоду перекладається як «міцний», що говорить про якість його деревини, а може, і про здатність рослини жити до 400 років. Глід не вимагає особливого догляду й вирощується в культурі як декоративна та лікарська рослина.