Гейхера стала останнім часом настільки популярною, що селекціонерам додалося роботи: щороку з'являються все нові садові форми рослини зі строкатим листям, в забарвленні яких є і пурпур, і бронза, і срібло, і золото, і різні відтінки рожевого кольору.
Форма листя теж вражає різноманітністю: воно може нагадувати листя бегонії, винограду або герані, а їх краї можуть бути декоративно порізаними.
З'явилися сорти гейхери не тільки з рожевими, але з малиновими, червоними і білими квітками.
Про те, як посадити і розмножити цю ефектну рослину, як доглядати за нею протягом сезону і як підготувати до зимівлі, ви зможете дізнатися зі статті, розташованої на нашому сайті.
Квітка геленіум (лат. Helenium) – рід однорічників і багаторічників родини Складноцвіті, що нараховує 32 види, які зростають у Центральній та Північній Америках, переважно на заході США. Поширена думка, що рослина геленіум одержала ім’я на честь дружини царя Менелая, прекрасної Єлени, через яку спалахнула війна Греції з Троєю, описана Гомером в «Іліаді».
Геліопсис (лат. Heliopsis) – рід трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Складноцвіті, або Айстрові, які ростуть у Центральній і Північній Америці. Назва роду в перекладі означає «сонцеподібний» і підтверджує подібність форми суцвіть рослини з астрономічним світилом. У роду більше десятка видів. Типовим видом роду є геліопсис шорсткуватий (Heliopsis helianthoides), сорти та гібриди якого переважно й вирощують у культурі.
Рослина геліотроп (лат. Heliotropium) належить до роду родини Шорстколисті, яка налічує близько 300 видів. Її представники – напівчагарники і трав'янисті багаторічники, які ростуть у Середземномор'ї та Америках – у тропіках, субтропіках і в помірному поясі. Назва рослини складається з двох грецьких слів, що означають у перекладі «сонце» й «обертання, поворот», і відображає манеру квіток повертати голівку услід сонцю.
Досвідчені квітникарі говорять, що по цибулині гіацинта можна вгадати, в якій кольоровій гамі він буде цвісти: фіолетова цибулина – будуть сині, голубі чи фіолетові квіти; бордова – рожеві чи червоні; світло-сіра – білі. Беріть на замітку цей простий лайфхак при купівлі посадкового матеріалу!
Квітка гібіскус (лат. Hibiscus) належить до численного роду листопадних і вічнозелених дерев, чагарників і трав'янистих рослин родини Мальвові, яка налічує близько 300 видів, що зростають у природі в тропіках і субтропіках Нового і Старого Світу. В умовах помірного клімату у відкритому ґрунті можуть рости тільки гібіскус сирійський і гібіскус трійчастий, а також новий вид, отриманий в 40-50-ті роки ХХ ст. на основі північноамериканських гібіскусів болотного, яскраво-червоного й озброєного, гібіскус гібридний, або садовий гібіскус.
Гіностема (лат. Gynostemma) – рід трав'янистих рослин родини Гарбузові, поширених у тропіках Південно-Східної Азії від Японії до Гімалаїв і від Малайзії до Нової Гвінеї. Тільки в Японії можна зустріти до півтора десятка видів гіностеми, причому дев'ять із них – ендеми. У культурі вирощується вид гіностема п’ятилиста (лат. Gynostemma pentaphillum) – рослина, яку інакше називають травою безсмертя, тайським чаєм, південним женьшенем, а ще такими незрозумілими іменами, як «цзяогулань» або «джіаогулан».
Рослина гіпсофіла (лат. Gypsophila), або лещиця, качім, гіпсолюбка – трав'яниста рослина родини Гвоздичні. У перекладі назва рослини означає «та, що любить вапно», оскільки багато видів цієї рослини у природі ростуть на вапняках. Квіти гіпсофіла налічують понад сто видів чагарників, трав'янистих однорічників і багаторічників, котрі ростуть в Євразії, Північно-Східній Африці та Новій Зеландії. У садовій культурі вирощується й однорічна гіпсофіла, і багаторічна.
