Рослини на С

Савойська капуста – овочева культура, один із підвидів капусти городньої. Вона належить до сортової групи sabuada. Родом савойська капуста з Північної Африки із західної частини Середземномор'я. Назву культура отримала на честь італійського графства Савойя, в якому її вирощують здавна. У нашій країні савойська капуста не набула поширення через помилкове припущення, що вона примхлива, але в Європі, Центральній і Східній Азії цей підвид культивується широко.

Людям потрібні свіжі вітаміни круглий рік, і особлива потреба в них виникає взимку й напровесні, коли сад і город відпочивають. Але щоб наш організм не відчував дефіциту вітамінів, можна в зимовий час вирощувати культури, які мають найцінніші цілющі й харчові якості, наприклад, зелену цибулю, крес-салат і листовий салат, у теплицях або на підвіконні. Тим більше що це не так складно, як здається на перший погляд. А напровесні можна знову посіяти їх на городі.

Сальвія відома нам і під іншою назвою: шавлія. Цілющі властивості шавлії відомі здавна: в Стародавньому Єгипті після епідемій і війн жінок змушували пити відвар шавлії, щоб підвищити народжуваність. Римляни використовували шавлію як ліки від безпліддя, а греки зміцнювали водним настоєм цієї трави душевні сили, пам'ять і розум.

Однак сальвія затребувана не лише як лікарська, але й як високодекоративна садова рослина, і саме в цій якості її популярність останнім часом значно зросла.

Про те, якому сорту сальвії надати перевагу, як посіяти у себе в саду декоративну шавлію і як правильно за нею доглядати, ви зможете дізнатися, прочитавши статтю на нашому сайті.

Сальпіглосис (лат. Salpiglossis) – рід однорічних, дворічних і багаторічних рослин родини Пасльонові, що налічує близько 20 видів. Родом сальпіглосис із Південної Америки, переважно з Чилі. Назва роду складається з двох грецьких слів, що означають у перекладі «труба» і «язик», і пояснює форму квітки. Через це його друга назва звучить як «язикотруб». У культуру цю рослину введено в 1820 році.

Рослина самшит (лат. Buxus) – рід вічнозелених повільно зростаючих дерев і чагарників родини Самшитові, яких у природі за останніми даними налічується близько 100 видів. Вони ростуть у Вест-Індії, Східній Азії і у країнах Середземномор'я. Назва рослини «буксус» запозичена давніми греками з невідомої мови. У природі існує три великих ареали самшиту – африканський, центральноамериканський і євро-азійський. У культурі дерево самшит, одну з найдавніших декоративних рослин, вирощують як горщикову і садову культуру.

Санвіталія (лат. Sanvitalia) – рід низькорослих трав'янистих однорічних і багаторічних рослин родини Айстрові, або Складноцвіті, до складу якого входить 7 видів, що ростуть у природі в Північній і Центральній Америці. Назву рід отримав на честь італійського ботаніка Санвіталі.

Тещин язик, щучий хвіст, зміїна коса, індійський меч, тигрова лілія, котячий хвіст та язик сатани – все це народні назви сансевієрії. От скільки яскравих асоціацій у нас викликала ця рослина самим лише своїм листям! (Стебла сансевієрія немає, цвіте дуже рідко.)

Незважаючи на такі колючі прізвиська, характер у сансевієрії м’який та поступливий. Це ідеальна рослина для тих, хто не любить часто заглядати до своїх кімнатних квітів та марудитися зі щорічними пересадками.

Чи справді сансевієрії достатньо одного підживлення на рік? Як обрати ідеальний горщик для цієї рослини? Як пов'язані добрива та вид розмноження з візерунком на листі сансевієрії? Читайте у нашій статті.

Сантоліна (лат. Santolina) – рід вічнозелених запашних чагарників родини Складноцвіті, або Айстрові, які в дикій природі зустрічаються на півдні Європи. За різними джерелами рід складається з 5-24 видів. Компактність сантоліни дозволяє вирощувати її не тільки в саду, а й в умовах квартири, а листя деяких видів культури використовують у їжу як пряну добавку і як засіб проти молі.

Рослина свербіжниця (лат. Knautia arvensis) належить до трав'янистих багаторічників родини Черсакові. Родову назву утворено від імені німецького лікаря і натураліста Християна Кнаута, який розробив класифікацію рослин, засновану на властивостях квіткового віночка. Українська назва роду має спільний корінь зі словом «сверблячка» (короста). Називають рослину також скабіозою. Деякі види роду Свербіжниця вирощують у культурі як декоративні квітучі рослини, а вид свербіжниця польова є лікарською рослиною, що виростає в дикій природі на родючих ґрунтах лугів, на пустирях, лісових галявинах і вздовж доріг на території всієї Європи.

