Рослини на Д

Овоч дайкон, або японська редька, або китайська редька, або дайкон японський, є коренеплідною рослиною родини Хрестоцвіті, підвидом редьки посівної, який, на відміну від редиски і редьки, не містить гірчичних олій і має досить помірний запах. Цей різновид було отримано японцями шляхом селекції ще в давнину з рослини лоба, яка належить до азійської групи сортів редьки, що росте на території Китаю. У перекладі з японської дайкон означає «великий корінь». Редька дайкон є одним із найважливіших інгредієнтів японської кухні, використовуваним у салатах, супах, гарнірах у свіжому, вареному, тушкованому та маринованому вигляді. Китайці готують редис дайкон із грибами шиїтаке, а корейці і бірманці люблять солоний дайкон. Східним європейцям коренеплід дайкон відомий як «біла редька» або «білий редис», його подають у салатах з олією, сметаною або вершками.

Продовжити читання  

Рослина дейція (лат. Deutzia) належить до роду листопадних і вічнозелених деревних багаторічників родини Гортензієві, який налічує близько 50 видів, що зростають у дикій природі Мексики, Гімалаїв і Східної Азії. У наших садах квітка дейція з'явилася не так давно, але була гідно оцінена за тривале і гарне цвітіння. На початку XIX ст. голландські купці завезли в Європу гімалайські та японські види дейції, китайські види рослини з'явилися в Європі тільки наприкінці XIX ст.

Сьогодні рослина, названа Карлом Тунбергом на честь одного з мерів Амстердама Йоганна ванн Дейца, який фінансував морську експедицію на Схід, стає дедалі популярнішою, тим більше що на вибір пропонується безліч сортів і декоративних форм, котрі відрізняються не тільки кольором, розміром і формою квіток, а й висотою куща.

Продовжити читання  

Важко повірити, але в природі існують кактуси, які люблять воду, бояться сонця і не мають колючок, і називаються вони декабристами (лат. Schlumbergera) (або шлумбергерами чи зигокактусами). Належать вони до роду південноамериканських епіфітних кактусів, що ростуть у тропічних лісах на гілках дерев. Чому їх називають декабристами? Та тому, що цвісти вони починають у розпал тропічного літа – в листопаді-грудні, а закінчують у кінці січня. У наші широти зигокактуси було завезено колекціонером Алланом Каннінгемом у 1816 році.

Продовжити читання  

Дельфіній (лат. Delphinium) – рід трав'янистих рослин родини жовтецевих. Інші назви – цар-зілля, остріжки. Налічує близько 450 видів однорічних і багаторічних рослин. Дельфінії однорічні, що включають в себе приблизно 40 видів, іноді виділяють в суміжний рід і називають сокирки (Consolida). Ростуть дельфінії в Китаї (близько 150 видів) і по всій Південно-Східній Азії, в горах тропічної Африки, в Північній і Південній півкулі. Багато хто вважає, що нерозкритий дельфіній – квітка, схожа на голову дельфіна, звідси і назва, але є думка, що ім'я своє квіти дельфінії отримали на честь грецького міста Дельфи, в якому їх росло, кажуть, безліч. Хай би як там було, мало який квітникар не погодиться з тим, що ця розкішна квітка прикрасить будь-який квітник.

Продовжити читання  

Деревій – великий рід родини Складноцвіті, або Айстрові, що налічує близько 150 видів. Рослина деревій звичайний (лат. Achillea millefolium), або серпоріз, кривавник, маточник тощо є типовим видом роду деревій. Назва роду походить від імені «Ахілл»: цей міфічний герой застосовував деревій для заліковування ран. Видовий епітет («mille» – тисяча, «folium» – листок) рослина отримала через численні сегменти листка. Поширена рослина в Європі й Азії, занесено її й на інші континенти. Зростає деревій у лісовій, степовій і лісостеповій зонах, у лугових степах, серед чагарників, на узліссях, у рідколіссі, уздовж доріг, на пустирях, по ярах, по берегах водойм і на околицях полів. У культурі деревій вирощується як декоративна, лікарська й пряна рослина.