Кажуть, що квіти – це залишки райських садів. Вирощують їх зазвичай для того, щоб милуватися ними в саду, прикрашати житла й дарувати жінкам. А що ж дарувати представникам сильної половини людства? Є одна квітка – прекрасна, елегантна, але водночас мужня. Ім’я їй – гладіолус.
Гладіолус – воістину царська рослина, але дизайнери його чомусь цураються. З’ясуймо причини такої настороженості та спробуймо змінити ставлення до гладіолусів.
У наш час, здається, жодне свято, починаючи з липня і закінчуючи серединою вересня, не обходиться без гладіолусів. Тим складніше нам сьогодні повірити, що колись ці розкішні квіти з гордовитою поставою вважалися бур'яном й затяті хлібороби наполегливо виривали їх ніжні паростки з пшеничних полів.
Виведення нових сортів гладіолусів для селекціонера стає справою всього його життя. Шлях від насінини до реєстрації нового сорту становить зазвичай довше 10 років. Увесь цей час триває спостереження за тим, як поводиться гібрид, скрупульозно записуються всі зміни, що відбуваються з рослиною, і всі її характеристики.
Гладіолуси та жоржини – прекрасні квітучі рослини, які вирощують не тільки для прикраси саду, а й на зрізання. Ці квіти настільки популярні, що робота з виведення їхніх нових сортів триває безперервно. Ми познайомимо вас із деякими сортами й гібридами, які нам здаються особливо привабливими.
Одним із напрямків сучасної селекції гладіолусів є виведення дрібноквіткових мініатюрних сортів. Особливо цим захоплюються за кордоном. Це і зрозуміло, адже в європейських країнах вільна земля в дефіциті, а на балкончику великоквіткові сорти виглядатимуть справжніми гігантами.
Якщо ви любите щороку саджати у себе в саду щось новеньке, зверніть увагу на такий симпатичний і невибагливий однорічник, як годеція. Ця рослина досить популярна. Її легко вирощувати посівом у ґрунт: насіння годеції відмінно проростає.
Гомфрена (лат. Gomphrena) – род цветковых растений семейства Амарантовые, распространенных в тропических поясах как Северного, так и Южного полушария. Французский ботаник Делашен, описывавший гомфрену, указал, что имя дал растению Плиний, и Карл Линней внес гомфрену в «Species plantarum» именно под этим названием. Наибольшее количество различных представителей этого рода можно встретить в Южной Америке, всего же в роду около ста видов. Некоторые из них выращиваются как комнатные растения.
Квітка горицвіт (лат. Adonis), або тирлич, належить до роду родини Жовтецеві, що налічує за різними джерелами від 20 до 45 видів трав'янистих однорічників і багаторічників, котрі зростають у Європі та районах Азії з помірним кліматом. Рослина горицвіт любить нежарке літо.
Горлянка (лат. Ajuga), або аюга – рід трав'янистих рослин родини Глухокропивові або Губоцвіті. У нас квіти горлянка ще називають суховершки, гостровершки або дівчача краса. В Африці і Євразії трава горлянка поширена повсюдно, в Австралії росте два види роду, а в помірних широтах всієї Північної півкулі можна зустріти близько 70 видів горлянки. Горлянка вражаюче життєстійка.
Про красу «короля синіх кольорів» говорити не будемо, якщо ви хоча б раз бачили дельфініум, його витончено-мереживні суцвіття без сумніву запали вам у душу.
Деревій – великий рід родини Складноцвіті, або Айстрові, що налічує близько 150 видів. Рослина деревій звичайний (лат. Achillea millefolium), або серпоріз, кривавник, маточник тощо є типовим видом роду деревій. Назва роду походить від імені «Ахілл»: цей міфічний герой застосовував деревій для заліковування ран. Видовий епітет («mille» – тисяча, «folium» – листок) рослина отримала через численні сегменти листка. Поширена рослина в Європі й Азії, занесено її й на інші континенти.
