Плодові дерева

Друзі, сьогодні я розповім вам, як робити осіннє окулірування, або щеплення брунькою, на черешні. Робити цю процедуру потрібно в прохолодну безвітряну погоду або ввечері, коли сонце вже не пече.

Літо – пора ягід, і в наших садах зріють давно відомі й улюблені нами культури – малина, полуниця, вишня, смородина, аґрус... Однак останнім часом стали набувати популярності й не такі поширені в садівництві ягідні рослини – ірга, брусниця, черемха, жимолость.

Абрикос звичайний (лат. Prunus armeniaca) – вид плодового дерева роду Слива родини Розові. Науковці досі точно не знають, звідки взявся абрикос. Одні вважають, що з району Тянь-Шань у Китаї, інші впевнені, що батьківщиною рослини є Вірменія. У всякому разі, до Європи абрикос потрапив саме з Вірменії: існує версія, що Олександр Македонський привіз його до Греції, а звідти дерево потрапило до Італії, проте документальних підтверджень цьому немає.

Азіміна, або пау-пау чи папая (лат. Asimina) – рід квіткових рослин родини Аннонових, що налічує 8 видів, поширених переважно в природі США. Азіміну називають також банановим деревом або американською папаєю (пау-пау), оскільки плоди всіх трьох рослин мають між собою деяку схожість. Заради цих їстівних плодів у садах вирощується вид азіміна трилопатева, або азіміна трилобіт (Asimina triloba), введена в культуру в 1736 році. Вирощують її в регіонах із теплим кліматом, наприклад, в Італії, Франції, Японії та Іспанії.

Айва звичайна, або айва довгаста (лат. Cydonia), є однотипним родом деревних рослин родини Розові, поширених у природі Середньої Азії, Закавказзя та Кавказу, а також помірних районів Азії, Центральної і Південної Європи, де вона росте на узліссях, вирубках і галявинах, по берегах річок і струмків, у нижньому поясі гір. Айва воліє пухкі, вологі та родючі піщані, важкі суглинні, червоноземні і чорноземні ґрунти.

Алича (лат. Prunus cerasifera), або слива розчепірена, або слива вишненосна – вид роду Слива родини Розові, дерев’яниста плодова рослина, що є однією з вихідних форм сливи домашньої. Слово алича прийшло з азербайджанської мови й означає «дрібна слива». Сама рослина родом із Передньої Азії та Закавказзя, в дикому вигляді аличу можна зустріти також на півдні України, в Молдові, на Тянь-Шані, Балканах, у Ірані та на Північному Кавказі. У культурі її вирощують у Росії, в Україні, у Західній Європі та Азії.

Чорноплідна аронія, або чорноплідна горобина (лат. Aronia melanocarpa) – плодовий чагарник або дерево, що належить до виду Аронія родини Розові. Назва рослини в перекладі з грецької означає допомога, користь. Походить горобина аронія зі східної частини Північної Америки, де росте по берегах озер і річок. Усього в Північній Америці можна зустріти до 20 видів чорноплідної горобини. У Європі аронію вирощували як декоративну рослину, але в XIX столітті Мічурін виявив, що вона невибаглива й придатна для селекції, і в результаті ягода аронія зростає сьогодні буквально повсюдно.

Рослина барбарис (лат. Berberis) належить до численного роду чагарників і дерев родини Барбарисові. Назва роду походить від арабського «beiberi», що означає «має форму мушлі». Ростуть барбариси переважно в гірських місцевостях Північної півкулі і налічують близько 170 видів, частину з яких введено в культуру.

Сьогодні я розповім вам про те, що таке борошниста роса. Борошниста роса – це грибкове захворювання, яке характеризується утворенням на листі рослин білого борошнистого нальоту. З розвитком хвороби листя згортається і передчасно опадає. Борошниста роса вражає багато культур, що вирощуються в садах і на городах, і хоча симптоми цього захворювання...

Поговоримо про вирощування інжиру. Незважаючи на те, що цей процес містить деякі складнощі та нюанси, виростити смоківницю в нашому кліматі цілком можливо.

Рослина вишня (лат. Cerasus) – підрід роду Слива родини Розові. Назва «вишня» походить від тієї ж основи, що й німецьке Weichse, що означає «черешня», і латинське viscum – «пташиний клей», тому початкове значення цієї назви можна визначити як «дерево з клейким соком». Латинська назва вишні cerasus походить від назви міста Керасунд, на околицях якого в достатку росли смачні вишні, які римляни назвали керасундськими плодами, звідси і французьке cerise, іспанське cereza, португальське cereja, англійське cherry й українське черешня, яку римляни називали пташиною вишнею.

