Женьшень (лат. Panax) – рід трав'янистих багаторічників родини Аралієвих, що налічує 12 видів, поширених у Північній Америці й Азії – в Китаї, Тибеті, на Далекому Сході, в Алтаї. Ця рослина здавна відома як лікарська та застосовується переважно як адаптоген і тонізуючий засіб. У Китаї і Кореї корінь женьшеню використовують у кулінарії. Представники традиційної китайської медицини вважають, що женьшень дає сили й продовжує життя.
Садові рослини стр. 4
Живокіст (лат. Symphytum) – рід лісових трав'янистих багаторічників родини Шорстколистих, поширених від західних районів Азії до Британських островів. У роду близько 20 видів, але типовим видом є живокіст лікарський. Латинська назва роду походить від грецького слова, яке в перекладі означає «зрощувати», «з'єднувати», і ця властивість рослини лікувати травми кісток відома з прадавніх часів.
Жимолость капріфоль (лат. Lonicera caprifolium), або жимолость козяча, або жимолость запашна – типовий вид роду жимолость родини Жимолостеві, який у дикій природі зустрічається на Кавказі і на півдні Європи на добре освітлених місцях із вологим ґрунтом, у лісах і на узліссях. У культурі цей вид жимолості вирощується як декоративна рослина. «Капріфоль» перекладається з латини як «козячий листок».
У Карлсбаді, що на півдні Каліфорнії, щовесни зацвітають жовтецеві поля, площа яких близько двадцяти гектарів. Ферма вирощує цю культуру для вельми прозаїчних цілей – отримання бульб і насіння, але на час цвітіння вона відкрита для відвідувачів. Прогулянка по квітучому полю з видом на океан – прекрасна терапія і незабутнє враження.
Квітки сучасних гібридів ранункулюса мало нагадують видові жовтці. Представлені в широкій колірній гамі, вони більше схожі на троянди або півонії і є справжньою окрасою саду.
Про те, як розібратися у видах і сортах рослини, як виростити жовтець з насіння і як доглядати за ним протягом сезону, ви дізнаєтеся з нашої статті.
Жовтушник (лат. Erysimum) – рід трав'янистих рослин родини Капустяні, розповсюджених по всій північній півкулі. Найчастіше представники роду зустрічаються в горах. У роду понад 250 видів, але в культурі вирощуються лише кілька з них. Наукову назву, що означає в перекладі з грецької «допомагати», рід отримав за цілющі властивості деяких його видів. Друга назва жовтушника – хейрантус.
Чи знаєте ви, що 90% успіху у вирощуванні безвідмовних у цвітінні жоржин залежить від того, як ви їх... зберігаєте?
На другому місці – правильний ґрунт. Садівники шукають сліди хвороби чи шкідників, але найчастіша причина загибелі перших або пересаджених жоржин – саме невідповідний ґрунт. Так, жоржини здатні героїчно перенести зміну кислотності, але хороша водопроникність землі для цієї рослини просто необхідна. Якщо обрана вами ділянка такою похвалитися не може, це можна виправити. При осінньому перекопуванні додайте у ґрунт трохи золи, торфу, перегною, піску, січку соломи.
Соломки підстелити буде корисно й навесні, після висадки бульб. Вона допоможе зберегти дорогоцінну вологу й позбавить вас від зайвих робіт з розпушування ґрунту.
Більше порад і секретів вирощування улюблених жоржин читайте в статті.
Заманиха (лат. Oplopanax, Echinopanax) – рід чагарників родини Аралієвих, які ростуть у хвойних лісах Японії, Кореї, Китаю, Далекого Сходу, США та Канади. Рід налічує тільки три види, але найвідомішим із них є заманиха висока, кореневища й коріння якої використовують як лікарський засіб.
Рослина запашний горошок (лат. Lathyrus odoratus) належить до роду Чина родини Бобові. Наукова назва рослини складається з двох слів, перше з яких перекладається як «дуже привабливий», а друге як «запашний». Деякі ботаніки стверджують, що ця квіткова трав'яниста рослина родом зі Східного Середземномор'я – її ареал поширюється від Сицилії на схід до острова Крит. Інші науковці вважають, що на Сицилію запашний горошок завезли конкістадори з Еквадору й Перу.
