Що ми знаємо про півонії? Що це не тільки гарні і ароматні квіти для садів і букетів, але й цінна лікарська сировина.
Популярність цієї давньої рослини зростає щорічно, як і кількість її нових культиварів. Наприклад, в США існує Асоціація любителів півоній, яка щорічно вручає премію за кращий екземпляр.
На сьогоднішній день виведено понад чотири з половиною тисячі сортів трав'янистих півоній і близько п'ятисот сортів деревоподібних. Захоплює і той факт, що півонія може прикрашати ваш сад близько ста років.
З нашої статті ви дізнаєтеся, як доглядати за цією чудовою рослиною, а також познайомитеся з основними різновидами і деякими сортами цієї культури.
Троянди користуються величезною популярністю в усьому світі: вони красиві, елегантні й ароматні. Багато дачників і власників присадибних ділянок вирощують ці дивовижні квіти, але коли настає осінь, доводиться думати про те, як захистити трояндові кущі від зимових морозів. Про це і буде наша стаття.
Хочу поділитися з вами своїм досвідом вирощування будлеї з насіння. Для посіву я приготувала контейнер і прогріла в духовці пухкий універсальний куплений ґрунт. Уклавши ґрунт у контейнер, я його зволожую, тому що після поверхневого посіву дрібнопильного насіння полив ґрунту протипоказаний. Якщо ви забули зволожити ґрунт перед посівом, лийте воду по стінці контейнера, щоб вона не потрапляла на насіння.
Пухироплідник калинолистий (лат. Physocarpus opulifolius) – вид роду Пухироплідник родини Розові, що походить із Північної Америки. Наукову назву рослини утворено поєднанням двох слів – physo і carpos, що перекладаються як «бульбашка» і «плід». У культурі вид із середини XIX століття. У народі рослину називають таволгою або спіреєю калинолистою.
Рослина пухироплідник (лат. Physocarpus) належить до роду листопадних чагарників родини Розові. Латинська назва пухироплідника походить від двох коренів давньогрецької мови: «physo», що означає міхур, і «carpos» – плід. Рід налічує 14 видів, що зростають у Східній Азії і Північній Америці. У культурі чагарник пухироплідник – невибаглива рослина, не втрачає декоративності протягом усього вегетаційного періоду. Вигідно вирізняється вона ще й своєю стійкістю до загазованості повітря і швидкими темпами зростання.
Рослина рододендрон (лат. Rhododendron) – рід напівлистопадних, листопадних і вічнозелених дерев і чагарників родини Вересові, який за різними даними налічує від восьмисот до тисячі трьохсот видів, зокрема такі популярні в кімнатному квітникарстві азалії, які отримали прізвисько «кімнатний рододендрон». Слово «рододендрон» складається з двох коренів: «rhodon», що означає «троянда», і «dendron» – дерево, що в результаті утворює поняття «трояндове дерево», або «дерево з трояндами».
Вважається, що укоренити живці троянд дуже просто – поставив у банку з водою та чекай. Але з таким підходом можна й не дочекатися. Троянди дійсно добре розмножуються живцюванням, але є безліч важливих нюансів.
Сальвія відома нам і під іншою назвою: шавлія. Цілющі властивості шавлії відомі здавна: в Стародавньому Єгипті після епідемій і війн жінок змушували пити відвар шавлії, щоб підвищити народжуваність. Римляни використовували шавлію як ліки від безпліддя, а греки зміцнювали водним настоєм цієї трави душевні сили, пам'ять і розум.
Рослина самшит (лат. Buxus) – рід вічнозелених повільно зростаючих дерев і чагарників родини Самшитові, яких у природі за останніми даними налічується близько 100 видів. Вони ростуть у Вест-Індії, Східній Азії і у країнах Середземномор'я. Назва рослини «буксус» запозичена давніми греками з невідомої мови. У природі існує три великих ареали самшиту – африканський, центральноамериканський і євро-азійський. У культурі дерево самшит, одну з найдавніших декоративних рослин, вирощують як горщикову і садову культуру.