Вишня (Prunus subg. Cerasus) – підрід рослин роду Слива родини Розові. Назва «вишня» співзвучна німецькому Weichsel (черешня) і латинському viscum (пташиний клей), виходячи з чого сенс слова «вишня» можна сприймати як «пташина черешня з клейким соком». Стародавні римляни називали ці плоди «cerasi» за назвою міста Керасунда, яке прославилося смачними черешнями, або «пташиними вишнями». Від латинського слова cerasi походить італійська, французька, німецька та англійська назва вишень.

Дерево волоський горіх (лат. Juglans regia) – вид роду Горіх родини Горіхові. Інакше його називають царським або грецьким горіхом. У дикій природі волоський горіх росте в західному Закавказзі, північному Китаї, на Тянь-Шані, в північній Індії, в Греції та Малій Азії. Окремі екземпляри рослини зустрічаються навіть у Норвегії. Але найбільші природні горішники розташовані на півдні Киргизстану. Батьківщиною волоського горіха вважається Іран, хоча висловлюється припущення, що ця рослина може мати китайське, індійське або японське походження.

Рослина глід звичайний (лат. Crataegus laevigata), або глід колючий, або глід згладжений, або пані-дерево є видом роду Глід родини Трояндові. У дикій природі він зустрічається в Північній Америці, по всій Європі на узліссях, у соснових і листяних лісах, на важких глинистих ґрунтах. Видова назва глоду перекладається як «міцний», що говорить про якість його деревини, а може, і про здатність рослини жити до 400 років. Глід не вимагає особливого догляду й вирощується в культурі як декоративна та лікарська рослина.

Горобина (лат. Sorbus) є родом деревних рослин триби Яблуневі родини Розові, в якому за різними даними налічується від 80 до 100 видів. А рослина горобина звичайна, або червона (лат. Sorbus aucuparia) – плодове дерево, вид роду Горобина, дуже поширений майже по всій Європі, у Передній Азії й на Кавказі. Ареал виду доходить до Крайньої Півночі, а в горах горобина червона вже у вигляді чагарнику піднімається до кордону рослинності. Родова назва sorbus походить із кельтської мови, перекладається як «терпкий, гіркий» і характеризує смак плодів горобини. Видова назва походить від латинських слів, що у перекладі означають «птах» і «ловити»: плоди горобини використовувалися для приманювання птахів.

Груша (лат. Pyrus) – рід декоративних і плодових листопадних чагарників і дерев родини Розові. Відомо близько 60 видів цього роду. Культивували грушу ще в Стародавній Греції, Римі і Персії. У дикому вигляді груша росте в теплому поясі Євразії, а також у районах із помірним кліматом. Сьогодні, завдяки роботі селекціонерів, цю культуру, яка налічує не одну тисячу сортів, вирощують і в більш прохолодних регіонах – у Підмосков'ї, на Уралі і в Західному Сибіру.

Аби стати володарем великого та красивого саду, власнику присадибної ділянки потрібно правильно й вчасно доглядати за плодовими деревами. На окрему увагу заслуговують весняні роботи по догляду за садом. Про те, як підготувати ваші дерева до початку сезону вегетації, і піде мова в нашій статті.

Я вже не раз писав, що літо – найкращий період для живцювання багатьох видів рослин, і сьогодні я розмножуватиму таким чином шовковицю. Я давно хотів мати цю рослину на ділянці. Вона красива, у неї смачні та корисні плоди, і вона чудово підходить для не надто доглянутого саду. Живцювати шовковицю влітку краще тому, що ви можете перевірити, які на смак плоди того дерева, з якого ви берете живці.

У своїх коментарях ви часто просите розповісти про ту чи іншу культуру, яку я вирощую на своїй ділянці. Давайте сьогодні поговоримо про інжир. Інжир можна вирощувати на території всієї України, але скрізь він має зимувати під укриттям, а найкраще укриття – суха земля. Накидання землі – трудомісткий процес...

Рослина ірга, або коринка (лат. Amelanchier) належить до роду триби Яблуневі родини Розові і є невеликим деревцем або листопадним чагарником. Латинська назва ірги має чи то провансальське, чи то кельтське походження і перекладається як «приносити мед». Англійці називають іргу тіньовим чагарником, червневою або корисною ягодою, а американці зберегли за нею ім'я, дане корінними жителями країни, індіанцями – «саскатун».

Коли груша закінчує своє цвітіння та пелюстки її квіток опадають, а молоді листочки тільки з'являються, ви можете виявити на них хворобу, яка називається іржа. У травні іржа проявляється на листі маленькими цятками оранжевого кольору. Приблизно до середини літа ці цятки розростаються до півтора сантиметра у діаметрі, а в їх центрі можна розгледіти дрібні чорні крапки.