Продовжити читання  

Дереза звичайна, або дереза берберів, або дереза варварська, або дереза китайська, або вовчі ягоди, або ягоди годжі (лат. Lycium barbarum) – дерев'яниста рослина, вид роду Дереза пасльонових культур. У Китаї ця рослина відома під назвою «нінся гоуці», що перекладається як «нінсянська дереза», а для європейців «гоучо» звучить як «годжі». У природі дерезу звичайну можна зустріти в Китаї, Тибеті, Гімалаях і Росії. На початку XXI століття годжі стали рекламувати як ліки від усіх хвороб, що мають унікальну концентрацію антиоксидантів і мікроелементів. Дереза звичайна претензійно іменувалася продавцями «райського ягодою», «червоним алмазом» і «ягодою довголіття». Однак дослідження спростували маркетингові заяви про чудодійний сік годжі.

Продовжити читання  

Дерен білий (лат. Cornus alba), або кизил білий – вид роду Дерен родини Деренові, близький родич кизилу паросткового, або шовковистого. Природний ареал рослини захоплює Монголію, Китай, Корею, а також простягається від європейської частини Росії до Далекого Сходу та Японії. Зростає дерен білий у підліску заболочених темнохвойних лісів. Родова назва рослини перекладається як «ріг». Чагарник дерен білий, як найпоширеніший у культурі вид, часто використовується в міському озелененні.

Продовжити читання  

Рослина дерен (лат. Cornus) належить до роду родини Деренові, представників якого в природі налічується близько п'ятдесяти. Найчастіше це листопадні деревні рослини – чагарники або дерева, але іноді це трав'янисті багаторічники або деревні зимовозелені рослини. Рід Дерен складають чотири підроди. Про походження назви «дерен» мовознавці досі сперечаються, а ось тюркське слово «кизил» (так теж часто називають дерен) означає «червоний» – мабуть, за кольором ягід найвідомішого виду дерену. Поширені рослини цього роду у Східній і Південній Європі, на Кавказі, в Малій Азії, Китаї та Японії. Окультурювати дерен люди почали дуже давно: ще римляни і давні греки займалися відбором кращих форм рослини для розведення в садах і, як стверджував Вергілій, небезуспішно. У середній смузі Росії дерен стали вирощувати у XVII столітті, за царя Олексія Михайловича, великого любителя усіляких рослинних чудасій, а інтерес саме до дерену був викликаний надзвичайною корисністю його плодів, що вживались у ті часи у вигляді відвару. Перші переселенці до Америки використовували дерен для чищення зубів, а американські аборигени – для виготовлення стріл. Пізніше з дуже твердої деревини дерену стали виробляти човники для ткацького обладнання, дверні ручки, ручки для молотків, тенісні ракетки. Стверджують, що навіть Святий Хрест було зроблено з дерену. Квітка дерену тихоокеанського – офіційна квітка Британської Колумбії, провінції в Канаді, а квітуче дерево дерен – офіційне дерево американських штатів Міссурі і Вірджинія.

Продовжити читання  

Квіти дзвіночки (лат. Campanula) належать до роду трав'янистих рослин родини Дзвоникові, яка налічує понад триста видів, що ростуть у місцях із помірним кліматом – на Кавказі, в Передній і Середній Азії, у Європі, у Сибіру, а також у Північній Америці. Воліють дзвіночки степи, луки, ліси, пустельні ділянки та скелі. Багато видів цих квітів ростуть в альпійських і субальпійських поясах гір. Латинська назва так і перекладається – дзвіночок. У народі ці квіти називають сказитник, скучень, скучник, страхополох, збанята і курятина.

Продовжити читання  

Дзвоники (лат. Campanula), або кампанула – рід трав'янистих рослин родини Дзвоникових, яка налічує понад 400 видів, що виростають у районах із помірним кліматом на Кавказі, у Європі, Передній і Середній Азії й подекуди в Північній Америці. Зустрічаються ці рослини в степах, лісах, на луках, а також на скельних і пустельних ділянках. Наукова назва роду утворена від слова «campana», що в перекладі означає «дзвін», відповідно «кампанула» перекладається як «дзвіночок». У народі рослину дзвоники можуть називати дзвіночки, пукалка, римщина, дзбаночки, чоботи канячі, курчовать тощо. На нашому сайті вже є одна стаття про садові дзвіночки. Тема сьогоднішньої розповіді – вирощування дзвоників у домашніх умовах.