Звіробій (лат. Hypericum) – рід квіткових рослин родини Звіробійні, хоча раніше цей рід включали в родину Клузієві. У дикій природі представники цього роду найчастіше зустрічаються в районах із помірним кліматом і під тропіками в південних областях північної півкулі. У великій кількості вони виростають у Середземномор'ї. Назва роду є латинізацією грецького слова, що складається з двох коренів, які перекладаються як «близько» і «верес».
Зефірантес дуже популярний серед квітникарів. Він зовсім не капризний, але надзвичайно гарний. Родом він з американських тропіків. Назва його складається з двох давньогрецьких слів: «zephyr» – ім'я бога західного вітру, а «anthos» перекладається, як «квітка». У сезон дощів на батьківщині рослини віють західні вітри, і зефірантеси просто вискакують з-під землі назустріч вітряній свіжості, тому їх ще називають «вискочками» або «дощовими ліліями». Росте зефірантес з вражаючою швидкістю і через пару днів після появи з-під землі вже зацвітає.
Зимолюбка (лат. Chimaphila) – рід квіткових рослин родини Вересові, який налічує близько 20 видів. Українська назва «зимолюбка» пов'язана з тим, що представників їй роду зима застає з зеленим листям. Зростає зимолюбка в лісовій зоні помірного й холодного поясів Північної півкулі, вибираючи для життя сухі соснові та смерекові ліси. У культурі вирощується переважно вид зимолюбка зонтична, або грушанка – рослина, застосування якої знайшли ще корінні жителі Північної Америки.
Зірочник (лат. Stellaria) – рід дуже поширених по всьому світу квіткових рослин родини Гвоздикові, які ростуть у полях, лісах, на луках і в вигляді бур'янів на городах. За інформацією The Plant List, у роду понад 120 видів, і майже всі вони токсичні для тварин і для людини. Більшість видів росте в гірських районах Китаю. Наукова назва зірочника утворена від латинського слова «stella» – зірка: квітки рослини нагадують зірочки. Українська назва відповідає латинській.
Квітка пушняк, або злинка (лат. Erigeron) – рід трав'янистих рослин родини Айстрові, що налічує за різними джерелами від 200 до 400 видів, 180 з яких зустрічаються на території Північної Америки. Деякі види пушняка вирощуються як декоративні рослини.
Золототисячник (лат. Centaurium) – рід трав'янистих рослин родини Тирличевих, у який входить близько 20 видів. У дикій природі представники золототисячника зустрічаються в районах із помірним і субтропічним кліматом Австралії, Євразії, Південної і Північної Америки. У нас цю рослину називають також сердушником і семисильником. Ці рослини містять лікарські речовини, що зумовлюють цілющі властивості золототисячника.
Золотушник (лат. Solidago) – рід трав'янистих багаторічників родини Складноцвіті, або Айстрові. У роду за різними даними від 80 до 120 видів, проте в культурі вирощують тільки 20 із них, наприклад, золотушник звичайний, поширений у європейській частині Росії, на Кавказі, в Західному Сибіру, а далі – в Східному Сибіру і на Далекому Сході – цей вид заміщає золотушник даурський.
Ця квітка отримала своє ім'я на честь Іберії – так раніше називалася територія Іспанії та Португалії. Саме на цьому півострові рослина здобула найбільшого поширення.
Популярність іберіса в культурі обумовлена не тільки його красою, але також невибагливістю до умов і простотою в догляді. Рослину вирощують в альпінаріях і рабатках в сусідстві з шилоподібними флоксами, обрієтою і алісумом. Прекрасно виглядає іберіс і на клумбі, і в балконному контейнері, і у вазоні, і у весільному букеті.
Прочитавши нашу статтю, ви зможете дізнатися, які види іберіса найбільш затребувані в культурі, як виростити цю квітку і як за нею доглядати.
