Рослини на П

Павловнія – швидкоросле дерево з величезним листям і красивим цвітінням. Розглянемо особливості розвитку цієї рослини і рекомендації щодо її посадки та догляду. Павловнія має цінну деревину і вважається хорошим медоносом. Існує цікавий історичний факт про те, як павловнія отримала свою назву.

Пандан, або панданус (лат. Pandanus) – рід деревовидних рослин родини Панданові, що охоплює близько 750 видів, що виростають здебільшого в тропічному кліматі Східної півкулі. На острові Мадагаскар зростає близько 90 видів роду, зустрічаються пандануси на Гаваях, уздовж узбережжя Західної Індії, на сході Північної Індії, в низинах Непалу, в Західній Африці, В'єтнамі та від Австралії до Полінезії.

Квіти пасифлора (лат. Passiflora), або страстоцвіт, або годиннички, або мучениця, або «кавалерська зірка», належать до роду родини Страстоцвіті, що налічує від чотирьохсот до п'ятисот видів, котрі зростають здебільшого в тропіках Америки (у Бразилії і Перу), Азії, Австралії та в Середземномор'ї. Один вид пасифлори росте на Мадагаскарі. Назва «пасифлора» утворена від двох латинських слів: «passio» – страждання і «flos» – квітка, а дали її рослині перші місіонери, що приїхали до Південної Америки, яким квітка видалася символом страждань Христа.

Паслін (лат. Solanum) є представником рослин родини Пасльонових. Рід у природних умовах росте переважно в помірних і тропічних поясах Південноамериканського континенту. До складу роду входить понад 1700 видів рослин.

Рослина пастернак посівний, або луговий, або звичайний (лат. Pastinaca sativa) є трав'янистим багаторічником, видом роду Пастернак родини Зонтичні, або Селерові. Назва рослини походить від латинського слова pastus, що означає «їжа, корм, харчування». Інакше пастернак називають білою морквою, білим корінням, польовим борщем. Батьківщина пастернаку – Середземномор'я. Людству пастернак відомий із незапам'ятних часів – згадки про нього є в працях Плінія та Діоскорида, що датуються І ст. до нашої ери, а його насіння виявлено в розкопках неоліту на території Швейцарії. Стародавні греки й римляни називали цей овоч «пастінака», використовували його в їжу і в лікувальних цілях, а також годували ним худобу.

Овоч патисон, або тарілчастий гарбуз, є різновидом гарбуза звичайного. Це трав'янистий однорічник, широко відомий у культурі, але в дикій природі не зустрічається. Завезені з Америки до Європи патисони вже в XVII столітті набули такої популярності, що через два століття їх стали вирощувати навіть у Сибіру. Назву рослині дали французи, утворено її від слова pate (пиріг), і пов'язують цю назву з формою плоду.

Орхідея пафіопеділум (лат. Paphiopedilum), або пафіопеділюм, або Венерин черевичок – рід трав'янистих багаторічних рослин родини Орхідних, які ростуть на Калімантані, Суматрі, Філіппінах, у Новій Гвінеї, Малайзії, Китаї, Таїланді, Індії та Непалі. Наукову назву роду утворено від топоніма міфічної батьківщини богині Венери – Пафоса та слова, що означає в перекладі «сандалія» або «черевичок». Тобто буквально «пафіопеділум» перекладається як «черевичок із Пафосу»: квітка рослини нагадує формою жіночу туфельку.

Пахістахіс (лат. Pachystachys) – рід вічнозелених квіткових рослин родини Акантові, в який входить близько 12 видів, що виростають у субтропічних і тропічних районах Америки та Східної Індії. У кімнатному квітникарстві вид пахистахис жовтий відомий ще з XIX століття, але він, як і раніше, не дуже частий гість на наших підвіконнях. У перекладі слово «пахистахис» означає «густий колос» або «товста колючка»: суцвіттям цих рослин є щільний колос. У нас пахистахис називають «золотою свічкою» або «золотою креветкою».

Пахіподіум (лат. Pachypodium) – рід деревовидних рослин родини Кутрові, або Барвінкові, які виростають у посушливих районах Мадагаскару, Африки й Австралії. У роду 23 види. У перекладі з грецької «пахіподіум» означає «товста нога»: у рослини об'ємний, м'ясистий і колючий стовбур. У природі пахіподіум може сягати у висоту восьми, а в діаметрі – півтора метра, але в домашніх умовах це дерево вище метра не росте.

Пахіра (лат. Pachira) – рослина, що включає 24 види і належить до родини Мальвові (в інших джерелах рослину відносять до родини Баобабових). Плоди деяких видів їстівні.

Рослина педілантус (лат. Pedilanthus) належить до декоративних квітучих чагарників і невеликих дерев роду Молочай родини Молочайні. Батьківщина рослини – тропіки та субтропіки Південної, Північної і Центральної Америки. Через зиґзаґоподібну форму стебла аборигени називали квітку педілантус «хребтом диявола», а європейці – «сходами Якова».