Калина (лат. Viburnum) належить до роду деревних квіткових рослин родини Адоксових, яких налічується понад 160 видів. Поширені представники цього роду в помірному поясі північної півкулі, а також в Андах, на Антильських островах і Мадагаскарі. Слов'янську назву рослина отримала, імовірно, через свої червоні, ніби розпечені ягоди, хоча інші науковці виводять це слово від слов'янського «мокра земля, болото, дра¬говина», бо калина – вологолюбна, поширена у болотистій місцевості. У слов'янській культурі про калину складено чимало легенд, переказів, приказок і прислів'їв.

Сьогодні я хочу завершити розмову про літнє обрізування, яке проводиться, як правило, з початку і до середини липня. Літнього обрізування плодових дерев боятися не потрібно: дерева в цей час активно ростуть, і всі завдані їм пошкодження заживуть дуже швидко, тим більше, що в цю пору підлягають обрізуванню не товсті багаторічні гілки, а тоненький приріст поточного року.

Рослина ліщина (лат. Corylus) належить до роду листопадних чагарників або дерев родини Березові. У роду близько 20 видів, що виростають у Євразії та Північній Америці й утворюють підлісок у хвойно-широколистяних лісах. Найпоширеніший у культурі вид ліщина звичайна, або лісовий горіх. Такі культурні види ліщини, як ліщину понтійську, велику та звичайну часто називають фундуком. Ліщина є однією з найдавніших культурних рослин Європи.

Рослина мигдаль (Prunus dulcis) – невелике дерево або чагарник підроду Мигдаль роду Слива родини Розові. Підрід об'єднує близько 40 видів мигдалю, але в культурі вирощують тільки мигдаль звичайний. Мигдаль вважають горіхом, однак насправді він є кісточковим плодом. Дерево мигдаль походить із Середземномор'я і Середньої Азії – воно з'явилося в цих районах ще до нашої ери. Сьогодні мигдаль, крім Середньої Азії і Середземномор'я, росте в Каліфорнії, Китаї, Західному Тянь-Шані, в Криму, на Кавказі, у виноградниках Словаччини, в Чехії і Південній Моравії.

Мушмула, або чишкун (лат. Mespilus) – рід листопадних рослин родини Розові. За даними The Plant List у роду всього три види. Слово «мушмула» запозичене з турецької мови, в яку воно потрапило з грецької. Як культурна рослина вирощується мушмула німецька, або звичайна, родом не з Німеччини, як можна було би припустити, а з Південно-Західної Азії та Південно-Східної Європи. До Німеччини мушмулу завезли римляни. Сьогодні в дикому вигляді вона зустрічається в Азербайджані, Південній Осетії, Грузії, Вірменії, на Північному Кавказі, на південному березі Криму і навіть у центральних областях України.

Нектарин, або персик голоплідний, є різновидом персика з гладкою, як у сливи, шкіркою. У Китаї нектарин вирощують уже понад 2000 років. У Європі перший опис нектарина з'являється в XIV столітті, в англомовних джерелах назва «нектарин» уперше згадується в 1616 році, а популярності на території Європи рослина набула вже в XX столітті, коли з'явилися великоплідні сорти нектарина. Сьогодні в промислових масштабах нектарини вирощують у Середземномор'ї – в Італії, Тунісі, Греції, на Кіпрі і в країнах колишньої Югославії. Нектарин стійкішій до захворювань і комах-шкідників, ніж персик, а його зимостійкі сорти придатні для вирощування навіть у Волгоградській області.

Обліпиха (лат. Hippophae), або плоховник, належить до роду рослин родини Маслинкові, що ростуть по берегах річок і озер переважно на піску або гальці. Обліпиху можна зустріти в горах на висоті 2100 м над рівнем моря. У народній медицині обліпиху ще в Стародавній Греції використовували для лікування і людей, і коней, і хоча з часом про неї чомусь забули, останніми десятиліттями її знову стали застосовувати досить широко.

Хоч би як ми любили природну, нерукотворну красу природи, рано чи пізно доводиться усвідомити, що дерева і кущі в нашому саду потребують обрізування. Адже основна функція плодових дерев – плодоношення, а загущеність крони підвищенню врожайності не сприяє. Обрізування гілок, зроблене за всіма правилами, стимулює підвищення врожайності фруктових культур, санітарне обрізування підтримує їхнє здоров'я, захищаючи від хвороб і шкідників, а змолоджуюче обрізування рослин продовжує їм життя.

Мені знову надходять запитання щодо поливу. "Дощів нема. Що робити?" Люди абсолютно щиро вважають, що саме дощі напувають наші дерева. Тому сьогодні мова піде насамперед про поливання дерев. Насправді ніякий дощ, що випадає у теплу пору року, не здатний повноцінно напоїти наш сад. Тому влітку потрібно обов'язково поливати рослини, але щоб полив приносив користь, потрібно дотримуватися низки правил.