Рослина скумпія (лат. Cotinus) належить до роду листопадних дерев або чагарників родини Сумахові, поширених у районах із помірним кліматом Євразії та сходу Північної Америки. У роді всього два види. Назву «cotinus» дав рослині французький лікар і ботанік Жозеф Турнефор – стародавні греки так називали дику оливу. У культурі дерево скумпія відоме ще з часів стародавнього світу, мабуть тому у нього так багато назв: жовтушник, венеціанський торбах, шкіряне дерево, перуковий кущ, димчасте дерево та інші.
Рослина сніжноягідник (лат. Symphoricarpos), або снігова ягода, або вовча ягода – рід листопадних чагарників родини Жимолостеві. У культурі ця рослина прикрашає собою парки й сквери вже понад двісті років. У роду близько 15 видів, що ростуть у природі тільки на території Центральної та Північної Америки, крім виду Symphoricarpos sinensis, батьківщиною якого є Китай. Наукова назва рослини походить із двох грецьких слів, які перекладаються як «збирати разом» і «плід», і якщо ви розглянете щільно притиснуті одна до одної ягоди сніжноягідника, то зрозумієте, чому його так назвали.
Спірея Вангутта (лат. Spiraea x vanhouttei) – швидко зростаючий декоративний чагарник родини Розові, листопадний гібрид між спіреєю трилопатевою та спіреєю кантонською. У культурі спірея Вангутта з 1868 року.
Спірея сіра (лат. Spiraea x cinerea) – швидко зростаючий декоративний листопадний чагарник, гібрид між спіреєю білувато-сірою та спіреєю звіробоєлистою. Виведено спірею сіру норвезькими селекціонерами в 1949 році. Родова назва походить від грецького слова, що означає «вигин». У народі всі спіреї називають таволгами, хоча таволги є трав'янистими, а не чагарниковими рослинами.
Спірея японська – декоративний чагарник, який досить часто зустрічається на всій північній півкулі. Цю рослину заводить багато хто з новачків, спокушені простотою догляду за нею. Часто можна зустріти спірею японську в декоративних композиціях, де вона чудово вписується в квітковий ансамбль з багатьма іншими рослинами. Особливу увагу чагарник привертає до себе в середині літа, коли цвітуть основні його сорти. Ця рослина відмінно підходить як для досвідчених квітникарів, так і для початківців.
Спірея японська (лат. Spiraea japonica) – вид декоративних чагарників родини Розові, в природі ростуть у Китаї та Японії. У наших широтах ця декоративна протягом усього сезону рослина відома давно – з 1870 року. Використовують її для створення бордюрів, живоплотів і тривало квітучих груп, низькорослі форми вирощують у рокарії, альпінаріях, міксбордерах, вирощують їх також у якості ґрунтопокривної рослини.
В'юнкі троянди – це види шипшини і деякі сорти садових троянд з довгими пагонами, що гілкуються. Всі вони є представниками роду Шипшина і займають одне з провідних місць у вертикальному озелененні альтанок, стін і будівель, прекрасно поєднуючись із архітектурними формами великих і малих розмірів. В'юнкі троянди незамінні при створенні таких декоративних садових конструкцій, як піраміди, колони, гірлянди альтанки й арки.
Квітка троянда є представником роду Шипшина, що існує на Землі майже сорок мільйонів років і налічує сьогодні близько 250 видів і понад 200 000 сортів. Слово «троянда» походить від новогрецького τριάντα «тридцять (пелюстків)», що виникло в результаті скорочення назви τριαντάφυλλο, себто «тридцятилисник»; народна ж назва «ружа» бере початок від давньоперсидського «wrodon», зміненого в грецькій мові на «rhodon», яке римляни перетворили на знайоме нам словом «rosa».
Ліана тунбергія (лат. Thunbergia) належить до роду квіткових рослин родини Акантові, уродженців тропіків Африки, Мадагаскару і півдня Азії. Всього в роду близько двохсот видів. Свою наукову назву квітка тунбергія отримала на честь шведського натураліста, дослідника тваринного і рослинного світу Японії і Південної Африки Карла Петера Тунберга. Тунбергія, або чорноока Сюзанна, як називають її жителі Європи через темно-фіолетове, майже чорне вічко в середині квітки, в культурі вирощується і як садова, і як кімнатна рослина.