Пейрескія (лат. Pereskia) – рід кактусів із Центральної і Південної Америки, представники якого вперше були описані в 1703 році Шарлем Плюм'є. Назву рід отримав на честь французького науковця Ніколя-Клода де Пейреска. Спочатку ці рослини були віднесені Карлом Ліннеєм до роду Кактус, але в 1754 році Філіп Міллер виділив їх у самостійний рід. На сьогодні налічується 18 видів пейрескії, представлених як кущовидними, так і деревовидними формами. Деякі кактуси-пейрескії з успіхом вирощують у кімнатній культурі.

Пекінська капуста (лат. Brassica rapa subsp. pekinensis), або петсай, або китайська капуста, або салатна капуста – підвид ріпи, овочева культура, трав'яниста рослина родини Хрестоцвіті. Перші згадки про неї належать до V-VI століть н.е. – тоді її використовували не лише як овоч, а й як олійну рослину. Як культурна рослина пекінська капуста сформувалася на території Китаю, а через півострів Корея потрапила до Японії й Індокитаю, де стала однією з найважливіших городніх культур.

Пеларгонія (лат. Pelargonium) – рослина родини Геранієвих. У природі налічується до 350 видів рослин, зазвичай це трав'янисті багаторічники, але є і сукулентні рослини, і кущі.

Трава пеннісетум – багаторічна рослина родини Злакові. У цьому роду від 130 до 150 видів, що виростають переважно в зонах помірного клімату Південної Америки й Африки. Назву «пеннісетум» утворено від двох латинських слів, які перекладаються як «перо» і «щетина» й описують зовнішній вигляд суцвіть представників роду. У садах середньої смуги рослина пеннісетум поки нечастий гість, оскільки він не має холодостійкості, необхідної для виживання в умовах нашого клімату.

Пеперомія (лат. Peperomia) – представник рослин із родини Перцеві. Наразі відомо понад 1000 видів пеперомій, які в природних умовах ростуть у тропічних зонах Америки. Назва рослини складається з двох слів: peperi (грец.) – перець і homois (грец.) – подібний.

Рослина примула звичайна (лат. Primula vulgaris), або первоцвіт звичайний – трав'янистий багаторічник із роду Первоцвіт. У природних умовах первоцвіт росте в Європі, на півночі Африки, на Близькому Сході і в Центральній Азії. Первоцвіт відомий споконвіку – стародавні греки вважали його лікарською квіткою Олімпу і називали «додекатеон» – квітка дванадцяти богів. Первоцвіт – одна з перших весняних квіток, в народі її називають по-різному, зокрема «баранчики», «ключики» або «ряст». Давньоскандинавська сага розповідає, що квітки первоцвіти – це ключі богині родючості Фрейї, якими вона відмикає весну. А німці вважають, що первоцвіт – ключ до заміжжя. Кельти і галли включали примулу до складу любовного напою.

Червоний перець, гострий перець, гіркий перець або перець чилі – висушені чи свіжі плоди деяких сортів стручкового перцю (лат. Capsicum annuum), виду роду Капсикум пасльонових культур. У роду близько 30 видів. Назва «чилі» не має стосунку до однойменної країни, а походить від ацтекського слова, що означає в перекладі «червоний». Родом червоний стручковий перець із тропіків Центральної і Південної Америки, де місцеві жителі культивували його задовго до прибуття на континент європейців.

Рослина перець стручковий (лат. Capsicum annuum) належить до виду трав'янистих однорічників роду Капсикум родини Пасльонові, що набули великого поширення в сільському господарстві. Родом овоч перець із Центральної Америки, в Європу він потрапив в XV столітті і, попри вимогливість у догляді і підвищену теплолюбність, швидко став найпопулярнішою городньою рослиною. Сортів стручкового перцю сьогодні налічується близько 2000, проте велика частина з них відноситься до підвиду перець солодкий, а інші – до підвиду перець гіркий.

Персик (лат. Prunus persica) – рослина підроду Мигдаль родини Розові. Звідки походить рослина, достовірних даних немає. У всякому разі, відомо, що в природі Північного Китаю росте персик Давида, який є дикоростучою формою персика звичайного. У культурі дерево вирощують у теплих регіонах, а чемпіоном із промислового вирощування персиків є Китай.

Рослина перстач (лат. Potentilla), або лапчатка, – один із найчисленніших видів рід родини Розові, найбільш характерними представниками якого є перстач гусячий і перстач прямостоячий, або калган-трава. Велика частина видів цього численного роду зростає в північній півкулі. Назва рослини походить від латинського слова potent – що означає «сильний, могутній» і, мабуть, характеризує силу і могутність цілющих властивостей деяких рослин цього роду, відомих людству з давніх-давен. Серед перстачів, яких у світі існує близько півтисячі, багато трав'янистих видів, проте є і чагарники. І в садовій культурі вирощується як трава перстач, так і чагарник перстач.