Іксія (лат. Ixia) – рід трав'янистих багаторічників родини Ірисові, котрий за різними даними об'єднує від сорока до понад шістдесят видів, що мешкають у Південній Африці, а точніше – в Капській області. Назва роду утворена від грецького слова, що означає «пташиний клей», і пояснює властивість соку іксії – липкість. У квітникарстві ця рослина з'явилась у XVIII столітті. Сьогодні іксія в саду представлена переважно сортами гібридного походження, відомими під загальною назвою іксія гібридна. Видові іксії в культурі зустрічаються все рідше.
Інкарвіллея (лат. Incarvillea) – рід трав'янистих рослин родини Бігнонієві, що налічує за даними The Plant List 17 видів. Наукову назву рід отримав на честь французького місіонера П'єра Ніколя д'Інкарвілля, який зібрав у Китаї велику колекцію рослин, включаючи й представників роду інкарвіллея. У природі інкарвіллеї поширені в Гімалаях, Східній і Центральній Азії.
Іпомея... Цю ліану іпомею можна посіяти в саду тільки один раз, і після цього вона буде відроджуватися щороку по весні без будь-яких зусиль з вашого боку. Хтось вважає цю рослину примхливою, інші ж дивуються її невибагливості, але істина, як стверджують древні мудреці, десь посередині: просто потрібно правильно вибрати для неї місце в саду.
Це щедро квітуча рослина - справжня окраса двору. Вона створює затишок, роблячи привабливішими наші альтанки, балкони та паркани. А щоб іпомея не капризувала, потрібно лише...
Про всі цікаві факти і тонкощі у вирощуванні іпомеї ви дізнаєтеся зі статті на нашому сайті.
Ірис у перекладі з грецької означає «веселка». На сьогоднішній день ця веселка налічує більше 700 відтінків та понад 35 тисяч сортів! Але не тільки строкатими та ніжними барвами підкорили нас півники: парфумери усього світу цінують іриси за неповторний яскравий аромат.
Чи знали ви, що бородаті іриси більш стійкі до засухи, ніж їх безбороді побратими? Що популярний серед народних цілителів, кондитерів та парфумерів фіалковий корінь насправді – корінь ірисів?
Про ці та інші секрети півників розповімо в нашій статті.
Чому деякі іриси не пахнуть? Як врятувати півники від слимаків без застосування хімії? Чи потрібно вкривати іриси на зиму? Як правильно та красиво обрізати кущі ірисів після цвітіння? Чому півники не хочуть цвісти навіть на «ідеальному» ґрунті та поливі?
Іфейон (лат. Ipheion) – рід трав'янистих багаторічників підродини Цибулеві родини Амарилісові, який за різними джерелами представлений 6-25 видами, що виростають у зонах із субтропічним і тропічним кліматом Америки. Походження наукової назви роду невідоме. У культурі вирощується вид іфейон уніфлорум, або іфейон одноквітковий (Ipheion uniflorum), що зустрічається в природному вигляді в Аргентині й Перу, а також сорти та гібриди цього виду.
Батьківщина кали – Південна Африка. У цій частині земної кулі каллу називають родичкою гладіолуса. В Європі «ефіопська красуня» з'явилася у XVII столітті, причому вирощували екзотичну квітку як кімнатну рослину.
У наш час кали прикрашають не тільки підвіконня, але й тераси, лоджії, сади.
Більш того, стало відомо, що гостя з африканського континенту володіє унікальною витривалістю: навіть при зміні освітлення, температури чи вологості кала продовжує цвісти!
У наших широтах кали цвітуть з початку літа й до пізньої осені, при цьому кожна «квітка» живе близько місяця. Якщо забезпечити рослині правильний догляд, на кожному кущику буде по 10-12 суцвіть.
Про тонкощі догляду за калами кімнатними та садовими читайте у нашому матеріалі.
Калюжниця (лат. Caltha) – невеликий рід трав'янистих багаторічників родини Жовтецеві, в якому близько 40 видів. Наукова назва роду походить із грецької мови, перекладається як «чаша», «кошик» і описує форму квітки цих рослин. Українська назва утворена від слова «калюжа». Інакше цю рослину називають жабником і курячою сліпотою.