Квіти дзвіночки (лат. Campanula) належать до роду трав'янистих рослин родини Дзвоникові, яка налічує понад триста видів, що ростуть у місцях із помірним кліматом – на Кавказі, в Передній і Середній Азії, у Європі, у Сибіру, а також у Північній Америці. Воліють дзвіночки степи, луки, ліси, пустельні ділянки та скелі. Багато видів цих квітів ростуть в альпійських і субальпійських поясах гір. Латинська назва так і перекладається – дзвіночок. У народі ці квіти називають сказитник, скучень, скучник, страхополох, збанята і курятина.
Діасція (лат. Diascia) – рід квіткових рослин родини Ранникові, що налічує 68 видів напівлистопадних і вічнозелених однорічних і столонних багаторічних рослин, що походять здебільшого з гірських районів Південної Африки і набули значного поширення в європейському садівництві. На посушливих рівнинах ростуть зазвичай однорічні представники роду, а в горах – багаторічники.
Діхондра (лат. Dichondra) – рід трав'янистих вічнозелених багаторічників родини Берізкові, представники якого є родичами таких рослин: іпомея, плетуха і берізка. Назва «діхондра» складається з двох грецьких слів, які в перекладі означають «два зерна» – це через те, що плоди рослини виглядають як двокамерна капсула. У роду 10 видів, які в природі ростуть у вологих місцях тропіків і субтропіків Австралії, Нової Зеландії, Східної Азії та Америки.
Квітка діцентра (лат. Dicentra) належить до роду трав'янистих однорічників і багаторічників підродини Руткові родини Макові, відомого оригінальною формою своїх квіток-сердечок. Через них французи називають рослину діцентра сердечком Жанетти: старовинна легенда розповідає, що прекрасні квіти виросли на тому місці, де розбилося бідолашне серце Жанетти, коли дівчина побачила, як її рятівник, юнак, який вивіз її з лісу, коли вона заблукала, іде під вінець з іншою дівчиною. Англійці називають діцентру «дама в ванні».
Квітка ерантіс (лат. Eranthis) представляє рід багаторічних рослин родини Жовтецеві, що налічує сім видів. У перекладі з давньогрецької мови назва роду означає «весняна квітка». Представники цього роду ростуть в Азії і Південній Європі. Два види є китайськими ендеміками, один – ендемік сибірських гір, один – японського острова Хонсю. Типовий вид роду було завезено з Європи в Північну Америку, і тепер його там можна зустріти навіть у дикій природі.
Рослина еремурус (лат. Eremurus), або ширяш, або шриш – трав'янистий багаторічник підродини асфоделових родини Ксантореєві, який наразі представлений більш ніж 40 видами, сортами і гібридами. Назва еремурус складається з двох коренів грецької мови, які перекладаються як пустеля і хвіст, і при погляді на високі, пухнасті квітконоси рослини ви зрозумієте, чому квітка еремурус отримала таке ім’я від жителів стародавньої цивілізації. А слова ширяш і шриш у народів Середньої Азії означають клей, оскільки в цих місцях із коріння рослини добувають технічний клей.
Еустома мегапопулярна серед квітникарів та флористів. Про це свідчать й народні назви квітки: «ірландська троянда», «техаський дзвіночок», «японська троянда». Здається, кожній країні, яку підкорила еустома, хотілося «прописати» красуню саме у себе.
Цветок эхинацея (лат. Echinacea) належить до роду багаторічників родини Айстрові, або Складноцвіті, що налічує 9 видів. Родом ехінацея зі сходу Північної Америки. З грецької мови назва рослини перекладається як «їжакова» або «колюча, як їжак». Найвідоміший вид у роду – ехінацея пурпурова, вона ж рудбекія пурпурова, яка широко застосовується в народній і традиційній медицині, а також у декоративному садівництві.
Каліфорнійський мак, або ешольція, використовується не лише для прикраси парків. Її вирощують на присадибних ділянках в сусідстві з нарцисами, крокусами, тюльпанами, пушкінією, гвоздикою, айстрами, дельфінієм або агератумом.