Рослина петрушка (лат. Petroselinum) належить до невеликого роду трав'янистих дворічників родини Зонтичні (Селерові). Батьківщиною петрушки вважається острів Сардинія. Перші згадки про цю культуру виявлені в староєгипетських папірусах: за переказами, петрушка проросла з крові, що витекла з вирваного злісним Сетом ока Гора, сина бога Озіріса. У дикій природі трава петрушка росте по узбережжю Середземного моря, в культурі листову і кореневу петрушку вирощують на півночі США і півдні Канади, а також по всій континентальній Європі за винятком Скандинавії, і більшою популярністю користується коренева петрушка, оскільки крім коренеплоду дає також і зелень.

Чому серед садівників і любителів квітів так популярна петунія? Які переваги дозволяють цій рослині утримувати популярність вже не одне десятиліття? Адже гарних квітів дуже багато, а деяких з них є такі переваги, як невибагливість до умов утримання і догляду. Про петунію ж такого не скажеш. І тим не менше кожен рік з'являються нові сорти цієї рослини, і квітникарі охоче їх купують. У чому ж загадка такої неймовірної популярності?

На це питання ми поки не знайшли відповіді. Але зате ми знаємо, як правильно посіяти насіння петунії на розсаду, як доглядати за сіянцями, коли пересаджувати їх у відкритий ґрунт і як доглядати за петунією в подальшому. І ми готові поділитися з вами цією інформацією.

Пижмо звичайне (лат. Tanacetum vulgare) є багаторічною трав'янистою рослиною родини Айстрові, або Складноцвіті, типовим видом роду пижмо. У народі пижмо називають дикою горобинкою, приворотнем і криворотом. У дикій природі ця рослина лісостепової і лісової зони зустрічається на дорогах, у полях, чагарниках, на узліссях, на суходільних луках, у березових лісах по всій території Європи, а також у Монголії, Киргизстані, Казахстані, Туреччині, Кореї та Японії.

Рослина пирій повзучий (лат. Elytrigia repens), або звичайний, або перійка звичайна – трав'янистий багаторічник, вид роду Пирій родини Злаки, або Тонконогові. Походить ця рослина з Європи, Азії та Північної Африки. Зростає пирій на рівнинах і в горах, на заливних луках, ріллі і солончакових ґрунтах. Серед городників і садівників пирій повзучий має славу злісного бур'яна, проте відомий він і як цінна лікарська рослина, а також як корм для багатьох травоїдних тварин.

Деревовидні півонії – це невибагливі, але дуже гарні рослини. Культивувати їх почали давно: в Китаї і до цього дня ростуть півонії, посаджені в епоху Сун, яка продовжувалася з 960 по 1279 рік.

Сьогодні завдяки старанням оригінаторів існують сорти деревоподібних півоній з червоними, білими, бузковими і рожевими квітками.

Деревовидні півонії не вимагають особливих умов, догляд за ними не обтяжливий, але тим не менш, щоб рослина радувало своїм цвітінням не тільки вас, але і ваших дітей, онуків і правнуків, потрібно дотримуватися певних правил, про які ви можете дізнатися зі статті на нашому сайті.

Що ми знаємо про півонії? Що це не тільки гарні і ароматні квіти для садів і букетів, але й цінна лікарська сировина.

Популярність цієї давньої рослини зростає щорічно, як і кількість її нових культиварів. Наприклад, в США існує Асоціація любителів півоній, яка щорічно вручає премію за кращий екземпляр.

На сьогоднішній день виведено понад чотири з половиною тисячі сортів трав'янистих півоній і близько п'ятисот сортів деревоподібних. Захоплює і той факт, що півонія може прикрашати ваш сад близько ста років.

З нашої статті ви дізнаєтеся, як доглядати за цією чудовою рослиною, а також познайомитеся з основними різновидами і деякими сортами цієї культури.

Півонія незвичайна (лат. Paeonia anomala) є видом трав'янистих багаторічників роду Півонія, що зростають переважно в Сибіру на галявинах, луках, галявинах змішаних лісів і в долинах річок. Цей вид належить до зникаючих, що підтверджує Червона книга Республіки Комі.

Підсніжник (лат. Galanthus) – рід трав'янистих багаторічників родини Амарилісові, що включає 18 видів і два природні гібриди. Наукова назва роду перекладається з давньогрецької як молочноквітковий і характеризує забарвлення квіток рослини. Англійцям підсніжник відомий під назвою «снігова сережка» або «снігова краплина», німцям – як «сніговий дзвіночок», а у нас його називають підсніжником за ранню появу на ще мертвій після зими землі – буквально «з-під снігу».

Рослина пізньоцвіт (лат. Colchicum), або дикий шафран, або колхікум, належить до роду квіткових багаторічників родини Пізньоцвітові, поширених у Центральній і Західній Азії, в Європі, у Північній Африці й Середземномор'ї. Налічує рід близько сімдесяти видів. Латинська назва пізньоцвіту – похідна від «колхіс», що означає «Колхіда» – область Причорномор'я, в якій деякі види пізньоцвіту дуже поширені.