Продовжити читання  

Рослина диня (лат. Cucumis melo) – баштанна культура, яка належить до виду роду Огірок родини Гарбузові. Зараз важко знайти дикорослу диню, культурні форми якої було виведено з бур'янисто-польових азійських видів. Перша згадка про цю культуру зустрічається в Біблії: диню вирощували ще в Стародавньому Єгипті. Родом фрукт диня з Середньої та Малої Азії, її окультурення за кілька століть до н.е. почалося в Північній Індії та прилеглих до неї районах Середньої Азії та Ірану, після чого диня поширилася як на захід, так і на схід, до самого Китаю. У Європі ця баштанна культура з'явилася в середні віки. На територію ж нинішньої України диню було завезено ще у ХІ ст., але поширення вона набула лише в XVІІІ ст.

Продовжити читання  

Дипладенія, або мандевіла (лат. Mandevilla) – рід квіткових в’юнких рослин родини Барвінкові, які в природі можна зустріти в Південній і Центральній Америці. Рід налічує за різними даними від 120 до 190 однорічних і багаторічних видів. У побуті садову, оранжерейну й домашню дипладенії іноді називають бразильським бальзаміном або жасмином, чилійським жасмином, мексиканським деревом кохання і болівійською трояндою. Наукову назву «мандевіла» рослинам роду дано на честь англійського дипломата та садівника-любителя Генрі Дж. Мандевіля, який служив у той час в Аргентині. «Дипладенія» дослівно перекладається з грецької мови як «має подвійні залозки (нектарники)». Мандевіла в домашніх умовах дуже красива, але вимоглива до умов і примхлива в догляді рослина, та, незважаючи на це, вона з кожним роком завойовує в кімнатній культурі дедалі більшу популярність.

Продовжити читання  

Дифенбахія – опис

Дифенбахія (лат. Dieffenbachia) – рослина родини Ароїдні. Залежно від джерела до складу роду входить 30-40 видів рослин. Батьківщиною цих трав'янистих багаторічників є тропічні зони Америки. Рід було названо на честь Дифенбаха – німецького ботаніка ХІХ століття.

Диффенбахія – вічнозелені рослини з потужним стовбуром і гарними листками, за які рід і цінується в культурі. Залежно від виду у дифенбахії відрізняється забарвлення листя: біле, зелене, зі смугами, плямами, кантом тощо. Існує багато інших різних сортів і форм. Якщо умови відповідні, а догляд належний, то домашня дифенбахія може зацвісти – квітка виражена качаном, обгорненим зеленувато-білим покривалом.

Дифенбахія дуже популярна рослина, що вирощується в кімнатних умовах, але при цьому досить вимоглива до умов догляду. Рослина вимагає регулярного поливу й обприскування, не любить протягів і різких перепадів температур. Купуючи дифенбахію, слід звернути увагу на отруйність молочного соку рослини – викликає подразнення шкіри, а при потраплянні в порожнину рота викликає німоту. Залежно від виду і сорту дифенбахії виростають до 1-2 м у висоту буквально за 5 років.

Продовжити читання  

Рослина дифенбахія (лат. Dieffenbachia) належить до роду вічнозелених рослин родини Ароїдні, які ростуть у тропічному поясі американського континенту. Квітка дифенбахія була названа Генріхом Вільгельмом Шоттом, австрійським ботаніком, на честь старшого садівника ботанічного саду в палаці Шенбрунн у Відні Йозефа Дифенбаха. У природі налічується близько 40 видів дифенбахії. Кімнатна дифенбахія вирізняється швидким ростом – деякі види за п'ять років можуть досягти у висоту двох і більше метрів.