Рослина селера (лат. Apium) належить до роду трав'янистих рослин родини Зонтичні. Найпоширенішою овочевою культурою роду є селера пахуча (лат. Apium graveolens). Батьківщиною селери вважають Середземномор'я – там і сьогодні в природі можна зустріти дикі форми цієї рослини. Виростає селера також на півострові Індостан, в інших азійських країнах, а також в Африці і в Америках, вибираючи для життя вологі місця. Людство здавна використовувало цю культуру: в Давній Греції селеру вирощували особливим способом, вживаючи в їжу виключно черешки листя. У інших же країнах Стародавнього світу до селери ставилися як до священної рослини: у Єгипті й Римській імперії з селери робили прикраси для могил, а приготованою з неї їжею поминали померлих.

Сингоніум – високодекоративна повзуча рослина з прекрасним листям, напівепіфіт, невимогливий ні до умов утримання, ні до догляду.

Сингоніум вміє передбачати погоду: перед дощем на кінчиках його листя збираються краплі вологи.

На жаль, в домашніх умовах сингоніум не цвіте, але в місцях його природного зростання плоди рослини використовуються жителями в їжу.

Сингоніуму приписують різні неприємні властивості, наявність яких не підтверджено наукою. Чи є сенс в них вірити?

Якщо ви хочете прикрасити свій будинок екзотичною вічнозеленою ліаною, прочитайте у цій статті про те, як потрібно вирощувати сингоніум.

Сідач (лат. Eupatorium) – рід багаторічних рослин родини Айстрові, або Складноцвіті, що походять із Північної Америки та набули поширення в Азії, Європі та тропічних районах Африки. Рід налічує понад 120 описаних видів, але ще щонайменше 200 видів сідача мають невизначений статус.

Рослина скумпія (лат. Cotinus) належить до роду листопадних дерев або чагарників родини Сумахові, поширених у районах із помірним кліматом Євразії та сходу Північної Америки. У роді всього два види. Назву «cotinus» дав рослині французький лікар і ботанік Жозеф Турнефор – стародавні греки так називали дику оливу. У культурі дерево скумпія відоме ще з часів стародавнього світу, мабуть тому у нього так багато назв: жовтушник, венеціанський торбах, шкіряне дерево, перуковий кущ, димчасте дерево та інші.

Слива (лат. Prunus) – рід деревовидних рослин родини Розові, що налічує близько 250 видів, котрі зростають у північній півкулі. Слива – природний гібрид аличі і терну. Сливу культивували ще в Стародавньому Єгипті, в V-VI ст. до н. е. А сирійці задовго до нашої ери вміли готувати з неї чорнослив, яким торгували з іншими країнами. За легендою, в Європу сливу завіз із Дамаска римський полководець Помпей. У Римі найкращими сортами сливи вважалися горіхова і дамаська.

До роду рослин смітіанта (лат. Smithiantha) відносять приблизно 8 видів рослин, що входять до родини Геснерієві. У деяких публікаціях рослина має назву Негелія. Рослина живе в горах Південної і Центральної Америки. Розводять смітіанту з 1840 року, а рід рослини названо на честь Матильди Сміт, яка була художницею в приватному ботанічному саду в Англії – «К'ю».

Біла смородина (лат. Ribes niveum) – листопадний чагарник роду Смородина родини Аґрусових. У дикому вигляді вона поширена по берегах струмків і річок Євразії. Білим цей різновид порічок можна назвати з невеликою натяжкою – ягоди білої смородини можуть бути прозорими, а також кремового, жовтого або золотисто-жовтого відтінку.

Смородина (лат. Ribes) – рід рослин родини Аґрусові, що включає до двохсот видів рослин, з яких близько п'ятдесяти поширені в Північній півкулі. В XI сторіччі смородина з'явилася в монастирських садах Русі, і тільки після цього перекочувала в країни Європи. Смородина – дуже популярна садова культура в нашій країні. Крім чорної і червоної смородини сьогодні культивують також білу і золотисту, але чорна смородина переважає над іншими видами і як найсмачніша ягода, і як найкорисніша.

Рослина сніжноягідник (лат. Symphoricarpos), або снігова ягода, або вовча ягода – рід листопадних чагарників родини Жимолостеві. У культурі ця рослина прикрашає собою парки й сквери вже понад двісті років. У роду близько 15 видів, що ростуть у природі тільки на території Центральної та Північної Америки, крім виду Symphoricarpos sinensis, батьківщиною якого є Китай. Наукова назва рослини походить із двох грецьких слів, які перекладаються як «збирати разом» і «плід», і якщо ви розглянете щільно притиснуті одна до одної ягоди сніжноягідника, то зрозумієте, чому його так назвали.

Собача кропива (лат. Leonurus), або глуха кропива, синдра, шандра – рід трав'янистих багаторічників або дворічників родини Глухокропивові, представники якого в дикій природі ростуть переважно в Євразії (Близький Схід, Сибір, Центральна Азія, Європа). Декілька видів роду натуралізувалося в Північній Америці. Росте собача кропива на луках, пустирях, сміттєвих місцях, залізничних насипах, в урвищах, кар'єрах, по берегах річок. Два види – собача кропива і собача кропива волохата (п’ятилопатева) – є лікарськими рослинами.