Рослина туя (лат. Thuja), або живодрево (живодерев, жистяк, кадило, савіна), належить до роду голонасінних хвойних рослин родини Кипарисові, як ялівець, секвойя, таксодіум, кипарис та кипарисовик. В Європу тую завезли зі Східної Азії чи Америки. Латинська назва рослини має давньогрецький корінь, що означає «жертвування», «кадіння» – мабуть, існує зв'язок між назвою рослини і запахом порід туї, які ритуально спалюються як ароматичні пахощі. Рід налічує 6 видів, представники яких доживають іноді до 150 років, хоча зустрічаються і значно більш зрілі екземпляри.
На самому початку весни, коли вся флора ще спить, на ще безлистному чагарнику форзиція (або форсайтія) розкриваються яскраві жовті квіти. Це означає, що незабаром почнуть пробуджуватися до життя й інші рослини, а на самій форзиції з'явиться листя.
Рослина целозія, або целлозія (лат. Celosia) – рід родини Амарантові, хоча не так давно його відносили до родини Лободові. Назва рослини походить від грецького kelos, що означає «палаючий» і характеризує забарвлення та форму суцвіть, схожих на різнобарвні язики полум'я. У природі квіти целозія ростуть у теплих районах Африки, Азії та обох Америк, їх сьогодні відомо близько 60 видів, але в садовій культурі вирощують найчастіше целозію гребінчасту, целозію перисту, а також целозію колоскову.
Рослина чубушник (лат. Philadelphus), або садовий жасмин (ясмин, чубуковець), належить до роду листопадних і напівлистопадних чагарників родини Гортензієві. Ми звикли називати квітку чубушник жасмином за характерні солодкуваті пахощі і схожість квіток цих двох рослин. Латинську назву чубушник-філадельфус отримав на честь царя Єгипту Птолемея Філадельфа, а чубушником його називають тому, що з його міцної деревини з м'якою серцевиною робили чубуки і мундштуки для курильних люльок.
Троянда заслужено вважається королевою квітів, тому кожен поважаючий себе садівник хотів би виростити на своїй ділянці запашний трояндовий кущ. Але щоб милуватися влітку розкішними квітками, потрібно докласти багато зусиль і витратити чимало часу, і щоб полегшити вам завдання, ми пропонуємо кілька рекомендацій, які вам напевно знадобляться.
Продовжуємо знайомство з рослинами для малодоглядного саду. Сьогодні я розповім вам про стародавню хвойну рослину, яка називається тис ягідний. На превеликий жаль, ця рослина в природі вимирає. Деревина тиса дуже міцна і практично не гниє, тому його вирубують у приголомшливих масштабах.
Сьогодні я саджатиму на розсаду насіння лаватери. Сіяти я буду суміш насіння лаватери різних забарвлень, яку вже вирощувала раніше. Щоправда, коли лаватера зацвіла, то майже вся вона виявилася рожевою за винятком кількох рослин із білими квітами, проте видовище все одно було чудове. До речі, лаватера досить невибаглива, а цвісти починає рано і рясно.
Ялівець козацький (лат. Juniperus sabina) – хвойний чагарник, найпоширеніший вид роду Ялівець родини Кипарисові. У дикій природі цей вид зустрічається в лісах і гаях степової зони, на піщаних дюнах і скелястих схилах Малої і Південно-східної Азії, Центральної Європи, Кавказу, Примор'я, Уралу й Сибіру.
Ялівець скельний (лат. Juniperus scopulorum) є видом роду Ялівець родини Кипарисові. У природних умовах ялівець скельний росте в США (штат Орегон, захід Техасу, північ Арізони), у Канаді (у Британській Колумбії і південно-західній провінції Альберта), у північній Мексиці, вибираючи кам'янисті ґрунти гір на висоті від 1200 до 2700 метрів над рівнем моря.
Рослина ялівець (лат. Juniperus), або верес, або арча, належить до роду вічнозелених хвойних дерев або чагарників родини Кипарисові, численні представники якого поширені в північній півкулі від субтропічних гірських районів до Арктики. Латинська назва, збережена Карлом Ліннеєм за ялівцем у класифікації, згадується ще у творах римського поета Вергілія. Налічує рід ялівців на сьогодні близько 70 видів. Сланкі види ялівцю ростуть переважно в горах, а дерево ялівець заввишки до 15 м і навіть вище можна зустріти в лісах Центральної Азії та Америки, а також Середземномор'я. Ця рослина, що нагадує кипарис, росте від 600 до 3000 років.