Продовжити читання  

Діасція (лат. Diascia) – рід квіткових рослин родини Ранникові, що налічує 68 видів напівлистопадних і вічнозелених однорічних і столонних багаторічних рослин, що походять здебільшого з гірських районів Південної Африки і набули значного поширення в європейському садівництві. На посушливих рівнинах ростуть зазвичай однорічні представники роду, а в горах – багаторічники. У культурі квітка діасція вирощується як у контейнерах і підвісних конструкціях, так і у відкритому ґрунті на клумбах або як бордюрна рослина.

Продовжити читання  

Дівочий виноград, або дикий виноград (лат. Parthenocissus) – рід рослин родини Виноградові, який налічує близько 10 видів, що зростають у дикому вигляді в Азії й Північній Америці. Латинська назва походить від грецьких слів, що означають «незайманий» і «плющ», і пов'язана зі здатністю рослини утворювати плоди без запилення. Три види цього роду вирощуються як декоративні рослини. Дівочий виноград у ландшафтному дизайні використовується з XVII століття для прикрашання альтанок і терас, декорування стін будинків і господарських будівель, створення живоплотів і навіть як ґрунтопокривна рослина.

Продовжити читання  

Дізіготека – опис

Дізіготека (лат. Dizygotheca) входить до родини Аралієві і налічує близько 17 видів рослин. Дізіготека – це вічнозелені чагарники або невеликі дерева, родом із Полінезії або Нової Каледонії.

Придбати можна в основному лише 1 вид – Dizygotheca elegantissima. Квітникарям-початківцям краще не починати займатися вирощуванням кімнатних рослин із цього виду, тому що за рослиною досить складно доглядати.

Дізіготека близька шефлері, але вимагає більш педантичного й акуратного догляду. Особливу увагу приділяють поливу, вологості, світлу і температурі.

Продовжити читання  

Діхондра (лат. Dichondra) – рід трав'янистих вічнозелених багаторічників родини Берізкові, представники якого є родичами таких рослин: іпомея, плетуха і берізка. Назва «діхондра» складається з двох грецьких слів, які в перекладі означають «два зерна» – це через те, що плоди рослини виглядають як двокамерна капсула. У роду 10 видів, які в природі ростуть у вологих місцях тропіків і субтропіків Австралії, Нової Зеландії, Східної Азії та Америки. У квітникарстві рослина діхондра використовується не так давно, проте з її допомогою дизайнери навчилися створювати чудові композиції, тому не дивно, що в 2004 році на виставці в Москві рослина отримала срібну медаль.

Продовжити читання  

Квітка діцентра (лат. Dicentra) належить до роду трав'янистих однорічників і багаторічників підродини Руткові родини Макові, відомого оригінальною формою своїх квіток-сердечок. Через них французи називають рослину діцентра сердечком Жанетти: старовинна легенда розповідає, що прекрасні квіти виросли на тому місці, де розбилося бідолашне серце Жанетти, коли дівчина побачила, як її рятівник, юнак, який вивіз її з лісу, коли вона заблукала, іде під вінець з іншою дівчиною. Англійці називають діцентру «дама в ванні». Латинська назва походить від грецьких слів «dis», себто двічі, і «kentron» – шпора, що можна прочитати як «квітка із двома шпорами», або «двошпорець». В Європу діцентру привезли з Японії в 1816 році, і вона відразу стала прикрасою садів аристократів. Потім мода на діцентру пройшла, але зовсім нещодавно ця квітка знову почала з'являтися в композиціях ландшафтних дизайнерів і в садах любителів.

Продовжити читання  

Драцена – опис

Драцена (лат. Dracaena) належить до родини Драценові або Агавові (залежить від джерела). Рід нараховує приблизно 150 видів рослин. Поширена рослина в субтропічних і тропічних поясах Європи, Африки та Азії.

Листя у драцени росте на верхівці здерев'янілого стебла. У кімнатних умовах драцени цвітуть досить рідко. Квітки зеленуваті або білі, невеликі. Під час періоду цвітіння рослину краще не тримати в кімнаті – аромат досить важкий.

Листя деяких видів використовують при виробництві щіток. Також із деяких драцен добувають смолу. Ці рослини невибагливі і чудово вписуються практично в будь-який інтер'єр.

Продовжити читання