Сонцецвіт (лат. Helianthemum), або геліантемум, або кам'яна квітка – рід рослин родини Ладанникові, розповсюджених у Європі, Північній Африці, Азії й Америці. У роду близько 80 видів, деякі з них вирощуються в культурі. Й українська, і латинська назва роду пов'язані з особливістю рослини розкривати квітки зі сходом сонця й обсипатися до полудня.

Соняшник (лат. Helianthus) – рід родини Складноцвіті, що налічує близько п'ятдесяти видів, які ростуть у природі в Північній, Центральній Америці та в Перу. Обробіток соняшника здійснювали ще індіанці, які використовували рослину для зняття болю в грудях і лікування лихоманки, пекли з неї хліб, а пилок і пелюстки рослини слугували в ті часи сировиною для пурпурно-фіолетової фарби, якою аборигени робили на тілі татуювання. Олією соняшника змащували волосся, а суцвіттями прикрашали вівтарі й храми.

Сосна (лат. Pinus) – типовий рід хвойних чагарників, сланика або дерев родини Соснові, в який входить близько 120 видів. Сосни зростають по всій Північній півкулі від Заполяр'я до екватора. У субарктичному та помірному кліматі вони утворюють ліси і на рівнинах, і в гірських районах, а в субтропічному та тропічному поясі сосни ростуть переважно в горах.

Спараксис (лат. Sparaxis) – рід трав'янистих бульбоцибулинних багаторічників родини Ірисові, які ростуть у природі на півдні Африки, у Капській області. Один вид – спараксис триколірний – інтродукований у Каліфорнії. Розрізняють 6 різновидів спараксиса, які одними фахівцями розглядаються як варіанти одного виду, а іншими – як кілька різних видів.

Рослина спаржа (лат. Asparagus), або аспарагус, належить до роду рослин родини Спаржеві, яка налічує близько 200 видів, що зростають у сухому кліматі по всьому світу. Найбільш поширений вид спаржа лікарська. Спаржа може бути травою або напівчагарником із розвиненим кореневищем і гіллястими, часто повзучими стеблами. Делікатесними вважаються верхні частини паростків деяких видів спаржі лікарської, мільчастої і коротколистої.

Спатифілум – тіньовитривала, але світлолюбна рослина з гарними смарагдовим листям і оригінальними суцвіттями в формі кукурудзяного качана. Ця квітка набула широкої популярності в кінці минулого століття.

Спатіфілуми не тільки красиві, але і корисні: вони очищають повітря в приміщенні від чадного газу, бензолу, формальдегіду, парів аміаку і ацетону. Не мириться спатифиллум і з цвіллю.

Кажуть, що спатифіллум приносить своїм господиням щастя в особистому житті, але тільки якщо він здоровий і всім задоволений. А щоб рослина була здоровою, необхідно чітко слідувати правилам догляду за нею, які описані в нашій статті.

Спірея Вангутта (лат. Spiraea x vanhouttei) – швидко зростаючий декоративний чагарник родини Розові, листопадний гібрид між спіреєю трилопатевою та спіреєю кантонською. У культурі спірея Вангутта з 1868 року.

Спірея сіра (лат. Spiraea x cinerea) – швидко зростаючий декоративний листопадний чагарник, гібрид між спіреєю білувато-сірою та спіреєю звіробоєлистою. Виведено спірею сіру норвезькими селекціонерами в 1949 році. Родова назва походить від грецького слова, що означає «вигин». У народі всі спіреї називають таволгами, хоча таволги є трав'янистими, а не чагарниковими рослинами.

Спірея японська (лат. Spiraea japonica) – вид декоративних чагарників родини Розові, в природі ростуть у Китаї та Японії. У наших широтах ця декоративна протягом усього сезону рослина відома давно – з 1870 року. Використовують її для створення бордюрів, живоплотів і тривало квітучих груп, низькорослі форми вирощують у рокарії, альпінаріях, міксбордерах, вирощують їх також у якості ґрунтопокривної рослини.

Підбираючи рослини для свого саду, вам хочеться знайти універсального зеленого солдата: щоб і цвів красиво, і до\після цвітіння теж прикрашав ділянку; щоб був невибагливий у догляді та ще й розростався сам по собі красиво?

Спірея (таволга) – ідеальний кандидат! А ще цей чагарник в зоні особливого інтересу селекціонерів, а значить, одного разу полюбивши спірею, ви зможете збирати цілу колекцію різних сортів у своєму саду.

Чому у одних садівників спірея не росте вище 15 см, а у інших «стріляє» вище 2 м? Чим корисна для таволги бита цегла? Як вибрати хороший саджанець таволги? Читайте далі.

Рослина спориш, або гірчак звичайний (лат. Polygonum aviculare) – трав'янистий однорічник, який є поліморфним видом роду Гірчак родини Гречкові. У народі його також називають гусячий шпориш, мурижок і пташина гречка. Назва «спориш» походить від слова «споро», що означає «швидко»: горець пташиний має властивість швидко (споро) відновлюватися після пошкодження пагонів. Спориш є кормом для птахів, а у деяких гірських народів із нього готують салати, супи й начинку для пирогів.