Рослина кампсис (лат. Campsis), або бігнонія – деревіюча листопадна ліана родини Бігнонієві, велика теплолюбна рослина з яскравими квітками. Наукову назву квітка кампсис отримала від грецького слова, що означає скручувати, гнути, згинати. Деякі садівники-любителі вважають, що кампсис і текома, або текомарія – одне і те саме, але це не так: ці рослини справді належать до однієї родини, але представляють різні роди. Рід Кампсис включає лише два види, один з яких культивується в парках Європи з XVII століття.
Квітка, в якій є щось від орхідеї, щось від гладіолуса і щось від банана, погодьтеся, не може залишитися непоміченою. Без червоних, жовтих, оранжевих, пурпурних, двоколірних і в цяточку канн зазвичай не обходиться жодна велика міська клумба. Але чужоземка канна не проти оселитися навіть на вашому балконі чи підвіконні!
Чим відрізняється догляд за садовою та домашньою канною? Як правильно «будити» насіння канн: ошпарювати окропом чи все ж морозити в холодильнику? Навіщо і як потрібно робити для канн «гарячу підстилку»? Ділимося перевіреними рекомендаціями успішного вирощування канн... Без смс та реєстрації! ;)
Катальпа – декоративна рослина, яка часто застосовується в озелененні вулиць, парків і скверів. Рослина, що походить з Південно-Східної Азії та лісів Америки, успішно росте майже всюди в Україні. Катальпа має привабливу крону, велике листя і чарівні квіти, що цвітуть кілька тижнів. Плоди катальпи являють собою довгі стручки з насінням, які можна посіяти в будь-який час, і навіть взимку. Розмноження катальпи здійснюється шляхом посіву насіння, для якого не потрібна попередня підготовка. Рослина потребує багато сонця і зазвичай вирощується на відкритих ділянках з вологим родючим ґрунтом. Катальпа вирізняється швидким ростом і пристосованістю до різних умов вирощування, включно з посушливим кліматом і бідним ґрунтом.
Рослина катальпа (лат. Catalpa) належить до роду родини Бігнонієві, представники якої ростуть у Північній Америці, Вест-Індії, Японії та Китаї. Індіанці використовували вид катальпа бігнонієвидна як лікарську рослину для лікування малярії та кашлюку, називаючи її «катоба», а італійський лікар і ботанік Скополія, який уперше описав цей рід, без лихого наміру спотворив його індіанську назву – «катальпа».
Катарантус (лат. Catharanthus) – рід однорічних або вічнозелених багаторічників, а також напівчагарників родини Барвінкові, що налічує вісім видів, один з яких у природі росте в Індії, а решта на Мадагаскарі. Назва роду походить від двох грецьких слів, що означають «ясний, чистий» і «квітка». Спочатку квітка катарантус була занесена ботаніками в рід Барвінок – такою сильною здавалася схожість катарантуса з цією рослиною. Однак, розібравшись, ботаніки зрозуміли, що не такі вже вони й родичі, і в 1837 році катарантус виділили в окремий рід. У культурі рослина з XVIII століття.
Рослина керія (лат. Kerria) – листопадний чагарник із родини Розоцвіті, який походить із лісових і гірських районів Японії і південно-західного Китаю. Названо чагарник керію на честь першого садівника Королівського ботанічного саду Цейлону і відомого колекціонера рослин Вільяма Керра.
Кизильник (лат. Cotoneaster) – рід вічнозелених або листопадних повільно зростаючих чагарників, а також дрібних дерев родини Розові. Назва чагарнику складена швейцарським ботаніком Каспаром Баугіном із двох грецьких слів: cotonea, що означає «айва», і aster – «подібний, схожий». Пояснюється це тим, що листя одного виду кизильнику має сильну подібність із листям айви. Рід Кизильник представлений більш ніж сотнею видів, різновидів і сортів, що ростуть у природі в Північній Африці і Євразії.